Пам'ять преподобного Євфросина

Місяця вересня в 11-й день

Преподобний отець наш Євфросин од простих батьків був народжений, але доброродних перевищив добрими ділами. Численні-бо люди із висотою доброродства свого без добрих справ у глибину пекельну впадають, простії ж із смиренням добродійним своїм виносяться посеред Божого раю, як і цей преподобний Євфросин у раї був бачений, а яким життям у рай поселився, почуйте.

У монастирі служив братії у поварні, служив не як людям, а як Богові у великому смиренні й повинуванні, працюючи в послушанні день і ніч, молитви й посту ніколи не залишаючи, терпіння його було невимовне: біди-бо, лайка, наруга й часті докуки прийняв; вогонь розпалюючи природний, розпалювався духовним вогнем любові Божої і палаючим серцем до Господа. їжу варячи братії, готував собі трапезу в царстві Божому життям своїм чеснотливим, щоб насититися із тими, про яких сказано: "Блаженний, хто трапезу споживатиме у Божому царстві", трудячись Господові в таємниці, щоб віддано було йому явно — так і сталося. Явив-бо Господь воздаяння рабу своєму таким чином. Один ієрей, котрий жив із ним в одній обителі, завжди молив Господа, щоб явив йому зримо майбутні блага, уготовані тим, що люблять його. В одну отож ніч таке мав видіння: побачив, що стоїть у раю, зі страхом та радістю розглядаючи невимовну красу видимого раю, і побачив у ньому кухаря своєї обителі Євфросина, який там ходив, до нього приступив ієрей і запитав: "Брате Євфросине, що це є, чи ж бо це рай?" Відповів Євфросин: "Так є, отче, рай Божий!" Знову запитав ієрей: "А ти як тут опинився?" Відповів той кухар Євфросин: "На велику благість Божу сюди поселений я, щоб водворитися, адже це є обитель Божих вибранців". Рече ж ієрей: "Чи ж маєш яку владу над цими красотами?" Відповів Євфросин: "Скільки можу, стільки даю від цих, що бачиш". Рече ж ієрей: "Чи ж можеш від них щось дати мені?". І говорить Євфросин: "Що хочеш, візьми благодаттю Бога мого". Тоді ієрей на яблуко вказав рукою, просячи. І взяв Євфросин три яблука, вклав ієрею в хустину, кажучи: "Прийми, що просив ти, і насолодися".

І раптом у било почали клепати на утреню. Ієрей же прокинувся й отямився, гадав, що бачене сон, простяг руку до хустини і знайшов яблука, що від Євфросина прийняв у видінні, і запахущість од них невимовну відчув, був він зачудований. Вставши із ліжка, поклав на ньому яблука, й пішов до церкви, знайшов Євфросина в соборі, той стояв на співанні утрені. До нього-бо приступив і закляв його: хай явить, де був у цю ніч? Він же рече: "Прости мене, отче, що там був я в ніч оцю, де ти мене бачив". І рече ієрей: "Через це клятвою упереджую тебе щодо оголошення Божих величностей, щоб не потаїв сказати істину". Тоді смиренномудрий Євфросин рече: "Ти, отче, просив у Господа, щоб показав тобі зримо воздаяння своїм вибранцям, зволив-бо Господь звістити твоєму преподобію через мене, малого й недостойного, і знайшов ти мене в тому-таки раю Бога мого". Запитав ієрей: "І що ти мені дав, отче, в раю, коли просив тебе?" Відповідає Євфросин: "Дав тобі три запахущі яблука ті, що в келії твоїй на ложі тепер покладені, одначе вибач мені, отче, бо черв'як я є, а не чоловік".

Коли закінчилася утреня, зібрав ієрей братію і показав їм ті три яблука бачені й бачене докладно повідав. І наповнилися всі від яблук тих невимовної запахущості й солодкості духовної і чудувалися, і замиловувалися оповідженим ієреєм. Пішли ж у поварню до Євфросина, щоб поклонитися рабу Божому і не знайшли його, він-бо, вийшовши із церкви, заховався, уникаючи слави людської і відтоді невідомий був. Куди ж пішов, не треба багато питати, адже йому рай відчинений був, то куди ж мав іти? Яблука ж ті розділила собі братія і роздала на благословення багатьом, більше на сцілення, бо коли їли їх болящі, зцілювалися від хвороб своїх. Вельми покористувалися всі від такого преподобія святого Євфросина і написали про те дивне видіння не лише на хартіях, але й на серцях своїх, стаючи до подвигів великих і добропригоджуючи Богу. Молитвами преподобного Євфросина хай сподобить і нас Господь райського поселення. Амінь.

У той-таки день пам'ять святої мучениці їх, яка була в місті Візада полонена персами у Саверієве царство і старійшині волхвів передана на мучення за Христа; від нього-бо численні довгі відстраждавши муки, нарешті в голову була усічена. І святих мучеників Діодора і Дідима, постраждали за Христа в Лаодикії Сирській. І святих мучеників Димитрія та Євантії, дружини його, і Димитріяна, голодом за Христа заморених. У цей-таки день Пролог кладе святих мучеників: Серапіона, Кронида, Леонтія, у море вкинених. І святих мучеників Уалерія та Селевка, звірам відданих, але ті будуть у 13-ий день цього місяця.

[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том I (вересень)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том I (вересень)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том I (вересень)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!