Плекання чеснот

Блаженної пам'яті старець Паїсій Святогорець

Слова. Том 5.

Пристрасті і чесноти

Розділ другий. Чесноти.

“У кому є духовна краса, народжувана чеснотою, той світиться Божественною Благодаттю. Оскільки, набуваючи чесноти, людина здобуває обоження, а тому випромінює світло, Божественна Благодать її видає”

— Геронде, коли людина досягає обоження?

— Коли в неї входить Божественна Благодать.

— Тоді в ній живе радість?

— У ній живе не тільки радість, але й велика любов, смиренність, втіха, впевненість. У ній є ті якості, які є в Бога, тому в неї входить Благодать Божа.

— А що значить “Бог богів”?

— Хіба Давид не говорить: “Ви — боги і сини Всевишнього всі ви”? Людина сотворена “за образом” Божим, отже, Бог є Бог богів, тобто людей. Людина повинна досягти обоження. За образом Божим сотворені всі люди, але хто з нас стоїть на шляху до “за подобою”? Чим далі ми віддаляємося від Бога, тим менше робимося подібні до Нього, тобто тим далі віддаляємося від сутності “за подобою”.

Щоб людина зробилася подібною до Бога, вона має жити згідно із заповідями Божими і працювати над собою. У такий спосіб вона очищується від пристрастей, здобуває чесноти, і тоді вона вже не просто людина, сотворена “за образом” Божим, але переходить у стан “за подобою”, тому що в ній діє Божественна Благодать.

«Ділання чеснот є зберігання заповідей Господніх»

— Геронде, я б дуже хотіла побачити свого святого.

— А я б хотів, щоб ти постаралася стати другом Божим.

— Як мені цього досягти?

— “Як юнакові зберігати в чистоті свою дорогу? Тільки дотриманням слів Твоїх”. Якщо будеш жити згідно із заповідями Божими, станеш другом Божим.

Якщо ми діти Божі, то повинні дотримуватися Його заповідей. Коли юдеї сказали: “У нас батько Авраам”, Христос їм відповів: “Ваш батько не Авраам, а сатана, тому що якби ви були дітьми Авраама, то чинили б і діла Авраама”.

— Геронде, що має на увазі авва Ісаак, коли говорить, що Христос вимагає не виконання заповідей, а виправлення душі?

— Для чого Бог дав заповіді? Хіба не для нашого виправлення? Дотримуючись заповідей Божих, ми плекаємо чесноти й оздоровлюємо душі. “Ділання чеснот, — говорить авва Ісаак, — є зберігання заповідей Господніх”.

— Геронде, авва Ісайя говорить: “Людині потрібне серце мужнє й велике, щоб турбуватися про зберігання заповідей Божих”.

— Це так. Щоб ретельно виконувати заповіді Божі, необхідні мужність, хоробрість і трезвіння. Тому шукай, чого тобі не вистачає і що Бог від тебе вимагає: подумай, що ти зробила й що повинна була зробити, але не зробила. Говори собі: “Так, мені подобається те, чим я займаюся, а чи угодно це Господу?” — і намагайся виконувати волю Божу. “За словами уст Твоїх, я охороняв себе від доріг гнобителя”, — говориться у Святому Письмі.

Цінність має та чеснота, що здобувається вільно, без примусу збоку. Людина має відчути чесноту як свою потребу й потім потрудитися, щоб її здобути. Не Богові потрібно, щоб ми виконували Його волю, — це потрібно нам. Нам потрібно виконувати волю Божу, щоб звільнитися від своєї ветхої людини. Всі сили віруючої людини мають бути спрямовані на те, щоб точно дотримуватися заповідей Божих. Коли людина прагне до виконання волі Божої, тоді вона наближається до Бога й, навіть якщо не просить, однаково отримує Божественну Благодать. Іншими словами, черпає воду безпосередньо із джерела.

Всі чесноти необхідно виплекати

— Чи може людина бути від природи доброчесною?

— Від природи людина може бути, наприклад, простою, спокійною, лагідною. Все це природні дари, які їй дає Бог, а людина, щоб ці дари примножити, має їх виплекати. Через подвиг вона отримає духовні дари, дари Святого Духа.

— Геронде, розважання — це дар Божий чи чеснота, що поступово здобувається людиною через духовне ділання?

