Житіє преподобного отця нашого Потапія

Місяця грудня в 8-й день

У землях єгипетських є град, що називається Тіви, його ж Ніл-ріка омиває і напоює. Там народився цей блаженний Потапій від батьків-християн і вихований благочесно в страху Господньому. Досягши ж дорослого віку, знехтував суєтою світу цього і, залишивши дім свій, батьків же і друзів, став монахом. І пішов у пустелю єгипетську, жив для Бога, подвизався постом і молитвами, і розмаїтими чернечими та пустельними трудами. Коли стало про нього відомо і багато почало приходити до нього і славити його за добродійне його життя, зажурився, що закінчується мовчання його і що славлений є устами людськими. Покинувши-бо єгипетські краї, в Константинопіль прийшов і поблизу Влахерни при стіні градській хатину собі збудував. Зачинився у ній і безмовствував, як у пустелі, нікому не знаний, лише одному Богові, що все знає, і з Ним одним розмовляв безупинною молитвою. Але не може сховатися місто, що стоїть на верху гори, і людина добродійна, що в досконалу святість прийшла, адже Бог прославляє тих, хто Його прославляє, і тих, що сповнилися Його благодаті, иншим відкриває на користь. І цей-бо досконалий у святості і переповнений благодаттю чудотворства Богом відкритий був і прославлений, віднайдений, як скарб, на полі схований. Хлопець-бо один християнський, що від народження незрячий був, Божим промислом ведений, прийшов до хатини преподобного отця Потапія і просив блаженного помолитися за нього до Бога, щоб подалося йому прозріння очей, щоб бачити йому видимий світ і зі світу в досконаліше пізнання Творця приходити і його прославляти. Преподобний, віру його бачачи, змилосердився над ним і каже: "В ім'я Ісуса Христа, Який незрячим світло, мертвим життя дає, прозри". І зразу сліпонародженому прозріли очі й дивився ясно, славлячи Бога і дякуючи Йому. Знали-бо юнака того багато і, бачивши його зрячого, дивувалися і питали, як прозрів. Він же не таїв чудотворця і благодійника свого, через якого ж від Бога прийняв прозріння. Розійшовся поголос про те чудо в народі, і про преподобного пішла слава, і відтоді багато до нього почало приходити, молитви його сподобляючись.

Муж один, у Візантії знатний, водяною недугою хворів, і було його тіло дуже роздуте. Багато ж той чоловік стратив на лікарів маєтків своїх, шукаючи зцілення, і не отримав. Чувши ж про святого Потапія, звелів нести себе до нього і зі сльозами молив святого, щоб зцілюючою благодаттю, від Бога прийнятою, зцілив хворобу тіла його. Безкорисний же цілитель спершу ревну молитву за нього Богові склав, тоді ознаменував його хресним знаменням і святим єлеєм помазав, і зразу весь набряк тіла його природним чином стік і все нутро його очистилося, і став всім тілом здоровий.

Инший один юнак страждав, катований бісом люто, який гонив його горами і пустелями, кидаючи у вогонь і в воду, щоб згубити його: з висоти гір, з кручі в хащі скидаючи, б'ючи і ламаючи все його тіло. І вже би згубив його, якби не сила Божа, яка всю ворожу силу вгамовує, берегла створіння своє від кінцевої страти. Одного ж разу, коли страшний порив бісівський гнав того юнака на берег морський, щоб в безодню його вкинути і потопити, зустрів юнак на шляху преподобного Потапія, який Божим велінням на те із хатини своєї вийшов, щоб звільнити за образом Божим створену живу душу від рабства ворожого. Побачив біс здалеку Блаженного, почав скоком наближатися до нього, очима перевертаючи, піна текла, зуби скреготали, і погрожував убивством. Наблизившись же до святого, скрикнув: "О горе, о біда, що це таке? І тут знову Потапій, що зроблю? Куди повернуся? Де далі житиму? Багато трудився і ледве житло знайшов, нині з нього нуждою вигнаний. Справді страшний Ти, о Назаретянине, справді страшний, і всюди на всіх панування Твоє, куди-бо піду? Чи в пустелю, чи в град, чи де-небудь, Ти там мене випереджаєш одним же Хреста знаменням, і одним Своїм ім'ям прогониш мене, переможений я, здоланий я і вступлюся". Це нечистий говорив, кидаючи юнака в повітря. Чудотворець же Потапій перстом у повітрі знамення Хресне зробив, заборонив духові, говорячи: "Ізійди, нечистий духу, ізійди, відійди далеко в пустелі, Христос тобі через мене це наказує, ти ж Його силу, нехотячи, виповів". Коли святий це сказав, кинув біс хлопця на землю і устами, наче дим, вийшов з нього. Хлопець, прийшовши до себе, плакав з радости і спершу Богові, тоді ж і преподобному Потапію своїм завдячував від нечистого духа вибавленням. Жінка одна мала рану невиліковну на грудях своїх, і вже на лікарів втратила надію. Коли хвороба стала страшною і черви намножилися, прийшла до преподобного і, впавши до ніг його з риданням і благанням великим, зцілення просила. Святий же знаменням хресним рану знаменував, зразу зцілив її. Ті та инших багато чудес преподобний отець наш Потапій створив, підійшов до блаженної кончини своєї і в старості глибокій перейшов до Бога, Йому ж добре догодив. І похований був чесно в церкві Предтечі на славу Христа Бога нашого, що прославляється у святих Своїх, Йому ж Отцем, і Святим Духом належить честь і поклоніння навіки. Амінь.

У той же день пам'ять святих апостолів із сімдесяти: Состена, Аполоса, Кифи, Тіхика, Єпафродита. Дивись про них місяця січня в 4-ий день.

І святих мучеників у Африки, що від аріян померли.

[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том IV (грудень)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том IV (грудень)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том IV (грудень)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!