Християнська бібліотека. Дмитро Туптало. Житія святих. Березень. - Страждання святих мучеників Трохима і Тала Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Дмитро Туптало. Житія святих. Березень..
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Страждання святих мучеників Трохима і Тала
   

Місяця березня в 16-й день

Лаодикія-град (не той, що в Сирії, а той, що в Карійському краї між ріками Малої Азії, які Ликос і Меандер називаються, лежить) мав у себе двох пресвітерів — братів по крові Трохима і Тала, родом із того ж Карійського краю, із града, який Стратоніка називався. Мужі, міцні у вірі, наслідувачі Христа і проповідники Слова Божого, які заблукалі душі навертали на путь спасення, завжди протистояли еллінам і докоряли їм богомерзенною їхньою бісівською службою. Якось-бо нечестиві ідолопоклонники, яких вони викривали, гнівом розпалилися, взяли обох і тримали в ув'язненні. У той час царювали Диоклитіян і Максиміян, і прийшов у Карійський край ігемон Асклипіот і у граді, що Вофор називався, недалеко Лаодикії, перебував. Претороначальник лаодикійський з иншими градоначальниками, радниками своїми, послав до ігемона, сповіщаючи про взятих двох християнських пресвітерів, і відповіді просив, що з ними робити накаже. І прийняв відповідь: камінням побити обох. Вивівши з в'язниці святих мучеників Трохима і Тала, поставив їх на убиття. Проте зразу і Божа допомога, приспівши, стала перед святими, захищаючи від ударів каменю, і скільки каменів на них не кидали — жоден не пошкодив їх, але більше: ті, що кидали, — самі себе камінням, не хотівши, ранили. Трудилися багато годин і нічого не досягли — більше самі від себе зранившись і знемігши, перестали. Такою дивною річчю претороначальник і ті, що з ним, дивувалися і відпустили обох вільних. Вони ж знову невтомними устами і безстрашним язиком віри Христової всіх навчали, еллінське викривали невірство. І знову за якийсь час взяли їх градоначальники, до ігемона у Вофор-град вели, кажучи: "Цих, за велінням твоїм, били камінням, але не торкнулося їх каміння, через те ми привели їх до твоєї влади". Ігемон звелів повісити святих, кігтями залізними обдирати їм тіло без змилування. І коли їх обдирали, взивали велегласно: "Ми християни, ідолам не поклоняємося, царів земних веління нечестивого не слухаємо". Після такої муки засудив їх ігемон на розп'яття, кажучи: "Хай будуть розіп'яті, як і той волхв, в якого вони вірять". І вели святих за град, де хрести були приготовані, ішли з великою веселістю, дякували Христові Богу, що удостоїв їх такою відбутися хресною кончиною і бути співобразними пречистим його Страстям і Розп'яттю. І люду багато, мужів і жінок, ішло за ними, хотіли бачити кончину їхню. Коли ж приведені були до хрестів, деякі із своїх принесли їм їжі трохи і просили, щоб скуштували. Прохання-бо вмовляльників не зневажили, трохи дечого в уста прийняли, инше ж роздали тим, що там стояли. Тоді до хрестів залізними цвяхами їх прибили і розіп'яли на подобу розп'яття Христового. І висіли на хрестах, багато промовляли до народу, навчали пізнання Бога і святої віри, і був зойк великий серед люду: одні-бо ігемонові докоряли катуванням, що без провини передав лютій смерті таких мужів, а инші взивали: "Слава Тобі, Боже", бо сила Ісусова в наші часи проявилася. І жінка одна, жидівка, кланяючись святим, що на хресті висіли, взивала: "Блаженна мати, що народила таких". Стояла ж там і мати, на страждання двох синів своїх мужнім серцем дивилася. І багато з тих, що там стояло, збирали краплини крови святих. Одні обрусці сво" змочували, а инші персні в крові — на зцілення недуг своїх душевних і тілесних. Мученики ж Христові Трохим і Тал, помолившись до Бога, передали святі свої душі в руки Господа свого 16 березня. І приготували вірні чисті плащениці і добропашні аромати на поховання чесних тіл їхніх. Прийшов же туди і сторож в'язниці і кланявся мученикам Христовим, визнаючи перед усіма людьми, що бачив обох, як до неба сходили, і троє ангелів співсходили і розмовляли з ними. Люди-бо, пішовши до двора ігемонового, просили його, щоб звелів із хрестів тіла мученичі зняти і похованню їх передати. Ігемон же спершу гніву сповнився, звелів воїнам бити тих, що прийшли і говорили, тоді, через якийсь час, перемінився від гніву, звелів, аби, хто хоче, взяв тіла померлих. І зняли з хреста святих, і в ковчег новий поклали. Ще ж виникла суперечка між християнами, де поховати їх. Одні-бо там, а инші там бажали покласти святих. Коли ж схилився день, сиділи цілу ніч біля тіл святих зі свічками і псалмоспівами, і коли настав ранок, прийшла жінка ігемонова, несучи дорогі аромати. їх на тіла мученичі виливши, покрила раку коштовним вельми накриттям і сказала перед усіма: "Я ночі цієї бачила в сонному видінні мужів цих, від Бога з ангелами посланих, щоб помститися мужеві моєму за невинне їх убивство". І, говорячи, багато докоряла катівству і лютості чоловіка свого. Тоді мати святих і двоє мужів чесних, Зосим і Артемій, які співгромадянами й сусідами були святим мученикам у Стратониці-граді, взявши раку з тілами святих мучеників, на батьківщину свою віднесли й поховали з шаною поблизу Стратоника-града. Після того настав день, коли свято народження Диоклитіянового нечестиві відзначали, і прийшов ігемон в Лаодикію, влаштував великий бенкет, веселився через царя свого нечистого. І ось раптово знайшла його Божа помста за неповинно пролиту кров мученицьку: раптом-бо впав на землю і, як біснуватий, корчився, тремтячи всіма частинами тіла, і був страх великий на всіх, що там були і на нього дивилися. Взивав же мучений: "Де бог Зевс? Де бог Іраклій? Де бог Єрмій, де инші боги і богині, щоб помогти мені?". І знову говорив: "Марно я поклонявся їм, ось-бо передає мене вогню вічному Бог, що є на небесах, і раби його Трохим і Тал". Так говорячи, кричав вельми, що голос зойку його всюди було чутно. Шматував зубами на собі тіло своє і язик свій кусав, жуючи. Так люто мучачись, погано викинув окаянну і нечисту свою душу, з гірким риданням пішов до нечестивих богів своїх в пекло вічно мучитися. Святі мученики Христові Трохим і Тал у голосі радости перейшли до Христа, Бога свого, вічно царювати в стоянні пресвітлому перед престолом Отця, і Сина, і Святого Духа, єдиного Бога, Йому ж слава навіки. Амінь.

У той-таки день пам'ять святого отця нашого Серапіона, архиєпископа Великого Новгорода. Дивись про нього у Пролозі.


[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VII (березень)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VII (березень)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VII (березень)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!