 |
|
|
|
|
Блаженної пам'яті старець Паїсій Святогорець
Слова. Том 4.
Сімейне життя
Частина п'ята - Про випробування в нашому житті
"Для того, щоб піти
в Солодкий Рай,
треба скуштувати у цьому житті
багато гіркого й отримати
на руки закордонний паспорт
пройдених випробувань"
 Хрести
випробувань
- Геронде, я постійно ношу на собі хрестик, яким Ви мене благословили.
Цей хрестик допомагає мені в труднощах.
— Знаєш, хрести кожного з нас — це такі ж хрестики. Вони схожі на маленькі
хрестики, які ми носимо на шиї і які охороняють нас у нашому житті. А
що ти думаєш, ми несемо якісь великі хрести? Тільки Хрест Христа був дуже
важким, тому що Христос від любові до нас — людей — не захотів використати
для Себе Свою божественну силу. А після Розп'яття Він взяв, бере й буде
брати на Себе важкість хрестів кожної людини й Своєю божественною допомогою
й Своєю солодкою втіхою полегшує нам біль від випробувань.
Благий Бог дає кожному хрест відповідно до наявних в нього сил. Бог дає
людині хрест не для того, щоб вона мучилася, а для того, щоб із хреста
людина зійшла на Небо. Бо ж в сутності хрест — це сходи на Небо. Розуміючи,
яке багатство відкладаємо в [небесну] скарбницю, терплячи біль випробувань,
ми не станемо нарікати, але будемо славословити Бога, беручи на себе той
маленький хрестик, котрий Він нам дарував. Роблячи так, радітимемо вже
в цьому житті, а в житті іншому, одержимо й [духовну] "пенсію",
і "одноразову допомогу". Там, на Небі, нам гарантовані володіння
й наділи, які приготував нам Бог. Проте якщо ми просимо, щоб Бог уберіг
нас од випробувань, то Він дає ці володіння й наділи іншим, і ми їх втрачаємо.
Якщо ж ми будемо терпіти, то Він дасть нам ще й духовні відсотки.
Людина, що мучиться тут, блаженна, тому що чим більше вона страждає в
житті земному, тим більшу дістає користь для життя іншого. Це відбувається
тому, що вона розплачується за свої гріхи. Хрести випробувань вищі, ніж
ті таланти, дари, якими наділяє нас Бог. Блаженна та людина, котра має
не один, а п'ять хрестів. Страждання чи мученицька смерть спричиняють
і чисту винагороду. Тому в кожному випробуванні будемо говорити: "Дякую
Тобі, Боже мій, тому що це було мені необхідно для мого спасіння".
Випробування допомагають людям отямитися
— Геронде, я отримала звістку про те, що страждання моїх рідних
не закінчуються. Чи буде коли-небудь кінець їхнім скорботам?
— Терпи, сестро, і не втрачай сподівання на Бога. Коли дивишся на всі
ті випробування, які спіткали твоїх рідних, стає зрозуміло, що Бог любить
вас і допускає випробування для того, щоб вся ваша сім'я духовно очистилася.
Якщо подивитися на випробування, які спіткали твою сім'ю, мирським поглядом,
то складається враження, що ви нещасні. Однак подивившись на них поглядом
духовним, [ми зрозуміємо], що ви щасливі, і в житті іншому вам будуть
заздрити ті, які вважаються щасливими в житті цьому. Терплячи всі ці випробування,
твої батьки [однаково що] подвизаються. Адже їм незрозумілий або невідомий
інший — благородний, духовний спосіб подвигу [тобто подвиг за власним
бажанням ]. Але що не кажи, у випробуваннях, які спіткали твою сім'ю й
деякі інші сім'ї, прихована якась таємниця. Бо ж за твоїх рідних відчитується
стільки молитов! Хто знає суди Божі? Хай простягне Бог Свою руку й покладе
кінець випробуванням.
— Геронде, а хіба не можна, щоб люди приходили до тями не за
допомогою скорбот і випробувань, а якось по-іншому?
