Страждання святих мучеників Євтропія, Клеоника і Василиска

Місяця березня в 3-й день

Після закінчення страждання і мученицької кончини святого великомученика Теодора Тирона у граді Амасійському залишилися у в'язниці, за Христа утримувані, побратими його — співвоїни і близькі друзі: Євтро пій, і Клеоник, і небіж його Василиск. Ігемон же Публій, який святого Теодора му чив, гнівом Божим вражений, загинув, а замість нього инший прийшов, на ім'я Асклипіодот, родом із Фригії, вдачею лютий і розумом безбожний. Чинив багато злого народу християнському: мав-бо від царя Максиміяна дану на християн владу, аби примушувати їх до ідольської жертви, а тих, що не коритимуться, лютими губити муками. Він, сівши на судищі з радниками своїми, прикликав Євласія-книгохранителя і звелів йому читати судові акти, що раніше були. Коли ж читано страждання Теодора Тирона, усі дивувалися терпінню мужа. І сказав ігемон до Євласія: "Де загін Теодорів, що в пам'ятнику цьому згаданий?" Відповів Євласій: "Стережуть у в'язниці з иншими в'язнями". Тоді бачив ігемон капище нечистої богині їхньої Юнони - названої матері богів, яке спалив святий Теодор, і заричав, наче лев, на дружину Теодорову. І звелів зразу послати воїнів у в'язницю, аби привели до нього святих мучеників: Євтропія, Клеоника і Василиска. Були ж Євтропій з Клеоником братами рідними, родом із Кападокії, а Василиск — небіж святого Теодора, в Амасії народився, з любови всі троє називалися братами. І пішли до в'язниці воїни, сказали в'язничному сторожеві: "Дай нам дружину Теодорову". Він же зайшов всередину до святих і сказав: "Вставайте, ось настала ваша година, ЇЇ ж день і ніч спрагло чекали, кличе-бо вас ігемон. Але прошу вас, не забудьте мене в доброму вашому ісповіданні". Це сказав сторож в'язничний, бо бачив їх, що вдень і вночі молилися, і чуда Божі відбувалися, і світло невимовне осявало їх і в'язницю, яка безліч разів сама по собі відчинялася, — і вірив, що Господь є з ними. Святі же, вставши з радістю, виходили, а инші в'язні, що залишалися, плакали, бо позбавлялися товариства святих мучеників. І сказав їм святий Євтропій: "Не плачте, брати мої, знову-бо побачимо один одного, але моліться до Господа нашого Ісуса Христа, щоб подав нам померти стражданням за Нього, і щоб закінчилося еллінське біснування, і сповнилася вселенна благодаті Господньої". Так утішивши в'язнів, святі вийшли з воїнами. І коли, співаючи, ішли, святий Євтропій сказав; "Як то гарно, як то добре жити братам разом". Був же з неба до нього голос, що говорив: "Не заберу тебе від братів твоїх, допоки не прийдете до Теодора і не спочинете на лоні патріяршому тих, що у світлі живуть". Був же Євтропій на вигляд дуже гарний і в словах премудрий. І приведені були святі мученики, стали перед ігемоном лицями світлими, і спитав їх ігемон: "Чому лиця ваші не сумні, якими мали б бути від довгочасного ув'язнення у темниці, а світлі, як від щоденної веселости?" Відповів блаженний Євтропій: "Справді, ігемоне, щодня звеселяє нас Христос наш, відвідує нас благодаттю своєю, і збувається на нас написане: "Коли серце веселиться, квітне лице". Сказав ігемон: "Яке твоє ім'я?" Сказав святий: "Ім'я моє найперше — християнин, батьки ж ЄвтропІєм мене назвали". Ігемон, підлещуючись, сказав: "Справді добрим вдачею тебе бачу, і вродливим, і, як же думаю, від багатьох років навчився премудрости". Відповів святий: "Духовної мудрости навчився від Господа мого Ісуса Христа, на Нього ж надію маю, що може мене й нині мудрим зробити у відповідях на питання ваші". Сказав ігемон: "Послухай мене, Євтропію, і переконай тих, що з тобою, підкоритися наказові царському і принести богам жертви. Я ж напишу про тебе до царів, і вони поставлять тебе воєводою, і у володіння віддадуть тобі край цей, і як князя області вшанують тебе, і великим багатством тебе збагатять. І справді на ділі зрозумієш, що добре слухати царів і підкорятися їхнім наказам. Якщо ж ці мої слова тебе не переконають, то, плоть твою на частини розді ливши, псам і звірам на поїдання викину, залишок же костей твоїх вогнем спалю і попіл по ріці розвію. І не думай, що тіло твоє християни, взявши, миром помажуть, наче святе. Покорися-бо і принеси жертву богам або принаймні скажи при народі, що скоряєшся і хочеш принести жертву. Всі-бо на тебе дивляться, слухаючи кінцеву твою волю. Не відвертай від богів тих, що хочуть їм приносити жертви, щоб не викликати зневаги до себе, коли тобі і тим, що з тобою, почнуть безчесних і лютих завдавати мук". Євтропій же святий відповідав ігемонові, кажучи: "Перестань злословити такі байки, сину дияволів, насліднику гієни, перестань зваблювати слуг Божих, вороже Божий, вигнанче від вічних благ, ти, що позбавлений райської породи, вічний в'язню преісподнього аду.

