Страждання святих мучеників Теренція, Африкана, Максима, Помпея, Зинона, Олександра, Теодора та инших з ними

Місяця квітня на 10-й день

Римський нечестивий цар Децій, який ідолопоклонницьким своїм зловір'ям хотів усіх у рів згубний занурити (як син диявольський), послав у всі краї землі своєї наказ, аби християн до ідолопоклоніння і куштування ідоложертовного насилу змушували. Ті ж, що будуть противитися, суд і кару нехай приймуть. Коли те веління в Африку до ігемона Фортунатіяна прийшло, сів ігемон на судищі і, весь люд до себе скликавши, сказав так: "Принесіть жертви богам, якщо ж ні, то люто мучені будете і погано помрете". Те сказавши, знаряддя катівське посередині поклав. Бачивши те, багато людей настрашилося і покорилося ігемонові, відступивши від віри Христової. Деякі ж із вірних, числом сорок, твердо постановили померти за Христа й говорили з упованням один одному: "Вважайте, браття, щоб не відреклися ми Христа, Бога нашого, щоб Він від нас не відрікся перед Отцем своїм Небесним і святими Його ангелами. Пам'ятайте, каже Господь: "Не бійтеся тих, хто вбиває тіло, душі ж не може убити". Бійтеся, каже, більше тих, що можуть душу і тіло згубити в геєні". І коли так раби Христові один одного словами зміцнювали, сказав до них Фортунатіян-ігемон: "Бачу вас — мужів, літами дорослих і розумних, і дивуюся, чому в таке приходите безумство, що єдиним Богом і царем ісповідуєте Того, кого юдеї, як злодія, розіп'яли?" Відповів йому за всіх святий мученик Теренцій: "Якщо б ти пізнав, о ігемоне, Христа розіп'ятого силу, покинув би ідольський блуд, Йому б поклонився і служив. Є-бо Син Божий добрий, милосердний і милостивий. Він, благоволінням Бога, Отця свого, на землю зійшов, Божество ж своє з людськістю з'єднав, за спасення наше волею хрест перетерпів". Ігемон сказав: "Принесіть жертви богам. Якщо ж не хочете пожертвувати, то члени ваші попалю і згублю вас". Відповів святий Теренцій: "Чи думаєш страхом настрашити нас? Але не такі ми слабкі, щоб, покинувши життя безсмертне і його Подателя, поклонилися богам чужим. Чини-бо швидко, що хочеш чинити, винаходь муки на нас, бо міцні й постійні ми раби Христові". Розгнівався ж ігемон, звелів скидати з них одяг і тягнути до храму ідольського. Були ж ідоли золотом, і сріблом, і коштовним одягом прикрашені. І, увійшовши, ігемон сказав до святих: "Принесіть жертви великому богові Іраклію, бачите-бо славу його і силу". Святий же Теренцій сказав: "Зваблюєшся, не відаючи, що тобі корисне, боги-бо твої ці — каміння, і дерево, і мідь, і залізо, прикрашені ж золотом, аби зваблювати людей і відводити їх від вічного життя. Самі не бачать, не говорять, не чують, не ходять, бо руками людськими вилиті і вистругані і на подобу людську зображені. Хай подібними до них будуть ті, що їх роблять, і всі, що надіються на них. Скажіть, прошу: ті, що ви їх богами називаєте, чи можуть собі помогти, чи відімстити кривдникам своїм? Якщо ж собі помогти не можуть, то як нам помагати будуть?" Коли це ігемон почув, звелів Теренція, Африкана, Максима й Помпея вкинути у внутрішню темницю і з всіляким утвердженням пильнувати, і сказав: "Завтра на допит виведу їх". Блаженного ж Зинона, Олександра й Теодора з иншими, їх же всіх числом було тридцять шість, поставив перед судом поблизу ідольського храму і сказав до них: "Тому що від попередніх ваших мерзот і спротиву ніякого успіху і