Житіє і страждання святого апостола Онисима, одного із сімдесятьох

Місяця лютого в 15-й день

У Коласах, що у Фриґії, був муж знатний і сановитий на ім'я Филимон. Він вірив у Христа і єпископського пізніше сану сподобився, і до святих сімдесятьох апостолів приєднався лику. У того Филимона перед апостольством його був раб на ім'я Онисим. Він мав прогрішення якесь перед своїм паном і покарання боявся, утік від нього і прийшов до Риму, і побачив святого апостола Павла в путах, чув від нього проповідь святу і навчився святої в Господа нашого Ісуса Христа віри. Хрестив його апостол, якому він служив у Римі зі святим Тихиком, і виявився йому благопотрібним у служінні. Тоді святий апостол Павло, посилаючи святого Тихика з посланням своїм до колосян, послав з ним і цього святого Онисима, як же при кінці листа пише: "Усе, — каже, — що про мене, розповість вам Тихик, любий брат, і вірний служитель, і співробітник в Господі, його ж я послав до вас власне для того, щоб ви довідалися про нас і щоб утішити серця ваші, з Онисимом, вірним і любим братом нашим, що від вас, все вам розкажуть, що тут". Це писав апостол через Тихика, а через Онисима написав осібне Послання до Филимона, пана його, просячи його, щоб пробачив Онисиму прогрішення його і щоб прийняв його не як раба, але як брата улюбленого і як самого того Павла, апостола. Називає ж апостол у посланні своєму Онисима дитиною своєю: "Прошу тебе, — каже, — за свою дитину, яку ж я народив у путах своїх, про Онисима, колись тобі непотрібного, нині ж і тобі, і мені благопотрібного, його ж відіслав до тебе, ти ж його, тобто моє серце, прийми". Филимон же зробив те з радістю: Онисима люб'язно прийняв і свободою його обдарував, і знову відіслав до Риму до святого апостола Павла, щоб там йому служив, хотів-бо того Павло святий. Про це ж у Посланні тому написано: "Хотів [Онисима] в себе затримати, щоб замість тебе послужив мені у путах за благовіствування, без твоєї ж волі нічого ж не захотів робити, щоб не вимушене добро твоє було, а вільне". І був святий апостол Онисим у Римі, служачи святим апостолам аж до кончини їхньої. Поставили ж вони його єпископом на добровіщання Слова. І після кончини їхньої, вийшовши з Риму, багато обійшов градів і країв, Христа проповідуючи: в Іспанії, Коринті, у Колосах, у Патрах, тоді в Ефесі після святого Тимотея і після святого Йоана Богослова престол прийняв. Відомо ж про його в Ефесі єпископування із послання святого Ігнатія Богоносця, який пише зі Смирни до Ефесян, коли вели його з Антіохії до Риму на поїдання звірам. Знайшов Онисим святий путь у Смирні з деякими ефесянами, пише-бо святий Ігнатій до ефесян так: "Велику кількість вашу в ім'я Боже прийняв в Онисимі, який у любові невимовний, ваш у плоті єпископ, його ж прошу в Ісусі Христі любити вас, і вас всіх прошу, щоб були на нього подібні. Благословенний-бо Той, Хто подав вам, достойним, такого єпископа мати". І знову писав звідти до своїх антіохійців, кажучи: "Цілує вас Онисим, ефеський пастир". Звідси відомо, що Онисим святий після обходу багатьох країв і градів осів в Ефесі, старий уже був, пас же там Церкву Божу якийсь час. Потім невірні взяли його і звідтіля до Риму за царювання Троянового привели і Тертулові-єпарху на допит представили. Спитав же його Тертул-єпарх: "Хто ти?" Відповідав Онисим: "Християнин". Сказав єпарх: "Якого ти чину?" Відповів Онисим: "Був колись рабом одного мужа, нині ж — раб вірний благого Владики Господа і Спаса нашого Ісуса Христа". Сказав єпарх: "Яка була причина твого до иншого пана переходу?" Відповів Онисим: "Пізнання істини, зненавидження ідолопоклонства". Сказав єпарх: "За яку ціну проданий ти своєму новому господареві?" Сказав Онисим: "Божий Син Ісус Христос чесною Своєю кров'ю викупив мене від загибелі, переселив на нетління, як же написано в нашому Письмі: "не тлінним сріблом чи золотом відкуплені ви від суєтного вашого життя, що передане вам від батьків, але дорогоцінною кров'ю, як агнця, непорочного і чистого Христа". Сказав єпарх: "Яке суєтне життя являють ваші Писання, скажи нам". Сказав Онисим: "Суєтним життям є беззаконне перелюбство, що за малу насолоду тілесну вічний вогонь для пристрасних гріхолюбців готує; сріблолюбство, заради нього ж ближнього ображають; чарування, яке з бісами мешкає і є корінням всілякого підступу і ловитви; гордість, що зарозумілістю над иншими підноситься; заздрість, що Каїна й инших багатьох навчила братовбивства; злослов'я і язик неосідланий, який, наче хмара, на всіх насміхання поширює; лицемірство та брехня — ворог істини, приятелька диявола, нею ж і Єву заплямував всезлісний; гнів — прокляття винахідник, і війни побуджувач, й убивства батько; пияцтво, що мешкає з нестриманістю, сестра ж його — пристрасті до насолод і матір — сквернослів'я, чужа доброму помислу, потворна ж норовом і словом. Те все сказане — це життя суєтне. Після цього такого суєтного життя джерелом і матір'ю є служба, яку ідолам робите. Вона-бо — основа блудодіяння, вчителька небачення Бога, осліплення розуму, вона будує солодке насолод лоскотання, честі чужа, воює проти Господа всіх, намагаючися зруйнувати межі істинного богошанування, вождь смерти, служителька-змія, їжа злих, чесноті супротивна, що втікає від нетління, проповідниця пагубного вашого закону, приятелька кровопролиття, князь ненависти. Вона ловить простих небаченням Бога. Пітьми та мороку щира клопотальниця, чужа світлій благодаті, служителів своїх ланцюгами діл безчесних зв'язуючи, хулителька скверна, котра марнослав'я навчає, що сивих старців безчестям наповнює, наказуючи їм на голос труби жерців танцювати. Вона цноту дівочу губить, вона залізом і мечем празники свої розчиняє, вона пролиттям крови худоби і її нечистотами виявляє нечистоти своєї безсоромности. Вона оголює плоть мужів посеред града і нагими їх жінкам являє, вона таїнства свої здійснює від убивства і перелюбства і, наче човен, уми людські різними ідолобісся видіннями збурює, то велячи жерцям своїм куштувати від отруйних зміїв, то ж богів чужих їсти намовляє. Заколює вола і волові приносить жертву, вівцю вівці приносить, і з одного творить бога і худобу. І людину вбиває на жертву людині, з каменя чи дерева витесаній, і замість здоров'я чинить убивство, бездушним одушевлених приносячи в жертву. Але нащо багато говорю, бо й часнику божественну дає честь, щоб у великому осліпленні та небаченні звести в пекло людей. Таке суєтне в нечестивій і скверній ідолопоклонства службі розгледівши життя, Святим Письмом викрите, утік від нього, як від збуреного моря, і в добру пристань прибіг не в беззаконне, а у преподобне життя, яке є у святій вірі та любові до ближнього — тій, що в єдиного істинного Бога. І тебе прошу, о Тертуле, любови закон — ближнього, наче себе, любити — сповнюючи, щоб і ти, так, як я, пізнав Істину. Покинеш суєту дочасну і все, що у світі цьому, як сон і тінь, переходить, і скоро приступиш до Творця всіх Бога, і спасешся, до розуму істинного прийшовши. Не радіє Бог зі смерти тих, що прогнівили Його, але через навернення і покаяння їхнє веселиться і минулі гріхи їхні прощає". Говорив Тертул-єпарх: "Чи так ти не лише сам не хочеш богам поклонитися, але, мук злякавшися, і нас до свого блуду привести хочеш?" Сказав святий Онисим: "Муки твої не зможуть мене настрашити, якщо навіть будуть найлютіші. Сподіванням-бо прийдешніх благ утішений і силою Христа мого скріплений, легко знесу все, що ти на мене накладеш". Тоді єпарх звелів Онисима святого вкинути до найстрашнішої в'язниці — у ній же перебував святий вісімнадцять днів, наче у Раю світлому і в місці прохолодному сидячи і в Господі Бозі своєму веселячися. Сходилися ж до нього вірні, прославляли його страждання і словами своїми укріплювали на подвиг. А тих, що невірні були, слово Боже проповідуючи, святий на путь пізнання істини наставляв. Після вісімнадцяти ж днів єпарх, милосердним виявившися, не засудив його на смерть, але вигнав із града і в Путиол у вигнання послав. Святий же апостол Онисим і там не переставав проповідувати Євангеліє Царства Христового і наставляв багатьох до життя вічного. Довідавшися про те, Тертул знову взяв його і зв'язаного поставив перед судищем своїм. Допитавши ж і непохитним у вірі його побачивши, звелів простягненого бити чотирма палицями без жалю — і били немилостиво довго, поломали дуже гомілки й инші його кості. На кінець і голову відтяли — помер Онисим святий. Жінка ж одна з роду царського, християнка вірою, взявши святе його тіло, поклала у раці срібній і здійснювала мученикову пам'ять, добуваючи собі молитвами його спогадання від Господа в Небесному Царстві, яке й ми отримаємо в Христі Ісусі, Господі нашому, Йому ж слава навіки. Амінь.

У той самий день пам'ять преподобного отця нашого Євсевія-пустельника, який, у шкіри одягнений, по горах поневірявся, горошком і бобом квашеним годуючися, плодів же садових ніколи не куштуючи. І, проживши більше дев'яноста літ у великій повстримності, до Господа відійшов.

[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VI (лютий)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VI (лютий)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VI (лютий)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!