 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
1. Священик, причастившись Святих Таїнств, звертається до народу і, показавши Чесні Дари, закликає бажаючих причаститися і велить приступити «зі страхом Божим та вірою», щоб вони не погордили [таїнством] задля явленого у ньому, ані не сумнівалися у ньому з тієї причини, що те, у що ми віруємо, перевершує [наш] розум, а, визнаючи гідність Чесних Дарів, оскільки вони дарують життя вічне тим, які причащаються, щоб вони з вірою приступали до них. 2. А самі вірні, виявляючи благоговіння та віру, і поклоняються, і благословляють, і прославляють як Бога, Ісуса, якого уявляють у Дарах, і щоб славослов'я стало врочистішим, складають його із пророчих слів: Благословен, хто йде в ім'я Господнє, Бог — Господь і явився нам (пор. Пс. 118 (117), 26. 27). Я прийшов, — каже Ісус, — в ім'я Отця мого, а ви не приймаєте мене. Прийшов би инший у вашому імені, ви б такого прийняли (Йо. 5, 43). Ознака істинного Владики, ознака Єдинородного — прославляти Отця. Навпаки, зарозумілість та зрада є ознакою раба-втікача. Пророк же, знаючи це і розуміючи різницю між добрим пастирем і вовком, віддавна благословляє того, хто приходить в ім'я Господнє, називаючи Господом Отця і водночас самого, хто прийшов, іменує Богом. Цими ж словами і самі вірні благословляють Христа, який тепер іде і являється їм. [ Повернутися до змісту книги: "Пояснення Божественної літургії" ] [ Купити книгу: "Пояснення Божественної літургії" ] [ Cкачати книгу: "Пояснення Божественної літургії" ]
Рекомендуйте цю сторінку другові! |
|
|
|
|
|
