 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Блаженної пам'яті старець Паїсій СвятогорецьСлова. Том 3.Духовна боротьбаЧастина четверта - Чорні сили пітьмиПодвижництво і заблудження (омани)- Геронде, я боюся омани (заблудження). — Правильно робиш. Той, хто боїться заблудження, не впадає в заблудження, тому що така людина, будучи уважною, сповідає [Старцеві] всі свої помисли. Вона не приховує нічого й у такий спосіб дістає допомогу. — Геронде, а що таке схильність до заблудження? — Бути схильним до заблудження — означає мати ідею про те,що ти щось із себе являєш, і показувати іншим те, що ти займаєшся якимось діянням. Бути схильним до заблудження — означає вважати, що ти досягла духовного стану, оскільки, наприклад, здійснюєш якийсь подвиг, а про інших думати, що вони ще не усвідомили смислу духовного життя, і поводитися з ними гордовито. Якщо людина егоїстично насилує себе в подвижництві, бажаючи досягти рівня якогось святого й для того, щоб інші нею захоплювалися, — то це початок омани. Одне діло — примушувати, а інше — насилувати себе в подвигу. Якось я сказав одній людині: "Будь уважним, щоб не впасти в оману через неправильне ставлення до духовного життя. Ти перебуваєш у духовній небезпеці". — "Я впаду в оману? — обурився він. — Та я навіть м'яса й то не їм!" Тим часом ця людина не ходила навіть на сповідь. Свої гріхи він "сповідав" іконі. "Ти православний чи ти протестант? — запитав я його. — У якій книзі ти прочитав, що так треба сповідатися?" — "А що? — запитує він мене. — Хіба Христос мене не чує?" Розумієш, що діється! — Геронде, чи допомагає тілесний подвиг у боротьбі проти пристрастей? — Якщо тілесний подвиг використовується для того, щоб побороти пристрасті, то допомагає. Тіло усмиряється, і плоть підкоряється духові. Однак якщо хтось займається "сухим" подвижництвом1, то в результаті в нього створюються ілюзії. Адже подвижництво такого роду культивує душевні пристрасті, розвиває гординю, примножує самовпевненість і веде до заблудження. Тоді, дивлячись на своє "сухе" подвижництво, людина приходить до висновків про свій духовний успіх. "Я займаюся таким-то і таким-то тілесним діянням, — пишається він. — А ось такий-то брат щодо цього кульгає. Я вже дійшов до рівня такого-то святого, а іншого святого я вже перевершив..." — і він примножує свої пости і чування. Але весь чинений ним подвиг вилітає в трубу, тому що людина здійснює його не з метою позбутися пристрастей, а для того, щоб дістати егоїстичне задоволення. Я знав одного ченця, котрий через гординю займався тілесним діянням, і його помисел говорив йому, що він великий аскет. Він дійшов уже до крайності: не їв, зовсім не прав одягу і лежав у страшному смороді й бруді. Від бруду його одяг повністю згнив. Якось я взяв його одяг, щоб випрати. Але що там було прати! Одного разу він сказав мені: "Преподобного Иоана Кущника2 я вже залишив позаду". — "Та що ж ти, — кажу, — мелеш? По-твоєму, святий Йоан Кущник досяг святості через бруд?" Минуло ще кілька днів, він знову прийшов до мене й заявив: "Преподобного Максима Кавсокалівіта3 я теж залишив позаду". — "Тобто як же це ти його залишив позаду?" — запитав я. "Та як, — відповідає, — дуже просто: кручусь як дзиґа по Святій Афонській Горі!" — "Ну ти, — кажу, — даєш! Преподобний Максим досяг станів безтілесних і літав, а не крутився, як ти — дзиґою!" Потім цей чоловік став "обробляти" у собі пам'ять смертну й у помислі навіював собі: "Зараз я перебуваю в пеклі". Минуло ще трохи часу, і він — нібито для того щоб смиритися — почав говорити: "Зараз я став дияволом, став сатаною і піду збирати своїх прихильників". У такий ось спосіб ця людина впала в оману. Увага до уяви— Геронде, Ви говорили, що під час молитви нашому розуму варто уникати різних картин з життя Христа й такого подібного. Для чого їх потрібно уникати? — Для того, щоб диявол не спокусив нас за допомогою фантазій, уяви. Уява — річ хороша, і якщо вона використається з толком, то має велику силу. Є люди, які, наприклад, можуть побачити якийсь пейзаж, а через рік пригадати його зовсім таким, яким він є насправді, і відобразити його на картині. Таку здатність дає людині Бог, однак диявол використовує це у своїх цілях. Люди, які впали в оману, уявляють побачене або прочитане ними так, як їм хочеться. А потім вірять, що картина, намальована їхньою уявою, є справжньою. Для того, щоб ці нещасні отримали допомогу, їм варто перебувати під постійним [духовним] спостереженням, тому що диявол повсякчас обводить їх навколо пальця. Тому, коли людині, наділеній від природи [багатою] уявою, кажуть, що вона мислить неправильно, їй необхідно задуматися й ставити після свого помислу знаки запитання. Я був знайомий з однією звичайною жінкою, котра постійно молилася і просила Христа про те, щоб побачити Його тут, у цьому житті, оскільки — як вона твердила — у житті іншому однаково б Його не побачила. І дійсно, коли вона підійшла причащатися, Христос явився їй у Святій Чаші у вигляді Дитини із закривавленим волоссям. Потім видіння зникло, і жінка змогла причаститися. Після цієї події ворог почав обробляти її помислом про те, що вона щось із себе являє, а потім розпікав її уяву й постійно влаштовував їй свої "кіноперегляди". Якось, виїхавши зі Святої Афонської Гори в світ, я застав цю нещасну в одному будинку й почув, як вона переказувала свої фантазії чоловікам і жінкам, які там зібралися. Мені коштувало величезних зусиль привести її до тями. Я дав їй доброї прочуханки на очах у всіх, для того, щоб її чарівний стан став явним і вона смирилася. — Геронде, ці видіння були її фантазією? — Фантазією й оманою. — Геронде, вона що, не розповідала своєму духівникові про ці видіння? — Знаєш, що відбувається в подібних випадках? Сатана обманює таких людей тим, що вони бачать. Вони не замислюються, і їм навіть у голову не приходить, що про подібні "видіння" треба розповісти духівникові. Який же диявол умілець! Страшне діло! Якщо людина неуважна до своєї уяви, то спокусник може ввести її в оману, використавши навіть якусь найпростішу, звичайну подію. Коли я жив у монастирі Стоміон, то, читаючи взимку вечірню, розпалював пічку. Жінки, які іноді приходили в монастир з міста, почали зауважувати, що під час вечірні від ікони Пресвятої Богородиці в іконостасі доносився якийсь хрускіт. Я на цей хрускіт уваги не звертав, а жінки почали шепотітися між собою: "Уявляєте! Коли чернець читає вечірню, від ікони Божої Матері лунає хрускіт!" Почувши, як вони шепочуться, я подумав: "Дай-но подивлюся на ікону, від якої чується хрускіт". Я не хочу сказати, що не вірю в божественні події, — ні, я вірю, що Божа Матір являється людям і говорить з ними і ті, хто перебувають у доброму духовному стані, її бачать; однак у подібних випадках необхідна увага. Ну що ж, взяв я стілець, став на нього і подивився, що відбувається з іконою. Що ж сталося? Дошка, на якій була написана ікона, була стара, зі вставленими в неї з тильної частини шпонками. Коли пічка розігрівалася як слід, одна шпонка нагрівалася, розширювалася й потріскувала. Потім я забив в ікону цвяшок, і вона вже не хрустіла. Після