Віра й надія на Бога

Блаженної пам'яті старець Паїсій Святогорець

Слова. Том 5.

Пристрасті і чесноти

Розділ другий. Чесноти.

“У кому є духовна краса, народжувана чеснотою, той світиться Божественною Благодаттю. Оскільки, набуваючи чесноти, людина здобуває обоження, а тому випромінює світло, Божественна Благодать її видає”

Четверта частина. Діти любові й смиренності.

“Тільки поруч із Христом людина знаходить дійсну, справжню радість, тому що тільки Христос дає справжні радість і втіху”

Все зло сьогодні походить від невір’я

— Геронде, я звернула увагу, що в деяких людей, які не вірять в Бога, є велике бажання побачити світ, пристрасть до подорожей, розваг.

— Коли людина не вірить в інше життя, то вона прагне побачити світ, насолодитися в цьому житті тим, іншим… А в остаточному підсумку що виходить? У ній постійно є присутньою порожнеча. Але якщо вона увірує в Бога, пізнає Бога, то й сама буде пізнана Богом, і в неї з’явиться відчуття повноти.

— Якби люди думали про те, що це життя минуще, невже вони б не змінилися?

— Дивлячись хто. Якщо, скажімо, наприклад, прийшов кінець світу — то людина невіруюча стане ще більш зухвалою, ніж завжди, віддасться злу й гріху. А людина віруюча, навпаки, стримає себе. “Навіщо я буду витрачати час на пусте, — скаже вона. — Краще подбаю про душу, постараюся жити духовно, творити милостиню”.Усе зло сьогодні походить від невір’я. Колись люди вірили, і в найбайдужіших у душі жила віра, хоча люди були простими й навіть не розуміли нічого з того, що чули в церкві. Дехто не знав навіть, що Євангелій усього чотири, думали, що їх дванадцять. Але яку віру мали люди, яке благоговіння! А яка мужність була в медсестер! Скільки з них пішли на війну добровольцями! У них була віра й жертовність, як вони допомагали людям! А сьогодні? Хтось мені розповів, як один хворий читав “Вірую”, а медсестра, почувши, стала його бити — думала, що хоче їй наврочити! Люди не знають навіть Символу віри! До чого ми дійшли! Запитуєш молодих: “У що ти віриш?” “Не знаю, я поки не вирішив”, — відповідає. “Яку віру сповідують твої мати й батько?” — “Не знаю, я їх не запитував”. Він навіть не потрудився дізнатися, у що вірять його батьки! Якщо в людини така байдужість, чим їй можна допомогти?

— Геронде, але ж у країнах, де існує тоталітарний режим, становище ще гірше.

— Так, але скільки мучеників з’явиться із числа тих, хто зберіг свою віру при тоталітарному режимі! Один росіянин, живучи на чужині, нарешті побував у Росії, і він мені розповідав: “До мене підійшла якась бабуся, що знала мене давно, і запитала: “У цьому пальто ти їздиш на Афон?” “У цьому”, — відповів я. У неї на очах з’явилися сльози, вона взяла пальто й стала, бідна, його цілувати, щоб отримати благословення”. Бачиш, віра, чим більше її гнітять, тим вона сильніша. Вона — як пружина: чим сильніше її стискають, тим сильніше вистрілює, коли розтискається. Приходить час, коли тому, хто давить, стає важко тиснути на пружину, він її відпускає, і пружина вистрілює.

Коли віра хитка

— Геронде, чому багато віруючих втратили віру?

— Якщо людина неуважна до питань віри й обряду, то поступово вона забувається й байдужіє, доходить до того, що взагалі перестає в щось вірити.

— Дехто каже, що його віра коливається, коли бачить, як страждають добрі люди.

— Навіть якби Бог попалив усіх добрих людей, однаково людина не повинна приймати помисел “зліва”, але має думати, що Бог все, що не робить, робить з любові. Бог знає, що робить. Якщо Він допустив, що сталося зло, значить, що згодом станеться щось хороше.

— Геронде, сьогодні навіть і віруючі діти вагаються, тому що в школах є вчителі, які вчать невір’ю.

— Чому вони мають вагатися? Святій Катерині було дев’ятнадцять років, і вона своїм знанням Бога й премудрістю закрила вуста двомстам філософам. Навіть протестанти вважають її покровителькою науки.

