Християнська бібліотека. Старець Паїсій Святогорець. Передмова. Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Сімейне життя.
Кажу ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити!                Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того, хто має владу, убивши, укинути в геєнну. Так, кажу вам: Того бійтеся!                Чи ж не п'ять горобців продають за два гроші? Та проте перед Богом із них ні один не забутий.                Але навіть волосся вам на голові пораховане все. Не бійтесь: вартніші ви за багатьох горобців!                Кажу ж вам: Кожного, хто перед людьми Мене визнає, того визнає й Син Людський перед Анголами Божими.                Хто ж Мене відцурається перед людьми, того відцураються перед Анголами Божими.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Сімейне життя - Передмова
   

Блаженної пам'яті старець Паїсій Святогорець

Слова. Том 4.

Сімейне життя

Сімейне життяЧетвертий том продовжує публікацію "Слів" блаженного Старця Паїсія. У цій книзі зібрані повчання Старця про сім'ю й ті випробування, через які переходить людина внаслідок кризи сім'ї в нашу епоху. Старець говорив, що найбільше листів він отримував від людей, які мали проблеми в сімейному житті, і підкреслював, що причина цих проблем — віддалення людей від Бога і їхнє самолюбство. "За старих часів, — казав він, — життя було більш умиротвореним, й люди проявляли терпіння. А сьогодні всі, кого не візьми, — немов запальнички: [спалахують іскрами і] не можуть витримати жодного слова. І після цього відразу розлучаються".

Увійшовши в ранньому віці у велику сім'ю Церкви як її старанний член, Старець відчував, що вже не належить своїй маленькій [тілесній] сім'ї. Набувши Божественної любові, він став Божим чадом і тому — відчуваючи всіх людей своїми братами й сестрами — любив кожного "повнотою Ісуса Христа" (Фил. 1: 8). "Коли бачу літню людину — говорив нам Старець, — я кажу собі, що це мій батько. Бачу старшу жінку, я кажу, що це моя мати. Зустрічаючи дитину, дивлюся на неї як на свого маленького племінника. Я люблю всіх. За одних мені радісно, за інших — боляче. Тобі відомий подібний стан?" Але й сам Старець у кожному конкретному випадку ставав для людей сином, братом, батьком, дідусем. Ця непідробна любов допомагала кожному, хто зближувався зі Старцем, змінитися на краще і, прийнявши слово Боже, жити згідно з ним. Будучи частинкою Тіла Христового, Старець не тільки з болем молився за людей, у яких були труднощі в сімейному житті, але — відгукуючись на їхні прохання — допомагав їм і своїм словом. Він допомагав людям навіть у найделікатніших питаннях сімейного життя, незважаючи на те що, як чернець, сам вів життя подвижницьке.

Випробуваний вогнем спокус і загартований у горнилі хвороби, яка у різних формах турбувала його з 1947 року до самої кончини в 1994 році, Старець співчував кожному стражденному й з болем молився за тих, кого мучив біль. Про своє власне здоров'я він піклувався лише настільки, щоб обслуговувати себе самого й допомогти тим, хто до нього приходив. Він вірив: якщо хтось молиться за інших хворих, не звертаючи уваги на власний біль, то це приводить Бога в розчулення й Він чує таку молитву. Втім, Старець радив хворим людям спочатку самим зробити все полюдськи можливе для свого зцілення, а вже те, що понад людські сили, — залишити Богові. Водночас, зміцнючи віру людей, він закликав їх ставитися до своєї недуги з надією на Бога, не забувати, що упродовж життя земного всі ми — "чужоземці й мандрівники" (порівн. 1 Пет. 2: 11), і маємо готуватися до життя вічного.

