 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
1. Щодо самої жертви варто розглянути ще ось що. 2. Оскільки вона є не виглядом жертви і не образом крови, а справжнім заколенням і жертвою, то розгляньмо, що жертвується — хліб чи Тіло Господнє? Тобто, коли Дари стають жертвою — перед освяченням чи після освячення? 3. Якщо жертвується хліб, то, по-перше, як хліб може бути жертвою? А, по-друге, не в цьому для нас полягає таїнство, щоб побачити заколюваний хліб, а щоб побачити Агнця Божого, який через своє заколення забирає гріх світу (пор. Йо. 1, 29). 4. Якщо ж приноситься у жертву саме Тіло Господнє, то це тим більш неможливо. Воно ж бо як цілісне і безсмертне (пор. Рим. 6, 9) не може бути заколеним чи понівеченим. Якщо би і могло трапитися щось подібне, то треба було б бути і тим, хто розпинає на хресті, і прилучитись до всього иншого, щоб звершити ту жертву. Це — коли виходити з того, що це не вдаване заколювання, а заколювання справжнє. 5. Потім яким же чином Христос одного разу помер і воскреслий уже не вмирає? (пор. Рим. 6, 9) чи раз страждав по сповненні віку і чи лише один раз, — говориться в [Писанні], — мав себе принести, щоб узяти на себе гріхи багатьох? (Євр. 9, 28). 6. Якщо Він сам приноситься у жертву під час кожного звершення таїнства і щоразу помирає? 7. Тож, що на це сказати? 8. Жертва звершується і не перед освяченням хліба, і не після освячення, а в самому освяченні. Отож-бо треба дотримуватися всього вчення про неї, нічого не пропускаючи. 9. Як я розумію ці слова? 10. Так, що ця жертва є не образом чи виглядом жертви, а справжньою жертвою, що не хліб, принесений у жертву, а саме Тіло Христа. І, крім цього, жертва Агнця Божого лише одна, і звершилася вона лише раз. 11. І насамперед погляньмо на таїнство: чи справді воно є жертвоприношенням, чи його подобою? 12. Як при жертвуванні вівці, коли вона з незаколеної обертається у заколену, так є і тут. Нежертовний хліб перетворюється у жертовний. Бо перемінюється з хліба незаколеного у саме Тіло Господа, справді заколене. Отже, як переміна у вівці чинить із неї справжню жертву, так і тут, через цю переміну звершується справжня жертва. Бо [хліб] перемінюється не у вигляд заколення, а в саме заколення, у саме Тіло Господа, принесене у жертву. 13. Але якби хліб був принесений у жертву як хліб, то хліб піддавався б і заколенню, і заколенням тоді було б принесення у жертву хліба. 14. Оскільки ж в обох випадках відбулася переміна — нежертовного хліба, тобто із нежертви він став жертвою, а із хліба — Тілом Христа, то це заколення споглядається не в хлібі, а ніби у предлежачому Тілі Христому, тому й називається жертвою не хліба, а Божого Агнця. 15. Зрозуміло, що коли це припустити, то ніщо не змушуватиме думати про те, що приношень Тіла Господнього буває багато. Оскільки ця жертва звершується не через заколювання Агнця, а через переміну хліба у заколеного Агнця, то цілком очевидно, що тоді звершується переміна, а не заколення, і таким чином те покладання повторюється багато разів і переміна звершується часто, а тому, що виникає після переміни, ніщо не перешкоджає бути одним і тим же, як і Тіло — одне, так і заколення Тіла — одне. Але про це згодом. [ Повернутися до змісту книги: "Пояснення Божественної літургії" ] [ Купити книгу: "Пояснення Божественної літургії" ] [ Cкачати книгу: "Пояснення Божественної літургії" ]
Рекомендуйте цю сторінку другові! |
|
|
|
|
|
