|
|||
|
1. Тепер погляньмо, скільки разів і коли під час Божественної літургії поминаються святі. 2. Це відбувається двічі: спершу — на початку служби, коли приносять Дари, а другий раз — коли їх жертвують. 3. Таким чином, приношення є подвійне: одне просто як приношення Дарів і пожертвувань (жертовних Дарів), як про це було сказано раніше, а друге — як приношення жертви. Тому треба, щоб і про тих, за кого їх приносять, згадували і під час першого, і під час другого приношення. 4. Ось чому як під час першого мовиться: «На спомин Господа, і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа», так і під час другого: «Споминаючи все, що ради нас сталося: хрест...» і инше, що задля нас витерпів Христос. І те, що тут означає поминання хреста і всього иншого після хреста, то там — поминання Господа. Бо тоді священик згадує Спасителя не як чудотворця, а як розп'ятого і померлого, як ми доволі докладно довели в тому місці. 5. І знову як під час першого приношення [священик] каже: «На славу Всесвятої, задля молитов святих», так і під час другого: «За всіх святих, особливо за Пресвяту». Бо як там він показав вищість Богородиці тим, що назвав її перед усіма святими, так і тут, бо спом'янув її після инших, ще й додавши слово «особливо». 6. І як під час першого приношення після святих священик поминає тих, які потребують милости — і живих, і померлих, і за них просить, так і під час другого. 7. А втім існує й різниця. Під час другого приношення священик згадує і про саме приношення: «Приносимо, — каже він, — Тобі цю словесну службу», і «Твоє від Твоїх Тобі приносимо, за всіх і за все», до того ж вказує і на причину приношення, називаючи на початку або наприкінці спомин страждань Спасителя і спомин святих. А під час першого приношення вказує лише на причину приношення, кажучи: «На спомин Господа, на славу Всесвятої», і далі згадує і тих, за кого дякує, і тих, за кого молиться. Чому ж так? Чи тому, що у цьому приношенні він виявляє ділом те, що приносить? Бо, взявши частичку із просфори, він пропонує її як дар Богові. І тому не має потреби у словах, які вказували б на це. 8. А під час другого приношення він нічого видимого не чинить, і хоч приношення відбувається, але відбувається невидимо. Бо благодать звершує жертву невидимо через таємні молитви священика. Тому тут не обійтися без потрібних слів, які б звіщали незриме приношення. [ Повернутися до змісту книги: "Пояснення Божественної літургії" ] [ Купити книгу: "Пояснення Божественної літургії" ] [ Cкачати книгу: "Пояснення Божественної літургії" ]
Рекомендуйте цю сторінку другові! |
|