— Щоразу перед тим, як допустити випробування, Бог намагався [привести
людину до тями] по-доброму. Проте Його не зрозуміли, і тому Він допустив
випробування. Подивіться: якщо неслухняна дитина не слухається батька,
то спочатку батько намагається виправити її по-доброму, дозволяє їй робити
те, що вона хоче. Однак, якщо дитина не змінюється, то батько міняє доброту
на строгість — для того, щоб виправити своє чадо. Так і Бог — іноді, якщо
людина не розуміє по-доброму, дає їй випробування, щоб та отямилася. Якби
люди не зазнавали трохи болю, хвороб і подібного цьому, то вони перетворювалися
б на звірів і зовсім би не наближалися до Бога.
Земне життя хибне й коротке. І добре, що воно коротке, тому що ті гіркі
скорботи, які, подібно до гірких ліків, зцілюють наші душі, минуться швидко.
Подивися, адже й лікарі, коли хворі мучаться, дають їм гіркі ліки, тому
що хворі зцілюються не від солодкого, а від гіркого. Я хочу сказати, що
гірке спричиняє і здоров'я тіла, і спасіння душі.
Коли нам боляче, нас відвідує Христос
Людина, котра не проходить через випробування, котра не хоче, щоб їй було
боляче, не хоче потерпіти скорботу, не хоче, щоб її дратували чи робили
зауваження, але прагне жити розкошуючи, перебуває поза реальністю. "Ми
перейшли вогонь і воду, але Ти вивів нас на волю"2 , — говорить псалмоспівець.
Подивися, адже й нашій Володарці Пресвятій Богородиці було боляче, і Святі
нашої Церкви теж відчували біль. Тому ми теж маємо відчути біль. Бо ми
йдемо тим самим шляхом, що й вони, тільки з тією різницею, що, відчуваючи
в цьому житті невелике страждання чи скорботу, ми позбуваємося [своїх
гріхів] і досягаємо спасіння. Але й Христос прийшов на землю з болем.
Він зійшов з Неба, втілився, постраждав, перетерпів Розп'яття. І зараз
християнин розуміє, що його відвідує Христос, саме через це — з болю.
Коли людину проймає біль — тоді її відвідує Христос. А ось коли людина
не зазнає ніякої скорботи — це схоже на те, що Бог її залишив. Така людина
і не розплачується за гріхи, і не відкладає ніяких духовних заощаджень.
Звичайно, я говорю про тих, котрі [самі] не хочуть постраждати заради
любові до Христа. "Я здоровий, — каже така людина, — у мене прекрасний
апетит. Я їм удосталь, живу розкошуючи й тихо". І така людина при
цьому не говорить "Слава Тобі, Боже!" Якби вона, принаймні,
[із вдячністю] визнавала всі ті благословення, які подає їй Бог, це б
ще куди не йшло. "Я був цього недостойний, — варто було б сказати
такій людині. — Але, оскільки я слабкий, Бог ставиться до мене поблажливо".
У житії Святого Амвросія розповідається про те, що одного разу Святитель
і його супутники були прийняті на нічліг у дім заможної людини. Бачачи
там незліченні багатства, святитель Амвросій запитав, чи відчувала ця
людина хоч раз у житті скорботу. "Ні, ніколи, — відповів багатій.
— Мої багатства постійно збільшуються, мої ниви приносять рясний урожай,
я не зазнаю ніякого болю й навіть не знаю, що таке хвороба". Тоді
Святий Амвросій заплакав і сказав своїм супутникам: "Готуйте повози
й чимскоріш виїдемо звідси, тому що цю людину ніколи не відвідував Бог!"
І як тільки Святий і його супутники вийшли на вулицю, будинок багатія
завалився! Те безтурботне, позбавлене скорбот життя, яке провадила ця
людина, було насправді тим, що його покинув Бог3.
"Кого Бог любить, того й карає..." 4
— Геронде, чому люди зазнають сьогодні стільки страждань?
