Страждання святих мучеників Читця і Маври, дружини його

Місяця травня на 3-й день

У час гоніння, коли розшукували християн на муки і до Аріяна, ігемона, якого в Тиваїді Диоклитіян, нечестивий цар римський, поставив, приводили на допит, привели до нього мужа на ім'я Тимотей, читця церковного зі села Пирапійського, юного літами, що недавно поєднався шлюбом з дівою Маврою. Через двадцять днів по шлюбі нечестиві взяли його як християнина. Його ж побачивши, ігемон Аріян спитав: "Хто ти і якого сану?" Відповів Тимотей: "Християнином я є, анагностом Божої Церкви". Сказав до нього ігемон: "Чи ти один не чув веління царського, що наказує, аби кожен, хто не приносить жертви великим богам, погано загинув?" Тимотей відповів: "Дух Ісуса Христа в мені перебуває, і через те не приношу жертви богам вашим". Сказав Аріян-ігемон: "Чи не бачиш катівського знаряддя, що навколо тебе лежить?" Відповів Тимотей: "А ти хіба не бачиш ангелів Божих, які укріплюють мене?" Сказав ігемон: "Дай мені книги свої, хай зрозумію силу їхню". Відповів Тимотей: "Безумче нерозважний, хто з людей коли передає дітей своїх на смерть? Хіба не знаєш, що книги (які я писав) — діти мої, і, коли книги про Бога читаю, стоять навколо мене ангели Божі?" Сказав ігемон: "Ні богам принести жертву, ані книг показати не хочеш, дивись-но, щоб не була тобі на кару, а не на добро така сміливість". Відповів Тимотей святий: "Не принесу жертви ані книг не покажу поганам, бо я християнин" . Тоді розгнівався ігемон, звелів принести два жезли гострі, до рожен подібні, розпечені сильно, і в обидва вуха мученикові вкласти — і зразу від лютого болю витекли йому обидві зіниці очні. І сказали йому катівські слуги: "Це тому, що не хочеш принести жертви, стратив очі свої". Відповів святий Тимотей: "Очі тіла мого, які багато негідного бачили, осліплення нині витерпіли, але спасенні очі Господа мого Ісуса Христа просвітлюють мою душу". Те почувши, ігемон звелів йому (мав Тимотей руки ззаду зв'язані) вкласти в уста дерево між зуби, тоді повісити стрімголов, прив'язавши камінь важкий до шиї його. Коли це слуги почали мученикові робити, він, поглянувши на небо, сказав: "Є Бог на небі, сильний визволити мене від мук цих". І була та мука важка святому Тимотею. Радили ж слуги ігемонові, аби милістю більше, ніж катуванням, намагався схилити його до волі своєї, і сповістили йому, що наречений є Тимотей, бо не більше ніж двадцять днів, відколи шлюб взяв, і невіста його вельми юна. Тому зразу ігемон звелів привести її перед себе і сказав до неї: "Як ти називаєшся?" Відповіла вона: "Мавра називаюся". Сказав ігемон: "Жалію через нещастя твоє, бо ти, така молода, вже вдовою стаєш. Наказую тобі: приберися прикрасами гарними, і заплети своє волосся, і в гарне вбрання одягнися, і йди до мужа свого, переконай його принести богам жертву, щоб справді не стала вдовою в такій юності. І, якщо переконаєш, багато дарів, золото і срібло від нас приймеш". Мавра зробила, як же звелів їй ігемон: прикрасилася прикрасами своїми й одягом і пішла до мужа свого. І просила його вельми, аби вчинив на якийсь час волю ігемонову і визволив себе від такої муки. Він же не міг їй відповідати, бо мав дерево між зубами вкладене й уста насилу розкриті дуже, що не могли з'єднатися, аби говорити. Мавра ж повернулася до ігемона, просила його, щоб звелів вийняти дерево з уст мученикових, бо не може їй відповідати. І зразу звелів ігемон, і вийняте було дерево, і пішла свята Мавра близько до святого Тимотея. Почув мученик пахощі одягу Мавриного, ароматами напахченого, возвав: "Де батько мій Піколпос — пресвітер?" Батько ж недалеко серед людей стояв і на страждання сина свого дивився, підійшов до нього і мовив: "Чого хочеш, блаженний сину мій?" Відповів Тимотей: "Прошу тебе, отче, добро мені зроби. Візьми якусь одежину й обгорни лице моє, щоб не вдихав я душешкідливі