Пам'ять святої мучениці Томаїди, яка за цноту постраждала від свекра свого

Місяця квітня на 13-й день

Ця свята мучениця Томаїда, народжена в Олександрії від батьків благочестивих, ними в настанові книжній і в добрих звичаях вихована була. Коли досягла п'ятнадцятилітнього віку, батьки поєднали її законним шлюбом з одним юнаком християнським. І жила молода Томаїда в домі мужа чесно, мала похвалу за цноту і лагідність, незлостивість та инші свої звичаї добрі. Жив же в тому домі батько мужа, а її свекор. Він, сатанинською дією, задумав лукаве на невістку свою, зранившись красою її, і розпалювався плотським бажанням на неї, і шукав зручного часу, щоб з нею гріховно бути, але не знаходив, лише щодня якось пестив: часто обіймав і цілував її. Молода цнотлива жінка не розуміла звабливого цілування його і лукавого помислу, але думала, що з батьківської любови це робить, і соромилася його як батька. Був же муж її рибалкою, і однієї ночі прийшли до нього инші ловці, взяли його ловити рибу. Після відходу хлопця з дому піднявся батько його на дівчину і почав на гріх її змушувати. Вона ж зразу настрашилася через таке несподіване зло, почала боронитися від безсоромного старця і говорила йому: «Що робиш, батьку, зроби знамення хресне на лиці своєму і відійди, бо диявольське це діло». Старець же не відступав, примушуючи і словами любодійними, і дерзновенням безсоромним. Але вона, цнотлива і страху Божого сповнена, боронилася перед ним завзято, просила ж і вмовляла свекра свого, щоб зупинився в такому беззаконному нечистому бажанні. Але скільки вона боронилася, настільки він сильніше примушував її, палаючи, наче полум'ям, пристрасною похіттю до неї. Був же над ліжком на стіні меч, старець меча того рукою дістав і з піхви висунув, почав страшити, говорячи: «Якщо не послухаєш мене, ось мечем цим відітну голову твою». Відповіла дівчина: «Якщо на частини потнеш мене, все одно не зроблю безсоромного цього діла». Тоді старець великої сповнився люті, вдарив мечем тим сильно невістку свою, блаженну Томаїду, і вбив її, зразу перетяв пополовині. Передала вона душу свою в руки Божі і прийняла славний вінець мучеництва за таку свою чистоту і цноту, за які подвизалася аж до крови, і поклала душу свою за Божий закон, бажаючи краще померти, ніж таким беззаконням прогнівати Бога й осквернити своє тіло й ложе мужа свого. Убивцю ж того зразу наздогнала кара Божа: осліп-бо очима той, хто сліпував душею, і кинув меч, шукаючи дверей, хотівши вийти з покою того і втекти безвісти, але не зміг втрапити, і довго мучився, обмацуючи стіни і дверей шукаючи, проте не знайшов, був безвихідний. Тоді прийшли инші ловці і, постукавши, кликали сина його на діло своє, батько ж відповів, кажучи: «Пішов син мій ловити рибу, покажіть мені двері хати моєї, бо не можу потрапити». Вони ж, відчинивши, увійшли й побачили старця, який закривавлені мав руки й одяг і обмацував стіни, і жінку мертву, що на землі перетята навпіл лежала у крові своїй. Те бачивши, настрашилися і питали: «Що це таке? Хто і для чого вчинив убивство це?» Старець же визнав гріх свій і просив, щоб вели його в претор і передали законному суду, щоб прийняв достойну кару за ділами своїми. Повернувся й чоловік з риболовлі і побачив, що сталося, невимовного жалю й сорому сповнився, ридав за дружиною своєю, настільки цнотливою, соромився за батька свого, настільки беззаконного, що ані Бога не побоявся, ані своєї сивини не посоромився, вчинивши таке. Переданий був старець судові і прийняв кару меча. А до тіла убитої зійшлося багато людей олександрійських. Дивувалися такому дивному й страшному ділу і цноту її похвалами прославляли. Трапилося ж у той час бути