користи не було, нині-бо послухайте мене і великому богові Іраклію принесіть жертви". Відповідали святі: "Багато разів ми казали, що ми — християни, як же ти і з перших допитів знаєш. Ніхто не зможе переконати нас, щоб ми нечистих вшанували ідолів і поклонилися їм, легко-бо на всі твої питання відповідаємо". Сказав ігемон: "Чи не хочете вмовлянь моїх послухати волею, бо й неволею послухати маєте наказу царів непереможних?" І звелів їх сукуватим залізом і сухими жилами бити нещадно. Святі ж мученики, піднявши руки свої до неба, в один голос возвали, кажучи: "Зглянься над нами, Господи, Боже наш, поможи рабам своїм і визволи нас від супротивного". Те чувши, ігемон жорстокіше бити їх звелів, допоки багато слуг помінялося, одні за иншими били, жил же і заліза не стало. І знову звелів бити палицями, що й усі нутрощі їх було видно. Проте настільки світлими й веселими були лиця мученицькі, що всі дивувалися непереможним терпінню і мужності святих. Після биття ж сказав до них ігемон: "Принесіть жертви богам, і відпущу вас". Святі ж мовчали. І розгнівався ігемон, звелів розжарити рожна залізні і припікати плечі їм, оцтом, зі сіллю змішаним, поливати рани їхні і гострими волосяними латами протирати. Тоді святі Христові мученики, поглянувши на небо, сказали: "Господи, Боже наш, Ти, що врятував з печі вогненної трьох отроків — Шадраха, Мешаха і Авед-Неґо, не допустивши їм анітрохи пошкодитися від вогню, і Даниїла з уст левових врятував, і Мойсея від рук фараонових вберіг, і святу Теклю від вогню і звірів захистив, даючи любим своїм повне над ворогами торжество, Ти, що вивів з мертвих пастиря вівцям — великого Сина свого, Господа нашого Ісуса Христа, який багато і різного благодіяння нам явив, створив світло і небо натягнув, як шкіру, перечислив безліч зір і всім їм імена назвав, прославив істину в кінці земні, — почуй нас, що молимося до Тебе, і від бід наших визволи нас, бо Твоя слава навіки. Амінь". Коли ж закінчили молитву, більше ігемон люттю сповнився, звелів, повісивши, обдирати їх залізними кігтями. І текла кров, як ріка, з ребер їхніх, проте люттю тих мук анітрохи не були переможені, не знемагали, Бог-бо утверджував їх, міць і силу їм подавав. І сказав до них ігемон: "Чи покарали вас муки і чи переконали вас відступити від безумства вашого? Чи перебуватимете ще в нечесті вашому?" Святі ж нічого не відповіли. Ігемон знову з люттю сказав: "До вас це говорю, о нечестивці!" А святі, поглянувши на небо, сказали: "Боже всесильний, Ти, що спалив вогнем колись град Содомський за беззаконня їхнє, і нині зупини і зруйнуй нечистих богів нечестивий храм цей задля істини Твоєї". Те сказавши, знамення Христове хресне зробили на чолах своїх і дмухнули на капище — і зразу в ньому ідоли впали з великим гуркотом і на порох розсипалися. Тоді святі мученики сказали до ігемона: "Чи бачиш богів своїх? Де нині міць і сила їхні? Чи змогли собі допомогти?" Через коротку годину впав і храм і зруйнувався до основ. Сповнився ж ігемон превеликої люті за зруйнування богів своїх і храму — звелів святих мучеників мечем потяти. Вони ж через такий вирок на себе смертний возвеселилися, славили Бога і, радіючи, на місце смертне йшли. Туди прийшовши, схилили коліна і простягнули з готовністю шиї свої під меч, Христа ради. І так через убивство мечем померли. Мужі ж благовірні, взявши святі їхні тіла, на місці святім поховали.