У питаннях віри й любові до Батьківщини нема місця компромісам, людина має бути непохитною, твердою.

— Геронде, раніше я молилася з вірою, і Бог виконував усе, про що я просила. Тепер у мене нема такої віри. У чому тут причина?

— У твоїй мирській логіці. Мирська логіка розхитує віру. “Коли матимете віру і не завагаєтесь... все, чого проситимете в молитві з вірою, отримаєте”, — сказав Господь. У цьому основа. У духовному житті ми перебуваємо в царині чуда. Один плюс два не завжди буде три, може бути й п’ять тисяч, і один мільйон! Необхідно благе бажання й любочестя. Бо, якщо в людини нема благого бажання, вона нічого не розуміє. От і розп’яття Христове пророки описали в таких тонкощах — аж до того, що станеться з Його одежами, куди підуть гроші, отримані за зраду, що за них куплять землю для поховання чужинців, — але євреї все одно не зрозуміли. “Беззаконний же Юда не захоче розуміти”.

Недовіра й маловір’я

— Геронде, чому Мойсей за невелику помилку був позбавлений змоги ввійти в Землю обітовану?

— Це була не невелика помилка, це була недовіра. Бог провів ізраїльтян через Червоне море, вивів їм воду зі скелі на Сінаї, годував їх манною, явив їм стільки чудес, а вони, коли знову не стало води, почали нарікати. А Мойсей, коли Бог йому звелів ударити в скелю, щоб пішла вода, виявив недовіру.

“Чи може із цієї скелі потекти вода?” — запитав він. Тому Бог визначив йому таке покарання: “Як покарання, — сказав Він, — ти тільки здалеку побачиш Землю обітовану”. Якби іншого разу Бог не вивів для народу чудесним способом воду зі скелі, то в Мойсея було б якесь виправдання, але тепер його недовіру не можна було виправдати, тому Бог не дозволив йому ввійти в Землю обітовану.

— Геронде, я вважаю, що можу виправитися, доклавши власних зусиль, і тому не маю успіху?

— Що ти можеш зробити сама? Поки людина тримається за себе, вона перешкоджає тому, щоб вилилась на неї милість Божа, тупцює на місці, не просувається вперед. Якби в тебе було трохи віри, то твоє життя змінилося б практично повністю, і якби було трохи смиренності, то ти знайшла б Благодать Божу. Усе через те, що ти кульгаєш у вірі й смиренності. Бог виявляється “скутим” по руках і ногах і не може тобі допомогти, тому що поважає твою вільну волю. Проси в Христа віри — “додай нам віри” — і плекай смиренність. Бо якщо людина й вірить, але одержима гордістю, то віра не діє.

Згадайте сотника, про якого говориться в Євангелії. У нього не було гордого помислу, а зате яка була віра! “Я не достойний, — сказав він Христу, — щоб Ти увійшов у мій дім, але скажи лише слово, і зцілиться раб мій”. І не дозволив Йому наблизитися до свого будинку. Тому Христос сказав: “Ні в кого в Ізраїлі Я не знайшов такої віри”.

Віруючий у Бога нічого не боїться

— Геронде, нам говорили, що прийде час, коли в нас усе буде, але ми не зможемо все це їсти. Сьогодні люди мають сумнів у якості більшості продуктів.

— Що робити? Навколишнє середовище забруднене. Але хай у вас не буде страху. Творіть хресне знамення і не бійтеся. Я знаю людей, які перетворюють своє життя на муку, тому що всього бояться — і вони християни, хрещені, помазані святим миром, причащаються, читають Євангеліє, знають напам’ять різні вислови з Нього. Невже вони не бачать сили Благодаті Божої? “Якщо вип’єте що-небудь смертоносне, не пошкодить вам”, — сказав Христос, і ще: “Даю вам владу наступати на змій і скорпіонів, і ніщо не пошкодить вам“.

Якщо в людині живе Благодать Божа, то людина нічого не боїться. Тому будемо завжди просити Благодаті Божої, творячи хресне знамення. Пам’ятаєте випадок, про який говориться в Лавсаїці? Якийсь чернець пішов набрати води з колодязя й, побачивши там аспида, зі страхом утік, так і не набравши води. “Пропали ми, авва, — сказав він своєму старцеві, — у нас у колодязі змія!” “Добре, — відповів йому Старець, — а якщо у всіх колодязях будуть змії, що ти робитимеш, помреш від спраги?” Старець пішов, перехрестив колодязь, набрав води й випив. “Де хрест, там безсила злоба сатани”.