— Через любов Божу. Ти, будучи черницею, піднімаєшся рано вранці, виконуєш
своє чернече правило, молишся по чотках, твориш поклони тощо. Для людей
мирських ті труднощі, через які вони проходять, це їхнє правило, їхній
канон. За допомогою цих труднощів і страждань люди очищаються. Ці страждання
приносять їм більше користі, ніж мирське безтурботне життя, яке не допомагає
їм ні наблизитися до Бога, ні відкласти на небесний рахунок духовні заощадження.
Тому люди мають приймати скорботи й спокуси як подарунки від Бога.
Благий Бог, бажаючи, щоб Його діти повернулися до Нього, як Добрий Батько
виховує їх за допомогою випробувань. Він робить це від любові, від божественної
доброти, а не від злоби й не від мирської законницької справедливості.
Тобто, бажаючи спасти Свої творіння, бажаючи, щоб вони успадкували Його
Небесне Царство, Бог допускає їм випробування. Він робить це для того,
щоб людина почала боротьбу, здійснила подвиг і склала іспити на терпіння
в болю, так, щоб диявол не міг сказати: "За що ж Ти даєш їй винагороду
або як же Ти її спасаєш? Вона ж бо не трудилася". Життя земне Бога
не цікавить, Його цікавить життя майбутнє. Насамперед Він піклується про
наше майбутнє життя й тільки потім — про життя земне.
— Геронде, але чому Бог одним людям посилає багато випробувань,
а іншим не посилає зовсім?
— Що говорить Святе Письмо? "Кого любить Господь, того карає..."5
Приміром, у якогось батька восьмеро дітей. П'ятеро живуть в домі з батьком,
а троє йдуть з дому і про батька забувають. Якщо діти, котрі живуть з
батьком, у чомусь провиняться, він може надерти їм вуха, або дати потиличник,
або ж, якщо вони благорозумні, приголубити їх, дати шоколадку. А ось ті,
які живуть окремо від батька, не мають ні ласки, ні потиличника. Так само
робить і Бог. Людей, які живуть з Ним, і тих, хто має добре налаштування,
якщо вони допускають погрішність, Він карає "потиличником",
і вони розплачуються за свій гріх. Або ж, якщо Він дасть їм більше "потиличників",
— накопичують собі небесну винагороду. А тим, хто живе від Нього далеко,
Він дає довгі роки життя, щоб вони покаялися. Тому ми бачимо, як мирські
люди роблять серйозні гріхи й, незважаючи на це, удосталь мають матеріальних
благ, і живуть довгі роки, не зазнаючи скорбот. Це відбувається за Промислом
Божим — для того, щоб ці люди покаялися. Якщо вони не покаються, то в
іншому житті не зможуть виправдатися.
Богу боляче за скорботи, що їх зазнають люди
Яких же мук зазнають люди! Скільки в них проблем! Деякі приходять сюди,
щоб за дві хвилини, мимохіть розповісти мені про свій біль і отримати
трохи розради. Одна вимучена мати говорила мені: "Геронде, бувають
миті, коли в мене не залишається сил терпіти. Тоді я прошу: "Христе
мій, зроби невелику перерву, а потім хай муки прийдуть знову". Але
ж як потребують люди молитви! Але, крім того, кожне випробування — це
ще й дар від Бога. Це ще один додатковий "бал" для того, щоб
вступити в інше життя. Ця надія винагороди в майбутньому житті дає мені
радість, втіху й сили, і я можу витримати біль від тих скорбот, які терзають
багатьох і багатьох людей.
Наш Бог — це не Ваал, а Бог любові. Він — Отець, Котрий бачить страждання
Своїх дітей від різних спокус і випробувань, які терзають їх. І Він дасть
нам винагороду, аби тільки ми терпіли це мале мучеництво випробування,
яке прийшло до нас, або, краще сказати, благословення, які прийшли до
нас.
— Геронде, дехто запитує: "Але хіба не жорстоко те, що
допустив Бог? Хіба Богу не боляче?"