пахощі, що з одягу жіночого виходять, ті-бо пахощі смертні, в згубу людей тягнуть і геєну готують. Той приємний запах — мати хтивости, супутник диявола, ворожий святим, мерзотний праведним". Коли перестав говорити святий, сказала до нього Мавра: "Любий Ти мотею, чому мене так принижуєш, швидше, ніж образила тебе чим? Заледве двадцять днів, відколи ми побралися, і ще не довідався ти вдачі моєї ані я не вивчила всіх місць дому твого, настільки далеко я від гаданого гріха, аби з кимось иншим словом чи трапезою єднатися. Нині ж плачу, бачачи тебе в муках, і болить мені серце за тебе, бо безневинний так страждаєш, і ті страждання твої ранять болем душу мою, що молоду мене вдовою лишаєш. Може, заборгував десь багато і не маєш чим викупитися від боргу, тому добровільно віддався на смерть, переслідуваний від позикодавців? Якщо так, то продаймо одяг наш коштовний і віддаймо борг. Якщо через народну данину в такій біді і не маєш чим віддати — ось перед тобою всі прикраси шлюбні, золото й одяг нареченої, це продай і віддай данину царську". Після таких її слів сказав до неї святий Тимотей: "Сестро моя Мавро, коли тебе душевними очима побачив, як виходила з дому, бачив диявола, що йшов праворуч тебе, мав у руці ключ, яким обертав серце твоє назад до світу". Сказала Мавра: "Брате мій Тимотею, я тебе шукаю, і коли після цього шукатиму тебе, де знайду? І коли субота або неділя настане, хто буде читати твої книги?" Сказав до неї Тимотей святий: "Залишивши тимчасове і суєтне світу цього, іди зі мною на прекрасний цей подвиг, о Мавро, за нього ж від Спасителя нашого Бога вінці прийняти удостоїмося, пробачить же нам усі прогрішення наші, волею на смерть за Нього віддаймося". Мавра сказала: "Коли йшла до тебе, серце моє світської пристрасти сповнене було, коли ж ти почав до мене говорити, Дух Божий увійшов у мене, знай-бо, о любий мій брате, що і я того бажаю, що ти полюбив". Сказав до неї Тимотей: "Якщо правду говориш, іди, викрий ігемона в нечесті його". Відповіла Мавра: "Боюся, брате мій, що настрашуся, побачивши багато мук і гнівного ігемона, і не зможу стерпіти, молода-бо дуже, сімнадцять років ледве маю". Сказав до неї Тимотей святий: "Покладайся на Господа нашого Ісуса Христа, і будуть тобі муки, як єлей, що виливається на тіло твоє, і як дух роси в костях твоїх, що полегшує весь біль твій". Тоді почав мученик молитися за неї до Бога, кажучи: "Боже всілякої благодаті, що трьом отрокам у вогні допомогу подав і визволив Даниїла з уст левових, і пророкові через ворона послав їжу, зміцнив Авакума, коли ніс обід, і не лише в полоні помагав, але і в ямі лев'ячій, і в печі вогненній врятував тих, що уповали на Тебе, на свідчення чоловіколюбства Твого, яким Ти з полонених зробив пророків і мучеників. Ти й нині, Господи, Господи, зглянься на рабу Твою Мавру, Ти, що поєднав нас у подружжя, нерозлучними нас і в подвизі цьому вчини. І хай не будемо відлучені від лику святих Твоїх мучеників. Але подай нам задля Тебе мужньо перетерпіти муки і смерть, щоб посоромилися супротивники, що не можуть нас розлучити від єдинодушної згоди, яку маємо в Христі, Господі нашому, з ним же Тобі, Отцеві і Духу Святому, хай буде слава навіки. Амінь". Коли так Тимотей святий помолився до Бога за дружину свою, Мавра, Духом Святим зрушена, пішла до ігемона і, ставши перед ним, сказала: "О нечестивий ігемоне, срібло і золото дати мені ти обіцяв, хотівши душу мою ввести у згубу, нічого ж бо більшого не бажає серце твоє, лише щоб душі людські, даруючи їм золото, убивати. Але тими своїми звабами не здолаєш мене, бо у броню Господа мого Ісуса Христа одяглася, стала перед тобою". Ігемон же Аріян сказав до своїх: "Хіба не казав я раніше вам, що Тимотей волхв, ось-бо й жінку свою зачарував, аби з ним разом протистояла нам". Тоді до Маври сказав: "Хіба й ти смерть понад життя вибрала? Роздивись і побачиш, що