 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Во ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь. Це я, смиренний архієрей Димитрій, митрополит Ростовський та Ярославський. Слухаючи голосу Господа мого в святому Євангелії, який каже: "Тому будьте готові і ви, — бо прийде Син Чоловічий тієї години, коли ви не думаєте" (Єв. від Мат. 24, 44) — з вечора, чи опівночі, чи коли півні співають, чи вранці, хай не прийде раптово, знайшовши вас сплячими. Того голосу Господнього слухаючи і боячись, а ще часто охоплений буваючи нездужанням, і день від дня знемагаючи тілом, і сподіваючись у будь-який час отого Господем проголошеного несподіваного часу смертного, і, за силою моєю, готуючись до відходу від цього життя, я вирішив цією духовною грамотою відомим учинити всякому, хто захоче шукати після смерті моєї мого келейного маєтку, що має він трудитися марно, ані опитувати тих, що служили мені Бога ради. Хай знає: скарбів та багатств ще від юності своєї я не збирав (це не бахвалячися кажу, але пошукачеві мого маєтку по мені до відома доводжу), відколи прийняв святий іночий образ і постригся в Київському Кирилівському монастирі у вісімнадцятирічному своєму віці. І обіцяв я Богові убогість мати самовільну відтоді аж до наближення свого до гробу. Не збирав я маєтків і не брав плати за службу, окрім книг святих. Не збирав золота і срібла, не зволяв я мати зайвої одежі, ні будь-яких речей, окрім найпотрібнішого, але дбав, щоб некористолюбства й убогості по змозі ділом дотриматися. Не піклувався я про себе, але покладав усе на промисел Божий, що ніколи мене не залишить. Подаяння, які входили в руки мої від благодійників моїх, і келейні приходи за начальство — всі тратив на свої та монастирські потреби, а як був в ігуменах та архимандритах, також і в архиєрействі є, не збирав келейних, хоч і нечисленні були приходи, але одне на свої потреби тратив, друге на потреби бідних, як те Бог повелів. Ніхто, отож, хай не трудиться по смерті моїй, випитуючи чи шукаючи якогось келейного зібрання, бо нічого не залишаю на поховання і на поминання, хай убогість іноча найбільше при смерті явиться Богу, вірую-бо, що приємніше йому буде, коли не залишиться по мені ані цяти, ніж би велике зібрання роздавалося за мою душу на поминання. І коли мене, такого вбогого, ніхто не захоче віддати належному за звичаєм похованню, молю відтак тих, що про свою смерть не пам'ятають: хай відволочать моє тіло у вбогий дім і там поміж трупів хай покинуть мене. Коли ж владичних зволення звелить мене, вмерлого, поховати за звичаєм, то молю христолюбних погребенників: хай ховають мене в монастирі святого Якова, єпископа Ростовського, в куті церковнім, де і місце собі призначив, — про це б'ю чолом. Хто ж зволить безкоштовно пом'янути грішну душу мою в молитвах своїх Бога ради, такий і сам хай пом'янутий буде в царстві небеснім. А той, хто вимагає за помилування плати, молю, хай не поминає мене, убогого, бо я нічого на поминування не залишив. Бог же хай буде всім милостивий, і мені, грішному, вовіки. Амінь. Такий мій заповіт. Це моя духовна грамота. Таке сповіщення про маєток мій. А хто, сповіщенню цьому не ймучи віри, почне з випитуванням шукати після мене золота та срібла, той, хоч багато потрудиться, нічого, ж не знайде, і хай судить його Бог. Писалось у богоспасенному місті Ростові, [ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том I (вересень)" ] [ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том I (вересень)" ] [ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том I (вересень)" ] [ Жития святых на русском языке. Все тома. ] [ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)] [ Lives of saints in English ]
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