Перестань неподобне говорити, смороде, гною, стіно і перегородо до добрих діл, злих же дід наставнику і начальнику зваби. І що більше сказати тобі, не відаю, лукавий облеснику. Обіцяєш мені тимчасову шану і багатства, які тут залишаються. Яка мені користь з того, що є насолодам душешкідливим початком, красуванню і любодійству матір'ю, грабунку і убивства причиною і всього зла коренем? Яку користь із земних багатств і почестей здобув той, що був перед тобою, — князь Публій, який Теодора святого замучив? Похований нині під землею в пеклі, у вогні незгасимому і серед черв'яків незасинаючих. Але й на тебе гнів Божий прийти не забариться і знищить із землі тебе, беззаконника нечестивого. Погрожуєш мені і муками лютими, і мечем, і вогнем, і звірами, але не сподівайся, о нерозумний, погрозами настрашити мене і ранами до безбожжя змусити: мені-бо страждати за Христа, Бога мого, бажано є понад усі бажання, Він-бо є для нас багатством, і шаною, і силою, і славою, і не відступлю від Нього я і брати мої оці, але перетерпимо за Спаса нашого, який є Начальником життя, справжнім непереможним Воєводою, який визволяє тих, що прикликають Його, від багатьох напастей, Він же й нас сильний визволити з рук твоїх".

