Християнська бібліотека. Дмитро Туптало. Житія святих. Березень. - Страждання святого священомученика Олександра, єрея із Сіду Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Дмитро Туптало. Житія святих. Березень..
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Страждання святого священомученика Олександра, єрея із Сіду
   

Місяця березня в 15-й день

Коли царював Авреліян і гоніння на християн посилилося, був у краю Памфилійському ігемон Антонін. Він, у Сід, град Памфилійський, прийшовши, взяв пресвітера градського Олександра і перед судом своїм поставив, багатьма випробуваннями і муками гнітив служителя Христового. Коли його спочатку спитав: "Хто ти?", відповів святий: "Християнин, єрей саном, пастир Христового стада". Спитав знову ігемон: "Де Христове стадо?" Відповів святий: "По всій землі є люди, яких Христос Бог створив, з них же такі, що вірять у Нього, — вівці паші Його, а ті, що відпали від Творця свого й підкорилися творінню і ділу рук людських, ідолам бездушним, як же ви, ті — вдічужені стада його спасенного і будуть поставлені з козлами ліворуч у день Страшного Суду". Сказав ігемон: "З двох причин маю тебе мучити: щоб ти показав мені тих, що вірять у Христа, і щоб приніс богам нашим із поклонінням жертви". Знову ж Антонін-ігемон спитав святого Олександра: "Хто є Христос?" Відповів святий: "Христос — Спаситель світу, світло і життя для тих, хто на Нього уповає". Сказав ігемон: "Як може спасителем бути Той, Хто на дереві був розіп'ятий і гірко помер?" Сказав Олександр: "Це ж і дивним є, що хрест і смерть плоттю підняв, як же Сам захотів, божеством зруйнував пекло і в ньому звільнив тих, що путами були зв'язані, умертвив смерть і воскрес із гробу. Не лише Сам із мертвих воскрес, але й инших мертвих воскресив, багатьох спочилих святих тіла встали й увійшли після Воскресення Його у святий град Єрусалим. І цілий рід людський зі Собою оживив і воскресив". Сказав ігемон: "Злословиш, безумче, як-бо зміг помогти иншим, коли Собі не поміг, від жидів мучений". Сказав святий: "Ти безумний, осліплені маєш душевні очі і навіть поглянути не можеш на таїнство спасення нашого, яке Христос Господь сподіяв". Тоді звелів ігемон мучити Олександра святого: спершу-бо жилами його били, і на кіл садили, і в бочку киплячої смоли та оливи кидали, і в печі вогненній палили, — проте у всіх тих муках без ушкоджень бережений був благодаттю Христовою. А коли в піч, розжарену вельми, вкинули його нечестиві, видно було в полум'ї вогненнім инших два лиця, юнаків предивних, які зі святим мучеником ликували. Були ж то ангели Божі, які полум'я печі охолоджували для святого. І дивувався люд, що одного вкинули в піч, а трьох у ній було видно. Ігемон же й ті, що були з ним, такі дивні чуда волхвуванню зараховували: не вірили-бо у всемогутню Христа, Бога нашого, силу. Лише один зі слуг катових, увірувавши, припав, кланяючись здалеку святому, і просив, щоб його прийняли до Христа. І зразу ігемон слугу того мечем убив, Олександра ж святого, який із печі неушкоджений вийшов, звелів повісити і кігтями залізними обдирати. І доти обдирали його, допоки ціле його тіло не виглядало як одна рана. І дивувалися ті, що дивилися, із жахом казали: "Як він такі терпить муки?" Вже-бо самі лише кості нагі були. Тоді і вдруге у вогні великому його палили — і не зазнав шкоди. Після того вудилами залізними прокололи живіт його, геть вивернули утробу його. Ще ж і звірам на поїдання віддали святого, проте і звірі не торкнулися його. Й иншими лютими муками мучили Христового страждальця, і у всіх муках був він непереможним і нездоланним, що всі чудувалися з подиву, дивлячись на його страждання і дивуючись такій у ньому силі терпіння, що природу людську і розум перевищувала. Врешті голову відтяли Христовому священомученикові Олександрові. А ігемон Антонін у ту ж годину, ще на суді сидячи, вражений був біснуванням, і мучили його боги — дияволи, яким він служив, і несли його слуги в дім із зойком гірким. Не досягнувши дому свого, погано викинув окаянну душу. Святий же Олександр у небесній світлиці оселився з Христом Господом і святими Його ангелами, а ігемон на муку вічну із сатаною і слугами в пітьму були вкинені. Після усікновення святого Олександра один муж чесний Євстафій, християнин вірою, взяв багатостраждальне тіло мученикове і поховав його з шаною, славлячи Христа Бога.


[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VII (березень)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VII (березень)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VII (березень)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!