 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Місяця вересня в 21-й деньЦі святі були від Лідійської країни, обидва вкупі ще дітьми книг навчалися в однім монастирі і всілякою добродійністю себе прикрашали, ішли від сили в силу. Віку ж бо мужнього досягши, Іпатій прийняв на себе іноче життя, щоб перебувати в безмовності, служачи Богові. Андрій же відлучився на користь людських душ і був клириком, наслідуючи слову Божому, навчаючи людей Христових у Божій церкві. Обидва ж повстриманість мали велику, і смиренномудрість, і любов до всіх нелицемірні. Про їхнє-бо чеснотливе життя довідався ефеський архієпископ, прикликав їх до себе і, діставши користь од їхньої бесіди, полюбив їх вельми і поставив за потребою Іпатія єпископом Асуанської Церкви. "Не годиться, — каже, — такому світильнику під спудом в пустелі прихованому бути, але на свічнику святительства хай просвічує Церкву Божу ученням"; Андрія ж священиком учинив. І були ці два світильники пресвітлі у Церкві Божій, що просвічували її премудрим ученням та чистим життям. По тому, коли Лев Ісаврянин, цар грецький, підняв огуду на святі ікони і по всьому царству дав заповідь, щоб викидали ікони із храмів Божих і щоб ніхто їм не поклонявся, тоді ці святі учителі, Іпатій та Андрій, супроти іконоборців багато говорили, навчаючи людей пастви своєї, щоб не слухали царевого безбожного повеління. Почув же про них цар, звелів привести їх до себе і вельми принуджував їх відкинутися від пошановування святих ікон і переконував їх мудрецями своїми, але не міг захитати міцних стовпів церковних. Зачинив їх тоді у темниці, довго тримав і всяко намагався привести до своєї однодумності. Також бити їх нещадно звелів, по тому з голів їхніх шкіру з волоссям здер і бороди їхні, смолою помазавши, запалив, і святі ікони багатоцінні на головах їхніх спалив. Вони ж усе це доблесно терпіли і живі залишилися силою Божою. По тому серед міста волочити їх звелів звіриноноровний Лев, який за ім'ям і життя мав, бо ім'я, як норов його, були звірині, і волочені були святі містом на посміх усім. Нарешті закололи їх, ніби овець, і так душі свої в руки Божі віддали, постраждавши за святі ікони. Тіла ж їхні чесні кинули псам на з'їжу, але вірні їх, таємно взявши, поховали з належною честю. [ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том I (вересень)" ] [ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том I (вересень)" ] [ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том I (вересень)" ] [ Жития святых на русском языке. Все тома. ] [ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)] [ Lives of saints in English ]
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