Це чуючи, ігемон сповнився гніву і звелів бити святого в уста, кажучи: "Беззаконнику, прикликаний ти, щоб жертву богам принести, а не докоряти нам". Коли ж почали сильно його бити, зразу повсихали руки тих, що били. Записувалося ж, за велінням ігемона, все, що діялося і говорилося на судовому тому допиті, і бачили писарі всихання рук тих, що били, налякалися і перестали писати. Хтось же з вірних, що між людьми стояв, писав. І сказав ігемон до мученика: "Чи поклонишся богам, щоб живим бути, чи, не кланяючись, хочеш, щоб зразу я передав тебе смерті?" Відповів святий Євтропій: "Не поклонюся бездушним богам, як же ти, бездушний, чиниш, але поклонюся Богові своєму і Йому принесу жертву хвали, що є плодом уст моїх. Блаженний Давид, більше ж Христос через Давида, говорить: "Ідоли народів — срібло і золото, діла рук людських. Уста мають, та не говорять, очі мають — і не бачать, руки, і ноги, і всі людської подоби частини мають без чуття". Тому й каже: "Хай будуть подібні до них ті, що творять їх, і всі, що покладаються на них". Ти-бо, сліпий і глухий, чи хочеш і мене притягнути на ту згубу? Але я не відступлю від Господа мого Ісуса Христа". Сказав ігемон до святих Клеоника і Василиска: "Ви що скажете? Чи принесете богам жертви, щоб живими бути? Чи те саме з ЄвтропІєм мудрувати хочете, щоб у ті ж муки впасти?" Святі ж Клеоник і Василиск відповідали: "Як же вірить брат наш пан Євтропій, утверджений на камені — Ісусі Христі, так і ми віримо й утверджуємося в Отці, і Сині, і Святому Дусі. І як же Євтропій страждає задля Христа, так і ми з ним страждати хочемо, і не зможе диявол розлучити нас, бо нас Христос з'єднав святою вірою і любов'ю. Як же бо мотузка, втроє сплетена, не розірветься, так і ми троє міцні будемо, і як же Пресвята Тройця неподільна, подібно й ми вірою неподільні і любов'ю нерозлучні. Поспіши ж більшими нас покарати муками, ідемо-бо на поклик Господа нашого Ісуса Христа, Йому ж ти ворогом є". Коли вони це промовили, звелів ігемон чотирьом воїнам кожного простягнути й сирими жилами бити без жалю. Доти ж биті були святі, поки плоть їхня із кров'ю не відпадала на землю. Вони ж доблесно терпіли, молилися до Бога, і видно було люті муки, але страстотерпці, допомогою Христовою, здавалося, наче зовсім не страждають. Говорив же у молитві своїй святий Євтропій: "Боже Вседержителю, благий і милостивий, не зневаж нас, Владико, що рятуєш праведних і грішних підіймаєш, нечестивих навертаєш і викривлених випрямляєш, рятуєш премудрих і безумних караєш, ти ж диявола зв'язав, звільнив же людину. Помічнику тих, що в путах, і в муках Заступнику, добра джерело і Спасителю душ наших, Начальнику страждань і Подателю мужнього терпіння в муках, дай нам терпіння у ранах цих задля досконалого вінця мученицького і прийди на допомогу нам, як же до раба твого Теодора Ти прийшов і допоміг йому. Покажи людям диявольське зло, своє ж добро і всесильною своєю допомогою яви те всім, що ми насправді Тебе одного маємо — Царя нашого Ісуса Христа, і Тобі одному покланяємося, славлячи Тебе з Отцем і Святим Духом навіки". Святі ж Клеоник із Василиском сказали: "Амінь". І зразу землетрус був великий, що потрясло всім судом, і ті, що били, змучені і настрашені, відступили. А святі звільнені були невидимою рукою і стали цілі. І тут явився їм Господь з ангелами і зі святим Теодором, і сказав святий Євтропій до Господа: "Прославляю Тебе, Владико мій, Христе, що так швидко почув мене. І хто я є, щоб Господь мій до мене прийшов". І знову святий Євтропій до святих Клеоника і Василиска сказав: "Чи бачите, це Цар наш — Ісус Христос — зі святим Теодором стоїть у славі великій?" І сказали: "Бачимо". Святий же Теодор, із Господом явившись, сказав: "Брате Євтропію, почута молитва твоя, і ось на допомогу вам Спаситель прийшов, щоб певні ви були життя вічного". Промовив до них і сам Господь: "Коли мучили вас, тут Я стояв перед лицем вашим, дивлячись на терпіння ваше. І тому що початок мук мужньо перетерпіли, буду Я вам Помічником, допоки не закінчите подвиг ваш і не впишуться імена ваші в Книгу Життя". Так сказавши, Господь невидимий став зі святим Теодором. Воїни ж, що мучили святих, закричали до ігемона: "Просимо тебе, Владико, звільни нас від цього діла, ми-бо не можемо більше мучити людей цих". Сказав ігемон, показуючи пальцем на святих: "Ось волхви ці примари якісь творять і страшать воїнів". З народу ж багато, що видіння того божественного сподобилися, закричали до ігемона, кажучи: "Не примари це ані волхвування, але Бог християнський помагає рабам своїм: ми ж бачили царя їхнього Христа і Теодора, який давно помер, бачили живим і голос ангельський чули". Сказав ігемон: "Я ж нічого не бачив ані голосу ніякого не чув". Сказав до нього святий Євтропій: "Правду кажеш, що не бачив божественного явлення ані не чув небесних голосів: не бачиш-бо душевними очима, бо осліпив серце твоє князь віку цього. І збувається на тобі пророцтво Ісаї, що мовить: "Очі твої звузилися і вухами важко чути". Це чувши і людей стривожених бачивши, ігемон звелів зв'язати святих і відвести до в'язниці. Коли ж у неї зайшли святі муче ники, раді були в'язні, побачивши їх, і співали Христові страждальці, промовляючи: "Допомога наша в імені Господа, що створив Небо і землю".

