 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Повернутися до змісту книги "Щирі розповіді Прочанина своєму духовному отцеві" НАСТАНОВИ СВЯТИХ ОТЦІВ ПРО ВНУТРІШНЮ МОЛИТВУ СЕРЦЯ - ПЕРШИЙ РЯД Настанови про входження у серце Никифор Монах виклав у главі Протверезіння і зберігання серця (Добротолюбіє, част. II, с. 36-43). «Ви, що бажаєте прийняти небесний вогонь у серце, на досвіді відчути, що таке Боже Царство всередині вас (Лк. 17:21), прийдіть - я дам вам науку небесного життя, відкрию секрети мистецтва, яке без труднощів і поту введе вас у пристань безстрастя. Через падіння людина стала роздвоєна, полюбила зовнішній світ; повернімось, отже, до себе, відвернімося од зовнішнього. Примирення і споріднення з Богом неможливе, якщо ми не повернемося наперед до себе і не ввійдемо ззовні всередину. Тільки внутрішнє життя є істинно християнським життям. Про це пишуть усі Отці. Одного разу брат запитав авву Агатона: «Що важливіше: фізична праця чи оберігання серця?» Старець відповів: «Людина подібна до дерева: тілесна праця - листя, а оберігання серця - плід. Оскільки, згідно з Писанням, кожне дерево, що не приносить доброго плоду, зрубають і в вогонь кинуть (Мт 3:10), то очевидно, що ми повинні всі свої турботи звернути на плід, тобто - оберіганне серце, хоча нам потрібна й одежа з листя, тобто тілесна праця». Святий Йоан Ліствичник каже: «Зачиняй двері келії для тіла, двері уст - для язика, а внутрішні двері - для лукавих духів. Сидячи на висоті (пильнуючи серце), спостерігай, якщо ти досвідчений, скільки злодіїв підкрадається до виноградника серця твого, щоб викрасти грона. Втомившись, наглядач (тобто уважний до серця) встане, помолиться, потім знову сідає і мужньо береться за те саме діло - уважність серця і молитву». Святий Макарій Великий вчить: «Головне діло подвижника - ввійти в серце своє, розпочати там борню із сатаною і, протидіючи задумам його, боротися проти нього», Святий Ісаак Сирійсьшй каже: «Поспіши ввійти до внутрішньої скарбниці своєї - і побачиш небесний скарб. Сходи до небесного царства приховані у тобі, тобто в серці твоєму. Тож омий себе від гріха і спрямуй кроки свої у серце своє: там ти знайдеш сходинки, якими зможеш підійнятись до небесного». Ось вислови преподобного Йоана Карпатоського: «Багато подвигу й труду потрібно, щоби знайти в молитвах врівноважений стан думок - це друге небо серця, де живе Христос, як мовить Апостол: Хіба не знаєте, що ви - храм Божий і що Дух Божий у вас перебуває ?(І Кор. 3:16). А це слова святого Симеона Нового Богослова: «Відтоді, як людину вигнано з раю і віддалено від Бога, диявол з бісами одержав свободу вдень І вночі невидимо розхитувати умову силу кожної людини. Відгородитись від цього ум може лише повсякчасною пам'яттю про Бога. У кого постійна пам'ять про Бога, той може пильнувати і свою умову силу». Так вчать усі святі Отці. Цього найбільшого з усіх діянь - умової молитви серця - майже всі навчаються від інших людей. Дуже рідко ненавчені сподобилися його безпосередньо від Бога - завдяки своїй вірі. Отож потрібно шукати наставника, досвідченого в умовій молитві серця. Якщо ж такого немає, то, призвавши Бога на поміч, у скрусі серця й сльозах роби, що я тобі скажу. Відомо, що через дихання кисень з повітря потрапляє до серця. Отож сядь і, зосередившись, спрямовуй ум свій цими дихальними шляхами досередини, змушуй його разом із повітрям зійти в саме серце і затримуй його там, не даючи вийти, як би йому того не хотілось. Не дозволяй уму в серці безцільно блукати, але дай йому оці священні слова: Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного! Повторюй їх день і ніч. Звикни перебувати всередині з цією молитвою і пильнуй, аби ум твій нескоро виходив звідти, бо спочатку він буде дуже тужити за «волею». Проте згодом, коли здобудеш навик, умові стане так весело і радісно в серці, що він уже добровільно захоче перебувати там. Як чоловік, що повернувся з чужої країни до свого дому, радіє, побачивши знову жінку й дітей, так і ум, з'єднавшись із серцем, сповнюється невимовною радістю і веселістю. Якщо ти зумієш увійти до серця тим шляхом, що я його тобі вказав, - віддай подяку Богові й роби так завжди. Це діяння навчить тебе того, про що ти навіть і не гадав. Коли ж, багато потрудившись, все ж не зможеш увійти в країну свого серця, то роби, що я тобі зараз скажу, - і з Божою поміччю знайдеш те, чого шукав. Відомо, що внутрішнє слово, яким розмовляємо з собою, є в грудях: там ми радимося самі з собою, коли мовчать наші уста, там творимо молитви (коли із пам'яті їх мислено проказуємо), там псалми співаємо і розмовляємо з собою. Оцю-то розмову, позбавивши її усякого помислу, спрямуй у це русло: Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного і присилуй себе лише це одне мовити всередині. Терпеливо роби так деякий час - і тобі, без усякого сумніву, відкриється вхід у серце, як і ми самі на досвіді цього зазнали. Разом із таким, вельми бажаним і радісним, входом у серце та його сторожею -- уважністю - напевно прийде до тебе весь збір чеснот: любов, радість, мир, довготерпеливість, лагідність тощо. [ Cкачати книгу: "Щирі розповіді Прочанина своєму духовному отцеві" ] [ Купити книгу: "Щирі розповіді Прочанина своєму духовному отцеві" ]
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
