 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Блаженної пам'яті старець Паїсій СвятогорецьСлова. Том 4.Сімейне життя Увійшовши в ранньому віці у велику сім'ю Церкви як її старанний член,
Старець відчував, що вже не належить своїй маленькій [тілесній] сім'ї.
Набувши Божественної любові, він став Божим чадом і тому — відчуваючи
всіх людей своїми братами й сестрами — любив кожного "повнотою Ісуса
Христа" (Фил. 1: 8). "Коли бачу літню людину — говорив нам Старець,
— я кажу собі, що це мій батько. Бачу старшу жінку, я кажу, що це моя
мати. Зустрічаючи дитину, дивлюся на неї як на свого маленького племінника.
Я люблю всіх. За одних мені радісно, за інших — боляче. Тобі відомий подібний
стан?" Але й сам Старець у кожному конкретному випадку ставав для
людей сином, братом, батьком, дідусем. Ця непідробна любов допомагала
кожному, хто зближувався зі Старцем, змінитися на краще і, прийнявши слово
Боже, жити згідно з ним. Будучи частинкою Тіла Христового, Старець не
тільки з болем молився за людей, у яких були труднощі в сімейному житті,
але — відгукуючись на їхні прохання — допомагав їм і своїм словом. Він
допомагав людям навіть у найделікатніших питаннях сімейного життя, незважаючи
на те що, як чернець, сам вів життя подвижницьке.
Випробуваний вогнем спокус і загартований у горнилі хвороби, яка у різних
формах турбувала його з 1947 року до самої кончини в 1994 році, Старець
співчував кожному стражденному й з болем молився за тих, кого мучив біль.
Про своє власне здоров'я він піклувався лише настільки, щоб обслуговувати
себе самого й допомогти тим, хто до нього приходив. Він вірив: якщо хтось
молиться за інших хворих, не звертаючи уваги на власний біль, то це приводить
Бога в розчулення й Він чує таку молитву. Втім, Старець радив хворим людям
спочатку самим зробити все полюдськи можливе для свого зцілення, а вже
те, що понад людські сили, — залишити Богові. Водночас, зміцнючи віру
людей, він закликав їх ставитися до своєї недуги з надією на Бога, не
забувати, що упродовж життя земного всі ми — "чужоземці й мандрівники"
(порівн. 1 Пет. 2: 11), і маємо готуватися до життя вічного.
Даний том складається зі вступної глави й шести частин. Багато питань
були поставлені Старцеві Ігуменею й деякими сестрами нашого монастиря.
Старець благословляв нас відсилати людей, які просять нашої духовної допомоги,
до духівника, проте, часто в розмові з Ігуменею або з котроюсь зі старших
сестер, люди, обтяжені труднощами, розповідають про свій біль
і просять поради. Іноді, для того щоб бути впевненими в тому, що ми
правильно відповіли на те чи інше серйозне або заплутане запитання, ми
зверталися до Старця, і він говорив нам, як вирішувати ту чи іншу проблему
по-Божому. Однак і сам Старець під час спільних монастирських зібрань
і в особистих бесідах із сестрами, використовуючи як зачіпку який-небудь
випадок з життя нашого монастирського гуртожитку або задане нами запитання,
нерідко говорив про труднощі, які підстерігають християн у сучасному житті.
Він робив це для того, щоб ми з болем молилися за світ. Крім того, Старець
наводив приклади з життя батьків чи матерів, які, не маючи тих сприятливих
духовних можливостей, які є в ченців, жили святим життям. У такий спосіб
отець Паїсій спонукав нас подвизатися з більшим любочестям. Деякі відповіді
Старця доповнені уривками з його листів, переданих нам тими священнослужителями
й побожними мирянами, яким вони були адресовані.
Том відкриває вступна глава під заголовком "Молодь на життєвому
розпутті". Вона адресована юнакам і дівчатам, які вагаються у виборі
життєвого шляху. У цій главі особливо відзначено, що обидва шляхи, визначені
нашою Церквою, — сімейне й чернече життя — благословенні. Юні повинні
вибрати один шлях згідно зі своїм покликанням, силою й любочестям. Їм
варто зробити це не залежно від чиїхось "підштовхувань", а з
довірою до Бога. Чисте й духовне життя юних — основна передумова успіху
на обраному шляху — чи то життя чернече, чи сімейне.
У першій із шести частин даної книги визначаються основні засади сімейного
життя: благородна, великодушна любов і повага чоловіка й жінки один до
одного. Терпіння у труднощах, яке супроводжується молитвою, рятує сім'ю
від розпаду.
У другій частині йдеться про обов'язки й відповідальність батьків за
правильне виховання дітей і особливо підкреслюється важливість батьківського
прикладу, цього "мовчазного повчання" батьками дітей, а також
наголошується на винятковій ролі матері в сім'ї. Старець підкреслює й
те, що батьківська ніжність, любов — основні передумови природного й нормального
розвитку кожної дитини.
Третя частина тому присвячена дітям. Тут йдеться про їхні радощі й труднощі
— з дитинства до зрілості, а також про їхні обов'язки перед батьками.
Повага й любов дітей до батьків — не тільки в дитячому, але й у зрілому
віці — є передумовою того, що вони дістануть благословення Боже.
