Боротьба з пристрастями

Блаженної пам'яті старець Паїсій Святогорець

Слова. Том 5.

Пристрасті і чесноти

Розділ перший. Пристрасті.

“Боротьба з пристрастями — це постійне солодке мучеництво за дотримання заповідей заради любові до Христа”

— Геронде, що просив Давид, коли говорив: «Духом владичним зміцни мене»?

— Давид просив у Бога дару керівництва, тому що він управляв людьми. Але «дух владичний» потрібен кожній людині, щоб вона управляла собою сама і нею не повелівали пристрасті.

— Геронде, що таке пристрасті?

Я думаю, що пристрасті — це сили душі. Бог дає людині не пороки, а силу. Але якщо ми не використовуємо цю силу на благо, то приходить тангалашка, починає сам їх направляти, і наші сили стають пристрастями, а потім ми ремствуємо йнарікаємо на Бога. Але якщо ми будемо правильно користуватися цими силами, спрямовувати їх проти зла, то вони допоможуть нам у нашому духовному подвигу. Наприклад, гнів. Якщо він є в людині — це значить, що в душі є мужність, а вона корисна в духовному житті. У кого нема гніву — у того нема й мужності, тому нелегко впоратися зі собою. Людина гнівлива, коли використовує силу, якою володіє, для духовної користі, схожа на дорогу машину, що їде по добрій дорозі, — вмикаєш швидкість, і ніхто тебе не може наздогнати. А якщо вона цією силою користується неправильно й не контролює себе, то вона схожа на машину, що на величезній швидкості мчить по розбитій дорозі й раз у раз потрапляє в ями.

Людина має знати сили, які в неї є, і направляти їх на благо. Так, за допомогою Божою, вона прийде до доброго духовного налаштування. Свій егоїзм, наприклад, нехай вона направляє проти диявола і не здається, коли той її спокушає. Схильність до порожньої балаканини хай освячує, вправляючись у молитві. Хіба не краще спілкуватися з Христом і освячуватися, аніж базікати і грішити? Залежно від того, як людина буде використовувати сили своєї душі, вона буде ставати або кращою, або гіршою.

Не треба виправдовувати свої пристрасті

— Геронде, дехто вважає, що в нього нема необхідних передумов для духовного життя, й каже: «Нема що взяти в того, хто не має».

— Ще гірше, коли люди говорять, що отримали пристрасті у спадок і тим себе виправдовують.

— А якщо, Геронде, це дійсно так?

— Послухай, що я тобі скажу. У кожної людини від народження є певні задатки, добрі й погані. І людина має потрудитися, щоб позбутися недоліків і розвинути те добре, що в ній є, щоб стати образом Божим.

Погані задатки — це не перешкода для духовного вдосконалювання, тому що якщо людина подвизається, хоча трохи, але з ревністю й бажанням, то це означає, що вона перебуває в царині дії духовних законів, в царині чуда, і тоді всі її спадкові недоліки згладжує Благодать Божа.

Бог особливо любить і допомагає тій душі, котра, маючи від народження не дуже хороші задатки, ревно подвизається в духовному житті й прагне на Небо, намагаючись відірватися від землі й здійнятися вгору на своїх немічних крилах, ослаблених поганою спадковістю. Я знаю багатьох людей, котрі, доклавши певних зусиль, отримали велику допомогу від Бога й звільнилися від того, що їх обтяжувало. Для Бога такі люди справжні герої. Бо що прихиляє до нас Бога? Праця, якої ми докладаємо, щоб перемогти ветху людину.

— Геронде, а Хрещення не позбавляє нас поганої спадкової схильності?

— Під час Хрещення людина перевтілюється у Христа, звільняється від первородного гріха, на неї сходить Божественна Благодать, але погана спадковість залишається. Невже Бог не може звільнити нас від неї святим Хрещенням? Може, але залишає спадковість людині, щоб вона подвизалася, щоб перемогла і удостоїлася переможного вінця.

