Про спільне благодарення за причащання Святих Таїнств і про завершальні молитви богослуження Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Пояснення Божественної літургії
Хай не буде тобі інших богів передо Мною!                Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.                Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно.                Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.                Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!                Не вбивай!                Не чини перелюбу!                Не кради!                Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!                Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Про спільне благодарення за причащання Святих Таїнств і про завершальні молитви богослуження
   

1. А священик велить тим, які причастилися Святих Таїнств, благодарити Бога за причастя. І благодарити не як-небудь і не недбало, а старанно, бо саме це означає «Прості»: не лежачи, не сидячи, а спрямувавши і душу, і тіло до Бога.

2. Потім, закликавши помолитися Богові і за инше, за що вони, зазвичай, моляться, виходить із вівтаря і, ставши перед [царськими] дверима, читає молитву за всіх.

3. Зрозуміло, що це відбувається після священнодійства і після славослов'я, коли звершено все, що потрібно було звершити щодо Бога, отож, священик ніби припиняє своє спілкування з Богом і залишає ту висоту, на якій стояв, і поволі сходить униз до спілкування з людьми, як пристало священикові. Здійснює він це з молитвою. І спосіб молитви, і саме місце вказують на те, що він сходить донизу.

4. Бо спершу він молився всередині вівтаря упівголосу, так що ніхто не чув, звертаючись до Бога. А тепер, вийшовши із вівтаря і ставши серед народу, він звершує спільну молитву за Церкву і за всіх вірних, щоб чули всі. Потім і принесений хліб, із якого він вилучив хліб священний, поділивши на багато частин, роздає вірним як хліб, який став святим від того, що був принесений і пожертвуваний Богові. А вірні приймають його благоговійно і цілують правицю [священика] як руку, що недавно торкалася всесвятого Тіла Спасителя і яка сама отримала звідти освячення і може передати його тим, які до неї торкаються.

5. У той же час вони прославляють Винуватця і Подателя цих благ славослов'ям, узятим із Писання: Нехай ім'я Господнє буде благословенне (Йов. 1, 21) і ин. І, виголосивши це декілька разів, відразу ж читають псалом, сповнений славослов'я і благодарення. Який це псалом? Благословлю Господа повсякчасно (Пс. 34 (33), 1).

6. Після того, як роздано хліб і завершено псалом, священик промовляє останню молитву за народ не тільки поза вівтарем і вголос для усіх, а й звертає слова молитви до самого народу, і цим наголошує на тепер більшому, ніж раніше, спілкуванні з ним. Що ж це за молитва? Щоб ми були помилувані і спасенні, тому що самі від себе ми нічого, гідного спасення, привнести не можемо, а покладаємося лише на чоловіколюб'я того, хто може спасти. Тому [священик] згадує тут про багатьох заступників, які будуть нам у цьому помічниками, і передовсім про Пресвяту Богородицю, через яку і раніше були ми помилувані.

7. А початок цієї молитви: «Христос, істинний Бог наш» [слід розуміти, що Він] — не один із тих несправжніх і фальшивих богів, багатьох із яких ми колись почитали, а «істинний Бог наш», до якого, нарешті, ми прийшли.

8. Тому Йому єдиному як Богу належить усяка слава, честь і поклоніння із безначальним Його Отцем, і Всесвятим, і Благим, і Животворящим Його Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.


[ Повернутися до змісту книги: "Пояснення Божественної літургії" ]

[ Купити книгу: "Пояснення Божественної літургії" ]

[ Cкачати книгу: "Пояснення Божественної літургії" ]


Нагору



Рекомендуйте цю сторінку другові!






Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!