У четвертій частині Старець дає читачам прості й практичні поради про
духовне життя в сім'ї. Ці поради допомагають дітям і батькам щодня на
практиці переживати Євангеліє — незалежно від того, перебувають вони вдома
чи на роботі. Старець говорить і про те, що робота, якою займається людина,
не повинна виснажувати її постійною душевною тривогою, а навпаки — має
сприяти духовному вдосконаленню.
П'ята частина присвячена різним випробуванням, яким піддаються люди
у своєму житті. Старець показує, яку [велику] розраду й силу дає людям
Бог, якщо вони не просто терплять послані їм випробування, але й славословлять
за них Бога. Хвороба, каліцтво, наклеп — це благословення для людини,
котра вловила найглибший сенс життя. Пережитими стражданнями людина розплачується
за свої гріхи або ж заробляє собі небесну винагороду.
Нарешті у шостій частині зібрані відповіді Старця на запитання про те,
як правильно ставитися до смерті і як до неї готуватися. Він роз'яснює,
у чому
полягає істинна розрада людей, які вболівають за втрату близьких, і
підкреслює, наскільки допомагають покійним заупокійні служби, молитва
й милостиня, чинені за їхнє упокоения. Просто й образно Старець змальовує
картину майбутнього Страшного Суду й вічного життя.
Зібрані в даному томі повчання Старця можуть, з одного боку, допомогти
тим мирянам, що подвизаються, з великою вірністю продовжити свій "добрий
подвиг" (порівн. І Тим. 6: 12). З іншого боку, вони можуть пробудити
совість людей, які потерпають далеко од Бога, викликати в них бажання
стати свідомими членами Церкви й радуватися в маленькій общині своєї сім'ї
тому миру, що його дає духовне життя. Одночасно Старець підкреслює, що
в шлюбі треба дотримуватися всіх заповідей Божих, які "не є особливо
тяжкими" (І Йн. 5: 3). Наприклад, якщо хтось із подружжя жертвує
власною волею і має послух до іншого, то він чинить так через любов і
тому не відчуває себе пригнобленим, але переживає солодку втіху.
Можливо, сучасній людині, що звикла до "розгнузданих законів"
нинішнього суспільства, деякі судження Старця Паїсія здадуться максималістськими
й нездійсненними. Але, осмисливши слова Старця у світлі Євангелія, читач
переконається, що вони є його точним, безкомпромісним вираженням. Те,
до чого завжди прагне Старець, — це досконалість у Христі. Однак його
богопросвітницьке пастирство довготерпить людську неміч і використовує
святоотцівську ікономію 1,
зрозуміло, не опускаючись при цьому до компромісу із гріхом. Прикладами
з життя минулих часів Старець допомагає, сушеній людині зрозуміти, що
Бог є Бог Живий й "усе в усіх діє" (І Кор. 12: 6). Він діє не
тільки в майбутньому житті як Винагороджувач, але й у житті теперішньому
— як ніжний, люблячий Батько. Однак і людина зі свого боку повинна виявити
свою добру волю й здійснити свій малий подвиг. Трохи потрудившись, ми
багато чого здобуваємо. Здійснити цей малий труд людині необхідно — щоб
дати Богові "право втручатися" у її життя великою божественною
допомогою.
Дякуємо тим, хто, прочитавши рукопис даного тому перед виданням, з повагою
висловив свої зауваження й допоміг зробити книгу кращою.
Молитовно бажаємо, щоб Слова Старця допомогли сім'ї, котра — у наші
дні особливо — страждає через забуття або зневажання заповідей Божих,
знайти в надрах Православної Церкви своє істинне призначення, щоб батьки
й діти почали жити в Раю вже в цьому житті. Амінь.
Батьки, які народжують дітей і дають їм тіло, повинні, наскільки можливо, сприяти їхньому духовному відродженню. Те, що батьки не мають сили зробити для своїх дітей самі, їм варто згодом передоручити вчителям. Тому наша Церква й молиться "за батьків та вчителів". Однак, крім тілесних батьків, є й батьки духовні. Духівники трудяться над духовним відродженням людей і сприяють вихованню дітей більш дієво.
1 - В православному богослов'ї "ікономією" називається відхилення у виняткових випадках від точного смислу Священних Канонів в їхньому практичному використанні. Церква користується ікономією за образом невиреченої поблажливості і людинолюбства Божого, і ціль його використання — духовна користь і спасіння людини. (Далі примітки грецьких видавців подаються без вказівок.)
[ Повернутися до змісту книги: Старець Паїсій Святогорець "Сімейне життя". Том 4. ] [ Cкачати книгу: Старець Паїсій Святогорець "Сімейне життя". Том 4. ] [ Купити книгу - Паїсій Святогорець "Сімейне життя" ]
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
Четвертий
том продовжує публікацію "Слів" блаженного Старця Паїсія. У цій
книзі зібрані повчання Старця про сім'ю й ті випробування, через які переходить
людина внаслідок кризи сім'ї в нашу епоху. Старець говорив, що найбільше
листів він отримував від людей, які мали проблеми в сімейному житті, і підкреслював,
що причина цих проблем — віддалення людей від Бога і їхнє самолюбство. "За
старих часів, — казав він, — життя було більш умиротвореним, й люди проявляли
терпіння. А сьогодні всі, кого не візьми, — немов запальнички: [спалахують
іскрами і] не можуть витримати жодного слова. І після цього відразу розлучаються".
[