— Геронде, я, коли віддаюся якійсь пристрасті, кажу собі: «Такою вже я народилася».

— Цього ще не вистачало. Може, скажеш, що всіма пороками тебе наділили батьки, що пороки твоїх предків у тобі проявилися, а всі таланти й чесноти відійшли до інших? Може, і на Бога будемо нарікати? Якщо людина стверджує: «Такий у мене характер, такою вже я народилася з поганими нахилами, у таких умовах виросла, виходить, виправитися не можу», — вона ніби говорить: «Винні в цьому не тільки мої батько й мати, але й Бог». Знаєте, як важко мені чути такі слова? Адже людина не тільки хулить своїх батьків, але й Бога. Коли вона починає так думати, Благодать Божа перестає діяти.

— Геронде, дехто вважає, що коли недолік сидить у самій сутності людини, то його неможливо виправити.

— Дивися, що відбувається: декому вигідно так говорити, тому що цим він себе виправдовує і навіть спроби не робить позбутися недоліку, що у ньому сидить. «Мені, — каже така людина, — Бог не дав здібностей! Я в чому винен? Навіщо з мене вимагають те, що вище моїх сил?» Ось тобі й лазівка. Людина виправдовує себе, заспокоює свій помисел і живе, як їй зручно. Якщо ми почнемо говорити: «Це — спадкове, те — властивість характеру», — як тоді будемо виправлятися? Таке ставлення позбавляє нас духовної мужності.

— Так, Геронде, але...

— Знову “але”? Ну що ти за людина така? В’юнка, як вугор. Увесь час вигадуєш якісь виправдання.

— Я ж не навмисно.

— Не кажу, що навмисно. Але якщо Бог дав тобі такий розум, що миттєво все схоплюєш, тоді чому не можеш зрозуміти, що виправдовування — це дуже погано! У такій невеликій голівці так багато розуму, і не розумієш!

Я помітив, що деякі розумні люди захищають неправильне, тому що так їм зручніше, так вони виправдовують свої пристрасті. Інші, навпаки, не виправдовують себе, але мають невикорінений помисел, що є в їхньому характері щось, чого вони не можуть виправити, ось і впадають у відчай. А диявол, він що робить? Одним перешкодою до духовного вдосконалювання ставить самовиправдання, інших приводить до розпачу їхньою підвищеною чутливістю.

Щоб позбутися пристрасті, людина має не виправдовувати себе, а смирятися. Якщо вона каже, наприклад: «Мені не дано любити, а іншому дано» і не намагається здобувати любов, то як може вона духовно досягти успіху? Без боротьби нема успіху. Хіба ви не читали у святих отців, які спочатку в деяких подвижників були пороки й на який щабель духовної досконалості вони потім зійшли? Перевершили багатьох дуже доброчесних. Наприклад, авва Мойсей Мурін, яким був злочинцем і ким став потім! Ось що Благодать Божа робить!

На мою думку, людина, що має погану спадковість, коли бореться заради набуття чеснот, то отримує більшу винагороду, ніж та, яка успадкувала чесноти від своїх батьків і не проливала піт, щоб їх набути. Бо один прийшов уже на все готове, у той час як іншому довелося багато потрудитися, щоб виправитися. Адже, подивися, люди більше поважають тих, хто, успадкувавши від своїх батьків борги, не покладаючи рук трудився і зміг не тільки розплатитися з боргами, але й зібрати власне майно, ніж тих, хто отримав од батьків у спадщину багатство і зберіг його.

Бачення пристрастей

— Геронде, мене мучать пристрасті.

— Відчуваєш, що в тобі живуть пристрасті?

— Іноді відчуваю.

— Це добре. Коли людина розуміє, що її поборюють пристрасті, вона смиряється. А де смиренність — туди приходить Благодать Божа. — Але мене все-таки засмучує, що я увесь час допускаюся помилок.