— Біль Бога за людей, які мучаться від хвороб, від бісів, від варварів
і тому подібного, має в собі й радість за ту небесну винагороду, яку Він
їм приготував. Тобто Бог має на увазі винагороду, яку прийме на Небі людина,
котра зазнає спокус, Він знає, що чекає таку людину в житті іншому, і
це дає Богові "сили терпіти" цей біль. Адже Бог допустив Іродові
зробити стільки злочинів6! Ірод закатував чотирнадцять тисяч дітей і безліч
батьків, які не давали воїнам убивати своїх дітей! Адже цих батьків теж
убили. Варвари-воїни, бажаючи догодити своїм начальникам, розрубували
дітей на дрібні шматочки. І чим більших мук зазнавали ці діти, тим більшого
болю зазнавав Бог. Але настільки ж більше Його тішила та найбільша слава,
яка їх чекала на Небі. Він радувався за цих маленьких Ангелів, які мали
скласти ангельський мученицький чин. Ангели з мучеників!
Під час скорбот Бог утішає людину істинною розрадою
Бог, перебуваючи поруч з нами, бачить скорботи Своїх дітей і втішає нас,
як Добрий Батько.
А що ти думаєш, невже Він хоче бачити, як Його дитина страждає? Бог враховує
всі її страждання, весь її плач і потім відплачує їй за це. Тільки Бог
дає в скорботах істинну розраду. Тому людина, котра, не віруючи в істинне
життя, не віруючи в Бога, не просить Його милості у випробуваннях, які
роздирають душу, перебуває в повному розпачі. Життя такої людини не має
змісту. Вона завжди залишається безпомічною, невтішеною й вимученою у
цьому житті, але крім цього ще й навіки засуджує свою душу.
Проте у духовних людей нема власних скорбот, тому що всі випробування,
що трапляються з ними, вони переборюють, знаходячись біля Христа. Такі
люди збирають багато гіркоти чужих скорбот, але одночасно вони збирають
і велику любов Божу. Коли я співаю "Не допусти мені людського
заступництва, Всесвята Владичице", то іноді зупиняюся на словах
"...але прийми молитву раба Твого..." Якщо в мене нема
скорботи, то як я зможу вимовити слова: "...скорботи бо обсіли
мене, терпіти не можу..."7 ? Як я зможу сказати неправду? У
духовному відношенні до випробувань нема скорботи. Якщо людина налаштує
себе правильно, духовно, то все змінюється. Якщо доторкнеться гіркотою
свого болю до Солодкого Ісуса, то вся гіркота й страждання перетворюються
на мед.
Збагнувши таїнства духовного життя й той таємничий спосіб, яким трудиться
Бог, людина перестає дратуватися через те, що з нею трапляється. Вона
з радістю приймає гіркі ліки, які Бог дає їй для здоров'я душі. Все [що
відбувається з нею] така людина вважає результатом своєї молитви, тому
що вона постійно просить у Бога, щоб Той вибілив її душу. Проте, ставлячись
до випробувань по-мирському, люди мучаться. Але коли Бог стежить за кожним
з нас, то ми маємо повністю віддавати себе Йому. У протилежному випадку
життя людини перетворюється на муку: вона хоче, щоб усе в її житті йшло,
як хочеться їй самій. Однак все йде не так, як хочеться, і тому її душа
не знаходить спокою.
Сита чи голодна людина, хвалять її чи ставляться до неї несправедливо,
вона має радуватися й до всього ставитися зі смиренністю й терпінням.
Тоді Бог даватиме їй благословення — доти, поки її душа не дійде до такого
стану, що ці благословення не будуть у неї вміщатися. Благословення Божі
будуть такій душі вже не під силу. ї чим більше людина буде духовно процвітати,
тим більшою мірою вона буде бачити любов Божу й танути від цієї любові.
