Розважання — вінець чеснот

Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Пристрасті і чесноти.

Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий! І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо! І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного! Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.

Християнський портал

Додатково


	Розважання — вінець чеснот

Блаженної пам'яті старець Паїсій Святогорець

Слова. Том 5.

Пристрасті і чесноти

Розділ другий. Чесноти.

“У кому є духовна краса, народжувана чеснотою, той світиться Божественною Благодаттю. Оскільки, набуваючи чесноти, людина здобуває обоження, а тому випромінює світло, Божественна Благодать її видає”

Четверта частина. Діти любові й смиренності.

“Тільки поруч із Христом людина знаходить дійсну, справжню радість, тому що тільки Христос дає справжні радість і втіху”

Який наш духовний стан — таке розважання

— Геронде, чому святі отці говорять, що чеснота розважання — “найбільша зі всіх чеснот”?

— Розважання — не просто чеснота, вона — корона, вінець чеснот.

Який наш духовний стан, яка в нас якість чеснот, таке в нас розважання. Якщо в нас паперові чесноти, то паперовим буде й вінець чеснот, тобто розважання. Якщо чесноти бронзові, бронзовим буде й вінець. Якщо вони золоті, то й вінець у них золотий. Якщо в наших чеснотах є алмази, то алмази будуть і на вінці чеснот — розважанні.

— Геронде, що таке розважання?

— Розважання — це духовний зір. А духовним зором володіє той, хто має очищений розум. Тоді він має ясність духу й просвітлення від Бога.

— Святий Йоан Лєствічник говорить: “Очима ми бачимо тілесне, а розважанням бачимо духовне”.

— Так і є. Бачиш, якщо наші очі здорові, то ми бачимо добре, а якщо вони вражені хворобою, то бачимо погано. Гострота нашого зору залежить від здоров’я очей. Те ж саме відбувається й у духовному житті. Від того, наскільки ми здорові духовно, залежить і наш духовний зір, розважання.

— Геронде, як відкриваються духовні очі?

— Хіба Христос не глеєм отверз очі сліпому? Але, щоб відкрилися очі нашої душі, ми повинні скинути зі себе глей, бруд, скверну гріха. Чи не сказано: “Болотом бо зцілив очі умного”? Якщо ми не відречемося свого “я” і не звільнимося від своєї ветхої людини, але буде в нас залишатися себелюбність, егоїзм, догоджання собі, то не буде в нас ясного духовного погляду.

Чим більше людина процвітає в духовному житті, тим ширше розкриваються очі її душі. Розум очищається, людина починає краще розпізнавати власні недоліки й бачити багато благодіянь Божих, смиряється, внутрішньо сокрушається — і приходить цілком природно Благодать Божа, Божественне просвітлення, і людина здобуває розважання. Тоді вона у кожному випадку ясно бачить, яка воля Божа, і не спотикається на своєму духовному шляху. Тому що розважання — це кермо, яке веде її безпечно, не дозволяючи ухилятися з прямої дороги ні праворуч, ні ліворуч.

— Геронде, коли людина, за благим зволенням, починає робити щось хороше, а потім доходить до крайності й виходить зло, це значить, що нема розважання?

— Початок може бути гарним, але якщо людина неуважна, то до справи домішується егоїзм, і вона збивається з потрібного курсу. Коли до того, що ми робимо, домішується наше “я”, наше еґо, тоді виникають пристрасті, і диявол пожинає плоди. Тому намагайтеся жити внутрішньо уважно, смиренно, трудитися непомітно, щоб мати Божественне просвітлення. Той, хто живе внутрішнім життям, смиренно переборює людську дріб’язковість, фанатизм і т.п., стаючи зилотом (член юдейської партії, яка перебувала під впливом політичного месіанства), ревнителем, у хорошому значенні цього слова.

— Геронде, мені важко розпізнавати, що правильно в кожному конкретному випадку.

— Тобі необхідне очищення, щоб з’явилася ясність духовного сприйняття. Читай “Лавсаїк”, “Лимонарій”, “Достопам’ятні сказання”, авву Варсонофія, читай, застосовуючи до себе, щоб розвинути духовну інтуїцію. Тоді зможеш розрізняти, де золото, а де мідь, і станеш справжнім ювеліром у духовних справах.

У кожній чесноті необхідне розважання

— Геронде, авва Ісаак пише: “Бог вкладає чесноту за розважливістю”.

— Так і є. Будь-яка наша справа, щоб вона була угодна Богові, і будь-яка чеснота, щоб вона насправді була чеснотою, мають потребу у розважанні. Розважання — це сіль чеснот. Тому Христос і говорить у Євангелії: “Кожна жертва сіллю посолиться”. Приміром, упитанні подвигу скільки потрібно розважання! Людина має враховувати свої сили, свій духовний стан і т.д. Якщо вона перегне палицю, то виявиться нездатною взагалі щось робити, а це буде на шкоду всьому її духовному життю. Тому отці говорять: “Що надміру, то від диявола”. Для Паїсія Великого, наприклад, котрий міг двадцять днів залишатися без їжі, не було б крайністю постійно тримати триденні пости. Але для людини, у якої ноги тремтять від слабкості і яка насилу раз на рік витримує триденний піст, накладати на себе постійно такий піст було б крайністю, а крайність, як ми сказали, від диявола.

— Геронде, я розумію, що в подвигу потрібне розважання, але навіщо воно потрібне в інших чеснотах, мені важко зрозуміти. Не могли б Ви навести нам якийсь приклад?