— Я тобі скажу так: розважання — це дар. Але, припустимо, у тебе нема цього дару, а є інший. Розвиваючи свій дар, ти будеш одночасно розвивати й розважання й інші чесноти, а через це поповнювати ті чесноти, яких у тебе не вистачає. Коли людина подвизається, приміром, у стриманості, то одночасно вона плекає мовчання, увагу, молитву, розважання й т.д.

Адже чесноти й пристрасті розвиваються залежно від того, у якому напрямку людина працюватиме. Якщо вона буде плекати чесноти, то виростуть чесноти й заглушать пристрасті. Якщо буде плекати пристрасті, то виростуть пристрасті й заглушать чесноти. Якщо буде плекати і ті й інші, то виростуть і ті й інші, і вийде плутанина. Щоб це зрозуміти, уявіть собі сад, у якому є і квіти, і бур’ян. Якщо хазяїн буде доглядати за бур’яном, то виросте бур’ян і заглушить квіти. Якщо стане доглядати за квітами, то квіти розростуться й заглушать бур’ян. Якщо буде доглядати і за тими, і за тими, то згодом не зможе відокремити квіти від бур’яну.

Щоб людина досягла успіху, вона має пізнати, які пристрасті в ній є, і постаратися їх відітнути. Також пізнати дари, які їй дав Бог, і розвинути їх. Якщо стане в смиренності їх плекати, то незабаром збагатиться духовно. Якщо буде духовно працювати, стане хорошою, якщо зневажить, стане поганою.

Я зустрічав людей, які, хоча ґрунт їхньої душі був родючий, залишили його необробленим, і він заріс терням і будяком. А інші, хоча в них на землі росли терня і будяк, все випололи, зорали, і земля стала приносити плоди. Що користі, якщо Бог дав нам добру землю, а ми її занедбали, і вона поросла бур’яном? Якщо наша земля придатна для вирощування цукрової тростини, а на ній росте очерет, якщо ми не піклуємося про те, щоб виполоти очерет, посадити й вирощувати цукрову тростину, то Бог чим нам може допомогти? З очерету можна тільки кошики плести, цукру не добудеш...

Бог від кожного з нас зажадає відповіді, чи подвоїли ми той дар, який Він нам дав. Якщо комусь Він дав п’ять дарів, то людина має їх перетворити на десять. Дев’ять — це для неї вже не найкращий результат. Тому кожен хай трудиться зі смиренністю й розважанням для досягнення кращого результату. Адже Бог захоче відповіді, чи перетворив чоловік один талант на два, два на чотири, а п’ять на десять. Отже, якщо людина подвоїла дані їй таланти, то в очах Бога вона заслуговує вищої нагороди. А якщо хтось, із ретельності, не із гордості, один талант перетворить на десять, то розчулить цим не тільки Бога, але й людину навіть із кам’яним серцем.

Чеснота інших і нас наповнює благоуханням

— Геронде, що допомагає здобувати чесноти?

— Спілкування з людиною, у якої ця чеснота є. Якщо ти спілкуєшся з кимось, у кому є благоговіння, то зможеш поступово теж придбати благоговіння. Так відбувається з усіма чеснотами, тому що чеснота інших і нас наповнює благоуханням.

Коли ми дивимося на чесноти інших людей і намагаємося їх наслідувати — ми навчаємося. Але й дивлячись на їхні недоліки, теж дістаємо користь, тому що недоліки інших допомагають нам побачити наші власні. Чеснота іншого спонукає мене до того, щоб прагнути її наслідувати, а недолік змушує задуматися, чи нема й у мене такого ж недоліку, а якщо є, то в якій мірі, щоб постаратися його позбутися. Наприклад, я бачу в комусь працьовитість і радуюся, намагаюся таку людину наслідувати. В іншого бачу надмірну цікавість то дивлюся уважно, чи нема й у мене такого недоліку. І якщо побачу, що є, то постараюся його позбутися. Але якщо я в собі бачу тільки чесноти, а в інших тільки недоліки, і при цьому на свої недоліки не звертаю уваги чи виправдовую їх, говорячи: “Я кращий і від цієї людини, і тієї, і іншої!” — все — я пропав.

Інші люди для нас дзеркало. Дивлячись на інших, ми бачимо себе, і інші бачать наші недоліки, і їхні зауваження змивають з нас брудні плями.

Приклад святих у діланні чеснот

— Скажіть, Геронде, які харатерні властивості святих?

— Любов зі смиренністю, простота й розважання — ось характерні властивості святих. Якщо людина з розважанням змушуватиме себе наслідувати життя святих, то й сама набуде святості.

