Простота й чистота

Блаженної пам'яті старець Паїсій Святогорець

Слова. Том 5.

Пристрасті і чесноти

Розділ другий. Чесноти.

“У кому є духовна краса, народжувана чеснотою, той світиться Божественною Благодаттю. Оскільки, набуваючи чесноти, людина здобуває обоження, а тому випромінює світло, Божественна Благодать її видає”

Четверта частина. Діти любові й смиренності.

“Тільки поруч із Христом людина знаходить дійсну, справжню радість, тому що тільки Христос дає справжні радість і втіху”

Простота — перше чадо смиренності

Перше чадо смиренності — простота. Коли в людині є простота, тоді є й любов, і жертовність, і любочестя, і благочестя. У простій людині є душевна чистота й безсумнівна довіра до Бога, без випробовування. Простота була станом Адама до гріхопадіння, коли він усіх бачив чистими і незлобивими, тому що був одягнений у Благодать Божу.

— Геронде, коли кажуть: “Краса у простоті”, мають на увазі Божественну Благодать?

— Звичайно. Проста й нелукава людина, маючи смиренність, дістає благодать від Бога, Котрий за природою простий і благий.

— А може людина поводитися просто й водночас мати гординю?

— Так не буває. В людини, котра має справжню простоту, нема гордині.

— Чи може хтось зовні вдавати з себе просту людину, не маючи при цьому справжньої простоти?

— Так, і, прикидаючись простим, домагатися свого! У зовнішній простоті людини, котра прикидається простою для того, щоб чогось досягти, таїться найгрубіше лукавство. Це схоже на те, як ніби стара людина надягла б на себе дитячі шкарпеточки для того, щоб інші виконували всі її примхи, немов вона маленька дитина! У той час, як по-справжньому проста людина володіє і прямотою, і розважанням.

Простота й нахабність — різні речі

— Іноді мені здається, що я дію в простоті, а інші говорять, що я поводжуся зухвало. Геронде, як розрізнити де простота, а де нахабність?

— Простота й нахабність — різні речі. Нахабність дозволяє людині відчувати себе комфортно в розумінні мирському. Людина поводиться зухвало й тим живить власний егоїзм. Каже: “Ось я його поставив на місце”. Це дає людині відчуття задоволення в мирському значенні, але не приносить їй справжнього спокою. У той час як простота насолоджує духовно — залишає в серці якусь легкість.

— Геронде, мені кажуть, що я поводжуся легковажно, але я все-таки думаю, що дію в простоті.

— Діяти в простоті — не значить поводитися нерозумно. Ти плутаєш ці дві речі. Говориш, не думаючи, й уявляєш собі, що дієш у простоті. У тобі є трохи природної простоти, але не вистачає розважливості, хоча розумом ти не дитина, але поводишся як дитя. На щастя, сестри добре тебе знають і не бентежаться.

— Може людина бути насправді простою, однак своєю поведінкою примушувати інших бентежитися?

— Якщо людина по-справжньому проста, то хоча б вона говорила чи робила щось, що може здатися не дуже пристойним, інша людина не бентежиться, тому що в простій людині живе Благодать Божа і вона своїми діями не ображає інших. У той час як той, хто ще не має простоти, хоча й говорить по-мирському чемно, але його ввічливість для тебе гірше гіркої редьки.

Будьте як діти

— Геронде, у чому ж полягає природна простота?

— Природна простота — це простота, якою володіє маленька дитина. Коли дитина бешкетує, ти її свариш, і вона плаче. Якщо потім ти їй даси забавку, вона все забуває. Не розважає, чому спочатку її лаяли, а потім дали забавку, бо дитина все сприймає серцем, а людина доросла — розумом.

— Геронде, є й дорослі люди, прості від природи. Така простота — чеснота?