Спокуси і скорботи за допуском Божим
Іноді ми проходимо певні випробування — це антибіотики, які Бог дає нам
для зцілення хвороби нашої душі. Ці випробування подають нам велику духовну
допомогу. Людина злегка дістає від Бога "по потилиці", і її
серце зм'якшується. Звичайно, Бог [і не випробовуючи нас] знає, у якому
стані перебуває кожен, але, оскільки цього не знаємо ми, Він допускає
нам пройти через випробування — для того, щоб ми пізнали себе, виявили
пристрасті, що приховуються в нас, і не мали в день Страшного Суду надмірних
претензій. Бо ж навіть якби Бог закривав очі на наші пристрасті й брав
нас до Раю такими, які ми є, то й у Раю ми теж піднімали б хвилю сум'яття
і невдоволення. Тому Бог допускає дияволу створювати спокуси тут, щоб
ці спокуси вибивали з нас пил [пристрастей] так, щоб за допомогою скорбот
наша душа смирилася й очистилася. А після цього Бог наповнює нас Своєю
Благодаттю.
Справжня радість народжується від тієї гіркоти, котру людина з радістю
вкушає за Христа — Котрий зазнав гіркоти для того, щоб нас спасти. Християнин
повинен особливо радуватися тоді, коли на нього находять випробування,
а сам він при цьому не давав до цього приводу.
Іноді ми говоримо Богові: "Боже мій, не знаючи, що Ти зробиш, я повністю
віддаю Тобі всього себе для того, щоб Ти зробив з мене людину". І
Бог, чуючи ці слова, хоче зробити мене не тільки людиною, але чимось більшим,
ніж людина. Тому Він дозволяє дияволу прийти, щоб мене спокусити й помучити.
Зараз, хворіючи на рак, я бачу крутійство диявола, і мені стає смішно.
От же який цей диявол! Знаєте, яким милом миє диявол людину, коли Бог
дозволяє йому її спокусити, щоб людина пройшла через випробування? Диявол
миє людину піною своєї злоби. От яке в нього хороше мило! Подібно до того,
як верблюд у злості плюється піною, так поводиться й диявол у подібних
випадках. А потім він починає терти людину. Звичайно, він робить це не
для того, щоб стерти з людини бруд і зробити її чистішою. Ні, він робить
це від злоби. Одначе Бог дозволяє дияволу терти людину доти, поки не відперуться
її брудні плями й вона не стане чистою. Бо якби Бог дозволив дияволові
терти людину так, як труть одяг, коли його перуть, то диявол перетворив
би людину на лахміття.
— Геронде, чи можемо ми говорити, що різні спокуси, які трапляються
в нашому житті, відбуваються з нами з волі Божої?
— Ні, не будемо змішувати волю Божу з усім тим, що приносить спокусник.
Бог дає дияволу свободу спокушати людину до певного моменту. 1 людині
Він теж залишає вільну волю чинити добро або зло. Однак Бог не може відповідати
за те зло, що його скоїть людина. Приміром, Юда був учнем Христовим. Але
хіба припустимо казати, що воля Божа була, щоб він став зрадником? Ні,
це сам Юда дозволив дияволу увійти в себе. Якась людина попросила священика:
"Прошу тебе, отче, відслужи заупокійну літію за Юду". Однаково
що говорив: "Ти, Христе, несправедливий. Те, що Юда Тебе зрадив,
було Твоєю волею. Тому зараз допоможи йому".
Рідко трапляється, що Бог допускає деяким побожним людям пройти через
випробування заради того, щоб хтось, хто живе неправедним життям, прийшов
до тями і покаявся. Деякі люди, проходячи через випробування, розплачуються
за гріхи свого життя, але при цьому невиправдано нарікають. Бог дає їм
можливість отримати допомогу, бачачи приклад терпіння тих, хто страждає
й не нарікає, не будучи винним. Такі побожні люди отримують подвійну винагороду.
Припустимо, що дуже хороший, побожний глава родини сидить у себе вдома
разом з дружиною й дітьми. Раптово починається землетрус, будинок валиться,
всю його сім'ю завалює уламками, і після страшних мук усі вмирають. Для
чого Бог допустив це? Для того, щоб не нарікали інші — ті, хто винен і
піддається покаранню.
