 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Повернутися до змісту книги "Родинні перехрестя" П'ЯТА ДИТИНА П'ятої дитини я таки не хотіла. Уже з четвертою зазнавала страшних терпінь упродовж вагітности та й при самих пологах. Як могла б виховати ще одне, у моєму віці й у нашому важкому матеріальному становищі?! У нашій дільниці, де ніхто не має більше, аніж одне чи двоє дітей, були ми об'єктом постійних коментарів. Надто великі родини у цьому районі не тішаться симпатією: діти порушують спокій, засмічують середовище. А поза тим, у нашому краї переривання вагітности уже багато років є узаконене, й мій випадок у жодному разі не підлягав би критиці, радше навпаки, тому усі родичі й друзі, гаряче нараджували нам аборт. Хоча в принципі ми були проти переривання вагітности, але у нашій ситуації вирішили позбутися того клопоту. Я була досить спокійною, хоча в глибині душі почувалася якось дивно. Проте намагалась не драматизувати й надто цим не сушити голову, особливо, коли починала уявляти собі цю п'яту дитину живою у нашому домі. Відразу ж відкидала ці думки і зосереджувалася на усіх зусиллях більше, й труднощах, які б спричинило народження дитини. Пішла у лікарню переконана у правильності свого рішення. Усе пройшло дуже швидко, і я повернулася додому так, як того і прагнула - без дитини. Відтоді минув рік. Пережила жахливі дні. З часу повернення додому моє серце не віднаходило спокою. Образ дитини, якої не захотіла, постійно поставав переді мною з щораз більшою силою, і не могла вже так, як раніше, - відкинути його від себе. Далі - гірше. Коли спостерігала за своїми життєрадісними веселими дітлахами, нечітка, якби укрита вуаллю, постать накладалася на них. Врешті своїми стражданнями я поділилася з чоловіком. Хоча за усяку ціну ми й намагались уникати цієї теми, наші взаємні стосунки стали настільки напруженими, що врешті ми перестали розуміти одне одного. Усі мотиви, якими я виправдовувала аборт, і які спочатку видавалися такими вагомими й переконливими, зараз постали зовсім в иншому світлі. Запитувала себе, чому не покохала цю дитину - лише тому, що не могла ще її побачити, як инших дітей?! Як могла не уявити собі тієї живої істоти, що була укрита в мені і розвивалась?! Почала ненавидіти усіх тих, хто нараджував мені перервати вагітність, вони тепер жили спокійно, не переймаючись моїм розпачем. Вони навіть не уявляли, яким може бути той розпач, хоча частина відпо-відальности лягала й на них. Я вирішила перервати вагітність, окрім иншого, і для того, аби прихід на світ ще одного дитяти не спричинив збурення моєї психічної рівноваги. А тим часом саме зараз я цю рівновагу втратила. Свідомість неустанно переслідує думка, що я убивця. Довгий час мене лікували, але безуспішно. Я залишалася вкрай пригніченою. Врятувало мене знайомство із кількома подружніми парами з руху "Нові Родини" (Famiglie Nouve). Завдяки 'їхній допомозі й опіці мій психічний стан покращився. Перед цим я намагалася виправдати себе і шукала розради, не хотіла визнати своєї вини, а між тим у серці зростало глибоке почуття цієї провини. Зараз же споглядаю відважно на те, що зробила, намагаюся визнати аборЧ не лише як велику поразку у своєму житті, вияв підлості та егоїзму, але й як справжній злочин, учинений мною. Лише коли перестала укриватися за завісу тисячі виправдань, можу щиро просити Бога про вибачення і віддати саму себе і цілу свою родину Його безконечному милосердю. Тільки таким чином мені вдалося відшукати трохи спокою і віднайти силу витримати ті хвилини, у яких біль і докори сумління приступають до мене наново. Е. J. (Бельгія) [ Cкачати книгу: "Родинні перехрестя" ] [ Купити книгу: "Родинні перехрестя" ]
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
