Християнська бібліотека. Дмитро Туптало. Житія святих. Грудень. - Житіє святого отця нашого Петра, Митрополита Київського і всієї Русі Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Дмитро Туптало. Житія святих. Грудень..
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Житіє святого отця нашого Петра, Митрополита Київського і всієї Русі
   

Місяця грудня в 21-й день

Цей блаженний Петро народився від вірних християн-батьків у землі волинській. І коли ще був в утробі материнській, світав день недільний, і бачила видіння мати його: здавалося, ніби ягня тримає на руках своїх, посеред рогів його дерево багатолисте виросло, багато квітів і плодів мало. І посеред віття його багато свічок світилося і пахощі випускало. Коли ж народився святий і в сім років відданий був на навчання святих книг, важко навчався отрок блаженний, через що немала печаль була батькам його. Було так, щоб від Бога, а не від людей прийняв книжну премудрість, — її ж прийняв так. Бачив у сні когось, що у святительській одежі прийшов і сказав йому: "Відкрий, дитино, уста свої". Коли ж той відкрив, явлений торкнувся правою рукою до язика його і благословив його, і насолоди сповнилася гортань його. І збудився отрок, нікого ж не бачив, лише відчув серце своє насолоди і веселости сповнене. Від того часу, скільки передавав учитель йому, швидко засвоював і в короткім часі навчився всього Писання. Коли ж був двадцятирічним, пішов у монастир, і прийняв чернечий чин, і був послушливий у ділах монастирських, на кухню воду і дрова носив і братам прав волосяниці, взимку ж і влітку правила свого нітрохи не полишаючи. Швидше від всіх опинявся на церковних співах і останнім виходив, а в церкві зі страхом стояв, слухаючи Божественне Писання зі всілякою увагою, ніколи до стіни не прихиляючись. Наставника свого завжди слухав і братії без лінивства служив у смиренні з мовчанням. Волею ж настоятеля став дияконом, тоді і пресвітером. Навчився ж писати ікони святі і, їх зображення пишучи, всім розумом і душею від земного підносився і, весь богомисленним будучи, великим бажанням до добродійного життя підносився. Тоді, прийнявши благословення від настоятеля, відійшов у місце безмовне і спорудив житло собі на ріці Рата, поставив церкву во ім'я Спаса нашого Ісуса Христа, і в короткім часі зібралося до нього немало братів. Був же святий добрий звичаєм і незлобливий, і останній зі всіх був. З тихістю ж і з лагідністю всіх повчаючи і милостині даючи, ніколи жебрака, що просить, і подорожнього не відпустив без нічого, що й до князя прийшло в слух добродійне його життя. І через те всі шанували його і всі слово повчання від нього приймали. Прийшов же тоді в той край архиєрей Максим із Константинограда, повчаючи людей переданому Божому уставові. До нього ж Петро зі своєю братією прийшовши благословення прийняти, ікону Пресвятої Владичиці нашої Богородиці, яку сам написав, приніс йому. Святитель же Божий благословив його, і братію, і, ікону святу прийнявши, у великій честі мав у себе. Тоді невдовзі святитель Максим переставився. Геронтій, один ігумен, насмілився взяти святительський одяг, і утвар, і жезл пастирський, ще ж і ту ікону, що Петро написав і святителеві тому приніс, і пішов до Царгороду, хотівши стати митрополитом руським. Тоді князь краю Волинського примусив блаженного Петра, — то сам просив, то бояри підштовхували його, — щоб пішов до Царгороду для посвячення на престол Київської Митрополії. Геронтія-бо ніхто ж не хотів через нахабство його, що без ради і вибрання поспішив захопити сан, не заходячи дверима, але перелазячи деінде. Блаженний же Петро довго не хотів і відмовлявся, потім же впрошений був князем, і вельможами, і священним собором — отож пішов, коли князь про нього прошення послав до святішого патріярха і до всього його собору, просячи бачити Петра на престолі святительському.

Коли ж Геронтій на море прийшов, погане плавання було, буря велика, і супротивний вітер, і збурення настало, що затримався він там часу немало. А блаженному Петрові тихий вітер і сприятливий був, і, ніби у сні, він море переплив. Геронтієві ж явилася у видінні ікона Пресвятої Владичиці, про яку ж говорилося, казала йому: "Марно трудишся, о старче, не зійде на тебе святительський чин, якого шукаєш. Але той, що мене написав, Петро, ігумен Ратенський, служитель Сина мого і Бога і мій, той возведений буде на престол святительський, і людей добре випасе, за них же Син мій Христос і Господь Кров Свою пролив, від мене взяту. І богоугодно проживе, і в старості добрій до Владики всіх перейде, радіючи". Геронтій же, скоро збудившись, настрашений був і всім бачене оповів.