цього я запитав у цих жінок: "Ну що, зараз чуєте якийсь хрускіт?" — "Ні", — відповіли вони мені. "Ну от, — кажу, — не треба надавати значенням подібним речам". Необхідно бути уважними, бо якщо потихеньку в людині розів'ється уява, то все її життя стає ні на що не придатним. — Геронде, а яким чином можна зрозуміти: від Бога чи від диявола була якась [надприродна] подія? — Це видно одразу. Якщо подія не від Бога, то диявол приносить людині горді помисли. А крім нього, видіння диявола — грубої роботи: він доходить навіть до богохульства. Одного разу до мене в келію прийшов чоловік, що перебував в омані й мав у собі нечистого духа. Я поговорив з ним, і це пішло йому на користь. І знаєте, що він мені після цього сказав? "Такі, — каже, — премудрі речі я чую вперше! Я навіть у Євангелії такого не читав!" Тобто він ніби говорив мені: "Те, що ти сказав, було кращим за те, що сказав Христос". Розумієш, що творить диявол для того, щоб принести тобі гордий помисел? Що б там хто не говорив, але якщо людина не зрозуміє, що сама своєю силою вона не може зробити нічого, а те, що вона робить, здійснюється силою Христовою, то така людина не зробить нічого, навіть якщо вона буде виганяти з біснуватих тисячі бісів. Диявол являється у вигляді ангела світлаЯкщо людина, яка не зазнала вищої райської радості, — тобто не має духовного досвіду [божественних відвідувань] — неуважна, то вона може легко впасти в оману. Диявол лукавий. Він трішки роздратовує серце людини і дає їй відчути щось приємне. Таким чином, створюючи в людині враження про те, що це приємне було духовним і божественним, диявол втягує її в стан омани. Він обкрадає серце людини, і та думає, що те, що відбувається з нею, — духовно правильне. "Я не відчуваю ніякого хвилювання", — говорить така людина. Так, хвилювання ти дійсно не відчувала, однак те, що ти відчула, не було справжньою духовною радістю. Радість духовна є щось Небесне. Диявол може з'явитися у вигляді ангела або у вигляді святого. Біс, замаскований під ангела або під святого, поширює навколо себе хвилювання, збентеження — те, що має в собі. Тоді як справжній Ангел або святий завжди поширюють райську радість і небесні веселощі. Смиренна чиста людина, навіть будучи недосвідченою, відрізняє Ангела Божого від біса, який явився у вигляді ангела світла. Це відбувається тому, що така людина має духовну чистоту і споріднена з Ангелом. А ось егоїст і людина тілесна легко підпадають під вплив лукавого диявола. Диявол являється у вигляді ангела світла, але варто людині включити в роботу один смиренний помисел, як диявол зникає. Одного разу ввечері, після вечірні, я сидів у себе в келії на лавочці (я жив у монастирі Стоміон) і творив Ісусову молитву. Раптом я почув, як з одної будівлі, що знаходилася неподалік від монастиря й служила готелем для прочан, доносяться звуки струнних музичних інструментів і кларнета. Я дуже здивувався! "Що ж це за музика чується так близько?" — сказав я собі. Престольне свято в монастирі вже минуло. Я підвівся з лавочки, підійшов до вікна подивитися, що відбувається надворі. Дивлюся: навкруги повна тиша й безмовність. Тоді я зрозумів, що вся ця музика була від лукавого — для того, щоб я перервав молитву. Я повернувся на лавку і продовжив Ісусову молитву. Раптом кімната наповнилася яскравим світлом. Стеля й верхній поверх наді мною зникли, дах відкрився, і я побачив стовп світла, що доходив до неба. На вершині цього світлого стовпа виднілося обличчя білявого юнака з довгим волоссям і бородою, котрий був схожий на Христа. Половина