— Так, але природна простота, як і всі інші природні чесноти, має потребу в очищенні. Людина, проста від природи, володіє незлобивістю, добротою, однак у ній є й дитяче лукавство. Вона може, приміром, не бажати зла ближньому, але, якщо буде потрібно, зробити вибір між річчю поганою й річчю гарною, то вона гарну візьме собі, а погану залишить іншому. Така людина немов золото, у якому є в невеликій кількості різні домішки. Щоб золото стало чистим, необхідно його переплавити в горнилі. Тобто її серце має очиститисявід усякого лукавства, корисливості й т.п., тоді воно прийде в стан досконалої простоти.

У істинній любові Христовій, котра є станом простоти й чистоти, розвивається добра дитяча простота, стяжання якої від нас вимагає Христос. «Будьте як діти», — говорить Він. Але в наш час, чим більше в людях стає мирської ввічливості, тим менше залишається в них простоти, тим менше зустрічається справжньої радості й природних посмішок.

Пам’ятаю, був один старець в Іверському скиті — Пахомій. Яка б печаль тебе не долала, досить було глянути на нього, як печаль сама собою зникала. Побачивши його, ти відразу все забував, всі проблеми, все миналося. Старець, а на вигляд — дитина. У нього були рум’яні щоки, а сміявся він, як дитина! Що б не відбувалося, він сміявся. Вічне торжество! Він ні грамоти не знав, ні співати не вмів, крім “Христос воскрес” на Великдень. Коли він на свята приходив у скитський кіріакун, то ніколи не сідав у стасидію, завжди стояв, навіть на всеношних, і творив Ісусову молитву. Це була мужня людина з великим любочестям. Якщо його запитували: “Отче Пахомію, що зараз співають?” — він відповідав: “Псалтир, Псалтир читають отці”. Він усе називав Псалтирем.

Це був дуже простий старець і дуже благодатний. Він звільнився від пристрастей, був, як незлобиве дитя. Якщо людина з раннього віку не позбудеться дитячого егоїзму, дитячої гордині й упертості і перебуватиме в такому дитячому стані, то в старості в неї будуть претензії, як у маленької дитини. Тому апостол Павло говорить: “Не будьте дітьми розумом! Щодо зла будьте дітьми”.

У простої людини завжди добрі помисли

Проста людина незлобива й нехитра. Погане й потворне вона перетворює на гарне. У неї завжди про інших добрі помисли. Вона не наївна, просто впевнена, що інші міркують так само, як вона.

— Геронде, Ви можете навести нам який-небудь приклад?

— Хіба я вам не розповідав про отця Харалампія, який колись мешкав у монастирі Кутлумуш? Він був бібліотекарем, але його усунули від цієї посади, тому що він ніколи не зачиняв дверей бібліотеки. “Навіщо вам усі ці замки та ключі, — говорив він. — Нехай люди вільно читають книги”. Він мав таку просту й чисту душу, що йому навіть не спадало на думку, що є люди, які крадуть книги.

Проста людина, бо в неї про всіх добрі помисли, усіх бачить добрими. Пам’ятаю ще одного старця, отця Феоктиста з монастиря Діонісіат, яка в нього була простота! Якось він залишився ночувати ще з одним ченцем у монастирському будинку в Карії. Серед ночі хтось постукав у двері, і отець Теоктист побіг відчиняти.

“Облиш, — сказав чернець, — не відчинй, пізно вже, настав час відпочивати”. “Звідки ти знаєш, отче, хто це, може, це Христос! Треба відчинити”. І пішов відчиняти. Бачите, у простої людини завжди добрий помисел, і вона завжди чекає тільки доброго.

Коли є простота, то відчуваєш себе легко

— Геронде, я думаю, що простота — це коли людина діє так, як відчуває. Правильно?

— Залежно від того, де вона живе. Щоб діяти просто, людина повинна знайти відповідне середовище. У світі, особливо в сучасному, потрібно діяти акуратно. Але в монастирі або в сім’ї треба жити в простоті. Дуже стомлює, коли у стосунках між людьми немає простоти й довіри! Тоді, щоб щось сказати людині, необхідні пролог, епілог, пояснення... Так життя перетворюється на муку. А коли є простота, можеш сказати людині “сідай” — і вона сяде, або “зараз ти мені не потрібний, іди” — і вона піде, і в тебе не буде побоювань, що вона тебе не так зрозуміє. Коли є простота, то почуваєш себе легко, а коли нема — тяжко.