Коли ж обідав ігемон у той день зі своїми радниками, сказав до них: "Що зробити з чоловіками тими, не відаю, ось-бо ціле місто говорить через них. Вам-бо як видається?" Один же із радників сказав: "Швидко вбий їх, прошу тебе: якщо стратити їх зволікатимеш, то град цілий відступить від богів і за ними піде. А найбільше Євтропію багатомовному не давай стільки говорити". Ігемон же сказав: "Уже й проханнями, і погрозами вмовляв його до поклоніння богам — він же і богів, і царя зневажив і мені дошкульно докоряв. Але ще раз прикличмо його одного і просьбами вмовляймо, і якщо послухає нас — благодать милостивим богам. Якщо ж ні — то конче їх передам смерті". Те мовивши, зразу послав воїнів привести до нього Євтропія із в'язниці. Коли ж увійшов святий Євтропій до ігемона, який обідав, сказав йому ігемон: "Хочеш, щоб я сам тебе увів із шаною в храм богів наших, щоб ти приніс їм жертви?" Святий же Євтропій відповідав: "Живий Господь Бог мій, що ані в помислі не маю відступити від віри Христової, яка стоїть на непохитному камені". І велів ігемон мученикові, аби сів з тими, що обідали: "Сідай, Євтропію, з нами, їж, і пий, і покорися воєводі". Святий же мовив: "Не буде мені, рабові Христовому, сідати з поганами. Каже блаженний пророк Давид: "Блаженний муж, що не йде на раду нечестивих і на сидіння злорік не сідає". І знову: "Не сідаю з собором суєтним, і з законовідступниками не увійду". І знову инший пророк віщує: "Вийдіть з-поміж них, говорить Господь, і відлучіться, і до нечистоти їхньої не тор кайтеся, і Я прийму вас". І знову Писання говорить: "Той, що зі святими ходить, освятиться, а той, що з нечестивими ходить, причасником їм є". Ігемон сказав: "Добрий вдачею був ти спочатку, Євтропію, а нині поганий вдачею виглядаєш". Сказав святий: "Не є поганий вдачею, але Заповідей Божих боюся. Якщо ти пильнуєш, щоб заповідей царів земних дотримуватися, наскільки більше я, для Царя Небесного і безсмертного працюючи, дбаю, щоб зберегти веління Його". Сказав ігемон: "Ти один, без дружини своєї, завтра зі мною маєш принести богам жертви, щоб народ, бачивши тебе, що богам поклоняєшся, переконався не відступати від них, але вшановувати їх жертвами". Відповів Євтропій святий: "Нечестивче, чи хочеш, щоб у стаді Христовому я був наставником згуби?" Не буде того, говорить-бо Господь мій: "Тому, хто звабить одного з малих цих, що повірили в Мене, горе йому, краще йому жорновий камінь повісити на шию і втопити буде у морі". І знову говорить: "Не можете для Бога працювати і диявола", бо "що є спільного між світлом і темрявою, чи яке причастя храму Божого до кумира". Це чувши, ігемон звелів принести перед нього золото, і одягу різного коштовного, і срібла літрів сто і п'ятдесят. І сказав: "Так мені всіх богів і любови непереможних царів, ось тобі дам це і більше цього, лише скажи зранку народові, що покорився ігемонові, а потім молися Богу своєму, як же хочеш, і це все прийми". Святий Євтропій мовив: "Лукавий звабнику і багатоликий змію, не маєш випробовувати раба Божого, знаю-бо написане: "Якщо й цілий світ хтось здобуде, душу ж свою згубить, яка йому користь, чи що дасть взамін за душу свою Богові". Як же брат твій Юда, срібло полюбивши, душу свою згубив, так і ти з ним загинеш, але чому зволікаєш, не вбиваючи нас? Знай-бо, що ніщо нас не розлучить від любови Христової". Ігемон же довго словами погрожував і голубив, бачив мученика, який ніяк йому не корився, ще гірше докоряв і богів безчестив. Була вже ніч, і півні мали співати, і час спочити, сказав ігемон до слуг: "Ведіть Євтропія до в'язниці і зв'яжіть його з дружиною, погана-бо річ не зміниться ніколи і доброю стати не може". Святий же, відходячи, сказав до ігемона: "Саде лукавства, що не чиниш плоду правди, скоро потятий і в огонь вкинений будеш. У тобі, землі поганій, пшениця не росте, але тільки кукіль і тернина, бо здобув душу твою сатана, і все в тобі насіння погане". Це мовивши, пішов, увійшов же до в'язниці, побачив святих Клеоника і Василиска, що схилили коліна і молилися, — цілу-бо ніч за нього молилися. Коли ж настав ранок, захотів ігемон всенародну богам принести жертву і звелів кричати проголошувачам, щоб усі люди зібралися в храм Артеміди із жертвами. І коли зібрався туди люд та прийшов ігемон, введені були і святі мученики Євтропій, Клеоник і Василиск, за наказом ігемоновим. І коли здійснювали всі, що там були, ідолопоклоніння: одні ладан, инші ж безсловесних тварин приносили в жертву, — сказав ігемон: "Євтропію, і ти з дружиною своєю, підійшовши, принеси жертву богам, щоб не померти погано". Святий же Євтропій з товаришами своїми почав говорити: "Господи, Боже, Вседержителю вічний, нескверний, пречистий, незмінний, що на небесах живеш і на землі прославляєшся, Ти, що утвердив небо, заснував землю і поставив гори, перелічив безліч зір і кожній ім'я назвав, і просвітлюєш нас дивно з висоти своєї. Ти визволив колись святих твоїх трьох отроків з вавилонської печі і святого Даниїла з уст левових врятував, звільнив від смерти рабу свою Сусанну і святу Теклю від вогню і звірів вберіг, був зі святим Теодором у стражданнях його, Ти й з нами будь. І, прийшовши на місце це, покажи силу свою і винищи все еллінське бісування. Дай, щоб на місці цьому християни безкровні жертви принесли Тобі, істинному Богові, бо Ти — Отець Господа нашого Ісуса Христа і Тобі слава, і єдинородному Твоєму Синові, і Святому Твоєму Духові нині, і завжди, і навіки-віків. Амінь". Коли це святі промовили, був грім і землетрус великий, що й фундамент капища захитався, і вибігли всі з ігемоном із храму, великим страхом одержимі, щоб не померти. Впав же ідол Артеміди і розбився на малі частини, ї в тому землетрусі був голос зверху до святих, що промовляв: "Почута молитва ваша, і відтепер на місці цьому буде молитовниця для християн". І веселилися в Господі святі.