Даний том складається зі вступної глави й шести частин. Багато питань були поставлені Старцеві Ігуменею й деякими сестрами нашого монастиря. Старець благословляв нас відсилати людей, які просять нашої духовної допомоги, до духівника, проте, часто в розмові з Ігуменею або з котроюсь зі старших сестер, люди, обтяжені труднощами, розповідають про свій біль

і просять поради. Іноді, для того щоб бути впевненими в тому, що ми правильно відповіли на те чи інше серйозне або заплутане запитання, ми зверталися до Старця, і він говорив нам, як вирішувати ту чи іншу проблему по-Божому. Однак і сам Старець під час спільних монастирських зібрань і в особистих бесідах із сестрами, використовуючи як зачіпку який-небудь випадок з життя нашого монастирського гуртожитку або задане нами запитання, нерідко говорив про труднощі, які підстерігають християн у сучасному житті. Він робив це для того, щоб ми з болем молилися за світ. Крім того, Старець наводив приклади з життя батьків чи матерів, які, не маючи тих сприятливих духовних можливостей, які є в ченців, жили святим життям. У такий спосіб отець Паїсій спонукав нас подвизатися з більшим любочестям. Деякі відповіді Старця доповнені уривками з його листів, переданих нам тими священнослужителями й побожними мирянами, яким вони були адресовані.

Том відкриває вступна глава під заголовком "Молодь на життєвому розпутті". Вона адресована юнакам і дівчатам, які вагаються у виборі життєвого шляху. У цій главі особливо відзначено, що обидва шляхи, визначені нашою Церквою, — сімейне й чернече життя — благословенні. Юні повинні вибрати один шлях згідно зі своїм покликанням, силою й любочестям. Їм варто зробити це не залежно від чиїхось "підштовхувань", а з довірою до Бога. Чисте й духовне життя юних — основна передумова успіху на обраному шляху — чи то життя чернече, чи сімейне.

У першій із шести частин даної книги визначаються основні засади сімейного життя: благородна, великодушна любов і повага чоловіка й жінки один до одного. Терпіння у труднощах, яке супроводжується молитвою, рятує сім'ю від розпаду.

У другій частині йдеться про обов'язки й відповідальність батьків за правильне виховання дітей і особливо підкреслюється важливість батьківського прикладу, цього "мовчазного повчання" батьками дітей, а також наголошується на винятковій ролі матері в сім'ї. Старець підкреслює й те, що батьківська ніжність, любов — основні передумови природного й нормального розвитку кожної дитини.

Третя частина тому присвячена дітям. Тут йдеться про їхні радощі й труднощі — з дитинства до зрілості, а також про їхні обов'язки перед батьками. Повага й любов дітей до батьків — не тільки в дитячому, але й у зрілому віці — є передумовою того, що вони дістануть благословення Боже.

У четвертій частині Старець дає читачам прості й практичні поради про духовне життя в сім'ї. Ці поради допомагають дітям і батькам щодня на практиці переживати Євангеліє — незалежно від того, перебувають вони вдома чи на роботі. Старець говорить і про те, що робота, якою займається людина, не повинна виснажувати її постійною душевною тривогою, а навпаки — має сприяти духовному вдосконаленню.

П'ята частина присвячена різним випробуванням, яким піддаються люди у своєму житті. Старець показує, яку [велику] розраду й силу дає людям Бог, якщо вони не просто терплять послані їм випробування, але й славословлять за них Бога. Хвороба, каліцтво, наклеп — це благословення для людини, котра вловила найглибший сенс життя. Пережитими стражданнями людина розплачується за свої гріхи або ж заробляє собі небесну винагороду.

Нарешті у шостій частині зібрані відповіді Старця на запитання про те, як правильно ставитися до смерті і як до неї готуватися. Він роз'яснює, у чому

полягає істинна розрада людей, які вболівають за втрату близьких, і підкреслює, наскільки допомагають покійним заупокійні служби, молитва й милостиня, чинені за їхнє упокоения. Просто й образно Старець змальовує картину майбутнього Страшного Суду й вічного життя.

Зібрані в даному томі повчання Старця можуть, з одного боку, допомогти тим мирянам, що подвизаються, з великою вірністю продовжити свій "добрий подвиг" (порівн. І Тим. 6: 12). З іншого боку, вони можуть пробудити совість людей, які потерпають далеко од Бога, викликати в них бажання стати свідомими членами Церкви й радуватися в маленькій общині своєї сім'ї тому миру, що його дає духовне життя. Одночасно Старець підкреслює, що в шлюбі треба дотримуватися всіх заповідей Божих, які "не є особливо тяжкими" (І Йн. 5: 3). Наприклад, якщо хтось із подружжя жертвує власною волею і має послух до іншого, то він чинить так через любов і тому не відчуває себе пригнобленим, але переживає солодку втіху.

