 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Повернутися до змісту книги "Усе вирішує серце" Мабуть, нікого в житті я ще не переконувала так гаряче і так благальне, як цю незнайому 19-річну дівчину. Кілька хвилин віл нашого випадкового знайомства в лікарняній палаті до того, як за нею прийде медсестра, щоб повести її в операційну. Кілька хвилин, за які можна врятувати життя. - Ні, я все вирішила. Чоловік покинув мене, я живу з мамою в невеличкій кімнатці, у мене вже є 9-місячна дитина. Я не можу народжувати зараз ще одну! - У Львові є організації, які можуть допомогти матеріяльно і дахом над головою для вас і народженої дитини. - Мені не йдеться про матеріяльну допомогу. Просто зараз для мене не на часі народження дитини... - Вас лякає, що з двома дітьми вам буде складно облаштувати своє особисте життя? Але я знаю випадки, коли не літи від першого шлюбу були перешкодою для нової сім'ї, а те, що жінка внаслідок зроблених абортів не змогла народити чоловікові бажаної для нього дитини. — Зараз важко знайти відповідального й мудрого чоловіка. - Та грець з тими чоловіками! Хай буде на його совісті, що він відмовився від своєї дитини і усунувся від відповідальності, але ви не відмовляйтеся, ви ж мати... Вам буде тяжко самій ці кілька місяців вагітності, але, повірте, коли візьмете на руки своє народжене дитя, пригорнете до грудей, то подякуєте Богові, що не зробили хибного кроку, що дали цій дитині народитися. Поступово все якось облаштується. - Не тішу себе ілюзіями. - Знаєте, моя мама - сирота з дитинства. Моя старша сестра народилася шестимісячною - у 1970-х роках році таких дітей здебільшого не вдавалося виходити. Сестра була дуже квола, потребувала лікування, перші два місяці свого життя провела в лікарні, і ось, коли їй було три місяці, мама дізналася, що вагітна вдруге. Без рідних, без власного житла, без чиєїсь допомоги, з маленькою хворобливою дитиною на руках... Були такі, що радили їй зробити аборт, для цього наче були всі «підстави»! Але мама не зважала на них. І ось народилася я. Мама каже, що з-поміж трьох дітей саме мною тішилася найбільше - і в дитинстві, і тепер. Може, і для вас ця дитинка стане найбільшою втіхою і опорою вжитті... - Пригадую також, як колись я дуже просила свою однокурсницю не робити аборт, але вона все ж перервала свою вагітність. І тепер, коли приходить травень, коли все навколо буяє зеленню і тішиться життю, вона замикається в собі і похмурніє: «Моїй дитині був було би вже 5 років», «Моїй дитині було б вже 10 років»... Але вже пізно. А ви ще можете відмовитися від цього кроку, і потім разом весело святкувати кожен день народження своєї дитини, а не картати себе за те, що не дали їй народитися. - Ні, ця вагітність не входила до моїх планів. - Але вона входила до планів Божих! «Перш ніж я вклав тебе в утробу матері, я записав тебе на своїх долонях». Ви ще не знаєте імені своєї дитини, а Господь вже знає його, Ваша дитина вже записана в Нього на долонях. Зрештою недавно у Львові відкрили будиночок «Вікно життя». Ви можете просто прийти і анонімно залишити немовля - про нього потурбуються. - Я б не змогла залишити своєї вже народженої дитини... - Ви не могли б віддати своє маля сестрам-монахиням, які належно потурбуються про нього, але віддаєте під скальпель лікаря - аби гострий, холодний інструмент безжально розірвав маленьке тільце на шматочки, що згодом опиняться у смітнику як абортні рештки. - Це ще не дитина, це зародок. - Але він вже має серце, що б'ється. У фільмі «Німий крик», де показано, що відбувається під час аборту, видно, як це зовсім крихітне дитинчатко в утробі