його обличчя була від мене закрита, тому я підвівся з лавки, щоб побачити його обличчя повністю. У цей момент я почув усередині себе голос: "Ти удостоївся побачити Христа". — "Та хто я такий, недостойний, щоб бачити Христа?" — відповів я і перехрестився. У ту ж мить світло й лже-христос зникли, і я побачив, що стеля повернулася на своє місце. Якщо чиясь голова не замкнена як слід "на замок", то лукавий може принести такій людині помисел гордині й спокусити її за допомогою фантазій і хибного світла, які не підносять до Раю, а ввергають у хаос. Тому ніколи не треба просити побачити світло, отримати божественні дари чи щось подібне. Просити потрібно лише покаяння. Покаяння принесе людині смиренність, потім Благий Бог дасть їй те, що необхідно. Одного разу, коли я жив на Сінаї в печері Святої Єпістімії, тангалашка захотів... зробити мені послугу! Неподалік від келії було три-чотири сходинки. Вночі, коли небо було ясним і світили зорі, я йшов у печери і, для того, щоб спуститися по цих сходах, світив запальничкою. Одного разу вночі я хотів запалити запальничку, але вона не запалювалася. Раптом з якоїсь скелі вдарив яскравий промінь світла, подібний до прожектора! Ух, все навколо стало світлим! "Ні, — кажу, — від таких "прожекторів" треба триматися якнайдалі!" Я повернувся назад, і світло одразу зникло. Ось же який диявол: він не хотів, щоб я зійшов по сходинках, підсвічуючи запальничкою! "Ну хіба це добре, — пожалів він мене, — що людина так мучиться! Дай-но я їй посвічу!" Ось яка "доброта"! — Геронде, а як ви зрозуміли, що це світло було не від Бога? — Це зрозуміло... Просто жах! Сни оманливі, лукаві— Геронде, мене мучать нечисті, лукаві сни... — Побачивши лукавий сон, ніколи не потрібно згадувати, що і як ти бачила. Бо якщо лукавий не зміг спокусити тебе вдень, він прийде вночі. Іноді й Бог допускає лукавому спокушати нас уві сні, для того щоб ми побачили, що наша ветха людина ще жива. А буває й так, що ворог наближається до людини уві сні й показує їй різні сни, для того, щоб, прокинувшись, така людина впала в розпач. Тому снам не треба надавати жодного значення: осіни себе хрестом, осіни хрестом подушку, поклади на неї хрест і кілька іконочок і, засинаючи, промовляй Ісусову молитву. Чим більшого значення ти будеш надавати снам, тим частіше буде приходити ворог і тебе спокушати. Диявол показує свої сни не тільки дорослим людям, але й дітям. Диявол приходить навіть до сплячих малят, незважаючи на те, що вони маленькі ангели. Вони з жахом підскакують і злякано, зі слізьми на очах біжать в обійми до матері. А іноді до сплячих дітей приходять Ангели, і вони від радості сміються уві сні або, відчуваючи велику радість, прокидаються. Таким чином, принесені лукавим сни є зовнішній ворожий вплив на людину в той час, коли вона спить. — Геронде, а якщо під час сну ти відчуваєш незрозумілий душевний тягар, що це? — Іноді причиною такого тягаря може бути тривожний стан, у якому людина живе вдень, або різні страхи, підозри тощо, які вона відчуває. І, звичайно, все це може використати тангалашка. Він здатен перетасувати ці страхи, тривоги й підозри в будь-якій комбінації, тільки б викликати в людини неспокій. А часто людина спить настільки чуйно, що думає, ніби вона не спить, а молиться за те, щоб цей тягар, який стискає їй подих, якомога швидше минув. А іноді буває й таке: диявол може втілитися в будь-який образ, навіть святого, і явитися уві сні. Одного разу він явився якомусь хворому уві сні у подобі Святого Арсенія Каппадокійського й сказав йому: "Я — Святий Арсеній. Я