Слово про Стрітення Господнє і про очищення Пречистої Діви Богородиці

Місяця лютого в 2-ий день

Коли після Різдва Господа нашого Ісуса Христа сорок днів минуло і час очищення законного сповнився, пречиста і преблагословенна Діва Мати вирушила з Вифлеєму зі святим Йосифом Обручником у Єрусалим до церкви Божої, несучи сорокаденне немовля Христа. Прийшла сповнити закон Господний подвійний: щоб очиститися після народження принесенням належної Богові жертви та єрейською молитвою і щоб поставити перед Господом первородне немовля й викупити його встановленою ціною, як же про те Господь у Старому Завіті велів Мойсеєві і написано в його книгах. Про закон очищення матері пишеться так: "Коли жінка зачне і народить дитя чоловічої статі, то нечиста буде сім днів, і на восьмий день хай обріже крайню плоть хлоп'яті, потім хай сидить тридцять три дні в крові очищення її і до жодної святої речі хай не торкається, і до святині нехай не заходить, поки на закінчаться [сорок] днів очищення її. Коли ж закінчаться дні очищення, хай принесе ягня непорочне однорічне на цілоспалення, і голуб'я, і горличку, через гріх. Якщо не зможе рука її принести ягняти, то хай візьме дві горлиці, чи два голуби: одного на цілоспалення, а другого через гріх, і помолиться за неї жрець, і очиститься вона". А про закон поставлення первородного немовляти перед Господом так пишеться: Посвяти мені кожного новонародженого хлопчика-первістка, що розкриває утробу". І знову: "Первістка синів своїх щоб мені віддав". Це ж за велике те Боже благодіяння в Єгипті було, що, вбиваючи первістків єгипетських, пощадили первістків ізраїльських, через те приносили ізраїльтяни первородних своїх немовлят до церкви, віддаючи їх Богові як належну данину, законом встановлену, і знову в Бога собі їх викуповували за встановлену ціну, що називалася викупне срібло, і подавалося воно тим, що служили в церкві Господній, єреям, як же про те в четвертих книгах Мойсеевих написано. Була ж встановлена ціна викупу того п'ять срібних святих церковної ваги, а кожний срібний святий дорівнював двадцяти грошам. Той-бо закон Господній сповнюючи, Божа Мати нині в церкву із Законодавцем прийшла. Прийшла очиститися, хоч не потребувала очищення як неосквернена, чужа спокусам, нетлінна, пречиста: вона-бо зачала без мужа і насолоди й народила без болю і без пошкодження дівочої чистоти своєї. Вона ані якоїсь скверни, для жінок, що природно народжують, звичної, не мала: та, що народила чистоти джерело, як нечистоті належати могла? Народився від неї Христос: як же плід від дерева не пошкоджується ані не осквернюється дерево після народження свого плоду, так неушкодженою і неоскверненою залишилася Діва після народження Христа, плоду благословенного. Пройшов через неї Христос, як же промінь сонячний через скло чи кристал проходить. Не руйнують, не осквернюють скла і кристалу промені, які проходять, але ще чистіше їх просвітлюють. Не пошкодив дівства Пречистої Матері своєї Сонце Правди Христос ані звичними для жінок кровотечами не забруднив, печаттю чистоти і дівством бережені природного народження двері надприродно пройшовши, але ще більше помножив чистоту її, освятив її проходом Своїм і божественним просвітлив світлом благодаті. Адже не потрібно було взагалі ніякого очищення тій, що без істління Бога Слово породила, проте, щоб законові не перечити, але більше йому слухняною виявитися, прийшла очиститися та, що ціла чиста й без жодної вади. До того ж і смиренна була, не пишалася нетлінною чистотою своєю, але, наче нечиста, на місці нечистих жінок перед дверима храму Господнього стала й очищення просити прийшла, не гидуючи нечистими і грішними. Принесла ж і жертву не як багаті, що приносять ягня однолітнє непорочне, але як убогі, що приносять дві горлиці чи двоє пташенят голубів, у всьому смирення являючи та убогість люблячи, від гордині багатих втікаючи, бо із золота, яке царі принесли, небагато взяла і те жебракам і убогим роздала, трохи затримавши на дорогу до Єгипту. Птахів-бо названих пару купивши, за законом на жертву принесла, а з ними принесла й первородне своє немовля: "Принесли, — каже, батьки дитину Ісуса до Єрусалиму, щоб поставити Його перед Господом, як кожну дитину чоловічої статі, що розкриває утробу, буде посвячено Господеві. Його ж на руках своїх тримаючи, схилила коліна перед Господом і, з великим благоговінням і шаною Богові підносячи і віддаючи, мовила: "Ось, о предвічний Отче, Твій Син, Його ж послав Ти воплотитися від мене заради спасения людства. Це Його ж Ти народив спередвіку без матері, я ж, Твоїм благоволінням, на закінчення років народила без мужа. Це плід утроби моєї первородний, Духом Твоїм Святим у мені зачатий, що невимовно через мене пройшов, як же Ти один знаєш. Ось Первісток мій, але Твій найперше, Тобі співприсносутній і співбезначальний, Первісток, що Тобі одному належить, від Тебе-бо зійшов, не відступивши від божества Твого. Прийми Первістка, з яким же віки сотворив і засяяти велів світлу. Прийми воплочене від мене Своє Слово. Ним же утвердив небеса, заснував землю, зібрав води, об'єднавши в одне. Прийми Свого від мене Сина, Його ж Тобі приношу для того найголовніше, щоб з Ним і зі мною влаштував, як же Ти хочеш, і щоб Його Тілом і Кров'ю, від мене прийнятим, викупив рід людський". Таке мовивши, поклала любу свою дитину на руки архиєрею, як Божому намісникові, наче в руки самому Богові вкладаючи. І, за вищезгаданим законом Божим, викупила Його за встановлену ціну — п'ятьма срібними святими, які були прообразом п'яти великих ран Христових, на хресті прийнятих, ними ж весь світ від законного прокляття і рабства ворожого викуплений був.

