 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
1. Перед цим співом священик благає Бога прийняти цей гимн, а тим, які співають його, воздати благодаттю. Якою саме благодаттю? Відповідною до пісні, такою, яка «освячує їх душі та тіла», яка подає прощення гріхів, щоб усі дні «побожно служити Йому у всі дні життя». І додає причину: «Бо святий, в святих перебуваєш», бо істинно Святому притаманно радіти у святих і звершувати освячення. І, виголосивши це і долучивши славослов'я, священик подає знак священному зібранню співати трисвяте. І люди, за звичаєм, закінчивши славослов'я словом «Амінь», починають [співати] гимн. 2. Після гимну священик закликає всіх [вірних] стояти не безтурботно і байдуже, а прислухатися до того, що відбувається і що співають, бо в цьому полягає смисл [вислову] «будьмо уважні». Потім просить миру для всіх і згадує премудрість, з якою треба вслухатися в таїнство. Що це за премудрість? Відповідні священнодійству помисли, з якими сповнені вірою мають дивитися і слухати те, що звершується і виголошується, не маючи нічого людського. Це бо християнська премудрість, й ось таке значення цього слова, яке священик не раз виголошує вірним під час богослуження; воно є нагадуванням про ці помисли. Так бо й ми часто нагадуємо єдиним словом один одному цілу думку, відновлюючи її у душах тих, які слухають. 3. Навіщо потрібно нагадувати? Величезна сила забудькуватости, і жодна инша з людських пристрастей так часто і легко не поборює людину, як ця. Коли ж треба стояти з належними помислами і брати участь у богослуженні, у слуханні і спогляданні його священних співів та дій, то, щоб ми не даремно брали участь у них і не марнували час, що є нелегко, треба, щоб ми самі до себе були пильні й обачні. Потрібне також і зовнішнє нагадування, щоб ми могли знову відновити наш розум, який постійно атакує забуття і тяжіє до даремних турбот. 4. Цього бажає і пісня, яку співають під час внесення Чесних Дарів до вівтаря: «Всяку житейську, — промовляє вона, — відложім печаль». І в цьому, властиво, полягає смисл слова [«премудрість»]. 5. І заклик «прості» також є настановою. Що ж це за настанова? Вона хоче, щоб ми перебували в подвизі перед Богом і таїнствами не лінуючись, а стояли ревно та благоговійно, чи що бачимо, чи говоримо, чи слухаємо щось із священних молитов. І цей перший знак цієї ревности і благоговіння ми засвідчували б прямою поставою тіла, тобто робили б це не сидячи, а стоячи. Таким є образ тих, які моляться, таким є образ слуг, які повністю спрямовують свої думки на [найменший] порух своїх господарів, щоб відразу ж із готовністю поспішити до служіння, після того, як отримали завдання. Ми ж молимося Богові за найважливіше, ми — слуги у всякому служінні. 6. Такий зміст цих слів. [ Повернутися до змісту книги: "Пояснення Божественної літургії" ] [ Купити книгу: "Пояснення Божественної літургії" ] [ Cкачати книгу: "Пояснення Божественної літургії" ]
Рекомендуйте цю сторінку другові! |
|
|
|
|
|