Тому той, хто розмірковує про великі хрести, які несли праведники, ніколи
не сумує через власні маленькі випробування. Такі люди бачать: незважаючи
на те, що скоїли у своєму житті різні гріхи, вони страждають менше, ніж
праведники й тому сповідаються подібно до розсудливого розбійника8: "Ці
люди ні в чому не згрішили й перетерпіли такі страждання. Яких же страждань
достойні ми?" Однак, на жаль, дехто схожий на того розбійника, що
був розіп'ятий ліворуч від Христа9. Такі люди говорять про страждання,
що їх перетерпіли праведники: "Поглянь-но, все життя не випускали
з рук хреста, і яке з ними сталося нещастя!"
Бувають і випадки — правда дуже рідко — коли Бог з любові допускає деяким
обраним подвижникам зазнати великих випробувань. Він робить це, щоб їх
увінчати. Такі люди — наслідувачі Христа. Подивіться: оскільки Свята Сінклітикія
духовно допомагала багатьом людям своїми вмовляннями, диявол захотів перешкодити
їй у цій справі й три з половиною роки преподобна через хворобу перебувала
безмовною10.
А в інших випадках справжній наслідувач Христа просить у Бога милості
простити гріхи ближніх і не піддавати їх Своєму праведному гніву. Така
людина просить, щоб Бог замість цих людей, що згрішили, покарав його,
незважаючи на те, що сам він не винен. Така людина перебуває з Богом у
тісному спорідненні, і Бога дуже зворушує, розчулює велика благородна
любов Його чада. Бог не тільки робить такій людині милість, про яку вона
просить, тобто не тільки прощає гріхи інших, але й допускає цій людині
мученицьку кончину — відповідно до її старанного прохання. А одночасно
Бог готує такій людині найкращий райський царський палац зі ще більшою
славою, тому що багато людей несправедливо засуджували цю людину й думали,
що Бог карає її нібито за її власні гріхи.
Невдячність за любов Божу
— Геронде, випробування завжди йдуть людям на користь?
— Залежить від того, як людина ставиться до випробувань. Ті, хто не має
доброго налаштування, у випробуваннях, які находять на них, починають
хулити Бога. "Чому зі мною це відбулося? — нарікають такі люди —
Подивися, адже у такого-то все гаразд! Ну що це за Бог, Котрий допускає
все це?" Такі люди не кажуть "згрішив", але мучаться. А
от люди благочестиві дякують Богові так: "Слава Богу! Це випробування
привело мене до Нього. Бог допустив це для мого блага". Колись такі
люди могли зовсім не ходити до церкви, але після випробувань вони починають
ходити в храм, сповідатися й причащатися. А, крім того, часто людей дуже
жорстких Бог у якийсь момент випробуваннями приводить у стан такого любочестя,
що самі вони повертаються на сто вісімдесят градусів і розсипаються в
порох від болю, якого зазнають за все те, що вони скоїли.
— Геронде, коли в нас все йде добре, то ми повинні говорити
"Слава Тобі, Боже"?
— Та якщо ми не говоримо "Слава Тобі, Боже у радощах, то як ми скажемо
це в скорботах? Ти що, дякуєш Богові в скорботах і не хочеш віддячити
Йому в радощах? Але, звичайно, якщо людина невдячна, то любов Божа їй
невідома. Невдячність — це великий гріх. Для мене це гріх смертний. Людина
невдячна нічим не задовольняється, ніщо їй не приносить радості. З всякої
нагоди вона нарікає. Усі й усе перед нею винні. У мене на батьківщині,
у Фарасах, як солодощі, дуже любили виноградне сусло. І от якось уночі
одна дівиця почала плакати, тому що їй захотілося них ласощів. Що тут
вдієш? Довелося її матері йти до сусідів і просити. З'ївши трохи сусла,
дівиця знову почала плакати, стукати ногами по підлозі й кричати: "Мамо,
я хочу ще й сметани!" — "Донечко, де ж я тобі знайду сметани
в таку годину?" — запитала матір. Ні, "хочу сметани" і
все тут. Що робити? Поплелася неборачка мати до сусідки й попросила в
борг і сметани. Спробувавши сметани, дочка знову заревіла. "Ну а
чому ти зараз плачеш?" — запитує мати. "Мамо, я хочу, щоб ти
мені їх змішала!" Ну що ж, бере мама сусло й сметану й змішує. Але
дочка все своє: ревіти не перестає. "Мамо, я не можу їх їсти разом!