Можливо, сучасній людині, що звикла до "розгнузданих законів" нинішнього суспільства, деякі судження Старця Паїсія здадуться максималістськими й нездійсненними. Але, осмисливши слова Старця у світлі Євангелія, читач переконається, що вони є його точним, безкомпромісним вираженням. Те, до чого завжди прагне Старець, — це досконалість у Христі. Однак його богопросвітницьке пастирство довготерпить людську неміч і використовує святоотцівську ікономію 1, зрозуміло, не опускаючись при цьому до компромісу із гріхом. Прикладами з життя минулих часів Старець допомагає, сушеній людині зрозуміти, що Бог є Бог Живий й "усе в усіх діє" (І Кор. 12: 6). Він діє не тільки в майбутньому житті як Винагороджувач, але й у житті теперішньому — як ніжний, люблячий Батько. Однак і людина зі свого боку повинна виявити свою добру волю й здійснити свій малий подвиг. Трохи потрудившись, ми багато чого здобуваємо. Здійснити цей малий труд людині необхідно — щоб дати Богові "право втручатися" у її життя великою божественною допомогою.

Дякуємо тим, хто, прочитавши рукопис даного тому перед виданням, з повагою висловив свої зауваження й допоміг зробити книгу кращою.

Молитовно бажаємо, щоб Слова Старця допомогли сім'ї, котра — у наші дні особливо — страждає через забуття або зневажання заповідей Божих, знайти в надрах Православної Церкви своє істинне призначення, щоб батьки й діти почали жити в Раю вже в цьому житті. Амінь.

16 вересня 2002 року
Пам'ять Святої Великомучениці Юхими
Ігуменя обителі Святого Апостола і Євангеліста
Иоана Богослова черниця Філофея
зі сестрами во Христі

Батьки, які народжують дітей і дають їм тіло, повинні, наскільки можливо, сприяти їхньому духовному відродженню. Те, що батьки не мають сили зробити для своїх дітей самі, їм варто згодом передоручити вчителям. Тому наша Церква й молиться "за батьків та вчителів". Однак, крім тілесних батьків, є й батьки духовні. Духівники трудяться над духовним відродженням людей і сприяють вихованню дітей більш дієво.

 


1 - В православному богослов'ї "ікономією" називається відхилення у виняткових випадках від точного смислу Священних Канонів в їхньому практичному використанні. Церква користується ікономією за образом невиреченої поблажливості і людинолюбства Божого, і ціль його використання — духовна користь і спасіння людини. (Далі примітки грецьких видавців подаються без вказівок.)




[ Повернутися до змісту книги: Старець Паїсій Святогорець "Сімейне життя". Том 4. ]

[ Cкачати книгу: Старець Паїсій Святогорець "Сімейне життя". Том 4. ]

[ Cкачати книгу в аудіоформаті: Старець Паїсій Святогорець "Сімейне життя". Том 4. (на російській мові) ]

[ Купити книгу - Паїсій Святогорець "Сімейне життя" ]



Паїсій Святогорець "Слова" (українською):

Паисий Святогорец "Слова" (на русском):

[ Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину" Том I ]

[ Паїсій Святогорець "Духовне пробудження" Том II ]

[ Паїсій Святогорець "Духовна боротьба" Том III ]

[ Паїсій Святогорець "Сімейне життя" Том IV ]

[ Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти" Том V ]

[ Паисий Святогорец "С болью и любовью о современном человеке" Том I ]

[ Паисий Святогорец "Духовное пробуждение" Том II ]

[ Паисий Святогорец "Духовная борьба" Том III ]

[ Паисий Святогорец "Семейная жизнь" Том IV ]

[ Паисий Святогорец "Страсти и добродетели" Том V ]




Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!