 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
1. Слід розглянути і те, для чого священик закликає молитися за численні та різні наміри, а вірні, які присутні [в храмі], моляться тільки за ласку бути помилуваними і з цим одним-єдиним проханням весь час звертаються до Бога. 2. По-перше, це тому що, як ми вже казали, таке прохання містить у собі і благодарення, і сповідь. Адже просити милости у Бога — означає просити Його Царства, яке Христос обіцяв дарувати тим, які шукають його, а також додати все инше, в чому ми маємо потребу (пор. Мт. 6, 33); тож достатньо і цієї молитви, яка водночас має значення для всього. 3. Звідки ж можна знати, запитають, що милість Божа означає Його Царство? 4. Із того, що Христос, мовлячи про нагороду для милостивих, про віддяку, яку вони отримають від Його милосердя, раз каже, що вони будуть помилувані, а раз — що отримають Царство, отож це є одне і теж, що прийняти від Нього милість і що прийняти Царство. Блаженні милосердні, — каже Він, — бо вони зазнають милосердя (Мт. 5, 7). 5. Потім в иншому місці, наче пояснюючи самого себе і показуючи, що означає бути помилуваним, каже: Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам (Мт. 25, 34). 6. З иншого боку, якщо хтось, дивлячись на вчинки, що здійснюють милостиві люди, захоче пояснити Боже милосердя, той виявить, що воно полягає не в чому иншому, ніж у даруванні Самого Царства. То що ж роблять милостиві? Я голодував, — каже [Святе Письмо], - і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли (Мт. 25, 35). Так і Христос — кого помилує, тому запропонує свою трапезу. Що ж це за трапеза? Щоб їли, — каже Писання, — й пили за столом у моїм Царстві (Лк. 22, 30). І щоби ти знав велич тієї трапези, що це не трапеза рабів, а трапеза царів, зверни увагу на служителя, Він сам є Владикою усіх. Він підпережеться, — каже [Святе Письмо], — посадить їх і, приступивши, служитиме їм (пор. Лк. 12, 37). 7. Але Він ще й зодягне помилуваного, якщо той нагий. Тобто дасть йому царську одіж? Зодягне його своїм власним одягом? Так, а в Нього, істинного Царя, нічого рабського немає, так само як у нас, рабів [Його], немає нічого царського. Це і є весільне вбрання, ті ж, які мають його на собі, безперечно, повинні бути в Царстві, бо Цареві не буде за що з докорами вигнати їх із весільної світлиці. 8. Що ще? Він відчинить для них своє житло і, вводячи туди, заспокоїть. Чужинцем був, і ви мене прийняли (Мт. 25, 35). А ті, які визнані гідними цієї милости, вже не раби, а сини. Бо невольник, — каже [Писання], — не перебуває в домі повсякчас — повсякчас перебуває син (Йо. 8, 35). Сини ж насправді є не лише спадкоємцями Царства, а й того, хто сам володіє Царством. Бо спадкоємці ж Божі, — свідчить [Святе Письмо], — співспадкоємці Христа (Рим. 8, 17). 9. Отже, просити милости у Бога — означає просити у Нього осягнути Царство. [ Повернутися до змісту книги: "Пояснення Божественної літургії" ] [ Купити книгу: "Пояснення Божественної літургії" ] [ Cкачати книгу: "Пояснення Божественної літургії" ]
Рекомендуйте цю сторінку другові! |
|
|
|
|
|
