Про те, скільки разів під час Божественної літургії поминаються святі і яка різниця між поминаннями Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Пояснення Божественної літургії
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Про те, скільки разів під час Божественної літургії поминаються святі і яка різниця між поминаннями
   

1. Тепер погляньмо, скільки разів і коли під час Божественної літургії поминаються святі.

2. Це відбувається двічі: спершу — на початку служби, коли приносять Дари, а другий раз — коли їх жертвують.

3. Таким чином, приношення є подвійне: одне просто як приношення Дарів і пожертвувань (жертовних Дарів), як про це було сказано раніше, а друге — як приношення жертви. Тому треба, щоб і про тих, за кого їх приносять, згадували і під час першого, і під час другого приношення.

4. Ось чому як під час першого мовиться: «На спомин Господа, і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа», так і під час другого: «Споминаючи все, що ради нас сталося: хрест...» і инше, що задля нас витерпів Христос. І те, що тут означає поминання хреста і всього иншого після хреста, то там — поминання Господа. Бо тоді священик згадує Спасителя не як чудотворця, а як розп'ятого і померлого, як ми доволі докладно довели в тому місці.

5. І знову як під час першого приношення [священик] каже: «На славу Всесвятої, задля молитов святих», так і під час другого: «За всіх святих, особливо за Пресвяту». Бо як там він показав вищість Богородиці тим, що назвав її перед усіма святими, так і тут, бо спом'янув її після инших, ще й додавши слово «особливо».

6. І як під час першого приношення після святих священик поминає тих, які потребують милости — і живих, і померлих, і за них просить, так і під час другого.

7. А втім існує й різниця. Під час другого приношення священик згадує і про саме приношення: «Приносимо, — каже він, — Тобі цю словесну службу», і «Твоє від Твоїх Тобі приносимо, за всіх і за все», до того ж вказує і на причину приношення, називаючи на початку або наприкінці спомин страждань Спасителя і спомин святих. А під час першого приношення вказує лише на причину приношення, кажучи: «На спомин Господа, на славу Всесвятої», і далі згадує і тих, за кого дякує, і тих, за кого молиться. Чому ж так? Чи тому, що у цьому приношенні він виявляє ділом те, що приносить? Бо, взявши частичку із просфори, він пропонує її як дар Богові. І тому не має потреби у словах, які вказували б на це.

8. А під час другого приношення він нічого видимого не чинить, і хоч приношення відбувається, але відбувається невидимо. Бо благодать звершує жертву невидимо через таємні молитви священика. Тому тут не обійтися без потрібних слів, які б звіщали незриме приношення.


[ Повернутися до змісту книги: "Пояснення Божественної літургії" ]

[ Купити книгу: "Пояснення Божественної літургії" ]

[ Cкачати книгу: "Пояснення Божественної літургії" ]


Нагору



Рекомендуйте цю сторінку другові!






Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!