Після убивства тих святих мучеників звелів ігемон святого Тєренція, Африкана, Максима і Помпея привести перед себе. І сказав до них: "Богам принесіть жертви, якщо ж ні, то погано маєте загинути. І ніхто не може вас забрати з рук моїх". Відповіли святі: "Ми — християни, як же багато разів казали, і на Христа поклали надію нашу. Бісам же не поклонимося, ані не послужимо богам твоїм, і мук твоїх не боїмося, далі ж накладай на нас муки, які хочеш. Віримо Богові нашому, що переможемо тебе, як же диявола переміг Христос, який укріплює нас, щоб ми перемогли поганий твій задум". Ігемон же звелів знову відвести в темницю святих мучеників, і залізо важке накласти на шиї їхні, руки і ноги залізними путами зв'язати, ще ж і тризубці залізні постелити на землі і на них мучеників покласти, не допустити нікому з християн заходити до них, щоб ніхто не подав їм їжі. Коли в таких муках святі перебували й молилися до Бога, опівночі світло засяяло в темниці й ангел Господній став перед ними. І сказав до них: "Теренцію, Африкане, Максиме і Помпею, раби Бога Вишнього, встаньте й укріпіть тіла ваші". Те сказавши, ангел торкнувся залізних вериг їхніх — і зразу, розбившись, впали, і ось трапеза перед ними з'явилася, всіляких благ сповнена. І сказав ангел: "Спочиньте і прийміть їжу, яку Христос послав вам". Святі ж, благословивши Христа Бога, підкріпилися їжею і питтям, дяку віддаючи Владиці своєму. Сторожа ж, побачивши світло в темниці, увійшла всередину і побачила святих мучеників, які раділи і веселилися, і сповістила про те ігемонові. Той же зранку вивів святих мучеників, поставив перед судищем і сказав до них: "Чи не навчили вас муки відступити від безумства вашого, приступити ж до богів і поклонитися їм?" Відповів святий Теренцій: "Безумством би то було нам і всім, хто любить Бога, бо безумство Боже мудріше від людини, людська ж премудрість безумством є в Бога. Буйні і безумні були б ми, коли б, покинувши Бога, поклонилися бісам, як же ти чиниш". Ігемон же, тими словами розгніваний, звелів, повісивши на катівні, залізними кігтями стругати ребра їхні. Коли ж обдирали святих, молилися вони до Бога, кажучи: "Ісусе Христе, Сину Божий, що живеш вічно, світло християнське, надіє наша найпевніша, будь з нами, і поможи нам, і не осором нас, що страждаємо імени ради святого Твого". Коли так молилися, не чули мук, бо Христос біль їм полегшував. Тоді знову звелів ігемон вкинути їх у темницю і, скликавши волхвів і чарівників, що вміли заговорювати звірів і гадів, звелів їм, аби найлютіших звірів, гаспидів, і єхидн, і змій чарами своїми зібрали й замкнули в темниці з мучениками. І коли це було, гади, повзаючи при ногах мучеників святих, не торкалися й не пошкоджували їх. Святі ж, співаючи, славили Бога. Так три дні і три ночі святі у в'язниці з гадами замкнені сиділи, на четверту добу вночі послав ігемон довідатися, чи заморили і з'їли змії мучеників. Коли посланці наблизилися до дверей темниці, почули святих в'язнів, які співали і славословили Бога, і коли хотіли точніше довідатися, що діється в темниці, зійшли наверх і відкрили покрівлю — побачили святих, що сиділи, й ангела Божого, який стояв і не давав гадам наблизитися до святих мучеників. Те бачивши, вжахнулися й побігли до ігемона, сповістили йому. Дуже рано вставши, ігемон звелів заговорювачам забрати з темниці змій, гаспидів, єхидн і всіх гадів своїх, мучеників же на судище привести. Коли заговорювачі прийшли до темниці і, як звично, чарівні слова говорили, не слухали їх гади, але, коли відчинилися двері, усі разом з великою люттю кинулися на своїх заговорювачів і покусали їх до смерти. Й инших усіх, що там опинилися, людей заморили і розповзлися. Після цього святих страстотерпців привели до ігемона на судище. Бачивши їх нітрохи не ушкоджених, ігемон люті сповнився і на страту мечем засудив їх. Тоді святі радости невимовної сповнилися і, йдучи на смерть, з веселістю співали: "Спас Ти нас, Господи, від кривдників наших і тих, що ненавидять нас, посором". Слуги ж, привівши їх на місце посічення, наказане зробили. І так ісповідники Христові прийняли вінець мучеництва. Благоговійні ж мужі, спорядивши святі тіла їхні, за два поприща від града поховали їх чесно, на славу Спаса нашого Ісуса Христа, який живе і царює навіки-віків. Амінь.

У той самий день пам'ять святих мучеників Якова Пресвітера, і Азадана, і Авдикія-дияконів, які в Персії за царювання Саворія за Христа постраждали.

[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VIII (квітень)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VIII (квітень)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VIII (квітень)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!