— Геронде, що значить: “Здобуть свободу в житті своєму, щоб звільнитися від бурі”?

— Стяжи простоту в спілкуванні з іншими, щоб тобою не опановували помисли й у голові не виникала плутанина. Коли людина просто висловлює те, що відчуває, тоді вона сама відчуває себе вільно й полегшує життя іншим.

Одного разу я їхав в Афіни машиною свого знайомого, з нами був ще один чоловік. Я важко переношу дорогу, і водій відчинив вікно. Було прохолодно. «Вам не холодно?» — запитав в інших. “Ні, ні”, — відповіли вони. Але через якийсь час я помітив, що мій супутник кулиться від холоду й защіпає піджак. Тоді я сказав: “Якщо не хочете, щоб хтось з вас захворів, то говоріть відкрито, коли вам холодно, а я скажу, якщо раптом відчую себе погано. І так ніхто з нас не відчував сором’язливості. Але якби я відчував себе погано й мовчав або інший би мерз і теж мовчав, то хтось із нас точно приїхав би в Афіни хворим. Ви теж спілкуйтеся один з одним просто. Інакше будете увесь час переживати, чи не скривдили й не засмутили чимось іншого. Коли так відбувається, людина увесь час хвилюється, непокоїться й починає поводитися неприродно.

— Геронде, на очах в інших я не можу зробити навіть найпростішої речі. Це сором’язливість чи гордість?

— Іноді Бог дає людині підвищену сором’язливість як гальмо, щоб з нею не трапилося чогось поганого. Адже, хто знає, якби в людини не було цієї сором’язливості, як далеко вона могла б відійти від правильного шляху! Тобі ж потрібно бути трохи уважнішою й в усьому покладатися на волю Божу. Не варто затискати й мучити себе, тому що в цій людській скутості є і якась частка егоїзму. Подивися на мене, адже я поводжуся природно, не додаючи до того ніяких зусиль. Іноді поводжуся як дідусь, іноді як батько, іноді — як старший брат, а іноді — як дитина. Адже так?

— Я весь час переживаю, як людина поставиться до того, що я кажу, і боюся, раптом мене не так зрозуміють.

— Ти переживаєш тому, що в тобі нема простоти. Постарайся набути простоту серця, щоб мати духовний успіх. Просто приймай зауваження, які тобі роблять, і намагайся виправитися, просячи допомоги Божої. Приміром, тобі можуть сказати, що ти повелася нерозважливо. Іншого разу, у схожій ситуації, ти повинна подумати: “Тоді мені сказали, що я повелася нерозважливо, зараз потрібно намагатися діяти з розважанням”. У такий спосіб будеш поступово набуватидосвід, виправлятися, розвиватися й духовно процвітати. Так і інша людина отримує повідомлення, і ти сама, і відчуваєш у душі мир.

Простота, поєднана з подвигом любочестя й надією на Бога, приносять внутрішній мир і радість, і душа наповнюється надією й утіхою.

За допомогою святої простоти людина пізнає таємниці Божі

— Геронде, читання книг і знання допомагають пізнати Бога?

— Послухай, що я тобі скажу: якщо людина буде трудитися духовно й прийде в добре духовне налаштування, то стане бачити деякі речі дуже чітко, за допомогою Божественної просвіти, без книжного знання. Бачитиме їх навіть ясніше ніж ті, хто прочитав купу книг. Своєю внутрішньою чистотою вона бачить чіткіше, далі й глибше, тому що залишила мирську орбіту й обертається по духовній орбіті, в царині таїнства. Ті, хто стяжав внутрішню простоту й чистоту і на надприродні речі дивляться дуже просто, як на природні, тому що в Бозі все просто. Сам Він простий і явив нам це на землі у Своєму Синові, у Його святій простоті. Йому не потрібно більше сили, щоб творити надприродне, і для природного й для надприродного в Нього одна сила.

