Утеча

Повернутися до змісту книги "Родинні перехрестя"

Молоду жінку, яка мешкала в домі, розташованому поблизу нашого, я часто зустрічала, роблячи покупки завжди в тих самих магазинах та відпроваджуючи дітей до школи. Спосіб її життя зацікавив мене. Ми почали з того, що перекинулися кількома словами, згодом запізналися ближче і потоваришували. Минуло ще трохи часу, й так само познайомилися наші чоловіки. Часто ми бували в їхньому будинку, та й вони приходили до нас. У товаристві цієї сім'ї ми почувалися якнайкраще.

Коли я пересвідчилась, що очікую четверту дитину, спонтанно поділилась цією новиною із моєю новою товаришкою. У неї, як і у мене, було троє дітей, але не видавалося, що появу на світ ще одної дитини сприйняла б як Божу волю. Якогось вечора ми почали обговорювати проблеми, пов'язані з народження дитини, й поступово перейшли на тему переривання вагітности. На той час ми були добре уже заприязнені, відкриті, мали до себе взаємну довіру, отож, звірилися друзям про прийняте нами рішення. Свої погляди вони висловили виразно й недвозначно- виявилися абсолютно протилежними до наших. Усе ж, ми не відчули, що їхнє ставлення до нас змінилося. Упродовж наступних днів моя знайома часто до мене приходила. Я бачила, що наше з чоловіком рішення дуже її схвилювало, що хотіла б, аби ми ще раз подумали над ним. Запитувала, як я, так кохаючи своїх дітей, можу позбавити життя те найменше.

- То дитинча не схоже на вже народжених дітей, не є ще взагалі моєю дитиною! - захищалася я.

Врешті, коли ми з лікарем уже узгодили час перебування у клініці, я запитала у своєї знайомої, чи не могла б вона під час моєї відсут-ности побути з моїми дітлахами. Погодилась. Отож, я запровадила дітей до неї. Чоловік відвіз мене до лікарні. Його присутність додавала мені сили й відваги. Коли я чекала на свою чергу, побачила якусь жінку, яка саме виходила з операційної зали. Її вигляд зворушив мене. Нараз пригадалися усі розмови з нашими приятелями - правдиві, відверті, позбавлені менторського тону, і що найголовніше, - їх особисте, послідовне наслідування Христа, щира готовність допомогти. Усе повстало переді мною у новому світлі. Перекинулась кількома словами з чоловіком. Несподівано ми прийняли рішення і, дослівно, утекли з лікарні.

Тепер, коли купаю моє новонароджене дитинча, годую його, коли споглядаю на малечу, яка з візочка уважно зорить на мене своїми оченятами, щось хапає мене за серце. Та дитина, "яка не була ще моєю дитиною", коли хотіла перервати вагітність, могла справді ніколи нею не стати.

F. V. (Флоренція)

[ Cкачати книгу: "Родинні перехрестя" ]

[ Купити книгу: "Родинні перехрестя" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!