Вступ

Повернутися до змісту книги "Родинні перехрестя"

За десять днів до замаху на його життя, 3 травня 1981 року, Іван Павло 11 пережив радісну зустріч. Відправляючи св. Літургію у Палаці Спорту - одному з найгарніших будинків сучасного Риму, він звернувся до 25-ги тисяч подружніх пар - учасників з`їзду, організованому організацією "Нові родини", що є однією з гілок руху фокуляринів. Вони зібралися з цілого світу. Керує організацією подружня пара з Італії - Маріель і Піно Гуартана, які постановили запровадити Євангеліє у своєму повсякденному житті. Цій меті слугують преса, книжки, зібрання та з'їзди (загальновідомими стали щорічні з'їзди родин з усієї країни під назвою "Маріополі"), а також щоденні зустрічі родин, що мешкають по сусідству. Під час таких зустрічей їх учасники намагаються втілити у життя Христову науку. Власне ці щирі розмови й визнання на спільноті, дещо відредаговані, й з'явились друком в органі фокуляринів "Citta Nuova", a опісля побачила світ й книжка.

Наша публікація - дещо з життєвого досвіду членів "Нових родин" - розпочинається фрагментами спогадів Маріель Гуартана про релігійне виховання її сина Луки. У подальших розділах мова йде про проблему усування вагітности та про усиновлення.

Характерною рисою книги є цілковита свобода і невимушеність розповідей. Люди просто оповідають про своє щоденне релігійне життя. Більшість християн (тих, що не мають досвіду життя у малих християнських спільнотах) говорять про це небагато й неохоче, з особливою дискретністю, якби йшлося про сексуальне життя, або ж свого роду "табу". Тому свідчення й висловлювання фокуляринів можуть вразити пересічного читача постійним посиланням на Бога і Євангеліє, а навіть видатись надмірним святенництвом. Однак наші розповіді - завдяки особистій культурі оповідачів, які розкривають перед нами своє глибоке внутрішнє життя, і яким уже з певністю не можна закинути, що вони є номінальними християнами, - позбавлені цього.

Досвід справжнього повсякденного релігійного життя і та свобода, з якою переказується його иншим, мають велику й неперехідну апостольську вартість. Як свідчать більшість розповідей, переміна життя і навернення осіб, байдужих до науки Христа, відбувались не стільки через слухання проповідей чи читання побожних книжок, а власне завдяки щоденному спілкуванню зі справжніми християнами. Їхнє Життя є п'ятим Євангелієм для людей наших часів. Сподіваємось, що читач перегорне сторінки цієї книги з користю для себе і зустрінеться з прикладами правдивого християнського життя.

о. Cm. Клімашевський, МІС

Від перекладача

Особисте свідчення важить для нашої свідомости та серця часом набагато більше, аніж найрозумніші, найпроникливіші проповіді й повчання. Те, що записано в Євангелії, викликає зачудування, захоплює, збуджує уяву. Коли ж з уст сучасника чуємо про переміну, яка відбулася з ним після того, як він зустрівся з Христом, - це закликає до наслідування. Робить із нас змагунів, які ревно прямують до мети. Людина отримує мотивацію: "Якщо це зумів зробити він, чому не спробувати й мені?"

Розповім про реальний факт. Якось відвідавши Спільноту Християнського Життя, парох храму Пресвятої Богородиці Володарки України о. Зиновій Хоркавий почув палке й пристрасне свідчення Михайла, колишнього "крутого рекетира", а попросту бандита (як той щиро сам визнавав), і запросив його відвідати одну з тюрем, де вже кілька років вів душпастирську працю.

"Ніколи не забуду, - згадував опісля, - як на початку "квадратіли" з дива очі ув'язнених, коли свідчив їх колишній "кореш" і "подєльнік" про диво, яке відбулося з ним. Коли перебував у відчаї, коли смерть дихала йому в обличчя, він звернувся до Христа - й Той простяг йому Свою руку, порятував од смерти. Тоді у багатьох ув'язнених в надії запалали очі: "Отже, це можливо! Михайло був набагато гірший, ніж я, а Господь усе ж порятував його. І я не пропащий, і в мене є шанс!" Його ще довго не відпускали, випитували про всі подробиці. Уперше за п'ять років мого пастирювання адміністрація тюрми засипала мене телефонними дзвінками - ув'язнені вимагали бодай іще раз прийти з Михайлом. Було мені радісно, а по-людськи трохи сумно, бо ніколи так наполегливо в'язні не домагались моєї присутности..."

Багато розповідей, які можуть вразити будь-чию уяву, чуємо ми на наших молитовних спільнотах: про те, як чудесним способом з'єднувалися родини, що мали ось-ось розпастися, про звільнення людей від страхітливих залежностей, про повернення у сім`ї матерів і батьків, про особисту зустріч із Христом, про те, як Він діє у нашому житті: Часто не задумуємось над тим, яку вартість має наше свідчення для иншого. Для прикладу, Міжнародні Спільноти Анонімних Алкоголіків? мають у своєму арсеналі єдиний терапевтичний метод - ділення на спільноті. Більше нічого. Результат - мільйони людей в усьому світі, повіривши, що зцілити може тільки Бог, позбулись узалежнення, а водночас смертельної й невиліковної хвороби, якою є алкоголізм.

Нинішній рік оголошено роком християнської родини. Вас, дорогі у Христі, просимо поділитися й своїм досвідом християнського життя. Кожен може дати своє свідчення, й воно може стати безцінним для инших. Життя кожного з нас є своєрідним Євангелієм, бо на його шляхах ми покликані зустріти Бога.

[ Cкачати книгу: "Родинні перехрестя" ]

[ Купити книгу: "Родинні перехрестя" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!