 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
1. Після цього він збирається сам приступити до [святої] трапези і запросити инших. Але оскільки не всім дозволене причастя Святих Таїнств, то і він не всіх закликає, а, взявши і показавши животворящий хліб, закликає до причастя тих, які гідні причащатися його. Він говорить: «Святеє святим», нібито промовляючи: ось хліб життя, який ви бачите. Тож поспішайте причаститися, але не всі, лише ті, хто святий. Бо святе дозволяється тільки святим. Святими ж називає тут не лише досконалих у доброчесності, а й усіх тих, які прагнуть до тієї досконалости, але ще не досягай її. Бо і таким ніщо не заважає освячуватися через причастя Святих Таїнств і під цим оглядом бути святими, як і вся Церква називається святою, і блаженний апостол, пишучи загалом до всього народу, каже: Святі брати, учасники небесного покликання (Євр. З, 1). Вони називаються святими через Святого, з яким вони сопричасні, і Тіла та Крови якого причащаються. Бо вони є членами Його Тіла, плоть від плоті Його, і кості від костей Його. Отже, поки ми з'єднані з Ним і зберігаємо зв'язок, ми живемо [непорочним] життям, здобуваючи через таїнства освячення із тієї голови і серця. Коли ж відокремимось і відірвемось від цілости всесвятого Тіла, то намарно причащатимемося Священних Таїнств, бо життя не переходитиме до мертвих і відтятих членів. 2. Що ж відтинає ці члени від Його святого Тіла? Гріхи ваші, — каже [Господь], — відгороджують мене від вас (пор. Іс. 59, 2). 3. Що ж? Чи кожний гріх чинить людину мертвою? 4. Ні, лише гріх на смерть. Бо тому він називається гріхом на смерть, оскільки є гріх і не на смерть, за словами блаженного [апостола] Йоана (пор. 1 Йо. 5, 16-17). Тому посвяченим у таїнства, якщо вони не чинили таких гріхів, які відгороджують від Христа і спричинюють смерть, ніщо не заважає причаститися таїнств, бути учасниками освячення і на ділі, і за ім'ям, тому що вони ще живі члени і пов'язані із Головою. 5. Тому, коли священик виголошує: «Святеє святим», вірні відповідають: «Єдин свят, єдин Господь, Ісус Христос, на славу Бога Отця». Бо ніхто сам від себе не має освячення, і воно не є справою людської чесноти, а все — від Нього і через Нього. І так як тоді, коли багато дзеркал покладено на сонці, вони всі сяють і випромінюють світло так, що здається, наче бачиш багато сонць, але насправді у них усіх відбивається одне сонце. Так само і єдиний Святий, проливаючись у вірних, хоча виявляється у багатьох душах і показує багатьох святими, все ж святий лише один, і до того ж, святий на славу Бога Отця. Бо ніхто не прославив Бога належною Йому славою. Ось чому, докоряючи людям, Він казав: Якщо я є Бог, то де моя слава? (пор. Мал. 1, 6). І лише Єдинородний воздав Йому відповідну славу. Ось чому і говорив до Отця, наближаючись до страждання: Я Тебе на землі прославив (Йо. 17, 4). Як же Він прославив? Не инакше, як показавши людям Його освячення, — поставши святим, як святим є сам Отець. Бо ж чи ми уявимо Бога Отцем цього Святого, світлість Сина — славою Отця; чи як вважатимемо Богом через людськість [Спасителя], — гідність або доброчесність творення, є, звичайно, славою Творця. [ Повернутися до змісту книги: "Пояснення Божественної літургії" ] [ Купити книгу: "Пояснення Божественної літургії" ] [ Cкачати книгу: "Пояснення Божественної літургії" ]
Рекомендуйте цю сторінку другові! |
|
|
|
|
|