прийшов сказати тобі, що ти помреш. Ти мене чуєш? Ти помреш!" Людина жахнулася. Але Святий ніколи не вимовить подібних слів. І навіть якщо хворий дійсно має померти і йому являється Святий, щоб попередити його про смерть, то він скаже про це по-доброму: "Бог побачив, як ти мучишся, і тому Він забере тебе з цього світу. Постарайся приготуватися". Святий ніколи не скаже хворому: "Ти мене чуєш? Ти помреш!" — Геронде, а коли людина кричить уві сні, чому це відбувається? — Коли кричить — краще, адже в цьому випадку вона прокидається... Багато снів походять від тривоги. Коли людина тривожиться чи стомилася, то ця тривога або втома гризе її зсередини, і вона бачить тривожні сни. Я часто вдень зустрічаюся з людьми, вислуховую різні їхні проблеми. А потім уві сні сварю когось: "Ах ти, безбожнику, — кричу, — тобі на всіх наплювати!" І прокидаюся від власних криків. — Геронде, а чи може людина зрозуміти зі своїх снів, що якісь події відбудуться в дійсності? — Ні, снам значення надавати не потрібно. Якими б не були сни, приємними чи неприємними, їм не потрібно вірити, тому що є небезпека впасти в оману. Адже дев'яносто п'ять відсотків снів брехливі. Тому Святі Отці вчать, що снам не треба надавати значення. Снів, які походять від Бога, буває дуже небагато, але, для того, щоб витлумачити навіть такі сни, потрібно мати чистоту й інші необхідні передумови — подібно до праведного Йосипа4 і пророка Даниїла, які мали Благодать від Бога. "Я, — сказав Даниїл Навуходоносору, — розповім тобі й про те, який сон ти бачив, і про те, що він значить"5. Але якого стану досяг пророк Даниїл! Він сидів разом з левами в рові, і леви, незважаючи на те, що були голодними, не чіпали його6. Коли Авакум привіз Даниїлу їжу, той сказав: "Невже Бог згадав про мене?"7. Та якщо б Бог не пам'ятав про пророка Даниїла, про кого б Він тоді пам'ятав? — Геронде, а деякі люди не бачать снів. — І добре, що не бачать! Не витрачають грошей ні на квитки, ні на бензин! У сні за одну хвилину можна побачити події, які в дійсності тривали б кілька годин або кілька днів. Тому що під час сну час ущільнюється. Ось тому людина і може зрозуміти слова псалма: "...бо тисяча літ в очах у Тебе, мов день учорашній, що минув. .."8. Увага до видінь— Геронде, що відповідати людям, які розповідають нам про колишні їхні видіння, про те, що вони бачили такого-то святого, або про щось подібне? — Краще порадьте таким людям бути обережними, стриманими. Таке ставлення до видінь більш надійне, тому що не всі люди здатні розрізнити, від Бога було видіння чи ж від диявола. Але навіть якщо видіння від Бога — з першого разу людина не повинна його приймати. Бог, бачачи, як Його творіння — людина — не приймає видіння [не засмучується, але навпаки], якимось чином, розчулюється. Бо таке ставлення до видіння показує, що в людини є смирення. Якщо Святий, який явився людині, дійсно був Святим, а людина цього видіння не прийняла, то Бог знає, яким способом сповістити душу цієї людини й привести її туди, куди Він хоче. Необхідна увага, тому що [замість Святого] може прийти тангалашка, який увімкне [бісівський] "телевізор" і почне свою передачу... Пам'ятаю одну жінку, котра не отримала від людей жодної допомоги і тому мала право на допомогу Божу. Бог, бажаючи допомогти цій жінці, дав їй певне видіння. Однак після цього видіння диявол навіяв їй такий помисел: "Хто знає, можливо, Бог удостоїв тебе такого видіння, тому що Він призначає тебе для якоїсь вищої місії!" З того моменту як вона стала вірити подібним диявольським навіюванням, диявол