Коли припинився землетрус і всім через якийсь час минув страх, пішов ігемон, сів на судищі і скреготав зубами своїми на святих. І звелів принести сірки і смоли і розварити у трьох бочках, щоб вилити те на тіла мученицькі. Звелів же колоди міцні в землю вбити, і між ними нагих поставити святих, і розіп'ясти руки їхні, до колод прив'язавши, одну — до одної колоди, а иншу - до другої. Коли ж це сталося, і бочки сильно кипіли, сказав святий Клеоник до святого Євтропія: "Молімося до Бога, брате, велика-бо сьогодні скорбота має бути". І молилися, кажучи: "Господи, кусе Христе, нині прийди на допомогу нам і покажи силу свою, наша-бо сила немічна, укріпи нас у терпінні цієї муки". І принесли слуги бочки з киплячою смолою і сіркою, залізними руками їх тримали за притоки. Блаженний же Євтропій сказав до слуг; "Хай Господь зверне діло ваше на вас". І коли те сказав, зразу, силою Божою, відв'язали мученики руки свої від колод і самі, взявши руками киплячі бочки, вилили на плечі свої. Вилившись, смола із тіл їхніх на землю потекла, наче вода по мармурі, і на слуг завернула, попалила їх до костей. А святі ніякої шкоди не прийняли. Те бачивши, ігемон дивувався вельми, і жахався, і до волхвування християнського те зараховував. Тоді звелів иншим слугам залізними кігтями святих дерти, гірчицею ж із сіллю, в оцті розчиненою, поливати їхні рани, і терпіли все те святі мужньо. Сказав же Євтропій святий у муках до ігемона: "Нечестивче й ненависнику Слави Божої, вигадуй більші муки, щоб ми за більше страждання більші вінці від Владики нашого прийняли". Тими словами більше роздратувався кат і жорстокіше мучити слугам велів. Святі ж казали: "Постарайся, всескверне, позбутися нас з-перед лиця свого, бажаємо-бо, позбувшись тебе, бачити лице Господа нашого Ісуса Христа". Коли ж мучили так святих довго і вже день схилявся до вечора, звелів ігемон вкинути їх знову до в'язниці і замкнути в кайданах. Молилися святі у в'язниці, кажучи: "Господи, Ісусе Христе, не покинь нас, поки не перейдемо бурю страждань і не позбудемося ката цього ігемона і не досягнемо тихої пристані, де нема болю, ані скорботи, ані туги, ані зітхань". Коли вони так молилися, опівночі явився їм Господь, промовляючи: "Амінь" кажу вам, тому що віддалися за Мене на смерть, приймете в Мене Вічне Життя зі святими". Таким Господнім відвіданням втішені були мученики, укріпилися більше вірою. Коли настав ранок, сів знову ігемон на судищі і, поставивши перед собою святих, сказав; "Що ж: чи надумали поклонитися і жертву принести богам, чи хочете погано померти?" Відповів святий Євтропій: "Чи не чув ти від нас багато разів, о кате потьмарений, сліпий і бездушний, що не поклонимося ані жертви не принесемо глухим і німим бісам". Це чувши, ігемон засудив святого Євтропія з Клеоником на розп'яття і дав на них вирок такий: "Євтропія, учителя волхвів, і з ним иншого волхва, Клеоника, які не послухали веління вічних царів, але християнську ісповідували віру, наказує пречистий суд розп'ясти. Василиск же з иншими в'язнями нехай утримуваний буде у в'язниці". Це почувши, святий Василиск закричав до ігемона: "Винеси і мені вирок смертний, не хочу-бо залишитися без друзів моїх, але з ними хочу померти і разом перед Христом, Богом нашим, стати бажаю". Сказав ігемон: "Клянуся моїми богами, через те що