Житіє і страждання святого апостола Якова, брата Господнього за плоттю

Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Дмитро Туптало. Житія святих. Жовтень..

Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий! І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо! І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного! Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.

Християнський портал

Додатково


	Житіє і страждання святого апостола Якова, брата Господнього за плоттю

Місяця жовтня на 23-ій день

Святий Яків був сином святого Йосипа, Обручника Пречистої Діви[1]. З юності своєї полюбив жорстке життя, страв усіляких, і масла, й олії ніколи не їв, тільки один хліб, також вина і всілякого хмільного напою не вживав, тільки воду, в лазню не входив і всіляке плотське задоволення відкинув; на тілі завжди мав колючу волосяницю, усі ночі в молитві проводив, сном вельми мало себе заспокоюючи, а від частого уклякання загрубіла шкіра його на колінах, немов верблюжа, чистоту ж непорочності своєї до кончини цілком утримав.

А про те, що називається він братом Божим, пишеться так[2]: "Коли Йосип-обручник розділяв землю свою дітям своїм, яких мав од першої жінки, захотів відділити частину й Ісусу Христу Господу, якого народила заручена з ним Пречиста Діва, ще малому хлопцю Ісусу, як тоді був, та інші Йосипові сини не дозволили; Яків же прийняв його до своєї частки як співнаслідника, через що й звався "брат Божий". Не менше через те, що коли Христос Господь воплотився і Пречиста Діва Богородиця втекла з ним у Єгипет, то і Яків із ним утік, супроводжуючи Пречисту Богородицю та святого Йосипа, батька свого[3]. Коли ж божественне дитя Ісус Христос прийшов у дорослий вік і навчав людей про Царство Боже і являв, що Він є істинний Месія, святий Яків вірив у Нього і, слухаючи божественних слів його, більше розпалився серцем до любові Божої, і жорсткіше взяв собі життя. Мав же і сам від Господа свого взаємну осібну любов, що явлена була в тому, що після вільної своєї Страсті та воскресіння Христос Господь окремо, окрім інших апостолів, явився Якову, своєму любому братові, про що згадує святий Павло, кажучи: "Потому з'явився Він Якову, опісля — усім апостолам"[4]. Від усіх був названий святий Яків праведним, бо всі бачили його

Мал. №10 - Св. ап. Яків (гравюра з книги Апостол, Львів 1639).

Мал. №10 - Св. ап. Яків (гравюра з книги Апостол, Львів 1639).

праведне й боговгідне життя, і причислений був до лику сімдесяти апостолів; від самого ж Господа нашого Ісуса Христа єпископом поставлений і священнодійству був навчений[5], і йому, першому святителю та пастирю, вручена була єрусалимська новопросвічена Церква. І він перший літургію виклав і написав, наставляв його в тому Святий Дух, її по тому святий Василій Великий, також святий Златоуст скоротили через людську неміч. Святий Яків, пасучи в Єрусалимі Христове стадо, багатьох юдеїв та еллінів ученням своїм до Бога навернув і на путь правдиву настановив[6]. Написав же соборне послання до дванадцятьох колін Ізраїлевих, наповнене богонатхненного і вельми красного вчення, яким уся Христова Церква користується, вірі й ділам навчаючись. Через чеснотливе життя своє святий Яків мав велику честь у всіх, не лише вірних, але й невірних, архієреї-бо і священики жидівські, що у Святая Святих раз тільки в літо входили, здійснюючи служби, святому Якову не забороняли входити й молитися часто, бачачи чисте й непорочне життя його, через що й іменем новим його називали[7] — Облі, чи Офлі, тобто загорожа, чи утвердження, людям, чи над усіх правдивіший — так його називали. Входив-бо святий у Святая Святих не тільки вдень, але і вночі, падаючи ниць на землю, Богові за цілий світ приносив із плачем молитви. Був же усьому народові улюблений через святість свою, багато-бо юдейських старійшин вірували ученню його, і всі з насолодою його слухали і збиралися до нього численно: одні слів його послухати, інші хотіли торкнутися краю риз його.

У той час настав архієрей Анан, із ним-бо фарисеї і книжники побачили, що весь народ послухав учення Якового і багато хто до Христа навертається, почали із заздрості гніватися на святого і зле мислили про нього, бажаючи його убити. І нарадили просити його, щоб повчанням своїм відвернув людей від Христа, а коли учинити не захоче, то хай убитий буде.

Настав празник Пасхи, коли люди з усіх міст та країв зібралися в Єрусалим на празник; Фіст же, котрий і Павла від рук їхніх збавив і в Рим послав, тоді помер, і ще не прийшов володар із Риму на Фістове місце, відтак книжники та фарисеї, знайшовши святого Якова у церкві, сказали: "Просимо тебе, праведниче, щоб у день цей святковий, на який звідусюди безліч люду зібралося, учинив повчання до людей, відвертаючи їх від Христа, яким звабилося багато, називаючи його Сином Божим. Скажи ти їм, хай не зваблюються. Адже ми всі тебе пошановуємо і з усіма людьми послухаємо тебе і засвідчимо про тебе ми і всі люди, що ти істинний є і на особи не зважаєш; переконай-бо людей, хай не зваблюються розп'ятим Ісусом. Стань, молимо тебе, на високій покрівлі церковній, щоб усі тебе могли бачити й чути, бо, як бачиш, багато люду є зібраного від Ізраїля і від поган". І, це сказавши, вивели Якова на покрівлю церковну, самі ж заволали до нього великим голосом: "Правдивий муже, якого всі послухати ми маємо, ці люди заблудили, [ідучи] вслід Ісуса розп'ятого! Скажи-бо нам істинно, що ти про нього думаєш?" Святий же ве-лиголосно рече: "Що мене питаєте про Сина Чоловічого, котрий волею постраждав, розіп'явся і був похований, а на третій день від гробу встав, то це нині Той сидить на небесах справоруч превишньої Сили і знову прийде на хмарах судити живих та мертвих". Це почули люди, пораділи вельми про таке свідчення Яковове за Христа Ісуса і закричали одноголосно: "Слава Богу, осанна Сину Давидовому!" Фарисеї ж і книжники сказали: "Зле учинили, давши Якову говорити про Ісуса, це ж бо люди більше зсум'ятилися". І, наповнившися злоби, скинули його із церковної покрівлі на пострах усім людям: хай побояться і не вірять словам Яковим[8]. Кричали ж вельми, кажучи: "О, о, праведний звабився!" Упав святий Яків із покрівлі, побився вельми, але ще живий був і звівся на коліна, звів руки свої і молився, кажучи: "Господи, відпусти їм гріха цього, не відають-бо, що чинять". Вони ж камінням кидали на нього й поранили його. Один із синів Рихавових закричав: "Припиніть, що чините, праведний за вас молиться, а ви його побиваєте!" І тоді один із білильною палицею прибіг, кинувся на святого, щосили вдарив його в голову і розтрощив її, що й весь мозок витік на землю, і в тому мученичестві віддав духа свого Господу[9]. Святе ж його тіло там-таки, поблизу церкви, поховане було, великий плач був за ним вірних. Єпископствував у Єрусалимі тридцять років, і шістдесят шостого літа життя свого постраждав за Ісуса Христа, Йому ж із Отцем і Святим Духом честь і слава навіки віків. Амінь.

[1] "В Мінеї Ікос".

[2] "Пролог, Трифолог".

[3] "Трифолог, на вечірні, на стихирах".

[4] 1 Кор. 15, [7].

[5] "Святий Доротей, єпископ тирський. Мінея, на вечірні, стихира".