Настанови Святих Отців Ігнатія та Каліста

Повернутися до змісту книги "Щирі розповіді Прочанина своєму духовному отцеві"

НАСТАНОВИ СВЯТИХ ОТЦІВ ПРО ВНУТРІШНЮ МОЛИТВУ СЕРЦЯ - ПЕРШИЙ РЯД

Ченці Каліст та Ігнатій Ксантопули навчають про внутрішнє діяння серця у ста главах Добротолюбія (II част., с. 56-131). Ось головне з них:

Початок життя в Бозі - це ревне та щире старання дотримуватись спасенних Христових заповідей, а кінець - удосконалення всього того, що закладене в нас божественною благодаттю у Хрищенні, а це те саме, що позбутися, за нашим попереднім життям, старої людини, яку розтлівають звабливі пристрасті, а відновитись духом нашого розуму й зодягнутись у нову людину (Еф. 4:22-24), тобто - в Господа Ісуса Христа, як каже божественний Павло: О мої дітоньки, яких я знову народжую в муках, доки Христос вообразиться у вас! (Тая. 4:19).

Коли ми охрищуємося, - каже святий Йоан Золотоустий, - тоді душа наша, очищена Духом Святим, сяє більше від сонця. Як чисте срібло під впливом сонячних променів випромінює сяйво не завдяки своїй природі, але через те, що сонце освітлює його, так і душа, очищуючись у Хрищенні, приймає промені слави від Духа і сама внутрішньо стає славною. Але, на жаль, ця слава - несказанна і страшна - ледве один чи два дні перебуває в нас, а потім ми втрачаємо її в життєвих турботах і пристрастях.

У божественному лоні, тобто в святій купелі, ми даром приймаємо досконалу божественну благодать. І якщо потому ми губимо її у темряві життєвих клопотів і пристрастей, то можемо наново віднайти її у тій же благодаті, очиститись покаянням та сповненням божественних заповідей - і знову побачити її надприродну ясність. Це дається кожному по вірі його, найбільше ж - з благословення Господа Ісуса Христа.

Святий Марко Подвижник каже: «Христос, Бог наш, дарував досконалу благодать Духа Святого тим, що охрищуються. Стає ж вона явною в них, коли вони сповняють заповіді, аж поки ми всі не дійдемо до єдности у вірі п до повного спізнання Божого Сина, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти (Еф. 4:13).

Отже, початок і корінь спасенного діяння - це життя за заповідями Господніми, а вершина й плід - це відновлення досконалої благодати Духа (дарованої нам від початку Хрищенням). Благодать ця в нас є, але прихована пристрастями; стає ж знову видимою, коли ми зберігаємо заповіді Божі. Тож потрібно нам ревно сповняти усі Божі заповіді, аби наявний у нас дар Духа очистити й побачити усю ясність його.

Апостол Йоан, улюблений учень Господа, твердить: той, хто дотримується заповідей Божих, з Господом перебуває, а Господь - із ним. Сам же Господь ще чіткіше висловлює цю думку: Той, у кого Мої заповіді і хто їх береже, топ Мене любить. Хто ж Мене любить, того Мій Отець полюбить, і Я того полюблю і йому об'явлю Себе. Коли хтось Мене любить, то й слово Моє берегтиме, і возлюбить його Мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло (Йо. 14:21,23).

Спасенні заповіді неможливо сповнити без помочі Господа Ісуса Христа, як Він Сам каже: Без Мене ж ви нічого чинити не можете (Йо. 15:5) і як визнав Апостол, що нема ні в кому іншому спасіння (Ді. 4:12). Христос для нас - путь, істина і життя (Йо. 14:6). Тому славні наставники наші - вмістилища Всесвятого Духа - премудро повчають нас понад усяке інше діло Господеві молитись і без тіні сумніву просити в Нього милости, а всесвяте і найсолодше Його Ім'я безперервно призивати в своєму серці, умі й устами, з Ним постійно жити: спати, чувати, ходити, їсти й пити. Коли не призиваємо Імени Господнього, назбирується в нас усе погане; коли ж Ім'я Господнє в нас у серці, тоді все згубне відганяється, ніщо добре не маліє і немає нічого такого, чого ми не могли би вчинити, як Сам Господь сказав: Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, - той плід приносить щедро (Йо. 15:5).

Отож, зрозумівши неміч свою і поклавши всю надію на Господа, заповіді ж Його полюбивши до готовности скоріше покласти життя своє, аніж порушити якусь із них, стараймося з усіх сил звикнути й утвердитись у цьому безперервному призиванні спасенного Імени Господнього, яке руйнує кожне зло і творить усяке добро. Щоб сповнити це, святі Отці вказали на особливе діяння, назвавши його мистецтвом мистецтв. Пропонуємо тут мистецтво молитви преподобного Никифора Монаха: входження у серце через дихання, що сприяє зосередженню думок.