Розповідають святі Отці, що святий пророк Захарія, батько Предтечі, Пречисту Діву, що увійшла задля очищення у церкву з дитинчам, поставив не на місці жінок, що очищаються, але на місці дівчат, на якому ж жінкам, що мужа мають, стояти не годиться. І коли книжники і фарисеї те бачили, то почали обурюватися, - Захарія став проти них, повідомляючи, що та Мати й після народження є Дівою чистою. Коли ж вони не вірили, розповідав їм святий, що єство людське зі всіляким творінням підкоряється Творцеві своєму, і в Його всесильній руці є, як же хоче влаштувати творіння Своє і зробити, щоб Діва народила й після народження залишилася Дівою. Через те бо й цю Матір не відлучив, казав, з місця дівчат, бо Дівою є справжньою. У той же час, коли внесли батьки дитинча Ісуса, щоб зробити за звичаєм законним щодо Нього, прийшов до церкви, Духом Святим ведений, святий Симеон-старець, чоловік праведний і благочестивий, який сподівався утіхи Ізраїлеві, що мала настати з приходом Месії. Знав-бо, що зближається вже сподіваний Месія, адже вже скіпетр від Юди перейшов до Ірода, за пророцтвом праотця Якова Патріярха, який передрік, що не піде князівство від Юди, поки не прийде сподівання народам Христос Господь, також і Даниїлові сімдесят тижнів вже скінчилося, після них же провіщено було бути приходу Месії. До того ж обіцяно було Духом Святим Симеонові не бачити смерти швидше, ніж побачить Христа Господнього. Він, поглянувши на Пречисту Діву і на Дитинча, що вона тримала, бачив благодать Божу, що огортала Матір із Дитинчам, і, пізнавши духом, що це є Месія очікуваний, приступив з ревністю і, прийнявши Його на руки з радістю невимовною і з благоговійним страхом, дяку велику підніс Богові, наче лебідь білий сивиною прикрашений, весело перед кончиною своєю співаючи і говорячи: "Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм, з миром. Не мав, — казав, — спокою у думках своїх у всі дні, на Тебе чекаючи, і з дня на день журився, коли Ти прийдеш, нині ж, Тебе бачивши, спокій отримав і печалі позбувся, відходжу звідси, радісну несучи вістку батькам своїм, сповіщу-бо про Твій у світ прихід праотцеві Адаму, й Аврааму, Мойсею ж, і Давидові, Ісаї та иншим святим Отцям і пророкам і невимовної радости сповню тих, що дотепер журилися. До них же мене швидко відпусти, аби швидко, відклавши печаль, возвеселилися в Тобі, Ізбавителі своєму. Відпусти мене, раба Свого, спочити по багатолітніх трудах на лоні Авраамовому, вже-бо бачили очі мої спасення Твоє, для всіх людей приготоване. Бачили очі мої світло, приготоване для вигнання пітьми, на просвітлення народів, для відкриття невідомих їм Божественних таїн, світло, що засіяло на славу людей Твоїх Ізраїля, яке через пророка Ісаю Ти обіцяв, говорячи: "Дам на Сіоні спасення і в Ізраїлі славу Свою". Чуючи ж таке від святого праведного старця про отроча, Йосиф і Пречиста Діва дивувалися мовленому про Нього, бачили-бо Симеона, що до Немовляти промовляв не як до немовляти, але як до старого днями, і молився не як до чоловіка, але як до Бога, що має владу над життям і смертю, що може старця зразу до иншого життя відпустити або ще в теперішньому затримати. І благословив їх Симеон, хвалячи і величаючи Пренепорочну Матір, що народила у світ Богочоловіка, і прославляючи названого батька, святого Йосифа, який сподобився бути служителем для такого таїнства. Сказав же до Марії, матері Його, а не до Йосифа — бачив-бо ясновидними очима безмужню матір: "Ось лежить цей на падіння і на вставання багатьом в Ізраїлі". На падіння тим, що не схочуть вірити словам Його, на підняття ж тим, що мають з любов'ю прийняти Його проповідь. На падіння книжникам і фарисеям, їх же осліпила злість їхня, на підняття ж — простим рибалкам і невігласам: вибере-бо він немудрого, щоб осоромити премудрих віку цього. На падіння старозаконному юдейському соборищу, на підняття ж — новоблагодатній Божій Церкві і на знамення провіщено, бо багато серед людей через Нього буде суперечок: одні говоритимуть, що благий є, инші ж — що ні, що вводить в оману народи. І покладуть Його, за словами пророка Єремії, як ціль для стріли, повісивши на дереві хресному, цвяхами ж, як стрілами і списом, поранивши, — у той час тобі самій, о Безмужня Мати, душу перейде зброя печалі і сердечного болю, коли побачиш Сина свого, на хресті прибитого. Того ж, що у світ цей без болю привела ти, Того зі світу цього з великим болем серця і риданням відпроваджувати будеш".