— Геронде, а як людина, і не читаючи багато книг, може пізнати таємниці Божі?

— Якщо в ній є свята простота, то вона може не тільки пізнати, але й стати співучасником таємниць Божих. Пам’ятаєте розповідь про дуже простого ченця, що удостоївся їсти разом з Христом? Перш ніж стати ченцем, він був пастухом, і єдине, що його цікавило, — як спастися. Якось через ті краї проходив пустельник, котрий йому сказав: “Якщо хочеш спастися, йди прямою дорогою”. Той зрозумів його слова буквально. Пішов дорогою і три дні йшов увесь час прямо, поки не прийшов до воріт монастиря. Ігумен монастиря, бачачи запопадливість пастуха до спасіння, відразу постриг його в ченці й поставив прислуговувати в церкві. Одного разу, коли той прибирав в храмі, мимо йшов ігумен і дав йому деякі настанови щодо роботи. Чернець, вислухавши настанови, запитав настоятеля, вказуючи на зображення розп’ятого Господа: “Отче, хто це там нагорі? Я стільки днів тут, а він жодного разу не спустився вниз, щоб поїсти або випити води”. Ігумена здивувала його простота і він сказав: “Це я його покарав за те, що він погано робив свою роботу”. Чернець вислухав його, не сказавши ні слова. Увечері він взяв із трапезної свою порцію їжі й замкнувся в храмі. Підійшов до розп’яття й з жалем сказав: “Спускайся, брате, поїмо разом”. Тоді Христос зійшов униз і їв разом із простим ченцем. Господь пообіцяв, що візьме його в дім Свого Отця, де він буде вічно радуватися. Дійсно, через кілька днів цей простий чернець мирно відійшов до Господа. Бачите, він був зовсім безграмотним, а чого удостоївся за свою велику простоту й чистоту!

Щоб Благодать Божа почивала на людині, ця людина повинна бути щирою і чистою. Бог відкривається людям, котрі освятили свою простоту. Коли в людині є простота й чистота в сполученні з теплою вірою й благочестям, то вона має Божественні відвідування й пізнає таємниці Божі, не знаючи ніяких наук. Тому що тоді в ній живе Свята Трійця. Божественною просвітою вона легко знаходить ключі Божественних смислів і пояснює дії Духа Божого дуже просто, природно, без розумової плутанини. Коли ми очистимо наше лукаве серце, з якого виходить все зле, то зробимося чистими й смиренними вмістилищами Божественної Благодаті, і тоді в нас буде почивати Пресвята Трійця. Я буду молитися за вас, а ви моліться за мене, нехай Христос і Пресвята Богородиця допоможуть очищенню наших серць, хай побачимо Бога. “Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать”. Амінь.

[ Повернутися до змісту книги: Старець Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти". Том 5. ]

[ Cкачати книгу: Старець Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти". Том 5. ]

[ Cкачати книгу в аудіоформаті: Старець Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти". Том 5. (на російській мові) ]

[ Купити книгу - Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти" ]

Паїсій Святогорець "Слова" (українською):		Паисий Святогорец "Слова" (на русском):
[ Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину" Том I ] [ Паїсій Святогорець "Духовне пробудження" Том II ] [ Паїсій Святогорець "Духовна боротьба" Том III ] [ Паїсій Святогорець "Сімейне життя" Том IV ] [ Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти" Том V ]		[ Паисий Святогорец "С болью и любовью о современном человеке" Том I ] [ Паисий Святогорец "Духовное пробуждение" Том II ] [ Паисий Святогорец "Духовная борьба" Том III ] [ Паисий Святогорец "Семейная жизнь" Том IV ] [ Паисий Святогорец "Страсти и добродетели" Том V ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!