— Радуйся, що допускаєш огріхи, — вони тебе смиряють, бо в тобі є гордість. “Боже мій, — говори, — ось я яка. Допоможи мені. Якщо Ти мені не допоможеш, я нічого не зможу зробити”. Не впадай у відчай. Коли ми допускаємося помилок, відкривається наша справжня внутрішня людина, ми пізнаємо себе й намагаємося виправитися. Це показує нам правильний шлях і звільняє від ілюзій. Я радуюся, коли проявляється якась моя слабкість, коли назовні виступають пристрасті. Якби пристрасті не проявлялися, я б думав, що досяг святості, у той час як насінини пристрастей таємно жили б у моєму серці. Так і ти, коли розгніваєшся й станеш засуджувати, зрозуміло, що засмутишся, але ж і для радості є привід — проявилася твоя слабкість, отож, ти будеш боротися, щоб її позбутися.

— Геронде, коли пристрасть якийсь час не проявляє себе, це означає, що її більше нема?

— Якщо в тобі живе пристрасть, у певний момент вона проявиться. Тому, якщо знаєш, що в тобі є пристрасть, будь уважною. Наприклад, знаючи, що десь поруч із твоєю келією живе змія, ти, виходячи за двері, щоразу будеш дивитися, щоб вона не виповзла й не вкусила тебе. Не страшно, коли ти знаєш, що десь поблизу змія, і чекаєш моменту, щоб убити її, коли вона виповзе, страшно, якщо йдеш безтурботно й нічого не підозрюєш, а вона раптом кинеться на тебе і вжалить. Цим я хочу сказати, що коли людина не стежить за собою й не знає своїх пристрастей, то це небезпечний стан. Але, коли вона знає, які в неї є пристрасті й бореться з ними, тоді Христос допомагає викорінити їх.

— Геронде, може, я маю просто подвизатися й не переживати за те, прийшло виправлення чи ні? Напевно, моє виправлення залежить не від мене, а від Бога?

— Так, подвизайся й усе віддай на волю Бога, але й себе розглядай, щоб зрозуміти, де ти перебуваєш і що з тобою відбувається. Лікар найперше намагається знайти причину високої температури у хворого, а потім вже визначає, які йому дати ліки, щоб збити температуру. З того моменту, коли людина починає бачити свої недоліки, у неї повинно з’явитися добре занепокоєння, що підштовхує її до боротьби за виправлення. Я дивлюся на себе й бачу, що маю такі-то недоліки. Подвизаюсь і аналізую свій стан: «До вчорашнього дня в мене були такі-то недоліки, якогось я позбувся, на якому етапі боротьби я перебуваю?» Потім звертаюся до Бога: «Боже мій, я роблю, що можу, допоможи мені виправитися, тому що сам я не можу».

— Геронде, чи може людина не бачити своїх пристрастей?

— Якщо людина вразлива, то Бог не дозволяє їй відразу пізнати свої пристрасті, тому що чутливу людину спокушає і намагається довести до відчаю диявол. “У тебе така-то пристрасть?” — говорить їй диявол. — Навіщо зробив те-то й те-то? Ти не спасешся”. Так людина може дійти й до психіатричної лікарні.

Гордість — опора пристрастей

— Коли людина подвизається багато років і не відчуває ніякого прогресу, що це означає?

— Якщо ми не бачимо позитивних зрушень у подвигу — значить у нас нема трезвіння або Бог не допускає нам іти далі, щоб ми не загордилися й не нашкодили собі.

— Геронде, мені здається, що я з кожним днем стаю усе гіршою й гіршою, що ж зі мною буде?