У діланні для стяжання чеснот нам дуже допоможе приклад святих. Порівнюючи себе зі святими, ми бачимо свої пристрасті, засуджуємо себе, смиряємося й намагаємося ретельно, з божественною ревністю їх наслідувати. Нам нема виправдання, якщо ми тупцюємо на місці, тому що в нас перед очами є приклад святих, їхнє життя. Всі святі — це діти Божі, і вони допомагають нам, нещасним чадам Божим, вказуючи, як уникнути пасток лукавого.

Уважне читання житій святих зігріває душу, спонукає наслідувати їх приклад і мужньо продовжувати боротьбу за стяжання чеснот. У житії кожного святого видно те ж саме святе безумство, тільки в кожному воно проявляється по-різному. Видно полум’яну любов (’ґEpЙД±В), яку вони мали до Бога. От і загоряється в людині вогонь божественної ревності і гаряче бажання їх наслідувати.

— Геронде, скільки років потрібно читати синаксарій святого?

— Усе життя. Хоча в синаксарії написано дуже мало, у житії не все життя святого, а тільки краплі з повної чаші, які впали через край. Святі були б безумцями, якщо б розкрили усе, що пережили таємно. Але нам досить і цих малих слів, аби тільки вони змогли вразити наше серце, аби тільки нам їх втілити у своєму житті.

— Мені нелегко зробити щось із того, що зробили святі. Скажімо, свята Сінклітікія, який тяжкий подвиг несла до кінця свого життя, хоча страждала від тяжкої хвороби! Або преподобний Варсонофій, скільки років він зберігав повне мовчання!

— Добре, якщо хочеш наслідувати преподобного Варсонофія, постарайся хоча б не відповідати, коли тобі роблять зауваження. Що стосується подвигу святої Сінклітікії, то і мені здається, що в тебе не вистачить фізичної сили його повторити, — не витримаєш, але внутрішньо, по-моєму, ти можеш її наслідувати, і тут на тебе чекає дуже багато роботи. Бажаю, щоб свята дала тобі хоча б щось з того, що мала сама.

Очистимо чесноту від домішок

— Геронде, Ви іноді говорите “токсична чеснота”. Коли чеснота буває “токсичною”?

— “Токсична” чеснота — це, наприклад, доброта, коли в ній присутнє самолюбство, або любов, коли в ній є корисливіть. Коли в наших діях нема безкорисливості й простоти, а із чеснотою змішаний егоїзм, тоді це перекручена чеснота. Тоді вона — як неспілий плід, у якому, звичайно, теж є якісь вітаміни, але коли його відкушуєш, у роті відчувається гіркота.

— Чи може бути так, що в мені нема чеснот, а хтось вважає мене благочестивою?

— Погано, якщо ти сама себе вважаєш благочестивою.

— Можу я не бачити свого справжнього духовного стану й думати, що маю чесноти?

— Можеш, але якщо придивишся, то відчуєш, що всередині нема насолоди, і з цього зрозумієш, який твій справжній духовний стан. Іноді людина може думати, що стяжала чесноту, тільки тому, що вона засвоїла деякі зовнішні ознаки цієї чесноти і їх наслідує для того, щоб іншим здаватися благочестивою. Але насправді це не чеснота, не справжня чеснота. Вона довго не протримається. Настане випробування, і істина відкриється. Одна справа, якщо, скажімо, людина подвизається в мовчанні для того, щоб словами не ображати інших, і так поступово здобуває чесноту мовчання. Та інша, якщо вона не розмовляє, щоб інші вважали її мовчуном.

Вона може мовчати язиком, але при цьому безперестанно розмовляти з помислами, і пристрасті можуть володіти цією людиною. Зовні вона може здаватися справжньою святою, але коли відкриється її внутрішня людина, то виявиться, що це...

— Геронде, я впадаю у відчай від свого стану. Те добре, що я бачила в собі, насправді виявилося нікчемним.

— Що саме?

— Те, що я вважала рвінням, насправді в остаточному підсумку виявилося егоїзмом.

— Ні, дорога, це не так! У руді є багато різних металів. Може бути багато піску, але є і мідь, і залізо, і трохи золота... Якщо руда потрапить у горнило, отоді золото виплавиться. Хіба не говориться: «Як золото в горнилі»?