позбавиш себе життя солодкого цього гіркими муками. Чи, може, передбачаючи смерть мужа свого і про своє вдівство думаючи, постановила собі з ним померти? Але не бентежся, не будеш вдовою, пошлюблю тебе одному з найбагатших сотників своїх, будеш насолоджуватися з ним солодкістю життя цього й возвеличишся, маючи чоловіка, благороднішого від першого". Відповіла блаженна Мавра: "Усієї суєти світу відрікшись, сотника твого не потребую. Кажу тобі правду, що покладаюся на Жениха Небесного Ісуса Христа, Сина Божого, на Нього ж уповаю без сумніву, мужнім серцем стала перед тобою, анітрохи не боячись неправедного судища твого". Розгнівався ж ігемон, звелів рвати волосся на голові їй, поки все не буде вирване. Тоді сказав: "Ось волосся твоє видерте, раджу тобі принеси жертви богам, щоб більше і важчих, які на тебе чекають, не зазнала ти мук". Відповіла Мавра: "Нині знаю, о ігемоне, що Христос мій прийняв мене собі, не згадав гріха мого, у невіданні скоєного, що, послухавши ради твоєї лукавої, прикрасила своє волосся на зваблення мого блаженного мужа. І добре ти робив, пошматувавши його: коли забралося волосся з голови, забрався великий гріх від мене, і вже не буду красою волосся звабленням для людей, що навколо стоять, і на огляд тим, що дивляться". Лютував ігемон, чуючи таку відповідь її, і звелів відтяти пальці рук її і викинути далеко. Свята ж Мавра сказала: "І в цьому благодієш мені, забираючи мої пальці, ними ж накладала на себе звабливі прикраси. Знай-бо, що не відаєш, що чиниш мені: ось-бо другий гріх мій забрав від мене, відтявши пальці, тому з веселістю стою перед тобою, готова на всі муки, які вигадаєш". І дивувався ігемон через таке терпіння її. Пресвітер же, батько Тимотея, серед людей поблизу Маври стоячи і дивлячись на подвиг її, сказав їй тихо: "О Мавро, добра моя донько, як перетерпіла ти відтинання пальців своїх?" Відповіла йому свята Мавра: "Бачиш, батьку, як чоловік у вертограді з мокрої землі вириває з коренем зілля і відкидає, так я дивилася на відтинання і викидання своїх пальців і не чула болю".

Аріян же ігемон звелів дванадцятьом воїнам казан великий, водою наповнивши, нагріти і вкинути в нього святу Мавру. Коли закипів казан дуже і, наче грім, загримів, вкинули в нього святу, і стояла посередині, анітрохи не пошкоджена. Сказала до ігемона: "Знову дякую тобі, що звелів мені омитися й очиститися від гріхів моїх, у світі сподіяних, щоб чистим серцем я прийшла до Бога мого і прийняла вінець життя, бо те, що від тебе терплю, є на спасення мені у Христа, Господа мого. Проте дуже поспішив ти вкинути мене в казан цей, не дуже нагрітий, вода-бо в ньому зовсім студена, і навіть тепла не відчуваю, як же і попередніх мук не чула". Розгнівався ж ігемон вельми, почав думати, що воїни, шкодуючи молоду жінку, вилили геть окріп, а студену воду замість окропу налили, хотівши так зберегти живою Мавру і використати її для своїх бажань плотських. Зіскочив тому з престолу свого й побіг до казана, хотівши довідатися, чи справді студена вода в ньому, і, наблизившись, сказав до святої: "Вилий трохи мені на руку, щоб довідався я, чи студена вода". Сказала до нього свята: "Настільки студена, що ані тепла її не відчуваю, і якщо не маєш чим більше казана розпалити, то пошли до батька мого, хай дасть тобі оберемок дров, бо він лісоруб, і підпалиш під казаном". Це ж сказала свята, насміхаючися з ігемона, і вилила йому окріп із казана на руки — і зразу великою горяччю ошпарилася йому рука, що й шкіра обварилася, і закричав вельми з болю, і з подивом возвав, кажучи: "Благословен Господь, Бог Маврин, і нема иншого, окрім Нього, в якому вона славиться!" Те сказавши, звелів відпустити святу, але швидше ніж було її відпущено із судилища і катівні, знову диявол увійшов у серце ігемонове й підбурював, щоб противитися тим, які мають добру до Бога віру з чистою