— У духовному житті є три етапи. На першому етапі Бог дає людині цукерки й шоколад, тому що бачить слабкість душі і її потребу в розраді. На другому — потроху віднімає Свою благодать у виховних цілях, щоб людина усвідомила, що без Божої допомоги вона не може зробити навіть найменшого. Так у людині народжується смиренність, і вона відчуває необхідність у всьому вдаватися до Бога. Третій етап — це постійний рівний хороший духовний стан. Ти перебуваєш між другим і третім етапами: трохи проходиш уперед, потім забуваєш про свою неміч, Христос віднімає благодать, ти залишаєшся ні із чим, знову починаєш відчувати свою неміч і приходиш до себе. Якби ти мені сказала, що чим далі просуваєшся, тим кращою стаєш, то це б мене налякало — значить тобою оволодіває гординя. Але тепер, коли ти кажеш, що сама собі здаєшся усе гіршою й гіршою, то я радуюся, тому що бачу, що в тебе все добре. Не бійся: чим далі людина просувається вперед, тим чіткіше бачить свої недоліки й недосконалість, а це — прогрес.

– Геронде, може так бути, що Бог мене не чує, коли я прошу Його визволити мене від пристрасті?

— Що наш Бог — Ваал? Бог чує нас і допомагає нам. Може, ти не відчуваєш Його допомоги? Але тоді винен у цьому не Бог, а ти сама, тому що своєю гордістю проганяєш Його допомогу.

Якщо нема небезпеки, що Його допомога стане приводом до звеличування, то неможливо, щоб Бог не допоміг. Благий Бог хоче, щоб ми позбулися пристрастей, але якщо в нас є гордість або схильність до гордості, то Він не буде допомагати, щоб ми не подумали, що перемогли їх своєю силою.

Тому, коли ми від усього серця просимо Бога допомогти нам позбутися якоїсь пристрасті й не отримуємо допомоги, тоді відразу маємо зрозуміти, що за нашою пристрастю стоїть інша, більша пристрасть — гординя. Оскільки ми не бачимо гордині, то Бог допускає залишатися тій пристрасті, що бачимо, наприклад обжерливості, марнослів’ю, гніву й т.д., для нашої смиренності. Коли ми через часті падіння зненавидимо свої пристрасті, пізнаємо свою неміч і упокоримося, тоді отримаємо допомогу від Бога й почнемо, сходинка за сходинкою, підніматися вверх по духовних сходах.

Пристрасті викорінюються легко, поки вони “молоді”

— Геронде, бачу, що в мене багато пристрастей.

— Так, пристрастей у тобі багато, але й вік у тебе молодий, і мужність є, щоб потрудитися й очистити свій сад від колючок і насадити лілії, гіацинти, троянди, а потім дивитися на все це й радуватися. Поки ти молода, пристрасті в тебе, немов молоді пагони, викорінюються легко. І бур’ян, і колючка, поки вони не виросли, легко висмикуються із землі, але коли наберуть сили й загрубіють, то насилу вириваються. І кропива, коли пускає перші листочки, м’яка на дотик, як і волошка. Можна її спокійно взяти до рук, тому що її пагони ще молоді. Тому постарайся викорінити в собі пристрасті, поки ти молода, якщо залишити їх рости далі, то потім душу поневолять різні похоті, і вже буде важко їх позбутися.

Люди, які в молодості не викорінюють своїх пристрастей, на старість дуже страждають, тому що їхні пристрасті старіють разом з ними й переходять у важковиліковну звичку. З віком людина починає любитисвої пристрасті, стає більш поблажливою до себе, воля слабшає, і боротися з пристрастями стає важче. У молодості людина енергійна і, якщо вона спрямує цю енергію на викорінення пристрастей, досягне успіху.

Як позбутися пристрастей

— Геронде, чому я постійно страждаю від обжерливості?

— Тому що тут у тебе слабке місце. Диявол нападає на заставу, яка слабша, інших — добре захищених — він не чіпає. “Якщо мені вдасться захопити цю заставу, — говорить він, — то потім одну за одною захоплю й інші”. Тому слабке місце потрібно добре зміцнювати.

— Бачачи свої пристрасті, я зовсім розгублююся.