Гордість — викрадач чеснот

— Геронде, я в полоні пристрастей. Іноді мене обкрадає себелюбність, іноді прагнення до зовнішнього.

— Якщо людина допускає, щоб злодії розкрадали її майно, хіба вона може збагатитися? І ти, якщо будеш допускати, щоб тебе обкрадали пристрасті, хіба можеш досягти успіху? Так і залишишся назавжди в бідності, адже, що б не накопичувала, будеш втрачати. Дивуюся, як це тангалашка може тебе обкрадати, ти ж сама можеш вирвати Рай!

— Я б дуже хотіла попрацювати над стяжанням чеснот, а тупцюю на місці? Через що?

— Може бути й так, що людина ще не дозріла для чесноти. А ти, я бачу, починаєш наближатися до духовної зрілості. Так що дивися, тепер, коли настає літо й виноград потихеньку наливається насолодою, як слід бережи його від ворон — тангалашок, — живи смиренно й непомітно.

— Але все, що я роблю доброго, втрачаю, тому що миттєво впадаю в гординю.

— Знаєш, що ти робиш? Виробляєш мед, а потім його викидаєш, і злий тангалашка в тебе його викрадає, а ти залишаєшся з носом. Як пасічник димом затуманює бджіл, а потім забирає в них мед, так і в тебе тангалашка димом гордості затуманює голову, краде весь твій духовний мед, а потім з радістю потирає руки. Краде в тебе дорогоцінні дари Божі, а сам радіє. Ти ж розумна, невже не розумієш це? Чому не хапаєш за руку злодія, лукавого, котрий тебе грабує?

— Але якщо людина відчуває, що дар, яким вона володіє, від Бога, то як спокуса може цей дар викрасти?

— Через неуважність. Бог наділяє кожну людину багатьма дарами, а людина, хоча має за них дякувати Богові, часто неуважна, привласнює дари, дані їй Богом, і в душі возноситься. Тоді лукавий диявол йде і краде в людини ці дари, тому що він злодій, отруює їх своєю отрутою й робить непридатними.

Духовна краса

— Геронде, як мені стяжати духовну красу?

— Якщо будеш подвизатися з божественною старанністю в стяжанні чеснот, придбаєш і духовну красу. Богородиця володіла і зовнішньою, і внутрішньою красою. Хто цю красу бачив, ставав іншою людиною. Духовна м’якість, яку Вона випромінювала, зцілювала душі.

Своєю внутрішньою красою й силою благодаті Вона вчинила місіонерський подвиг! І будь-яка людина, якщо буде духовно трудитися, вигострювати свій характер, стане благословенною, гарною душею.

— Людина, котра має Божественну Благодать, сама це відчуває?

— Відчуває деякі дії благодаті.

— А інша людина, дивлячись на неї, може розпізнати в ній благодать?

— Так, може, тому що благодать її видає. Чи знаєш, чесноту не можна приховати, як би людина не намагалася. Сонце не сховаєш за решетом, тому що промені його все одно пройдуть крізь дірки.

Той, у кого є духовна краса, народжена чеснотою, світиться благодаттю. Тому що, здобуваючи чесноти, людина здобуває обоження, а, отже, випромінює світло, і Божественна Благодать її видає. Так, сама того не бажаючи й не відаючи, людина виявляє себе перед іншими, і прославляє Бога.

Звільнення від пристрастей і очищення душі позначаються і на плоті, що теж очищується, адже очищення починається із серця. Серце через кров передає свою духовність тілу, і так освячується вся людина.

[ Повернутися до змісту книги: Старець Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти". Том 5. ]

[ Cкачати книгу: Старець Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти". Том 5. ]

[ Cкачати книгу в аудіоформаті: Старець Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти". Том 5. (на російській мові) ]

[ Купити книгу - Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти" ]

Паїсій Святогорець "Слова" (українською):		Паисий Святогорец "Слова" (на русском):
[ Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину" Том I ] [ Паїсій Святогорець "Духовне пробудження" Том II ] [ Паїсій Святогорець "Духовна боротьба" Том III ] [ Паїсій Святогорець "Сімейне життя" Том IV ] [ Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти" Том V ]		[ Паисий Святогорец "С болью и любовью о современном человеке" Том I ] [ Паисий Святогорец "Духовное пробуждение" Том II ] [ Паисий Святогорец "Духовная борьба" Том III ] [ Паисий Святогорец "Семейная жизнь" Том IV ] [ Паисий Святогорец "Страсти и добродетели" Том V ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!