Хочу, щоб ти мені їх розділила!" Ну тут уже мамі нічого не залишалося,
як від душі відлупцювати дочку по щоках! Ось так і відокремилося сусло
від сметани.
Я хочу сказати, що подібно до цієї дівиці поводяться деякі люди, і тоді
на них спадає покарання Боже. Нам треба, принаймні, визнавши свою невдячність,
день і ніч дякувати Богові за ті благословення, які Він нам подає. Роблячи
так, ми будемо наступати на п'яти боягузливому дияволу, що, зібравши всіх
своїх тангалашок, вивітриться як чорний дим, тому що [визнаючи свою невдячність
і дякуючи Богові за його благословення], ми будемо бити диявола у болюче
місце. Наші малі випробування й великі випробування наших ближніх
У кожній зі спокус, яких ми зазнали, найкращі ліки — це ще тяжче випробування,
якого зазнали наші ближні. Треба лише порівнювати їх з випробуванням,
якого зазнали ми самі, і бачити між ними різницю й ту велику любов, яку
виявив до нас Бог, допустивши мале випробування нам. Поступаючи так, ми
станемо Йому дякувати, нам буде боляче за нашого ближнього, котрий страждає
більше, ніж ми, і ми будемо молитися сердечною молитвою за те, щоб Бог
подав йому допомогу. Приміром, мені ампутували ногу. "Слава Тобі,
Боже, — скажу я, — що в мене є, принаймні, одна нога. Адже іншому ампутували
обидві. І навіть якщо я перетворюся на культяпку, якщо мені відріжуть
і руки, і ноги, то я однаково скажу: "Слава Тобі, Боже, за те, що
я ходив на ногах стільки років, адже інші вже народилися на світ нездатними
до руху каліками".
Почувши, що якийсь глава сім'ї одинадцять років мучиться від кровотеч,
я сказав: "Куди мені до нього! Мирський чоловік одинадцять років
мучиться кровотечами, при цьому він має дітей, повинен підніматися вранці
і йти на роботу, тоді як я не промучився цими кровотечами навіть і семи
років!"11. Думаючи про іншого, про те, хто зазнає таких страждань,
я виправдати себе не можу. А ось починаючи думати про те, що я страждаю,
у той час як інші живуть розкошуючи, про те, що ночами я щопівгодини змушений
підніматися, тому що в мене проблеми з кишківником, і я не можу заснути,
тоді як інші сплять безтурботним сном, я виправдовую себе, навіть якщо
нарікаю. Ти, сестро, скільки часу мучишся від герпесу?12
— Вісім місяців, Геронде.
— Бачиш? Одному Бог дає помучитися цією хворобою два місяці, іншому —
десять місяців, третьому — п'ятнадцять. Я тебе розумію. Тобі дуже боляче.
Дехто від цієї хвороби впадає у розпач. Але от якщо мирська людина, помучившись
один-два місяці від герпесу й від сильного болю впавши у відчай, довідається,
що духовна людина мучиться тією ж хворобою вже цілий рік і при цьому терпить
і не нарікає, то вона відразу ж отримує розраду. "Поглянь- но, —
говорить хворий. — Я захворів два місяці тому і вже дійшов до відчаю,
а інший бідолаха мучиться цілий рік — і нічого! А я ж ще й грішу, тоді
як він живе духовно". У такий спосіб цю людину ще ніхто не наставляв,
а вона вже дістає допомогу!
Скорботи, які заподіюють нам люди
— Геронде, якщо людина за допуском Божим терпить скорботи й
несправедливості від людей, то це терпіння очищає її від пристрастей?