— А ось я відчуваю всередині страх.

— Твій страх — це благословення Боже, Божий Промисел, щоб ти завжди вдавалася до Нього з молитвою. Це допоможе тобі схопитися за Бога. Подивися, якщо маленьку дитину не пристрашити, її неможливо втихомирити. Подвизайся з любочестям, з надією на Бога, і тоді ти не будеш нічого боятися. Хіба ми не співаємо під час великого повечер’я: «Страху ж вашого не збоїмося, тільки збентежимося: яко з нами Бог»?

“Господь — переді мною завжди"

— Геронде, якого роду був страх, що його відчув пророк Даниїл, коли побачив Ангела?

— Це було якесь збентеження, трепет, святий страх. Даниїл впав, щоб поклонитися Ангелові, але той йому сказав: “Встань, Даниїле, і не бійся, Бог почув твою молитву”.

Страх Божий — це велика повага, благоговіння, якесь збентеження духовного роду, що відбувається з великої любові до Бога. Як людина відчуває якесь збентеження у присутності шанованої особи, такого ж відчуття зазнає й людина, котра має страх Божий, де б вона не опинилася, тому що скрізь відчуває присутність Божу. Чи не сказано: “Херувими, що зі страхом стоять попереду”? Таке збентеження і страх містять у собі мир і радість, не викликають у людини болю. “Служіть Господові зі страхом й радуйтесь Йому з тремтінням”, — говорить псалмоспівець.

— Геронде, спокій совісті пов’язаний зі страхом Божим?

— Якщо в людини нема страху Божого, яка в неї може бути совість? Якщо нема страху Божого, людина може легко потоптати свою совість, і тоді перестає бути людиною.

— Геронде, коли я відчуваю вдячність до людини, то можу зробити для неї все, що вона попросить. Але в мене нема такої ж вдячності до Бога за Його благодіяння.

— У тобі є вдячність до Бога, але нема живого поруху. Ти відчуваєш до людини більше вдячності, тому що відчуваєш її присутність. Потрібна духовна праця, щоб почати живо відчувати присутність Божу. Якщо ти будеш відчувати присутність Божу, то відчуватимеш й велику вдячність до Бога. Тепер ти говориш “Отче наш” і не відчуваєш нічого. Але якби в тебе насправді було відчуття того, що Бог твій Отець, то ти не могла б залишатися байдужою при цих словах.

Людина повинна постійно мати відчуття присутності Божої. Коли людина відчуває присутність Божу, присутність Ангелів і святих — це для неї хороша стримуюча сила, що не дає ухилятися вбік. “Господь — переді мною завжди… не захитаюсь”, — говорить Давид. Якщо ми, роблячи що-небудь, думаємо, що Бог нас бачить, спостерігає за нами, то можемо бути впевнені в тому, що робимо.

— Геронде, а коли розважливе відчуття Бога стане таким сердечним, що ми пізнаємо Бога?

— Ми повинні очистити своє серце. Якщо серце очиститься, Бог приходить у наше серце, і ми Його пізнаємо. Отже, усьому передує любочесний подвиг і любочесний підхід, тоді й приходить сердечне відчуття Бога.

Надія на Бога й довіра до Бога — найнадійніша гарантія

— Геронде, я ще до всього підходжу по-людськи, а не духовно, і відчуваю тривогу.

— Ти власні плани виставляєш поперед планів Божих, тому страждаєш. Довірою до Бога й смиренністю вирішуються всі проблеми. Роби те, що можеш зробити сама, а далі віддавай себе Божественному Промислу й волі Божій. Надія на Бога — це посилена, укріплена віра, це для людини найнадійніша гарантія.