Була ж там і Анна Пророчиця, донька Фануїлова з коліна Асирового, — і та вдова, що зістарілася вельми, що мала літ вісімдесят і чотири, що сім років лише від дівства свого прожила з мужем своїм, овдовівши ж, усі дні життя свого провадила богоугодно, не виходячи з церкви, але постом і молитвами служачи Богові вдень і вночі, — вона, у той час надійшовши, багато про принесене в церкву Господню Немовля пророчо говорила всім, які сподівалися визволення Єрусалиму.

Чувши ж те й бачивши, книжники і фарисеї лютували серцями своїми, заздрісно гнівалися на Захарію як на явного законопорушника, бо Матір, що задля очищення прийшла, на місці дівочому поставив, на Симеона ж і Анну гнівалися, що такі подавали про Дитинча свідчення. Не мовчали про те пізніше і в Ірода Царя, але все, що в церкві робилося і говорилося, сповістили йому, і зразу шукали на убивство божественне Немовля — Христа Господа, але не знайшли — вже-бо Божим, через Ангела Йосифові у сні даним, велінням несене було до Єгипту, бо святий Йосиф з Пречистою Богородицею, закінчивши в церкві все за Законом Господнім, повернулися не до Вифлеему, але в Галилею, у град свій Назарет, а звідти зразу до Єгипту втекли. Дитинча ж росло й міцніло духом, сповнювалося премудрости, і благодать Божа була на Ньому.

Встановлено ж празник Стрітення Господнього в Юстиніянове царство, бо перед тим, хоч і було в церкві споминання Господнього Стрітення, не святкувалося урочисто. Юстиніян же, благочестивий цар, звелів його як празник Господній і Богородичний святкувати, як же й инші великі празники, і то через такі причини: була в царювання його моровиця велика у Візантії і в навколишніх краях. За три місяці, починаючи від останніх чисел місяця жовтня, спочатку по п'ять тисяч мертвих нараховували щодня, тоді по десять тисяч, і багато тіл багатих і шанованих людей було не поховано, вимерли-бо слуги й раби всі, не було кому самих господарів поховати. А в Антіохії подвійна була кара Божа, бо до смертельної виразки додався, через гріхи людські, страшний землетрус, і всі великі будинки, і високі споруди, і церкви попадали, і багато людей, стінами привалених, загинуло, серед них же і Єфрасій, єпископ Антіохійський, коли впала на нього церква, помер. Але і Помпеополь через землетрус був зруйнований, половину його земля поглинула зі всіма мешканцями його. У ті страшні смертельні та згубні часи комусь із богоугодних було відкрито, щоб встановити святкування Стрітення Господнього, як же й инші Господні та Богородичні великі празники. І коли надійшов день Господнього Стрітення, другий день лютого, коли почали з нічним чуванням і хресним ходом святкувати, зразу в той день віднялася виразка смертна, і всеконечна моровиця зупинилася, і землетруси вгамувалися — милосердям Божим, молитвами ж Пречистої Богородиці, їй же з народженим від неї Христом Богом нехай буде честь, слава, поклоніння і дяка навіки. Амінь.

[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VI (лютий)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VI (лютий)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VI (лютий)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!