— Не розгублюйся й не бійся. Сміливо одну за іншою перемагай свої пристрасті, починаючи із найголовнішої. Корисно спочатку особливо не роздумувати, а брати й винищувати найгрубіші, найбільш помітні. І коли почне засихати товсте коріння головних пристрастей, то разом з ним почнуть засихати й більш тонкі корінці. Отже, викорінюючи велику пристрасть, разом з нею ти викорінюєш й інші, менші.

— Чому, Геронде, хоча я постійно вирішую розпочати серйозну боротьбу з пристрастями, але так нічого й не роблю?

— Навіщо ти берешся за все одразу? Пристрасті, як і чесноти, становлять єдиний ланцюг. Одна пристрасть слідує за іншою, і одна чеснота з’єднана з іншою чеснотою, як вагони в потязі. Якщо ти станеш якийсь час боротися з одною пристрастю й плекати в душі протилежну цій пристрасті чесноту, то, зрештою, досягнеш успіху. І разом з переможеною пристрастю позбудешся й інших пристрастей, і в тобі розів’ються протилежні до них чесноти. Скажімо, ти заздриш. Якщо будеш боротися проти заздрості, плекати в собі любов, доброту, то, перемігши заздрість, одночасно звільнишся від гніву, осуду, злоби, суму.

— Геронде, а пристрасті чи погані звички краще відтинати відразу чи позбуватися їх поступово?

— Краще, якщо можеш, відітнути їх відразу — інакше вони будуть рости. Тут чекати не треба. Коли людина переходить струмок, особливо взимку, то намагається перебігти на інший берег якнайшвидше, щоб не змерзнути. Якщо перебіжить швидко, то змерзнути не встигне. Коні, коли їх прив’язують, одним різким рухом обривають вуздечку, так і при спокусі — обривати вуздечку треба різко.

— Геронде, авва Ісаак Сірін говорить: «Безпристрасність не в тому полягає, щоб не відчувати пристрастей, а в тому, щоб не приймати їх у себе». А чи можуть пристрасті збентежити безпристрасну людину?

— Можуть, але що б диявол їй не підкидав, все це згоряє в божественному вогні, який запалився в подвижнику. Диявол не припиняє спокушати людину, але, якщо людина не приймає ворожих навіювань, тоді серце її очищується, й у нього вселяється Христос. Його серце перетворюється на піч, на «купину неопалиму», і що б потім не потрапило в серце — все згоряє.

Краще героїчно загинути, ніж бути переможеним пристрастями

— Геронде, чи може сама тільки вдячність Богові надихнути нас на боротьбу з пристрастями?

— Самої вдячності Богові недостатньо, необхідне ще благе налаштування, визнання власної гріховності й старанний подвиг.

— Пам’ять смертна допомагає внутрішньому самовдосконаленню?

— Так, дуже допомагає. Якщо ми маємо смертну пам’ять з надією на Бога, то пізнаємо суєтність цього світу й дістанемо духовну допомогу. Тому потрібно пам’ятати про Суд Божий і не забувати, що ми маємо відповісти за свої нерозкаяні гріхи. «Що я роблю? Чому живу так недбало? Якщо я зараз помру, то що зі мною буде? Хіба я уклав договір зі смертю? Адже вмирають і великі, і малі». Якщо я буду думати про те, що Бог незабаром може призвати мене до Себе, то грішити не буду.

Щоб пристрасті вмерли, ми маємо думати про смерть, про майбутній Суд і показати прихильність до Христа, Котрий багато постраждав, щоб нас викупити. Боротьба з пристрастями — це постійне солодке мучеництво за дотримання заповідей заради любові Христової. Краще героїчно загинути, ніж бути переможеним пристрастями й образити Христа.

— Геронде, мені важко боротися.

