Християнська бібліотека. Дмитро Туптало. Житія святих. Грудень. - Пам'ять преподобного отця нашого Миколая Монаха, що з воїнів був Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Дмитро Туптало. Житія святих. Грудень..
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Пам'ять преподобного отця нашого Миколая Монаха, що з воїнів був
   

Місяця грудня в 24-й день

Преподобний отець Миколай був спершу воєводою при Никифорі, царі грецькому, мав під собою багато полків воїнських. Коли ж Никифор-цар воював на болгар, вийшов і він з вошами своїми і до вечора ішов. Вступив до гостинниці, вечеряв з господарем і, помолившись, ліг спати. О другій ж і третій сторожі нічній донька господаря, сатанинською до гріха похіттю вражена, приступила тихо до ліжка воєводи, і, штовхнувши і збудивши його, на нечисте з нею сходження словами любодійними його заманювала. Воєвода ж казав до неї: "Зупинись, о дівице, від сатанинської несамовитої похоті і не бажай осквернити своє дівство і мене, окаянного, звести в глибину пекла". Вона ж, трохи засоромившись, відступила. І знову за якийсь час прийшла, намовляла до гріха цнотливого мужа. Воєвода вдруге відіслав її. Але вона і втретє знову до нього прийшла, бо біс її похіттю блудною розпалював. Тоді сказав до неї блаженний воєвода: "О окаянна і всілякого безстидства і несамовитости сповнена пристраснице, чи ти не бачиш, як біси тебе бентежать, щоб твоє дівство розтлити? На сміх же і зневагу роду твоєму і всім поставлять тебе, а душу вкинуть в муку вічну. Чи не бачиш, що я до народів варварських на війну і кровопролиття іду, і як оскверню тіло своє, прямуючи на війну? Не маю осквернитися, бо Бог мені допомагає". Це і більше безсоромній сказавши, відіслав її з соромом. Настав же день, воєвода той встав і, помолившись, пішов у дорогу свою. У наступну ж ніч, коли спав, бачив себе, ніби у прозорому місці стояв і поблизу нього сидів Хтось сильний, що мав ногу свою праву на ліву покладену, і сказав до і нього: "Чи бачиш ти з обох боків воїнів?" Миколай же, І воєвода, відповідав: "Так, Пане, бачу, що греки рубають болгар". І сказав явлений до праведного воєводи: "Поглядай на нас". Подивився ж воєвода на сильного Того: бачив Його, що поклав ногу ліву на праву. І коли це було, оглянувся праведний до воїнів і бачив, що болгари зміцніли і рубають нещадно грецькі полки. Коли ж перестали сікти, сказав сильний Той до праведного: "Роздивись уважно порубані тіла і скажи, що бачиш". Той же, роздивившись, бачив все поле мертвими тілами вкрите, серед всіх же місце порожнє і злачне, де лише одному можна лягти мужу. І сказав: "Пане, все поле сповнене трупами греків, нещадно порубаних, окрім місця, де можна лягти одному". Тоді сильний Той сказав воєводі: "Ти-бо що думаєш про це?" Він же відповів: "Невіглас і неук я, Пане, і нічого в тому не розумію". Знову до нього страшний Той каже: "Те місце, де земля вільна і злачна, як бачиш, для одного мужа ложе має, тобі було приготоване, на ньому ти мав порубаним лягти з приятелями своїми і ту порожнину заповнити. Але тому, що в минулу ніч треплетенного того змія, що на нечисте сходження тричі поборював тебе й убити тебе хотів, мужньо від себе відкинув, це вже ти сам себе від посічення звільнив, і злачне те ложе позбавив частки, і душу свою з тілом врятував. Далі ж навіть природна смерть над тобою не матиме влади, якщо завжди для мене працюватимеш". Це Миколай праведний бачивши і чувши, затремтів, збудився, сповнений страху і жаху, і, вставши, молився за воїнів своїх до Бога. Коли ж була битва і з обох сторін січ настала велика, спершу греки перемагали і долали болгар, тоді раптом болгари випросталися, почали долати греків і, ніби звірі роздратовані, хоробро на грецькі напали полки, нещадно їх ганяючи і рубаючи. І помалу вся сила грецька впала від вістря меча болгар, ледве лише сам цар Никифор з малою дружиною втекти зміг. Тоді блаженний Миколай, воєвода полків грецьких, бачив, що збувся сон, і за своє від порубання спасіння Богові подякував, залишив сан свій, і відійшов у монастир, плакав і ридав невтішно за загиблими воїнами. Прийняв же святу схиму і, для Бога ревно років досить потрудившись, став одним з ясновидців і великих отців, з ними ж і частки на Небесах сподобився в Христі Ісусі, Господі нашому, Йому ж слава навіки. Амінь.


[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том IV (грудень)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том IV (грудень)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том IV (грудень)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!