Книги на сайті TrueChristianity.Info - Переривання вагітності чи усиновлення? Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Родинні перехрестя
Хай не буде тобі інших богів передо Мною!                Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.                Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно.                Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.                Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!                Не вбивай!                Не чини перелюбу!                Не кради!                Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!                Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Переривання вагітності чи усиновлення?
   

Повернутися до змісту книги "Родинні перехрестя"


Коли мені доводиться дискутувати стосовно переривання вагітности, намагаюся бути об'єктивною й розглядати цю проблему з різних точок зору, але беру до уваги, передовсім, власний досвід, й тому завше схиляюся до "усиновлення".

Мене "удочерили" у ранньому дитинстві. Довгий час переживала через це. Не могла погодитися з думкою, що моя рідна мати відреклася від мене, що я є гіршою від инших. Те, що я не "рідна дочка", уважала справжнім нещастям. Млява туга обценьками охоплювала серце. Щось муляло на душі. Смію вас запевнити - в молодості людина створює проблеми навіть там, де їх й близько немає. Адже було мені цілком незле у прибраних батьків...

Замислювалася, як мама, народивши, могла мене покинути. Певно була дуже злою людиною, коли зважилася на такий крок, розривала душу на дві частини. Я зверталася до Бога набагато частіше, аніж дівчата мого віку. Не просила грошей чи багатства, лише аби допоміг мені створити "справжню родину", у якій панувала б взаємна любов, а діти приносили б радість.

Минув час, й зійшла зірка моєї любови. Я заручилася і вийшла заміж за прекрасного хлопця. Створила родину, про яку мріяла. Наше кохання допомогло мені позбутися колишньої проблеми. Народились діти. Стала я щасливою мамою. Кажуть, дерева і діти ростуть вночі, бо ми того не бачимо. Так само й наша свідомість... Нині я дивлюся на усе иншими очима, очима матері. Як же несправедливо я судила! Зараз бачу зламану болем жінку - свою неньку... Як дорого мусила вона заплатити за свою помилку! Який біль відчувала! Хто знає, можливо, ця жінка, моя мама, живе десь цілком самотня, повна докорів сумління, і чекає на вибачення.

Господь покерував так, що я не залишилась жити зі своїми дитячими образами. Завдячую цьому своїм друзям, які наблизили мене до Бога. Я зрозуміла, що мушу жити більш заангажованим, більш відданим Господу життям. Передумала й наново оцінила свою нинішню життєву позицію.

Розплющились чоловічки моїх очей й стали вікнами до раю. Збагнула, яка я щаслива. Адже кохали мене уже у хвилини зачаття. Упевнена у цьому. Бо боротись упродовж дев'яти місяців можна лише за те, що справді кохаєш. Дев'ять, без сумніву, важких місяців, у часах, коли ментальність аж надто відрізнялась від сьогоднішньої. Коли б моя мама тихцем перервала вагітність, напевно, суспільство уважало б її порядною, гідною захоплення особою. Одначе не вчинила цього, бо кохала мене.

Напевно, мусили існувати дуже поважні причини, через які не могла мене затримати при собі. І чи існує більша жертва, аніж жертва матері, яка змушена віддати власне дитя? Одначе така жертва не могла піти намарне, мусила зродити любов. Я удруге народилась, коли мої нові батьки узяли мене до себе й я заново відчула теплоту материнства й батьківства. Це духовне батьківство узагалі не має аналогів у матеріяльному світі, воно народжене справжньою Божою любов'ю.

Я - найщасливіша людина, якій на долю випало двічі запізнати батьківську любов. Нині я доросла. Дістала добре виховання, відповідну освіту, маю родину, про яку можна лише мріяти, люблячого чоловіка й дітей. Живу спокійно, й погідними є усі мої дні. Переконана, що уся любов, яку я отримала у своєму житті, і яку надалі отримую, є Божим даром.

Нині прагну звернутись до жінок, які висловлюються за переривання вагітности:

- Я не є жодним авторитетом, звичайна собі жінка, але чи ж не мала права на життя я, яка нині так невимовно радіє тому життю. А жінкам, які не можуть мати дітей, хотіла б сказати: не плачте, не розпачайте! Адже і ви можете ощасливити якесь дитя, так само, як колись ощасливили мене. Можливо, це дитинча віддавна чекає на вас.

Бруна (Тоскана)

[ Cкачати книгу: "Родинні перехрестя" ]

Купити книгу: "Родинні перехрестя" ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!