— Скалку й то боляче з пальця витягати, а висмикувати зі себе пристрасть набагато болючіше! Знай ще, що коли людина намагається відітнути яку-небудь пристрасть, то спокуса ставить на шляху її перешкоди, і людина страждає, як страждає біснуватий, коли його вичитують, тому що в цей момент іде боротьба з дияволом. Але потім біснуватий звільняється.

Самоочищення не відбувається автоматично, без зусиль, натисканням кнопки. Пристрасті відтинаються не відразу, як стовбур дерева не перепилюється одним рухом. Пилою працюють довго, поки не пропиляють весь стовбур наскрізь. Але й на цьому робота не закінчується. Щоб колода стала меблями, скільки потрібно праці! Спочатку потрібно колоду розпиляти на дошки, потім їх буде довго обробляти майстер, роблячи з них потрібні меблі.

— А якщо я не розумію, що ця праця необхідна?

— Тоді залишишся пнем і тебе кинуть у вогонь.

Потрібно саджати, щоб Бог виростив

— Геронде, щодня я кажу: «Із завтрашнього дня почну молитися й виправлятися», але все залишається як і раніше.

— Став наперед Бога і говори так: «Силою Божою я намагатимуся виправитися», тоді Бог допоможе. Те, що ти хочеш виправитися, означає, що приймаєш допомогу. Просиш у Бога допомоги — і Він споглядає на тебе. Робиш те мале, що можеш зробити, і так ідеш уперед. Хто з людей, бачачи, як маленька дитина своїми ручками намагається зрушити з місця великий камінь, не підбіжить до неї, щоб допомогти? Так і Бог, бачачи твоє невелике зусилля, допоможе тобі перемогти.

Деякі люди, хоча самі не докладають ніяких зусиль до виправлення, говорять: «Христе мій, у мені є такі-то пристрасті. Ти можеш мене від них визволити. Визволь мене від них!» Як тут Бог зможе допомогти? Щоб Бог допоміг, потрібно, щоб сама людина постаралася. Є деякі речі, які повинна зробити сама людина, щоб потім Бог надав Свою допомогу. Не буває так, щоб людинаотримала допомогу, якщо вона сама не бажає собі допомогти.

Іноді ми намагаємося здобувати благодать і дари Божі якимось магічним способом. Думаємо, що без боротьби придбаємо якусь чесноту й навіть станемо святими. Але, щоб Бог щось дав, ми повинні і самі сумлінно попрацювати. Як Бог нам може щось дати без нашої праці? У тропарі що сказано? «Пустелі безплідні обробив Ти». Бог дає дощ, пом’якшує землю, але ми повинні “обробляти” своє поле. Земля готова, але потрібно пустити леміш по полю і його засіяти. І тоді що посіємо — те й пожнемо. Якщо не орати, то як сіяти? А якщо не посіємо, то що будемо жати?

Тому не треба запитувати, що Бог може зробити, але треба себе запитувати, що я можу зробити. У банку в Христа відсотки дуже високі. Але якщо ми не маємо рахунку в цьому банку, то як нам отримати відтіля гроші?

[ Повернутися до змісту книги: Старець Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти". Том 5. ]

[ Cкачати книгу: Старець Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти". Том 5. ]

[ Cкачати книгу в аудіоформаті: Старець Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти". Том 5. (на російській мові) ]

[ Купити книгу - Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти" ]

Паїсій Святогорець "Слова" (українською):		Паисий Святогорец "Слова" (на русском):
[ Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину" Том I ] [ Паїсій Святогорець "Духовне пробудження" Том II ] [ Паїсій Святогорець "Духовна боротьба" Том III ] [ Паїсій Святогорець "Сімейне життя" Том IV ] [ Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти" Том V ]		[ Паисий Святогорец "С болью и любовью о современном человеке" Том I ] [ Паисий Святогорец "Духовное пробуждение" Том II ] [ Паисий Святогорец "Духовная борьба" Том III ] [ Паисий Святогорец "Семейная жизнь" Том IV ] [ Паисий Святогорец "Страсти и добродетели" Том V ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!