Страждання святої великомучениці Параскеви

Місяця жовтня на 28-ий день

Коли нечестивий цар Диоклитіян підняв гоніння на християн, була в місті Іконії одна дівчина, на ймення Параскева, доброродна і добровидна. її батьки, будучи благовірними, виховали її в добрих звичаях, навчили святій вірі та береженню заповідей Господніх й відійшли до Господа, залишивши блаженну дочку свою в молодих літах з великим маєтком. Досягла дівчина зрілого віку й наслідувала вірі й ділам своїх батьків: маєтки власні не на прикраси і на сласне живлення юності своєї тратила, а на одягання голих, на харчування голодних і пригощення мандрівників. Сама ж не дбала про тлінних дбаль ців, котрі шукали її собі для співжиття, — заручивши себе одному безсмертному Женихові, єдинородному Сину Божому, задля Нього у преподоб'ї та правді жила, ненастанно ісповідуючи щоденно Його пресвяте ім'я перед людьми, приводячи їх до пізнання істини. Із них одні вірили в Господа нашого Ісуса Христа, інші ж, невіруючі, докуками допікали святій. Вона ж дерзновенно говорила їм слово Боже і викривала марнотність бездушних ідолів. Не терплячи чути цього від неї, невірні громадяни схопили її і, бивши, у темницю вкинули.

Мал. №12 - Св. Параскева (гравюра з невідомої богослужбової книги).

У той час прийшов в Іконію один ігемон[1] від царя Диоклитіяна, посланий у ту країну для побиття християн. До нього приступили громадяни й кажуть: "Світлий ігемоне, є в місті цьому дівчина, котра вірує у Розіп'ятого й проповідує його, і волхвує, і вже немало людей волхвуванням своїм од жертов богам нашим відвернула. Ми ж, почувши повеління цареве, що всі, хто не поклоняється богам, страчені будуть, схопили дівицю ту і тримаємо в темниці. Почувши те, ігемон повелів святу діву поставити перед своїм судом, і, коли йшла свята мучениця на судище, Святий Дух отінив її, і було лице її світле[2], аж усі, котрі дивилися на неї, дивувалися й говорили: "Глянь, не є отухла від печалі, але ще більше світиться".

Коли поставили її на судищі, зирнув на неї ігемон і здивувався принаді та красі лиця її, кажучи до наближених: "Марно оклепали цю прекрасну діву, не є праведно погубити таку сонцеподібну красу". І мовить до неї: "Скажи нам ім'я своє, дівчино". Відповіла свята діва: "Християнка я є, раба Христова". Ігемон-бо рече: "Вигляд краси твого лиця до смирення мене схиляє, а слова з твоїх вуст нутро мені збурюють, не хочу-бо таких слів чути". Свята ж відповіла: "Кожен князь, котрий правдиво судить, радіє, чуючи правду, ти ж, почувши всю істину, яку я виказала, розгнівався". Ігемон же сказав: "Через те я розгнівався, що відповіді від тебе не отримав, запитав я про ім'я твоє, а ти мені не відповіла". Мовила свята: "Спершу подобає мені сказати ім'я вічного життя, а по тому явити ім'я тимчасового житія. Сказала-бо ім'я вічного життя, що християнка я є, раба Христова, у тимчасовому ж житії від батьків моїх названо ім'я мені Параскева, бо в день Параскеви народилася". — Параскева ж у еллінів зветься день п'ятниця. Говорила свята до ігемона: "Оскільки батьки мої день шостий, що є [днем] добровільної і животворної страсті Господа нашого Ісуса Христа, в усі літа пошановували постом, молитвами й милостинями, поминаючи свого Владику[3], котрий з любові до людського роду пролив свою кров і душу свою за нас поклав, через те дав їм Бог плода чесного їхнього подружжя — мене, недостой-ну рабу свою, у той день, у який Його чеснотливо пошановували при спогадах страстей Владичних. Забажали тож вони наректи й ім'ям тим, яким називається день параскеви, і від дня параскеви називаюся Параскева, Христовим страстям спільниця". Ігемон же мовить: "Покинь говорити марнотні слова, а принеси жертву богам нашим, і візьму тебе за дружину, будеш пані великого добра, і численні люди будуть тобі заздрити на землі". Відповіла свята Параскева: "Я маю собі Жениха на небесах, Ісуса Христа, іншого-бо чоловіка не потребую". І рече ігемон: "Милую красу твою і терплю через юність твою". Відповіла свята: "Не милуй краси тимчасової, сьогодні цвіте, а завтра опаде, а більше помилуй себе, бо чекає тебе вічна мука". Розгнівався ігемон, повелів роздерти на ній одежі її і жилами сирими бити її. Коли ж били святу, жодного не видала звуку, але вустами мовчала, серцем же до Христа взивала, помочі від нього просячи в муках. Ігемон, що жалів принаду її, був-бо вражений і розпалений красою її, і велів перестати бити її та й смиренно почав до неї казати: "Пожалій, о дівчино, юність свою, не губи красного цвіту молодості своєї, принеси жертви богам і жива будеш, великої честі від нас сподобишся". Вона ж не відповідала йому нічого. Опечалився ігемон і рече: "Чому мені не відповідаєш, лихе християнське поріддя?" Вона ж плюнула в лице йому[4]. Тоді роз'ярився вельми мучитель, повелів на дерево підвісити її і кігтями залізними нещадно дерти ребра її і волосяницею натирати рани її — і дерта плоть її була аж до кісток. Гадав-бо мучитель, що помре швидко, уже-бо ледве дихала. Зняли її з дерева і вкинули до темниці, де лежала вона безголоса і ледве жива від ран лютих. Опівночі ввійшов до неї анегл, який мав рамена й груди перепоясані хрестоподібним золотим пасом, тримаючи в руках своїх знаряддя Христових страждань: хреста, тернового вінця, списа, тростину, губку[5] — і рече: "Встань, дівице, Христових страждань спільнице, присланий-бо я відвідати тебе. Приніс оце на відраду болістям твоїм знаряддя страстей Господа нашого: поглянь на чесне знаряддя хресне і на тернового вінця Жениха нетлінного; поглянь на списа, що пробив животворні ребра, і тростину, що написала відпущене світові, і губку, що витерла гріха Адамового. Устань-бо, зціляє тебе Христос Господь!" І тоді встала мучениця, ніби зі сну, і приступив прибулий ангел, протер губкою всі рани святої мучениці, і зробилося все тіло її ціле й здорове, а краса лиця її стала світліша, ніж раніше, і цілувала знаряддя Христових страстей, також і прибульця того вітала й славила Бога, а той, що явився їй, невидимий став.

