Про календар греко-римський давніший

На кінці книги цієї, що почалася з місяця березня, який починає рух сонячних і місячних кіл, додаємо давніший календар, греко-римський, з такої причини. У житіях святих і в инших багатьох історіях церковних, не лише грецьким і латинським діялектом, але і словенським, бачимо використання того давнішого греко-римського календаря, для наших нинішніх часів останніх незвичного ані не легко зрозумілого. Як же у Великих Мінеях Четьях, старанням блаженного Макарія, митрополита Московського, колись зібраних, у місяці травні, дев'ятого числа, про святих сорок мучеників написано так: "Взято було святих мучеників цих на муки за Христа перед чотирма календами березня, тобто 26-го лютого. Передали душі свої Господеві у сьомий ідос березня, тобто дев'ятого числа місяця березня". І знову святий Симеон Метафраст 11-го березня про страждання святого священомученика Піонія пише: "Це було за царювання Деція у Смирні-граді, у п'ятий ідос березня, за звичаєм римським, за азійським — у сьомий місяць, тобто в місяць березень, який є сьомим від вересня, одинадцятого числа". Також і про священомученика Іринея 26-го березня написано: "Мучений був раб Божий Іриней, єпископ Сирмійський, у сьомий календ квітня, тобто двадцять шостого березня". Так і инші багатьох святих житія давнішим тим греко-римським календарем закінчуються.

З такої причини не є зайвим і в теперішні роки повідомити те, що було колись, у давніші літа: як попередні ті люди дні своїх місяців рахували і як їх називали. Тим рахунком і називанням користувалися не лише греко-римляни перед Різдвом Христовим, але й пізніше багато років різні укладачі історій церковних. Додано тут це про календи писання, щоб і в теперішніх часах, якщо комусь трапиться десь в якихось історіях читати числення те календарне, легко те пізнати, бачачи тут при кожному місці календи, покладені супроти наших чисел. Хай буде відомо, що давні греко-римляни на три частини один місяць розділяли: на нони, ідоси і календи.

Календи в Божественному Писанні нашою словенською мовою називаються новомісяцем чи початком місяця. У греко-римлян же календи, від слова кадео, тобто скликаю, знаменують скликання чи святкове зібрання людей на новий місяць. У самі-бо календи, тобто в перше наше число будь-якого місяця, найголовніший жрець збирав людей, влаштовував свято і сповіщав, які того місяця мали відбуватися богам їхнім язичницьким служби і в який день; і про спільне добро яку належало їм мати турботу — про те наставляв. Повчав простий невчений народ, аби знали, скільки мають у тому місяці нонів, скільки ідосів, скільки днів календарних, що передували самим календам, які мали бути наступного місяця першого числа.

Нонами ж називалися ті дні, в які після соборного святкування календ чи новомісяця, входячи до царя свого, вітали його, про народні ж справи спільно радилися, й окремо кожен, яку хто мав потребу, перед царем викладав. Нонами ті дні називати звикли від тускіянів. Тускія ж — край найвидатніший землі Італійської, яким віддавна свої осібні царі керували, називався Тускія від Туска, сина Геркулесового, бо той Туск першим там царював. І був у тому краю звичай такий: кожного дев'ятого дня приходили люди до царя свого, і вітали його, і спільні народні потреби перед ним викладали. А те робили протягом цілого року кожного дев'ятого дня, і називалися в них ті дні нони, тобто дев'ятниці. Римляни ж, поширивши своє володіння і Тускією заволодівши, хоч і не за чином давніших тусків, які в дев'ятий день до царя приходити звикли, приходили до царів своїх. Иншого-бо місяця у шість днів, тобто в наші числа 2-е, 3-є, 4-е, 5-е, 6-е, 7-е (це ж у березні, травні, липні і в жовтні), а иншого місяця у чотири лише дні, тобто в наші числа 2-е, 3-є, 4-е, 5-е (це ж у квітні, червні, серпні, вересні, листопаді, грудні, у січні і лютому) до царів своїх приходили, проте ті дні за звичаєм (хоч і не за чином) тусковими нонами називати звикли. Ще ж і через те називали їх нонами, що від власне нон кожного місяця до власне ідосів дев'ять днів є. Ідос же знаменує поділ, чи переполовинення, місяця, бо день самих ідосів щомісяця ділить місяць і починається після ідосів рахунок днів календів, що випереджають сам святковий день календа, який мали соборно святкувати другого місяця першого числа.