— Вона ще запитує! Та воно її не просто очищає, воно її дистилює! Хіба
є щось вище за таке терпіння? Подібним чином людина може розрахуватися
зі своїми гріхами. Подивіться: пійманого злочинця б'ють, саджають у в'язницю,
там він здійснює свій малий "канон". І якщо така людина щиро
покається, то вона спасається од вічної темниці. Хіба це дріб'язкова справа,
коли через земне страждання людина оплачує свій рахунок у вічності?
З радістю перетерплюйте будь-яку скорботу. Скорботи, які заподіюють нам
люди, більш солодкі, ніж ті солодкі "сиропи", якими напувають
ті, хто нас любить. Подивися, адже в заповідях блаженства Христос не говорить:
"Блаженні ви, коли вас будуть хвалити", але "Блаженні ви,
коли вас будуть зневажати...."" до того ж "наговорювати
на вас". Коли людину несправедливо ганять, вона відкладає духовні
заощадження в небесну скарбницю. А якщо ганьба, якої вона зазнала, заслужена,
то вона розплачується зі своїми гріхами. Тому ми не тільки безмовно повинні
терпіти того, хто нас спокушає, але й відчувати до нього подяку, тому
що ця людина дає нам сприятливу можливість потрудитися в любові, у смиренності,
у терпінні.
Звичайно, наклепники працюють як спільники тангалашки. Але зазвичай сильний
вітер ламає й викорчовує ті кволі дерева, коріння яких неглибоке. А ось
тим деревам, які мають глибоке коріння, сильний вітер допомагає запустити
їхнє коріння ще глибше.
Ми повинні молитися за всіх, хто нас злословить, і просити в Бога, щоб
він дав їм покаяння, просвічення й здоров'я. Ми не повинні залишати в
собі ні сліду ненависті до цих людей. Будемо втримувати в собі тільки
досвід від спокуси, якій ми піддалися, викидати всю гіркоту [образ і неприязні]
і пам'ятати слова преподобного Єфрема Сіріна: "Якщо ти зазнаєш наклепу
й після цього чистота твоєї совісті стане явною, то не високомудруй, але
в смиренномудрості працюй для Господа, Котрий позбавив тебе від людського
наклепу для того, щоб ти не впав "жалюгідною жертвою"14.
Зноски:
1 Пс.65:12.
2 Пс.65:12.
3 Див.: Ό Μέγας Συαξαριστής τής'Ορθοδόξου'Εκκλησίας. Τ. 12. Σ 243-244.
4 Прип. 3:12.
5 Там же
6 Див.: Мт. 2:16.
7 Див.: Часослов. М„ 1990. С 288.
8 Див. Лк. 23: 39 і далі.
9 Там само.
10 Пам'ять прп. Сішслітікії здійснюється 5-ю січня. Див: Жития святых
на русском языке. Январь. M. 1904. С. 189.
11 3 1988 р. Старець мав постійні кишкові кровотечі.
12 Опоясуючий герпес — вірусне захворювання, з висипаннями на шкірі
згрупованих пухирців на ерітематозно-набряковій основі. Викликає сильні
болі і різні ускладнення в організмі. — Прим. переклад.
13 Мт.5:11.
14 'Οσίου Έφαίμ τού Σύρου. "Εργα. Τόμος Α'. Θεσσλονίκη, 1988. Σ.
253.
[ Повернутися до
змісту книги: Старець Паїсій Святогорець "Сімейне життя".
Том 4. ]
[ Cкачати книгу:
Старець Паїсій Святогорець "Сімейне життя". Том 4. ]
[ Cкачати
книгу в аудіоформаті: Старець Паїсій Святогорець "Сімейне життя".
Том 4. (на російській мові) ]
[ Купити книгу
- Паїсій Святогорець "Сімейне життя" ]
Нагору
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
| Підписатись на розсилку |
|
|
|
| Християнські ресурси |
|
|
|
| Нове на форумі |
|
|
|
| Проголосуй! |
|
|
|
|
[