Хіба маловажна справа людині мати союзником Бога? Пам’ятаю, перед відходом в армію, я молився святій Варварі, просячи в неї допомоги — я шанував цю святу, тому що з дитинства ходив молитися в храм святої Варвари. “Нехай я піддамся на війні небезпеці, тільки б людину не вбити’’, — просив я. І як усе влаштував Благий Бог! Тих, хто був освіченіший за мене, відправили на передову простими рядовими, а мене з моєю початковою освітою взяли у зв’язківці! Мені говорили: “У тебе сильні заступники”. “Та які в мене заступники, — казав я, — у мене тут напевно знайомих нема”. “Добре, вистачить жартувати. Відповідай, хто в тебе в генеральному штабі?” Через те, що люди продовжували наполягати, то я їм відповідав: “У мене в генеральному штабі Христос”. Так і вийшло, що я ніколи не брав до рук зброю.

— Геронде, як зміцнити витривалість душі?

— Через надію й довіру до Бога. Вони наділяють людину великою силою. Потрібно повністю довіритися Богові й на кожне випробування дивитися як на дар, посланий любов’ю Божою. Людина, що має велику довіру до Бога, радується всьому. Чи то вона хвора, чи голодна, чи несправедливо скривджена, чи... чи... вона завжди вірить, що це допущено Богом, сподівається на Бога йзавжди перебуває в безпеці, знаходячись в пристані надії на Бога.

Той, хто має правдиву віру, володіє справжньою любов’ю

— Геронде, Ви нам говорили, що спочатку віра, а потім приходить любов до Бога.

— Щоб возлюбити Бога, потрібно в Нього увірувати. Яка наша віра, така й любов до Бога. Хоча помисел мені говорить, що в любочесної людини любов до Бога передує вірі. Якось несерйозно просити Бога спочатку відкритися тобі, щоб ти зміг у Нього увірувати, а потім уже Його любити. Я люблю любочесно Бога, а потім Бог діє. І чим більше я бачу благодіянь Божих, тим вагоміше збільшуються моя віра й любов до Бога. Я люблю і всіх людей, тому що вони є образами Божими, і всіх тварин і птахів, і все творіння, тому що їх сотворив Бог.

— Геронде, чи може людина мати любов, не маючи правдивої віри?

— Людина може думати, що має любов, а насправді не мати. У православному догматі знаходить людина істинну любов. Якось до мене в келію прийшли двоє католиків, один був журналістом, другий — секретарем у Ватикані. “Спочатку прочитаємо «Отче наш»”, — сказали вони. “Щоб прочитати “Отче наш”, — сказав я, — потрібно прийти до згоди в догматі, але між нами й вами велика прірва”. “Так що ж, — говорить один, — тільки православні спасуться? Бог з усіма людьми”. “Правильно, — відповідаю я йому, — а ти можеш мені сказати, скільки людей з Богом?” “Проявимо любов”, — говорять вони. “І гріх зробився модою”, — відповідаю я. “І це теж частина любові”, — твердять вони. “Усі говорять про любов, мир і єдність, — сказав я їм наприкінці, — і всі живуть у розладі із собою і з іншими, тому й роблять все більші бомби”.

Багато людей, які говорять про мир і єднання, самі не перебувають у єднанні з Богом, тому що не люблять Його й не мають правдивої любові. Правдива любов у того, хто має правдиву віру, живе поблизу Бога. Тоді в його образі начертається Бог, і інші бачать у його образі Бога.

Бажаю, щоб Бог просвітив всіх людей, з якими ми є братами за плоттю — від Адама і Єви, — щоб вони прийшли “у розум істини”, щоб зробитися й нашими братами за духом. Амінь.

[ Повернутися до змісту книги: Старець Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти". Том 5. ]

[ Cкачати книгу: Старець Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти". Том 5. ]

[ Cкачати книгу в аудіоформаті: Старець Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти". Том 5. (на російській мові) ]

[ Купити книгу - Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти" ]

Паїсій Святогорець "Слова" (українською):		Паисий Святогорец "Слова" (на русском):
[ Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину" Том I ] [ Паїсій Святогорець "Духовне пробудження" Том II ] [ Паїсій Святогорець "Духовна боротьба" Том III ] [ Паїсій Святогорець "Сімейне життя" Том IV ] [ Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти" Том V ]		[ Паисий Святогорец "С болью и любовью о современном человеке" Том I ] [ Паисий Святогорец "Духовное пробуждение" Том II ] [ Паисий Святогорец "Духовная борьба" Том III ] [ Паисий Святогорец "Семейная жизнь" Том IV ] [ Паисий Святогорец "Страсти и добродетели" Том V ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!