договір уклали поміж собою не покидати один одного, через те не маю вас трьох разом стратити, щоб зруйнувати договір ваш і не виконати бажання вашого". Євтропій святий сказав: "Справді від усіх звірів дикіший ти і від усіх безсловесних безсловесніший, розділяючи прекрасну дружину, неподільну любов'ю і вірою. Але віддасть тобі Бог скоро, процвітуть же благодатні квіти і дадуть плід Церквам Божим". Це сказавши, святий Євтропій виведений був зі святим Клеоником за град, де ж для них були хрести приготовані. Цілий-бо град пішов за ними, не лише християни, а й елліни. Побачивши хрести свої, мученики сказали: "Господи, Боже наш, Ісусе Христе, хвалимо Тебе і дякуємо Тобі, бо Ти зробив нас бути достойними смерти на хресті й уподібнив нас до Твого добровільного Розп'яття. Удостой-бо нас і вінця правди, щоби, з Тобою страждаючи, з Тобою і прославилися ми в Царстві Твоєму. Просимо Тебе за святу Твою Церкву, вгамуй бурю народів, що повстають на рабів Твоїх, дай відтепер мир християнському роду". Коли так молилися святі, прибили їх цвяхами воїни до хрестів. Був же голос із небес до Христових страждальців, який у супокій вічний їх прикликав, і передали святі мученики Євтропій і Клеоник з молитвою душі свої в руки Господа свого, кажучи: "У руки Твої, Владико, передаємо духа нашого". Так померли у третій день березня. Після цього два благоговійні мужі, амасійські громадяни Койнт і Велоник, просили ігемона, щоб звелів їм взяти тіла мученичі, і не боронив їм ігемон. Євтропія-бо святого тіло взяв Велонік і, помазавши миром, поклав чесно на полі своєму за вісімнадцять стадій від града. А святого Клеоника тіло прийняв Койнт, також з миром чесно поклав на полі, названому Кима. І відбувалися на місцях тих біля гробів мученичих зцілення на славу Божу. Василиск, який залишився у в'язниці, перебував в ув'язненні довгий час. Тоді Асклипіод-ігемон загинув, а після нього настав Агрип. Мечем потятий був святий Василиск місяці у травні у 22-й день, коли ж і пам'ять його вшановуємо на славу Христа, Бога нашого, славленого з Отцем і Святим Духом навіки. Амінь.

У Пролозі в той самий день згадано святого мученика Василиска з Амасії, але належить знати, що святий мученик Василиск Амасійський — це той самий, що зі святими Євтропієм і Клеоииком страждав і після них залишився у темничних путах. Через декілька років через меч кінець прийняв 22~го травня. У той самий день і пам'ять його вшановуємо окремою йому службою.

Ще ж у Пролозі в цей день згадано святого священомученика Теодорита, пресвітера Антіохійського. Але про нього буде нижче у 8-й день цього ж місяця березня, де ж і синаксар йому в Пролозі. У синаксарі написано, що у 8-й день березня постраждав святий Теодорит, а в цей день 8-го березня лише саме ім'я його без синаксара має Пролог.

У той самий день святі Зинон і Зойл у мирі кінець прийняли, про життя і діяння не знайіидося.

У той самий день і свята Піяма-діва, яка в єгипетських краях жила і пророчий дар мала, Богові добре догодила, в мирі кінець прийняла — згадує про неї Палладій у Лавсаїку.

[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VII (березень)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VII (березень)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VII (березень)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!