Зберігається в рахуванні тому греко-римському місяців календарних давніших чин такий, що перший день кожного місяця називається власне календами того місяця. А від другого дня місяця того нони рахують навспак, починаючи від останнього свого числа і йдучи до першого свого числа, що називається власне нонами того місяця. Після нонів же ідоси того ж місяця рахують також навспак, починаючи від останнього свого числа і йдучи до першого свого числа, що називається власне ідосами того місяця. А після перерахованих ідосів рахують також навспак календи, починаючи від останнього їхнього числа і називаючи їх не того місяця, що є, календами, його ж є нони й ідоси, але наступного місяця, його ж перший день має називатися власне календами того місяця.

Скільки нон, ідосів і календів рахувати в яких місяцях, можна запам'ятати із цих віршів:

Шість нонів березень, травень, липень, жовтень мають. Инші — чотири. А всім ідосів вісім досить.

Січень, серпень, грудень — календів дев'ятнадцять. Квітень, юній, вересень, листопад — вісімнадцять.

Березень, травень, липень, жовтень мають сімнадцять. Аютий сам календів має шістнадцять.

Тут же, на початку місяців, розміщено і назви місяців трьома мовами: єврейською, грецькою і єгипетською, — бо тими мовами у житіях святих і в инших історіях церковних часто називаються місяці.

Єврейські місяці вжито в Божественному Писанні — у Старому Завіті. Написано в Книзі Неємії, у главі 2-ій так: "Було у місяці нісан, у рік двадцятий Артаксеркса-царя" тощо. Нісан єврейською — це наш березень. І знову в книзі Естер у главі 3-ій: "Впав жереб у 14-ий день місяця адара". Адар же єврейською — наш лютий. І в пророцтві Варуховому у главі 1-ій: "Посуд храму Господнього, винесений з храму, повернути на землю Юдину у 10-ий день місяця сіван". Сіван же єврейський — наш травень. І в Книзі 1-ій Макавеїв, у главі 4-ій: "Постановив Юда і брати його і весь собор Ізраїлевий, щоб діявся день освячення престолу, місяця хаселев з веселістю і радістю". Хаселев же єврейською — наш листопад.

Грецькою ж місяці називаються у багатьох історіографів. Євсевій, Кесарії Палестинської єпископ, пишуючи про страждання святого мученика Амфіяна, у книзі восьмій, у главі чотирнадцятій місяць квітень називає по-грецьки ксантиком. "Кончина, — каже, — мученика святого Амфіяна була у другий день місяця ксантика грецькою, римською у четвертий нон квітня". Також і про святу мученицю Теодосію, яку шануємо 29-го травня, той самий Євсевій, у тій-таки книзі восьмій, у главі 27-ій, починаючи розповідь, говорить: "Продовжилося до п'яти років на нас (від нечестивих ідолопоклонників) гоніння, місяця ксантика у 2-ий день, що є четвертим ноном квітня, у саме Воскресення Господнього празник, дівчина вірна і чесна..." і так далі. Але і в Макавеївських книгах написано так: "Місяця ксантика дамо правиці без страху".

Єгипетські назви місяців також можна знайти у Житіях Святих, як, наприклад, у Житії святої Марії Єгипетської: "Віддай, — каже, — землі земне, за мене ж Господові помолися, що померла місяця фармутія, по-єгипетськи, по-римськи — апріля".

Зібрано тут із Божественних книг назви місяців тими трьома мовами: єврейською, грецькою і єгипетською — аби знали їх ті, що люблять читанням книг займатися.

МІСЯЦЬ БЕРЕЗЕНЬ

Єврейською, перед вавилонським полоном, називався ПЕРШИМ. Про нього ж у Книзі Вихід у 12-ій главі говорить Господь до Мойсея і Ларона, кажучи: "Місяць цей вам — початок місяців, першим нехай буде вам серед місяців року. (Цей-таки місяць і називали євреї тоді АВІВ), а в полоні вавилонському євреї навчилися від давніших асирійців називати НІСАН, і нині так його називають.

Грецькою і сирійською — ДИСТРОС. Єгипетською і халдейською - ФАМЕНОТ, за рахунком у них ПЕРШИЙ.

Числа найдавнішого греко-римського календаря з нашими числами співвідносяться так: