Страждання святих мучеників, тисячі і трьох, з дому чотирьох царських протикторів у Никомидії

Місяця лютого в 7-й день

Коли царював Диоклитіян-нечестивий і лютий кат, велике на Церкву Христову піднялося гоніння, і багатьох християн у темницях замикали й убивали через Христа. Тоді постраждали і раби Христові Теопемпт-єпископ і Теона, колишній волхв, і чотири протиктори царські Васос, Євсевій, Євтихій і Василид, і святий Петро-мученик, якому довірили бути їхнім сторожем, не олександрійський архиєпископ, а кувикуларій Диоклитіянів. І жінки тих протикторів, прийнявши святу віру і в ісповіданні Христовому перебуваючи непохитними, душі свої за Господа поклали. Після них-бо і домашні їхні, слуги всі, раби і вільні, розсудивши собі, єдинодушно вирішили: "Ось пани наші, які наказують нам у світі цьому, — святі через віру в Христа Господа, зневажили життя це дочасне і суєтне, насолоджуються нині вічними благами. Чому б і нам не піти за Господом нашим? Приступімо до Диоклитіяна-царя і скажімо йому: "Християнами і ми є і бажаємо з панами нашими, які володіли нами в житті цьому, нетлінний вінець у житті прийдешньому отримати". Таку раду корисну поміж собою створивши, усі з тим погодилися сердечно, перерахувавши, в якій кількості є з жінками і дітьми, - і виявилося число душ їх тисяча і три. І пішли всі, стали перед судилищем нечестивого ката Диоклитіяна, єдиними устами взиваючи: "І ми християнами є і наслідуємо батьків і панів наших, які за Христа свою кров пролили. Дияволові не підкоряємося, ідолам сліпим, глухим, німим і бездушним не поклоняємося". Цар же, бачивши, що їх багато, вельми гнівом збентежився. Проте спершу вдав собі лагідність, почав ласкою зваблювати їх: "Чому, — говорив, — настільки ви безумні, що добровільно кидаєте себе на згубу? Але краще послухайте мене, як батька, який добре вам радить: принесіть жертви богам і позбудетеся того буйства, яким звабилися Євсевій і друзі його протиктори і погано з життя цього відійшли. Ви ж, якщо послухаєте мене і, приступивши, принесете жертви богам безсмертним, почесті й дари від мене немалі приймете і милістю нашою доволі збагатитеся". Святі ж відповідали катові: "Ми ані дарів твоїх не потребуємо, ані погроз твоїх не боїмося, але намагаємося жертву хвали принести Богові живому й істинному, ти ж, що хочеш чинити, чини швидко, ніщо-бо не є для нас від Христа дорожчим". Диоклитіян же, такі святих мучеників слова почувши, забоявся, щоб якийсь новий бунт серед людей не зрушили, бачив-бо їх, що вельми сміливо захищали свою в Христа віру, і дав знак воїнству своєму, щоб з оголеною зброєю обступили зібрання християнське, де ж було, немало і малих дітей, яких матері на руках тримали, з них же одні були однолітні, инші двох чи трьох місяців. Коли ж озброєне військо навколо обступило християн, сказав до них цар: "Нині-бо підкоріться моїй раді і визнайте, що хочете принести жертву богам і поклонитися їм, щоб цілими і здоровими повернутися в доми свої, помилуйте і немовлят ваших, так, як я вас милую, щоб через безумство ваше ви і діти ваші не загинули. Якщо-бо мене не послухаєте, то й Христос ваш нічого вам не поможе". Відповіли йому святі: "Ми навчилися одному, що на Небесах живе, поклонятися Богові і єдинородному Його Синові і Слову Господу нашому Ісусові Христові, Йому, що всім є, і Святому Його Духові. Не зманюй-бо ніякою суєтною твоєю милістю нас, яких же ані привабами своїми не вмовиш, ані погрозами не настрашиш, щоб ми від віри в Христа, Господа нашого, відпасти мали і поклонилися бездушним ідолам, яких ти шануєш. Нічого ж для нас від Христа, живого навіки-віків Бога, не є дорожчим і бажанішим". Тоді розлютився Диоклитіян, дав знак воїнам, щоб зразу потяли їх усіх. Вони ж, наче звірі люті, звідусіль на них напали, посікли святих христових мучеників, ні одного не пощадили, ані дітей, що годувалися з грудей матерів своїх. І не залишився з тисячі трьох ніхто живий. Так святі Христові мученики у правовірному ісповіданні подвиг свій страдницький здійснили місяця, що його єгиптяни мехир називають, 13-го дня, нашого ж лютого місяця 7-го дня, у Никомидії, митрополії Витинійській, за царювання Диоклитіяна. У нас же царював Ісус Христос, істинний Бог і Спас наш, Йому ж слава і хвала з Богом Отцем і зі всесвятим благим і животворним Духом навіки-віків. Амінь.

[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VI (лютий)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VI (лютий)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VI (лютий)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!