почав свою роботу, і вона потрапила під його владу. Однак, зрештою, Бог знову над нею змилосердився. Їй було видіння, і вона почула голос, що говорив їй: "Напиши листа отцеві Паїсію й опиши всі видіння, які ти мала". Вона написала мені листа і розповіла про всі бачені нею видіння. Лукавий познущався над нею як слід. Так, всі її видіння були справжніми, однак майже всі вони були від спокусника. Зі всіх попередніх видінь тільки перше й останнє були від Бога. Бажаючи привести її до тями й допомогти звільнитися від заблудження, Бог дозволив відбутися цьому останньому видінню. В остаточному підсумку нещасна послухалася моїх порад і зуміла виплутатися [з тенет] тих диявольських видінь, які вона мала. Характерні ознаки спокушеної людини— Геронде, а як можна зрозуміти, що людина перебуває в омані? — Це можна зрозуміти навіть за її зовнішнім виглядом. Людина спокушена зовні одягнена в якусь хибну "безпристрасність". Вона виглядає смиренною і покірливою, однак у ній криється велика зарозумілість - велика ідея, яку вона має про себе. Глянувши в очі спокушеної людини, ви побачите, що на всіх інших вона дивиться як на нещасних, як на мурашок. Однак спокушеного можна розкусити й за словами, які він вимовляє. Пам'ятаю одного спокушеного, котрого багато людей вважали за святого. Він розповідав, що Христос нібито явився йому, сидячи верхи на коні. У руках Христос нібито тримав флягу з вином, з якої дав відпити цьому чоловікові, після чого той нібито дістав дар прозірливості! Якось, коли цей "прозірливець" розмовляв з людьми, якийсь чоловік запитав його: "А чому я теж не можу творити чудеса?" — "Тому, що ти вчинив такий-то і такий-то гріх..." — відповів спокушений і почав перераховувати йому гріхи, які той дійсно скоїв. Нещасний чоловік запанікував і приїхав до мене, щоб все це мені розповісти. "Послухай, — сказав я йому, — невже ти думаєш, що Святі виставляють людей на посміховисько? Людей виставляє на посміховище тільки диявол. Невже ти не розумієш, що [вустами цього спокушеного] говорить диявол? І якщо те, що він каже, — істина, то цю істину однаково виголошує диявол". А ще одна жінка розповідала мені про те, як вона повела одну біснувату до чоловіка, про якого ходили чутки, що він виганяє бісів і робить тому подібні чудеса. Цей "чудотворець" відвів обох жінок в якусь закинуту каплицю. Як тільки вони увійшли в храм, він взяв єпитрахиль і квапливо одягнув на себе. Жінка дуже здивувалася! Мирська людина й надягає на себе єпитрахиль! "Ти що — священик?" — запитала його. "Та чого варті усі ці священики!" — відповів він і взявся осуджувати священиків. У такий спосіб нещасні жінки зрозуміли, що він перебуває в омані, підхопилися і втекли. Омана і божевілля— Геронде, людина, що перебуває в омані, хвора ще якоюсь душевною хворобою? — Не завжди. Омана — це одне; душевне захворювання — інше. Деякі люди просто впадають в оману. Інші впадають у оману і починають хворіти душевно. Я був знайомий з одним ченцем на Святій Афонській Горі, який нікого не слухав. Він пішов зі свого монастиря й тинявся по Афону. Чотири чи п'ять разів він приходив до мене для того, щоб взяти благословення здійснювати нібито аскетичне життя, і щоразу я радив повернутися в той монастир, у якому він прийняв постриг. Зрештою він купив келію і жив у ній сам. Після семи місяців такого пустельного житія він прийшов до мене в келію. "Повертайся у свій монастир", — умовляв я його. "Наразі, — відповідав він, — я взяв від монастиря відпускну грамоту, і мене вже не приймуть назад". — "Будь уважний, — перестерігав його