|
Повернутися до змісту книги "Усе вирішує серце"
Пані акушерко,
що ж Ви так Прийняли на світ мене бездарно?
Все не тихне спогад цей ніяк,
Що зі стін Жовтневої лікарні.
Ще не встигло літо відійти,
Осінь ледь займалася в жаринках,
А мене зв'язала, мов дроти,
Ваша недолуга перезмінка...
І за крок до смертного часу
У вуста повітря проникало.
Я не вмер, та крізь життя несу
Цю хвилину болісну й недбалу.
Десь так близько працював митець
Та пісні доносив вічним летом.
Чули сотні люблячих сердець
Слова спів прекрасного поета.
О, якби він знав - літа пройдуть,
Він уже за обрії полине,
Та мене дороги приведуть
До його співучої гостини.
Як згадаю, аж до завмирань,
(То не сон примарою наснився).
Крізь вагу надмірних тих страждань,
Як і він, для пісні я родився.
Пані акушерко,
не кляну Вас за те,
що й кроку не ступаю,
Бо не раз стрічаю я весну,
І не раз веселої співаю.
[ Cкачати книгу:
"Усе вирішує серце" ]
[ Купити книгу:
"Усе вирішує серце" ]
Нагору
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
