Пекло. Чи існує? Яке воно? Від редакції.

Сучасний період в історії Святої Церкви це, безперечно, період теологічного безладдя і відносності і, як наслідок, дезорієнтації людини щодо мети і сенсу життя.

Фатімська Богоматір провіщала на кінець XX ст. кризу віри. Це стає вже дійсністю, яка повинна турбувати всіх, хто прагне Божого Царства на Небі та на землі. Відповіддю на цю загрозу є проголошення Св. Отцем нової євангелізації , яка закликає усіх членів Христової Церкви до апостольської відповідальності, та згідно з наукою Св. Церкви проголошення Доброї Новини. Найкраще сутність цього заклику розкривають слова Святішого Отця Івана Павла ІІ, що пролунали 12 жовтня 1992р. на IV Загальній Конференції Єпископату Латинської Америки у Сант-Домінго: “... Нова євангелізація не полягає у проголошенні “нової євангелізації” й в усуненні з Євангелія усього того, що видається надто складним для сучасної ментальності. “Нове” у євангелізації не впливає на зміст Доброї Новини, яка залишається незмінною, бо Христос є “тим Самим учора, сьогодні й навіки”. Тому Євангелію треба проголошувати вірно, без перекручувань, так, як її зберегла й передала Традиція Церкви, а стимулом для нової євангелізації не може бути бажання “сподобатись людям” і “здобуття їхніх симпатій”. Ніщо не може змусити вас мовчати, бо ви - “провісники правди” (L'Osservatore Romano, №12, 1992р., ст. 24-26).

Папа Римський Павло VI у Великий Тиждень 1969 року скаржився, що ми переживаємо самознищення Святої Церкви. Безумовно, це, насамперед, стосується Церкви у західних країнах. Однак, це ще не означає, що до Церкви в Україні з Заходу не проникають різні небезпечні теологічні “новинки”, які можуть спричинитися до її ослаблення .

Одним з фундаментальних догматів нашої віри є правда, згідно з якою людська душа після смерті йде до Неба, чистилища або пекла. Протягом століть це була основна катехитична правда, а також тема, що найчастіше піднімалась на святих місіях, реколекціях або недільних проповідях. Як же мало душпастирів сьогодні вірні цій традиції. Більшість, навіть сповідуючи справжню віру, замовчують цю надзвичайно важливу правду про існування вічного пекла - жахливої дійсності, царства диявола. Можливо, щоб в очах вірних не бути уособленням регресу й забобонів, боячись втратити парафіян.

Головною метою душпастирства є скерування душ до святості й порятунок їх від впливів диявола, що полягає у постійній боротьбі з ним. Відхід з цього шляху життя - це відступ від Христа, відступ від спасіння й заперечення правди. Результати такого занедбування боротьби з пекельними силами страшні, хоча Церква від самого початку свого існування має визначені й дієві засоби, необхідні для боротьби з ними. Величезна і страшна відповідальність лежить на священиках, яких Христос наділив такою великою силою над дияволом й цілим пеклом.

Не слід навчати лише про Боже Милосердя, обминаючи або замовчуючи, що Бог - це також Справедливість, який нагороджує за добро, а за зло карає. Така наука з часом може призвести до втрати Божого страху, втрати духа каяття, ба, навіть до втрати віри, наражаючи таким чином вірних на вічні терпіння. Таке душпастирство робить католиків легкою здобиччю для різних сект й “псевдодуховних” рухів, про що попереджав Святіший Отець на сторінках вищенаведеного “ L'Osservatore Romano”.

Для того, щоб оживити віру, необхідно показати більш глибинні й справжні причини її кризи, бо цього вимагає любов й справжнє прагнення віднови Церкви.

Саме цій меті присвячено видання даної книжки. Вона складається з двох частин. Автором першої частини є о. де Сегюр, який наводить незаперечні теологічні аргументи щодо існування пекла. Вперше цю публікацію було видано у 1905 році. Друга частина представляє вражаючі свідчення великих містиків і святих, які, з Божого дозволу, особливим чином відчули на собі дію пекельних сил. Їхні особисті пережиття не залишають жодних сумнівів щодо існуванн пекла і того, яке воно. Бог у Своєму милосерді й для перестороги та спасіння інших явив жахливі страждання проклятих душ. У цій частині показано ті недоліки, які сприяють силам пекла та способи боротьби з ними.

Крім цих матеріалів вперше публікуємо оповідання українського письменника Романа Брезіцького “Хлопчик без імені”.

Нова Євангелізація кличе!

Ми плекаємо живу надію, що ця книга буде дієвим знаряддям у боротьбі з пеклом за безсмертні людські душі.

[ Повернутися до змісту книги: "о. Л. Г. де Сегюр. Пекло. Чи існує? Яке воно?" ]

[ Скачати книгу: "о. Л. Г. де Сегюр. Пекло. Чи існує? Яке воно?" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!