матері намагається втекти від лікарського інструменту. А його ротик відкривається у беззвучному крику, ніби волаючи «Мамо, не вбивай мене!» - Будь ласка, досить, не розжалоблюйте мене. - Вибачте... Я - чужа для вас людина і не маю права втручатися у ваше особисте життя. Але мені чомусь це ваше дитятко здається не чужим, а рідним. Я так хочу, щоб воно народилося. Чомусь уявляю собі його смаглявим, кучерявим хлопчиком з такими ж великими, чорними очима, як у вас. - Це був би братик для моєї Алінки, - раптом усміхається дівчина. - А знаєте, я присвячу вам і вашому хлопчику одне з оповідань до своєї книжки «Невигадані історії». Коли вийде книжка, буде презентація, на неї ми запросимо героїв наших оповідань. До того часу у вас вже народиться малятко, і ви прийдете на презентацію удвох. Це буде оповідання про те, як усупереч усім обставинам ви вже перед самою операційною відмовилися від аборту і зберегли життя своєї дитини. На мить западає тиша. Я гарячкове шукаю ще якісь слова, згадую цитати з Біблії, приклади з життя... Я бачу, що вона завагалася. Що їй потрібно ще зовсім небагато, аби зняти цей лікарняний халат і піти звідси геть, аби зберегти свою дитину! - Ну що, готова? - буденно цікавиться лікар, заглянувши в палату. - То пішли! Скоренько, бо сьогодні багато чисток. Вона, наче, скинувши із себе тягар важких роздумів, рвучко підводиться з ліжка і виходить з палати. Я гарячкове шукаю свій телефон, номер лікаря... Де ж він той номер, адже я його записувала, бо в цього лікаря проходжу лікування. Є, нарешті... «Ігоре Михайловичу, вона ж майже готова була вже відмовитися від аборту. Ви її можете остаточно переконати! Ви зобов'язані!!! Як лікар, що давав клятву Гіппократа стояти на сторожі життя», - хочу сказати я. «Ваш абонент поза межею досяжности...» Пізно. За 20 хвилин вона повернеться до палати після зробленого аборту, і ще не відійшовши від наркозу, почне збиратися, щоб іти геть. Вийде з палати, поспішно попрощавшись і нікому не дивлячись в очі. А на її ліжко ляже в очікуванні «чистки», попередньо з'ясувавши вартість цієї «процедури», чергова жінка. Відчувши потребу вирватись з цих гнітючих лікарняних стін - мовчазних свідків щоденних вбивств ненароджених дітей, я вийду з палати і зустріну в лікарняному коридорі вагітних жінок, що лежать «на збереженні». Важко збагнути, як один і той самий лікар може дбати за збереження життя, опікуватися вагітними жінками і водночас щоденно брати участь в убивстві ненароджених дітей, отримуючи за кожен аборт певну суму. Що ж, усі мої зусилля були марними. Мені не вдалося переконати ту жінку зберегти життя своїй дитині. Не вийшло оптимістичної розповіді зі щасливим кінцем, яку я хотіла присвятити збереженому життю. Тому я присвячую цю свою розповідь усім тим дітям, що були покликані Богом до життя, але це життя було обірване рішенням їхніх батьків і діями лікарів. А ще я присвячую цю розповідь своєму лікареві - дуже доброму фахівцеві, який допоміг вилікуватися багатьом жінкам від різних гінекологічних недуг. Бог дарував йому справжній талант лікаря. І я думаю, Бог також обдарує дитиною його вже багато років бездітне подружжя. Якщо він зуміє, усупереч оточенню, матеріяльним спокусам, усім виправданням на кшталт «а закон не забороняє» «це право жінки» і т. п., поставити свій лікарський талант стати на сторожі життя і відмовитися від виконання абортів. Якщо Божий заклик «Не убий!» не залишиться для нього «поза межею досяжности». Люба Сосяк, 35 років, м. Львів [ Cкачати книгу: "Усе вирішує серце" ] [ Купити книгу: "Усе вирішує серце" ]
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
