Християнська бібліотека. Дмитро Туптало. Житія святих. Травень. - Пам'ять святого Варвара, що був раніше розбійником Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Дмитро Туптало. Житія святих. Травень..
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Пам'ять святого Варвара, що був раніше розбійником
   

Місяця травня на 6-й день

Цей блаженний Варвар був раніше розбійником страшним у краях Луканських, багато крови людської проливав, і ніхто не міг його зловити ані протистояти йому, був-бо міцний тілом. Преблагий і чоловіколюбний Бог, не хотівши смерти грішника, але спасення для всіх бажаючи, як же колись Павла, так і цього зловив дивним своїм Провидінням. Якось-бо, коли сидів цей розбійник у печері і поглядав на купу золота, зібраного розбоєм, торкнулася серця його благодать Божа, що в покаяння грішника веде. Розчулився тому розбійник душею і, про Страшний Суд Божий згадавши, почав плакати, кажучи собі: "Горе мені, грішному, що я наробив, багато крови людської пролив і багатьох жінок плотським гріхом осквернив, чуже майно забирав і багато зла вчинив, нині ж або завтра померти маю, а те, що надбав, — кому буде?" І знову казав: "Знаю, що давнього розбійника прийняв Христос милосердям своїм, то й мене прийме, якщо покаюся. Тому жалію і милосердя Його шукаю".

Так собі мовивши, встав, нічого не сказав друзям своїм, тільки меч свій взяв під одяг і, покинувши все, пішов серед ночі в село найближче, у ньому ж була церква. І прийшов у церкву під час утрені. Після утрені впав пресвітерові в ноги зі сльозами, кажучи: "Отче святий, не відкидай мене, грішника окаянного, що до твоєї святости прийшов, бо покаятися хочу у сподіяних злочинах". Підняв його пресвітер із землі, привів до святого вівтаря і мовив: "Скажи, дитино, перед Богом те, що ти вчинив. Я ж, смиренний, буду слухати сповідь і покаяння твоє". І сказав той, каючись: "Я, отче, Варвар — розбійник, про якого і ти, як же гадаю, чув. Сповнився ж багатьох гріхів, нечистоти тілесної, грабунку і вбивства. Убив-бо до триста душ, до того ж і двох пресвітерів мечем стратив, бо не хотіли мене до покаяння прийняти. Нині ж ти, отче, якщо знаєш, що прийме моє каяття Бог, обв'яжи мої рани Божими заповідями, як же хочеш. Якщо ж ні, то, цей меч мій узявши, звели мене ним убити". Пресвітер же сказав йому: "Дитино, нема гріха, який би переміг Боже милосердя, лише не впадай у відчай, йди у дім мій і те, що тобі звелю, виконаєш на ділі". Вийшов пресвітер з церкви, оглянувся і побачив Варвара, що на ліктях і колінах за ним ішов. І сказав до нього: "Що робиш, дитино?" Сказав Варвар: "Отче, відколи кинувся на землю перед Господом Богом моїм з гріхами своїми, не маю встати із землі, допоки не будуть прощені мені всі погані діла мої". Сказав йому пресвітер: "Дитино, волею обіцяєш те Богові, тому збережи те — і прощено тобі буде все". Коли увійшли в дім, знову сказав йому пресвітер: "Ось, дитино, діти мої, і раби, і худоба, і пси. З ким хочеш рівний бути, щоб з ними приймати їжу?" Сказав Варвар: "Я, отче, ані псам рівним себе не вважаю, проте, задля нужди тілесної, що їжі потребує, з ними мене вчини, аби куштував я їжу і на відкритому просторі перебував без даху всі дні і ночі". Сказав йому пресвітер: "Зроби так, о дитино, як же говориш перед Богом. І уповай на велике Його милосердя". І пробув так Варвар у пресвітера три роки, як худобина чотиринога, на ліктях і колінах повзаючи, не вставав із землі, недостойним себе вважаючи бути з людьми, але з чотириногими тваринами і з псами їв і з ними поза хатою вдень і вночі перебував. Після трьох літ сказав до нього пресвітер: "Уже, дитино, перестань з псами харчуватися, милосердиться-бо над тобою Господь". І сказав Варвар: "Але ще з худобою хочу пастися". І сказав до нього пресвітер: "Дитино, Бог бачить і цю обітницю твою, що зі свого смирення обіцяєш, бажаючи так за гріхи свої страждати". І вийшов Варвар з худобою за село, за подобою чотириногої худоби ходив і зілля сире їв. Досягнув діброви, перебував у ній літ дванадцять, нагий тілом, ані шматини жодної на собі не мав, і було тіло його — як кора фінікова, сонцем опалюване, і тріскало від морозу, і почорніло як вугля. І став блаженний Варвар добровільним мучеником. Коли закінчувалося дванадцять років страждання його в пустелі, було йому одкровення Боже: сповіщено про прощення гріхів його і що має подвиг покаяння свого кров'ю закінчити мученицькою. Одного разу, коли ходив у діброві, наблизився до дороги, де купці стояли. Вони, думаючи, що звір якийсь прийшов (бо не бачили, що було у траві великій), взяли натягнені свої луки і, стріли наклавши, стрілили в нього і вдарили його трьома стрілами. Пішли подивитися — і побачили чоловіка, якого застрелили, і вжахнулися. Він же звелів їм нічого не боятися ані не сумувати, розповів все про себе і заповів їм, аби сповістили про кончину його пресвітерові села того. Те мовивши, віддав душу свою в руки Господні. Довідавшись про те від купців тих, вищезгаданий пресвітер прийшов туди і бачив тіло блаженного Варвара, що просвітилося, наче світло. І відспівав, як звично, мертвого, поховав його на тому самому місці, на якому був убитий. Після того почали від гробу його зцілюватися всі недуги. І через якийсь рік, коли зібралися люди з пресвітером, відкрили гріб і побачили тіло святого не лише нетлінними, але й миро цілюще з нього витікало. І, дивуючись, прославляли Бога і перенесли ті чесні святого Варвара мощі з великою честю у своє село і в церкві поклали. Дивувалися дивному чоловіколюбству і милосердю Христа, Бога нашого, Йому ж з Отцем і Святим Духом честь і слава навіки. Амінь.


[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том IX (травень)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том IX (травень)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том IX (травень)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!