— Візьмемо, приміром, тебе. У тебе серце матері, а... Говорити далі?

— Говоріть, Геронде.

— А манери... злої мачухи. У тобі стільки жертовності, стільки самозречення, стільки доброти, але нема розважання. Ти не звертаєш увагу на те, що за людина з тобою говорить і чого вона хоче, не думаєш, як потрібно з нею поводитися, а починаєш кружляти довкола неї дзиґою. Але людина, яка не бачить твого серця, а тільки твою зовнішню поведінку, засмучується.

— Що ж мені робити, Геронде?

— Проси в Бога просвітлення, щоб до всього ставитися з розважанням. Озбройся терпінням і молитвою й поступово придбаєш розважання.

І в любові потрібне розважання

— Авва Пімен говорить: “Дізнайся, чого хоче брат і упокой його”. Що саме він хоче цим сказати?

— Він має на увазі, що потрібно довідатися про потребу брата, ближнього, і відповідним чином його упокоїти, у хорошому значенні. Тому що й у любові потрібне розважання. Якщо, наприклад, чоловік є ненажерою, то його не потрібно весь час годувати смачними стравами, тому що це йому зашкодить. Смачну їжу потрібно приготувати тому, хто страждає на відсутність апетиту. Якщо в людини цукровий діабет, а ти йому даєш солодке, хіба це любов?

— Геронде, як людина може любити всіх людей однаково й при цьому любити з розважанням?

— Вона усіх любить однаково, але проявляє свою любов по-різному. Одного любить на відстані, тому що цю людину потрібно тримати на відстані, іншого зблизька: кому як корисно. З кимось їй не потрібно зовсім говорити, іншому потрібно сказати кілька слів, з третім — поговорити довше.

— Чи можна, проявляючи любов, зашкодити комусь?

— Якщо в людині є любочестя й ти проявиш до неї велику любов, то вона змінюється в хорошому значенні й намагається всіляко тобі віддячити. А людина нахабна, якщо ти проявиш до неї велику любов, стає ще нахабнішою, тому що велика любов любочесних робить ще любочеснішими, а нахабних — нахабнішими. Отже, коли бачиш, що твоя любов не приносить користі, ти її зменшуєш з розважання, але й це робиш по любові.

— Геронде, може статися так, що я пожертвую з чистих намірів і в результаті почну обурюватися?

— Так, тому жертовність повинна бути з розважанням. Не виходь за рамки своїх можливостей, тому що фізичні сили теж мають межу. Коли ти виходиш за межі своїх фізичних можливостей, то, якщо хто-небудь тобі скаже: “Ти зранку нічого не зробила”, ти можеш подумати: “От невдячний! Зранку працюю не розгинаючись, а він говорить, що нічого не зробила!” І так вся праця змарнується.

— Якщо я на якусь мить обурюся, а потім відразу подумаю, що це сталося тому, що я діяла не з чистих намірів, то й у цьому випадку втрачаю все?

— У цьому випадку тангалашка тебе штовхає, а ти йому відповідаєш ляпасом. Тож тангалашка дістає свій ляпас і втікає.

У розважанні нема меж і правил

— Геронде, у розважанні є якась певна міра?

— Ні, у розважанні нема певної міри, нема меж і правил. Є й “так”, є й “ні”, є й «багато», є й «мало». Сестрі, у якої є розважання, не потрібно вказувати, що їй робити й що говорити. Вона завжди діє правильно, тому що завжди розважає духовно. Вона просвіщається Божественною просвітою й має духовну інтуїцію.

— Геронде, Ви якось сказали, що в мене є вузьколобість. Що Ви мали на увазі?

— Ти дивишся на речі вузько: тебе хвилює тільки порядок і не цікавить сама людина. На службі, приміром, ти говориш: “Така-то сестра повинна стояти там-то й співати те-то”. Ти не дивишся, чи є в неї сила стояти й чи може вона це співати. Спочатку потрібно дивитися, де і як застосувати на практиці це “повинен” чи “повинна”, а потім уже вимагати виконання. У тебе нема розважання, тому ти й ставишся до всього сухо, формально.

Щоб людина правильно застосовувала церковні канони з користю для людей, вона повинна бути духовною і мати духовне розважання. Тому що інакше вона залишається на букві закону, а буква закону “убиває”. Людина тобі каже: “У Кормчі так написано”, і як бачить у книжці, так буквально й застосовує, а мала би кожен випадок аналізувати окремо. Як я бачив на практиці, в одному випадку можуть ховатися тисячі інших випадків. Епітимія, наприклад, повинна відповідати людині, її стану, провині, яку вона вчинила, покаянню, яке показала, і враховувати багато чого іншого. Тут немає одного рецепта, одного-єдиного правила на всі випадки життя.

У всіх випадках головне — це розважання, Божественна просвіта. Тому я завжди молюся, щоб Бог людям послав просвітлення. “Христе мій, — мовлю я, — ми втратили свій дім і дорогу, що веде до нього. Просвіти нас, щоб знайти нам свій дім, свого Отця. Подай нам Божественне відання”.

[ Повернутися до змісту книги: Старець Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти". Том 5. ]

[ Cкачати книгу: Старець Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти". Том 5. ]

[ Cкачати книгу в аудіоформаті: Старець Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти". Том 5. (на російській мові) ]

[ Купити книгу - Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти" ]

Паїсій Святогорець "Слова" (українською):