Коли ж преподобний отець наш Петро в Царгород прийшов, був тоді у святому храмі Премудрости Божої патріярх Атанасій дивний, доброчинствами своїми прикрашаючи престол Вселенський. І увійшов блаженний Петро до патріярха — пахощів сповнився храм той — і розумів духом патріярх, що через прихід Петровий почалися пахощі, — і благословив його радісно. Тоді, про причину приходу його довідавшись, зібрав священний собор і розгляд за звичаєм зробив. Виявився ж Петро достойним святительства, передзнаменований він швидше народження свого. Патріярх-бо, Божественну Службу відправляючи, освятив дивного Петра цього. Його ж чесне лице під час освячення так просвітилося, що всі дивувалися і казали: "Справді цей чоловік велінням Божим прийшов до нас". І настала для всіх веселість духовна. По декількох же днях прийшов і Геронтій і [хоч не хотів] все, що сталося з ним, розповів. Прийняв же від нього патріярх ризи святительські з чесною іконою, і пастирський жезл, і церковну утвар, — все в руки передав істинному пастиреві Петрові. І так святіший патріярх, повчивши достатньо святого і блаженного Петра багато днів і благословивши, славно відпустив із Константинограда. Святий же, прийшовши у свою митрополію, мир і благословення всім подав і вчив Богом доручене йому стадо турботливо, переходячи з місця на місце. Що так все добре відбувалося, не стерпів лукавий ворог, але перепону зробив святому: намовив деяких, щоб не хотіли його приходу, проте після того покаялися і святителя прийняли, йому ж покорилися, прощення його сподобилися. За якийсь час знову ворог заздрістю зворушив Андрея, єпископа Тверського, що, погостривши язик свій, сказав на праведного беззаконня і, багато неправдивих слів і образливих написавши, послав до святішого патріярха Атанасія. Патріярх же дивувався, неправдивим те вважав, але великий був наклеп — послав одного із клириків церковних у Руську землю, і зібрався собор у граді Переяславі, був там єпископ Ростовський Симеон, і преподобний Прохор, ігумен Печерський, і князі, і вельможі, і священики, і чорноризці, і багато инших. Закликано ж було і Андрея, єпископа Тверського, — було випробовування і збурення велике для поганих оббріхувачів, що повстали на Петра святого. Тоді робітник зла не втаївся, але всім відкрився. Андреєве зло і оббріхування викрилося, і перед усіма наклепник той брехливий осоромлений і принижений був. Святий же Петро нічого не зробив йому злого, але і прощення удостоїв його і, досить всіх навчивши, відпустив його. Сам же, труди до трудів докладаючи, даний йому талант в сто примножував і для сиріт батьком ставав. У той час явився один єретик Сеїт, що не покорявся вченню святого. Його прокляттю святитель Божий передав — і загинув зле зловірний. Після цього прийшов угодник Божий у славний град Москву, володарював у ньому тоді благовірний великий князь Іван Данилович, всілякими добрими ділами прикрашений, милостивий до жебраків і священиків і церквам любочестивий, Святих Писань послушник. І дуже полюбив його святитель, і почав більше від инших міст у тому граді жити. Радив же благовірному князеві поставити церкву кам'яну в ім'я Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії, казав таке: "Якщо мене послухаєш і храм Пресвятій Богородиці зведеш, то і сам прославишся понад инших князів, і град твій славний буде, і святителі житимуть у ньому, зійдуть руки його на плечі ворогів його, і Бог у ньому прославиться, ще ж і мої кості тут покладені будуть". Князь же, послухавши ради святого, доклав турботи про церкву. Коли закладена була, з дня у день піднімалася, і сам святий доклався, щоб кожного дня діло просувалося. Передбачивши ж свій відхід Божим откровенням, зробив собі своїми руками гріб поблизу жертовника. І після побудови гробу мав він знову повідомлення від Бога про переставлення своє, і весь радости сповнився, пішов до церкви, і Божественну відправив службу, помолився за всіх православних царів і князів і про свого духовного сина благочестивого князя Івана, і про всіх християн всієї Руської землі, і тим, що переставилися, здійснив поминання, і Святих Таїнств причастився. Прийшовши ж із церкви, прикликав всіх служителів і, повчивши їх звичаїв, відпустив їх. Тим часом багато милостинь робив жебракам і убогим, церквам же і монастирям, і єреям, і тим, що знемагають тілом. Коли ж надійшов день відходу його, прикликав Протасія, старійшину граду, князя тоді в граді не було, і сказав йому: "Дитино, ось я відходжу з життя цього, залишаю ж синові моєму любому князю Іванові милість, і мир, і благословення від Бога, і насінню його до віку". І инший вимовив заповіт, вручивши йому заощадження на зведення церковне. І всім разом мир давши, почав вечірню співати. І ще молитва була в устах його, душа його відійшла до Господа, сам він руки до Бога підніс. Князь же, про переставлення святого чувши, швидко в град прийшов, жалісний, зі всіма вельможами, і всі люди через відхід святого плакали і тужили. Покладене ж на одрі чесне його тіло до церкви несли, як же є звичай. У той час чоловік один, невірством одержимий, до святого прийшов посеред народу того і в помислі своєму ображав, говорячи: "Хто то, що до нього сам князь і стільки народу приходить і йдуть за ним? Один мертвець, а така честь віддається йому".

Коли ж це він думав, зразу святого побачив, що сидів на одрі, і з обох боків народ благословляв, доки до гробу несений був. І увірував чоловік той у святість угодника Божого, і бачене народу розповів. Коли святі його мощі принесли, поклали у гробі, — його ж сам приготував собі, — де і нині лежать, чуда різні творять тим, хто з вірою приходить. Юнак один з народження свого мав руки розслаблені і зовсім нерухомі, що навіть до уст важко було піднести їх. Він до гробу цього святого прийшов, молячись зі сльозами, і зразу скріпилися руки його і здоровими стали. Тоді глухий схилився у поклоні простому — і глухому слух дарував. Один же від багатьох літ сліпий прийшов і, коли молитву творив, раптом очам зіниці відкрилися. І инших багато з вірою приходили до божественної тої раки, благодіяння чудодійні і донині даються — на честь і славу у Тройці славленому Богові навіки. Амінь.

У той самий день пам'ять святого мученика Темістокаса із Мир Ликійських. Пастирем вівцям був, в царювання ж Децієве Аскпіпієм-князем за Христа взятий, по череві битий, поки просядеться, і на дереві повішений, і по гострому залізі волочений, і порубаний помер.


[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том IV (грудень)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том IV (грудень)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том IV (грудень)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!