совістю. Покликав через те мученицю, сказав до неї: "Перестань, Мавро, мати надію на Христа і принеси жертву богам швидко". Відповіла свята: "Не принесу жертви ідолам, маю-бо Господа, який захищає мене". Сказав ігемон: "Уста твої гарячим вугіллям наповню, якщо не принесеш жертви". Відповіла свята: "Не розумієш, що робиш у безумстві твоєму, наказуючи наповнити уста мої вугіллям гарячим, щоб усіляко я очистилася від гріхів, язиком і устами скоєних, бо й Господь мій, коли Ісаї-пророкові явив свою славу і дав йому бути слухачем співу ангельського, хотівши очистити того, хто в гріхах ще був, послав до нього одного із серафимів з гарячим вугликом у руці, щипцями з вівтаря взятим, і торкнувся вуглем до уст пророчих, кажучи: "Ось торкнувся уст твоїх, і взято від тебе всіляке беззаконня твоє, і гріхи твої очистилися". І якщо через один вуглик пророк прощення гріхів отримав, то, прошу тебе, не лише уста мої вугіллям наповни, але й лице, і голову, і ціле тіло гарячим вуглям обклади і спали, хай буду пахощами Христовими, і Бог, який очистив колись гріхи пророка, Той і мої нехай очистить". Такі слова чуючи, ігемон вжахнувся, разом і гнівом розпалився, і звелів принести лямпаду, сірки і смоли повну, аби спалити мученицю. Люди, що навколо стояли і дивилися, крикнули голосно до ігемона, кажучи: "Скільки будеш винаходити нових мук на молоду дівчину! Перестань вже лютувати, ігемоне, вельми-бо дивуємося терпінню її".

Свята ж Мавра, звернувшись до людей, сказала: "Кожен із вас хай своїх діл пильнує, чоловіки про чоловічі справи хай дбають, жінки хай свої діла роблять чисто й покірно, а про мене хай ніхто не турбується, я-бо ніякого не потребую від вас заступництва і допомоги, тому що Бог, на якого я уповаю, захисник мій". Так свята говорила, звелів ігемон лямпадою обпалювати тіло її. Свята, дивлячись на лямпаду, сказала до ігемона: "Хоч не спокусив мене першими муками, думаєш настрашити мене цією нещасною лямпадою? Хіба не більший і страшніший був казан киплячий, у який я була ціла вкинена і не пошкодилася, як від води холодної? Ти сам свідок мені, бо ошпарив руки свої, я ж нітрохи не пошкодилася. І чи маю боятися одної цієї лямпади? Якщо хочеш, о ігемоне, то цілу піч розпали і вкинь мене в неї — і побачиш силу Христа мого, Його ж рабою я є. Не покинув-бо мене Бог мій, що покликав мене на подвиг цей через блаженного мужа мого Тимотея. Лямпада ж, яку прикладаєш до тіла мого, наче роса ранкова, що з неба на землю сходить і дає проростати деревам і приносити плоди".

Переможений був ігемон відповідями мучениці святої, самим ділом явленим, і, не мігши важчих мук на неї вигадати, печальний був вельми. Тоді звелів обох, Тимотея і Мавру, на хрестах розіп'ясти, поставивши їх навпроти, лицем одне до одного. Коли вони йшли на розп'яття, зустріла їх мати Маврина і, вхопивши доньку, возвала, кажучи: "Донько моя, Мавро, чи так покидаєш матір свою, що шукає тебе? І хто носити буде прикраси твої, срібло, і золото, і одяг коштовний кому буде, якщо ти, донько моя, живою не залишишся?" Відповіла свята Мавра матері, кажучи: "Золото і срібло загине, і одяг поїдять молі, і краса молодого лиця від часу старіє і в'яне, вінець же Ісуса Христа нетлінний навіки". І не могла мати нічого відповісти супроти слів святої. Мучениця ж, вирвавшись із рук матері, до хреста ішла, кажучи до неї: "Чому відтягуєш мене від Христа, не даючи насолодитися скоро Господом моїм у подобі смерти Його?" Тоді воїни розіп'яли їх, поставивши лицем одне до одного. І перебували на хресті дев'ять днів і дев'ять ночей, утішаючи й вмовляючи одне одного навзаєм. Святий Тимотей учив дружину свою до вечора, а свята Мавра переконувала співстраждальця свого до ранку. Сказала ж блаженна Мавра до святого Тимотея: "Не вдаваймося до сну, щоб Господь наш, прийшовши, не застав нас сплячих і не розгнівався на нас. Бо коли вдома вночі чоловік