Коли настав ранок, прийшла темнична сторожа і знайшла її, що стояла на молитві здорова і не мала ані рани, тож, пострашені бувши, повернулися до ігемона. Він-бо повелів привести її перед себе і, побачивши здорову, дивувався з великої краси її, і сказав їй: "Бачиш, Параскево, як помилували красу твою боги наші й дарували тобі життя, здоровою тебе вчинивши". Свята рече: "Покажи мені, о ігемоне, тих, що дарували мені життя". Ігемон же послав її до храму богів своїх, щоб побачила їхніх ідолів. Пішли з нею і жерці ідольські, і безліч людей. Зайшли до храму, де було багато ідолів, і помолилася вона єдиному справдешньому, сущому во вишніх Богу і, взявши за ногу Аполлона, сказала: "Тобі кажу, бездушному, і всім, що з тобою, ідолам, так велить вам Господь мій, Ісус Христос: упадіть ви всі на землю і станьте як пісок". І водночас зі словом святої упали всі ідоли і в порох розсипалися. Тоді всі люди побігли із ідольського храму, кличучи й кажучи: "Великий є Бог християнський!" Погані ж жерці, бачачи богів своїх побиття та погибель, припали до ігемона, плачучи й кажучи: "Пане ігемоне, казали ми тобі: посічи чарівницю оту, що зваблює місто наше. Ти ж не послухав нас, і ось нині волхвуванням своїм побила богів наших". Ігемон же наповнився ярості й запитав жорстоко святу, кажучи: "Якими волхвуваннями чиниш такі діла?" Свята ж відповіла: "Із іменем Господа мого, Ісуса Христа, ввійшла до храму богів ваших і помолилася Господу моєму, мовлячи: "Явися до мене, Спасе мій, котрий мені життя дарував!" І явився до мене сам Господь мій і Бог. Твої ж боги, коли уздріли Бога мого, затрепетали зі страху і, впавши на землю, розбилися, з'являючи, що собі не можуть допомогти — як же можуть допомогти іншим?" Ігемон же повелів знову на дереві підвісити її і свічками обпаляти ребра її. Свята ж, висячи, палена, зітхнула до Бога й каже: "Господи Боже мій, всього живого Творче і Промисленнику, Ти трьом юнакам піч розпалену прохолодив був, Ти першомученицю Теклю із вогню збавив був, тож спаси й мене, недостойну, із рук тих, що мучать мене". І тоді зійшов ангел, доторкнувся свічок, і запалився вогонь вельми великий і попалив багатьох беззаконників. Народ же гукнув: "Великий Бог християнський!" — і повірило багато людей у Христа. Ігемон же, примітивши поговір у народі, побоявся, щоб не повстали на нього, і повелів швидко посікти мечем святу. Коли ж відсічена була їй голова, почули деякі голос із небес, який сказав: "Радуйтеся, праведні, бо мучениця Параскева вінчалася!" Святе ж тіло її взяли й поховали чесно у домі її. Так добра діва закінчила подвига мучення і пішла до Жениха свого, носячи замість єлея кров свою, і поселена тепер із мудрими дівами у світлиці Христовій. Коли ж у завтрашній день рушив беззаконний ігемон на лови, то раптово роз'ятрився кінь його і скинув його у прірву, а впавши, вельми побився, і розсипалися кістки його, і зле викинув окаянну душу. Великомучениці ж Параскеви душа свята й чиста в руках Божих. А від чесних її мощів численні зцілення подавалися болящим у славу Господа нашого Ісуса Христа, Йому ж честь і поклоніння із Отцем і Святим Духом навіки. Амінь.

У той-таки день святого священномученика Кирі-яка, котрий з'явив чесного хреста святій цариці Єлені; по тому був єпископом єрусалимським і постраждав од Юліяна, законопереступного царя, за Христа.

[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том II (жовтень)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том II (жовтень)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том II (жовтень)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!