Його правило таке: Сядь на самоті й, зосередившись, впровадь свій ум, разом із диханням, у серце; затримай його там, взиваючи безперервно: Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного! Так чини, доїси це призивання, з'єднавшись із серцем, стане безнастанним.

Так вчили й усі святі Отці.

Святий Йоан Золотоустий каже: «Молю вас, браття, завжди сповняти правило цієї молитви». В іншому місці: «Кожному треба - чи він їсть, чи п'є, чи сидить, чи служить, чи подорожує, чи інше що робить - безнастанно взивати: Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного - й Ім'я Господа куса Христа, ввійшовши в глибину серця, упокорить пагубного змія, душу ж - спасе й оживотворить. Призивай же безустанно Ім'я Ісуса, щоб серце твоє ввібрало Господа, а Господь - серце, щоби стали вони одним цілим». І ще: «Не відлучайте серця вашого од Бога, але завжди пам'ятайте про Господа нашого Ісуса Христа, поки Ім'я Господнє вкоріниться всередині серця. І ні про що інше не думайте, як тільки про те, щоби возвеличився у вас Христос».

Святий Йоан Ліствичник настановляє: «Пам'ять про Ісуса нехай злучиться з диханням твоїм».

І преподобний Езихій радить: «Якщо бажаєш позбутися сторонніх помислів та постійно перебувати у тверезінні серця, молитва до Господа Ісуса хай прилучиться до дихання твого - і дуже скоро сповниться бажання твоє. Коли ми навчимо ум свій разом із диханням входити в серце, то побачимо, що там він стає самотнім і нагим, пам'ятаючи і призиваючи єдиного Господа нашого Ісуса Христа. І навпаки, виходячи звідти назовні, мимохіть роздрібнюється на численні уявлення і спомини. Щоб зберегти простоту та зосередженість ума, досвідчені Отці заповідають тим, що ревно здобувають навик перебування ума в серці, сидіти в безлюдному й темному місці, особливо - на початку цього доброго подвигу. Бо зовнішні предмети розсівають думки. Коли ж безмовна й темна храмина сховає від нас зовнішнє, думка не відволікається і легше зосереджується сама в собі, як каже святий Василій Великий: «Розум, що не скеровується чуттями в світ, до себе повертається».

Особливо зауваж, що суть цього подвигу полягає в однодумному, щирому і чистому призиванні з вірою Господа нашого Ісуса Христа, а не лише у входженні ума до серця. Це вказують Отці для того, щоб ми навчилися зосереджувати свої думки і повертати їх до себе від звичного блукання. Від уміння бути зібраним та уважним зроджується і навик чистим і зосередженим духом молитись умом в серці.

Знай і те, що положення тіла під час молитви - важливе і потрібне, доки не осягнеш у серці чистої й нерозсіяної молитви. Коли ж благоволінням і благодаттю Господа нашого Ісуса Христа здобудеш її, тоді більше, аніж просто словесно, з'єднаєшся з єдиним Господом у чистій молитві серця і не матимеш потреби в цих допоміжних засобах.

Отож, якщо бажаєш сподобитись життя в Христі Ісусі, завжди й усюди чисто й зосереджено молись Господеві у серці, аби вже од віку немовляти досягнути досконалості та зрілости мужа у міру зросту повноти Христа (Еф. 4:13). Коли ж часом самовільно зродиться в тобі чиста молитва в серці, ніколи не руйнуй її своїми молитвословними правилами. Так вчить авва Филимон: «Якщо вночі чи вдень сподобить тебе Господь відчути чисту й уважну молитву, залиши тоді свої правила й усім серцем своїм пригорнись до Господа Бога - і Він просвітить серце твоє в духовному діянні».

Коли ж удостоїшся постійно перебувати в молитві серця, тоді, як каже святий Ісаак Сирійський, досягнув ти вершини всіх чеснот і став житлом Святого Духа. Тоді вже безперестанку буде творитись в тобі вічна молитва - сидиш ти чи ходиш, їси чи п'єш, а чи щось інше робиш. Навіть у глибокому сні молитовні пахощі виходитимуть із твого серця; якщо й замовкне молитва у сні, то всередині серця вона завжди таємно священнодіятиме.

[ Cкачати книгу: "Щирі розповіді Прочанина своєму духовному отцеві" ]

[ Купити книгу: "Щирі розповіді Прочанина своєму духовному отцеві" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!