Християнська бібліотека - Настанови Святого Симеона Нового Богослова Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Щирі розповіді Прочанина своєму духовному отцеві
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Настанови Святого Симеона Нового Богослова
   

Повернутися до змісту книги "Щирі розповіді Прочанина своєму духовному отцеві"


НАСТАНОВИ СВЯТИХ ОТЦІВ ПРО ВНУТРІШНЮ МОЛИТВУ СЕРЦЯ - ПЕРШИЙ РЯД

Святий Симеон Новий Богослов подає спосіб входження до серця (третій спосіб молитви) в шістдесят восьмому слові (Добротолюбіє, т. III, с. 163).

Третій спосіб молитви є неправду дивним для тих, що не знають його з досвіду; цей спосіб важко зрозуміти, - він видається неймовірним. І дійсно, тепер цей спосіб молитви не часто практикують, хоча завдяки йому знищуються різноманітні демонські підступи й хитрощі, що притягують ум до численних помислів. Людський ум, будучи вільним від усього, може без усякої перешкоди досліджувати й випробовувати навіювані демонами помисли, дуже легко відганяти їх і з чистим серцем молитися Богові. 

Передумовами для поступу в цьому способі молитви є досконалий послух і чисте сумління щодо Бога, людей і речей - все робити так, ніби ти стоїш перед обличчям Божим.

«Правдива і пряма стежка до третього способу молитви така: ум нехай береже серце тоді, коли воно молиться, всередині його перебуває і з глибини серця засилає молитви до Бога. У цьому все: роби так, поки не скуштуєш, який добрий Господь. Коли ж нарешті ум там, у глибині серця, відчує усю благість Господню, тоді вже не захоче віддалятися звідти, кажучи, як святий Петро: Добре нам тут бути (Мт. 17:4), - і вже завжди буде заглядати до глибини серця, перебуваючи там і відганяючи всі помисли, що їх підкидає нам диявол.

Для тих, що не мають жодного уявлення про це діяння, воно здається важким і пригноблюючим. Але ті, що зазнали насолоди і втіхи від нього у глибині свого серця, взивають разом зі святим Павлом: Хто нас відлучить від Христової любови ? Горе чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч ? (Рим. 8:35).Тому наші святі Отці, слухаючи Господа {Який сказав: Із серця походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства, і що це осквернює людину (Мт. 15:19-20), а також знаючи, що в іншому місці Євангелія заповідається очищувати спершу середину чаші й миски, щоб і назовні були чисті (Мт. 23:26)}, покинули всяке інше діло і почали вправлятися тільки в цьому одному духовному діянні. Вони берегли серце своє, твердо знаючи, що так здобудуть усяку чесноту, а без цього не досягнуть поступу в жодній. Хто бажає, нехай читає про це писання Марка Подвижника, Йоана Ліствичника, преподобного Езихія, Філотея Синайського, авви Ісаї, Варсануфія Великого та інших.

Якщо хочеш навчитися, як умом входити до серця і перебуватитам, я розповім тобі.

Передусім ти повинен бути байдужим до всього, не лише до суєтного, а навіть і до доброго; мати чисте сумління і досконалу безпристрасність. Усамітнись у будь-якому відлюдному й тихому місці, зачини двері, сядь, відверни ум свій від усякої тимчасової і суєтної речі, схили голову свою на груди і зосередься всередині себе самого (не в голові, а в серці), звертаючи туди ум і чуттєві очі свої та затримуючи трохи подих. Усіляко намагайся занурити ум свій у серце, щоби він перебував там уже постійно. Спочатку буде тобі в серці якось темно й незручно, але опісля, якщо безперервно повторюватимеш цю вправу вдень і вночі, знайдеш постійну радість. Ум, подвизаючись так, знайде місце у серці твоєму й тоді одразу побачить там, усередині, такі речі, яких ніколи раніше не бачив і не знав. Тоді, звідки би не з'явився помисел, раніше, аніж увійде досередини і зродить думку або уявлення, ум прожене його звідти, знищивши Ісусовим Іменем, молитвою до Нього: Господи Ісусе Христе, помилуй мене! Тоді ум запалає гнівом на демонів, виганятиме їх і нещадно знищуватиме. Інше ж, що звичайно настає за цим діянням, з Божою поміччю сам із досвіду спізнаєш, будучи уважним і тримаючись Ісуса молитви до Нього: Господи Ісусе Христе, помилуй мене!»


[ Cкачати книгу: "Щирі розповіді Прочанина своєму духовному отцеві" ]

Купити книгу: "Щирі розповіді Прочанина своєму духовному отцеві" ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!