не спить, палаюча свічка відвертає прихід злодіїв, а коли погасне свічка, легко злодій у дім заходить і грабує. Чуваймо тому і молімося, щоб Господь застав нас у неслабнучому терпінні й очікуванні приходу Його, так і ворог щоб не посмів таємно прийти і шкоду діяти нам, коли ми на хресті". І знову через якийсь час свята Мавра сказала до святого Тимотея: "Збудися, брате мій, і віджени сон від себе, і чувай, розумій те, що бачила я. Бачила-бо, наче у сні, чоловіка якогось, що переді мною стояв, мав у руці своїй чашу, повну молока і меду, і казав до мене: "Ось візьми і випий". Я ж сказала до нього: "Ти хто?" Він же відповів мені: "Я — Ангел Божий". І сказала я до нього: "Помолімося тому до Бога". І сказав мені він: "Я, змилосердившись над тобою, прийшов, бачу, що голодна ти і спрагла, до цієї години постила". І знову сказала до нього: "І хто тебе зрушив на ту не потрібну для мене милість? І який тягар тобі від мого терпіння і посту? Хіба не знаєш, що й неможливе дає Бог тим, що моляться до Нього?" Те мовивши, почала молитися. І коли молилася, побачила, що той чоловік, який явився мені з чашею, відвертав від мене лице своє на захід, і зразу зрозуміла, що то ворожий привид, хотів і на хресті спокусити нас. І зник привид той. Потім знову прийшов инший, і здавалося мені, що вивів мене на ріку, що тече молоком і медом, і казав мені: "Пий". Я ж відповідала: "Вже сказала тобі, що не маю пити води ані якогось иншого земного напою, допоки не вип'ю чаші смерти за Христа, Господа мого, яку Він сам мені розчинив спасенням і безсмертям життя вічного". Коли я це сказала, той бачений чоловік пив з ріки і зразу щез. Разом і ріка з ним загинула. Тоді третій став переді мною муж, дивний на вигляд, його ж лице сяяло, як сонце, він, взявши мене за руку, вивів на небо і показав мені престол застелений, і одяг білий на ньому лежав і вінець прекрасний. І дивувалася красі тій, спитала того, що вів мене: "Чиє це, Господи?" Він же відповів мені: "Це за подвиг твій винагорода, тобі-бо приготований престол цей, і одяг, і вінець". Тоді вивів мене трохи вище і показав мені другий престол, також застелений, і одяг білий, і вінець. І спитала я знову того, що вів мене: "А це чиє, Господи?" Сказав мені: "Мужа твого Тимотея". І ще насмілилася спитати, кажучи: "Чому на відстані престоли один від одного?" І відповів мені: "Велика різниця між тобою і мужем твоїм, хіба не знаєш, що його переконуванням і ти в подвиг страдницький увійшла, і він є причиною вінця твого. Нині тому повернися в тіло своє, зранку ж, о шостій годині, прийдуть ангели Божі взяти душі ваші й вознести на небо. Проте чувайте, аби знову ворог не почав вас спокушати". Таке видіння свята Мавра сповістила братові своєму Тимотею — й утішилися в Господі. Коли ж настав десятий день і година шоста прийшла, ангели Божі прийшли взяти душі святих мучеників, і возвала свята Мавра до людей, що дивилися на страждання її, кажучи: "Брати й сестри, згадайте, що робили ми людське, живучи з людьми". І знову: "Сповнили Боже, бо ми раби Його, і вже приймаємо безсмертні вінці від Господа нашого Ісуса Христа. І ви також, роблячи те, що природи людської, поспішіть однаково здійснювати те, що угодне Богові, щоб отримати прощення гріхів і прийняти вінці від того ж Владики нашого". Коли те промовила свята Мавра, зразу обоє передали святі свої душі в руки Божі — і так довершилися муки їхні добрим подвигом у Христі Ісусі, Господі нашому, йому ж слава з Отцем і Святим Духом навіки-віків. Амінь.

У той самий день пам'ять преподобного отця нашого Петра Чудотворця, єпископа Аргосу в Пелопонесі.

[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том IX (травень)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том IX (травень)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том IX (травень)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!