там преподобному отцеві Даниїлу Скитському, він сказав до учня свого: «Дитино, ходімо, побачимо мощі святої отроковиці». І пішли, подивилися і, повернувшись, ішли в монастир, названий Октодекат, тобто вісімнадцятий, і зустріли монахи отця чесно й люб'язно його прийняли. Розповів же їм отець про страждання Томаїди святої і сказав: «Ідіть принесіть сюди чесні її мощі, не годиться-бо, щоб тіло її покладене було з мирянами, але зі святими отцями». Деякі брати почали обурюватися, що тіло жіноче наказує зі святими отцями покласти. Преподобний же відповів їм: «Та дівчина, яку принести сюди не хочете, матір'ю є і мені, і вам, бо за цноту померла». Тоді монахи не сміли противитися святому отцеві Даниїлу, пішли, взяли те тіло й поховали з честю в гробниці монастирській з отцями святими. Після цього попрощався преподобний зі всіма отцями й з учнем у свій скит пішов. Трапилося ж, що одного брата блудний біс вельми змагав, і прийшов він до преподобного Даниїла, розповів про плотську свою пристрасть велику. І сказав йому преподобний: «Іди в монастир Октодекатський і, увійшовши в гробницю святих отців, помолися, кажучи: «Боже, молитвами мучениці Томаїди, поможи мені і визволи мене від боротьби блудної». Уповаючи на Бога, звільнишся від спокуси диявольської». Брат же, заповідь отчу прийнявши, пішов туди і зробив, як же йому звеліли. І закінчилася боротьба плоті його, і повернувся він у скит, припав до ніг преподобного отця Даниїла, кажучи: «Молитвами святої мучениці Томаїди і твоїми, отче, звільнив мене Бог від боротьби блудної». Спитав же його старець, як звільнився. І сказав брат: «Дванадцять лише молитов помолився, ще ж і з лямпади при гробі святої мучениці Томаїди єлеєм помастився, і поклав голову свою на гробі її, і заснув. І ось явилася мені дівчина світла, свята Томаїда-мучениця, і сказала мені: «Отче-отче, прийми благословення це і йди з миром в келію свою». Я ж, взявши благословення, збудився зі сну і відчув себе зовсім звільненим від тілесних пристрастей. Не відаю, чим було благословення те, яке мені уві сні свята дала, лише звільнення від пристрастей пізнав». І сказав Даниїл преподобний: «Таке дерзновення в Бога мають ті, що подвизаються у цноті». І жив собі далі брат той, не мав більше ніякого плотського турбування і славив Бога, прославляв і святу мученицю Томаїду, лікарку своїх пристрастей. Так само потім робили й инші, що такими пристрастями бентежилися: сходилися до гробу її й отримували розраду і звільнення від тілесної боротьби, святими її молитвами, і славили у тій святій славленого Христа Господа, Йому ж з Отцем і Святим Духом честь і поклоніння навіки. Амінь.

У мученикослів'ї римському 14-ого квітня згадано цю святу так: «Олександрії святої Томаїди, діви-мучениці, дивися». Хоч і чоловіка мала, проте мученикослів'я називає її дівою без вагань, бо була вельми юна і недавно дівство в подружжя цнотливо принесла, ще й тому, що за чистоту постраждала і достойна виявилася перед Господом в лику чистих дів вшанованою бути. Велика Мінея Четья називає її преподобномученицею, а той титул належить тільки черницям, які за Христа постраждали. Свята ж Томаїда, хоч і не була черницею чином, проте чернечі показала чесноти, за цноту постраждавши до крови. Через те і в гробниці чернечій між преподобними отцями блаженний Даниїл Скитський покласти її не завагався, тому достойно преподобномученицьким титулом у Четьї вшанована.

[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VIII (квітень)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VIII (квітень)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VIII (квітень)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!