Християнська бібліотека. Дмитро Туптало. Житія святих. Жовтень. - Пам'ять преподобного Романа, творця кондаків Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Дмитро Туптало. Житія святих. Жовтень..
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Пам'ять преподобного Романа, творця кондаків
   

Місяця жовтня на 1-ий день

Святий Роман із Сирії родом, у Ємесинському місті вихований. З молодості Богові пригоджати почав, живучи в дівстві та цнотливості. Спершу у церкві Виритській пономарем був, тоді в Константинаград прийшов у літа царя Анастасія і пробував у церкві Пресвятої Владичиці нашої Богородиці, що в Кирах, в чеснотливому житті вправлявся у пості та молитвах, трудячи тіло своє численними подвигами та всеношним стоянням. Ходив-бо із вечора у Влахерну і продовж цілої ночі стояв на молитві і знову у Кири повертався. Тоді і в Софійській церкві поставлений був на пономарське служіння. Не знаючи ж писання книжного, премудрий був добрими справами, ними ж перевищував премудрих книжників, і більший у нього був розум, що шукав Бога, аніж у тих, котрі шукають премудрості віку цього. Був-бо ніби один із тих, про яких вістить апостол: "Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити премудрих"[29]. Любив-бо його патріарх Євтимій через його чеснотливе життя і, бачачи труди його в церкві, що з усім щиросердям припадає до послушання свого, через те дав йому рівний поділ із кліриками. Нарікали клірики на патріарха, кажучи: "Невігласа справжнього рівним нам учинив ти!" Ненавиділи отож Романа й капості йому чинили.

Якось у навечір'я празника Різдва Христового прийшов цар у церкву, і Романа, який розставляв світильники у храмі, взяли клірики й потягли на амвон, кажучи: "Ти рівної частки із нами є сподоблений, отож, зійшовши на амвон, рівно заспівай, як і ми, богохвальну пісню!" Це чинили на оганьблення його, заздрістю охоплені, знаючи, що не відає писання і не зможе того вчинити. Роман же, таке ганення від кліриків прийнявши при царі й усьому народі, що був у церкві, засоромився вельми і заплакав. Після відпусту вийшли всі із церкви, він же повергся перед образом Пресвятої Богородиці, гірко ридаючи й молячись. Довго плакав та молився, тоді встав і пішов у дім свій і не прийняв їжі від печалі, а заснув трохи. І тут явилася йому уві сні Пресвята Владичиця Богородиця, яка всім скорботним є втіха, тримаючи в руці малий книжний збиток, і рече тихим голосом Романові: "Розтули вуста!" Коли ж він розтулив вуста свої, вклала збиток Владичиця[30], кажучи: "З'їж оце!" Роман же з'їв і проковтнув хартію, тоді пробудивсь і нікого не побачив: невидима-бо стала та, що йому явилася. Наповнилося ж його серце невимовної насолоди та втіхи духовної і, розмірковуючи про бачене, відчув у розумі своєму розуміння книжне, розкрила-бо йому Діва Богородиця, як колись Син її, розум апостолів, щоб розуміли Писання[31], і наповнилося його серце премудрості великої і почав зі сльозами віддавати подяку навчительці своїй, що в малому часі врозумила його більше, аніж хтось через довгі літа учився розуміти.

Настав-бо час усеношного співання, рушив у церкву, радіючи й веселячись од благодаті, даної йому від благодатної Дівиці. Коли ж настав час співання кондака, вийшов святий Роман на амвон — був-бо звичай на амвоні кондака співати одному клірикові — і заспівав солодким голосом власного кондака, якого він в умі своєму склав, мовлячи:

Діва сьогодні пребагатого родить, І земля вертеп неприступному приносить, — та інше.

Усі, це бачачи та чуючи, здивувалися і з насолодою спів той вислухали, вбираючи силу співаних слів. Після відспівання запитав патріарх, звідкіля у нього ця премудрість? Він же не змовчав про Богородичну силу, а оповів її благодать, прославляючи небесну навчительку, що врозумила його. Посоромилися клірики, що скривдили його, і, покаявшись, припали до ніг Романових, просячи прощення. Патріарх же поставив його тоді дияконом, і текла від уст його, ніби ріка, премудрість, а ті, що йому докучали щодо простоти й невігластва, потім од нього навчалися. Сотворив-бо множність кондаків празникам Господнім, та Богородичним, та нарочитим святим, що було кондаків його тисячі й більше. І від усіх пошанований і люблений був вельми. Прожив час життя свого боговогодно й праведно і преставився у вічні поселення, і тепер із ликами ангельськими пісню трисвяту співає Богові навіки. Амінь.

У той день преподобного мученика Михаила, ігумена обителі Зовійської, в царство Константина та Ірини від агарян схопленого і за Христа убитого, і з ним преподобномучеників тридцять і шести, що від меча померли.

І святого мученика Домнина, що постраждав у Солуні від Максиміяна, йому відсічено було за Христа ноги, сім днів валявся перед містом, не ївши, і так, дякуючи Богові, помер.

У той-таки день пам'ять преподобного отця нашого Сави Вишерського, що був від Тверської землі, з міста Кашина, доброродний. Від юності ж Христа полюбив, був іноком і за чеснотливе життя своє хвалений був від родичів та вельмож тієї землі. Він же, уникаючи слави людської, вийшов, як Авраам, із землі своєї і від роду свого і прийшов у Великий Новгород, як один із жебраків та чужинців, щоб ніхто його не впізнав. Тоді, Богом настановлений, прийшов над Вишеру-ріку і там колибу збудував, молячись перед образом Пресвятої Богородиці. Трапилося ж деяким людям із міста бачити, як стояв на молитві і від комарів не видно було лиця його, і почудувались на його терпіння, і почали хвалити його, як істинного чоловіка Божого. Святий же побачив, що пізнаний став, пішов звідти й поселився біля ріки, що звалася Сосниця, і там подвиги чинив. Дізнався про нього преосвященний архієпископ Іван, прийшов до нього й бесідував із ним. І відтоді потрібне йому присилав, іменуючи його великим. По тому повернувся блаженний Сава від Сосниці знову до ріки Вишери, де провадив суворе життя преподобний. Зібралася до нього братія, і обитель влаштувалася із церквою Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа. Прожив же блаженний літа достатні й Богу добре вгодив, і братію немало повчив щодо користі душевної, та й душу свою мирно Господу віддав.


[29] 1 Кор. 1, [27].

[30] "Богородиця звиток книжний уклала у вуста Романові й мудрим його учинила".

[31] Лк. 24, [45].


[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том II (жовтень)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том II (жовтень)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том II (жовтень)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!