я, — будь дуже уважний. Принаймні, постарайся прив'язатися до якого-небудь старця, щоб жити за послухом, а не за своєю волею". — "А ось послух, — відповів він мені на це, — я буду здійснювати з волі Божої". — "Давай, давай, — намагався переконати його я, — попросися в якийсь монастир". — "Я, — відповідав він на це, — ставши пустельником, буду повертатися назад? Це ти йди і просися в монастир". — "Що ж я буду проситися один, — кажу я, бажаючи йому допомогти. — Якщо хочеш, щоб я попросився в монастир разом з тобою, то я зроблю це від усього серця". — "Ось що, — відповів він на це, — послухай-но мене уважно. Якщо тобі остогидло життя в безмовності й ти хочеш попроситися в монастир, то йди і просися!" Побачивши, що він поводиться в такий спосіб — з безсоромністю, — я теж дав йому спокій. Минуло трохи часу, і я довідався, що в цього ченця вселився нечистий дух й, крім цього, він збожеволів. Йому з'явився диявол в образі Пресвятої Богородиці й сказав: "Чадо моє, якщо ти поклонишся мені в ноги, то я дам тобі сім дарів Святого Духа..." Нещасний подумав: "Зараз я дістану сім дарів Святого Духа і всім утру ніс!" І, впавши до землі, поклонився дияволу. Як тільки він поклонився, диявол затряс його й у нього вселився нечистий дух. Однак від цього диявольського потрясіння затрясся і його душевний стан. Він захотів стати протепістатом, прийшов у Священний Кінот9, закрив на ключ ченців, які перебували в будинку, взяв посох протепістата й, милуючись собою, почав спускатися сходами. Ченці в Карієсі здивувалися, бачачи, як по сходах Священного Кінота спускається вниз новий "протепістат"! Деякі з ченців потихеньку поїхали за хворим на джипі й трохи далі від Карієса посадили його в машину й відвезли в лікарню для душевнохворих. Зараз щодо біснування його стан покращився, однак психічна хвороба залишається при ньому. — Геронде, а чоловік, що перебуває в омані, чи не є, якимось чином, біснуватим? — Ну а ким же він є? Він не просто біснуватий - той, хто перебуває в омані, може мати в собі більше бісів, ніж має в собі біснуватий. Однак той, хто в омані - справа одна, а біснуватий — інша. Треба бути уважним з тими, хто в омані[На світі] є два-три духівники, у яких невелике благоговіння поєднується з непорядком у голові. Ці духівники морочать людям голови. І всім вони ставлять діагноз біснування. Вони нікого не слухають. "Я, — кажуть вони, — священик і тому маю владу!" Якщо вам розповідають про такі випадки, то пояснюйте людям, що відбувається, змушуйте їх задуматися, тому що такі духівники роблять Церкві зло. Кажіть людям, які потрапили під вплив таких духівників: "Знайдіть правильного [неспокушеного] духівника й наставляйтесь у нього, щоб отримати допомогу". Ці "старці" доходять до того, що використовують моє ім'я і навіть мою фотографію — щоб у людей склалося враження, нібито вони підтримують зі мною стосунки. Зрозуміло, що ці духівники — люди невеликого розуму, і тому в них є зм'якшуючі провину обставини. Однак є й такі безсоромні, які свідомо видають оцет за вино. Один з таких — колишній бухгалтер — зараз їздить по всій Північній Греції й видає себе за мого послушника. Він говорить, що я дав йому дар прозірливості й ще "штук п'ять дарів". У такий спосіб він приваблює людей і збирає гроші. — Геронде, ця людина — священнослужитель? — Ні, мирянин. Одного разу він зустрів мене в Дафні, але встиг зникнути, щоб я його не побачив. "Істинне чадо"! Добре хоч те, що він любить випити. Від нього тхне перегаром. Деякі люди бачать, як він погойдується, і починають у ньому сумніватися. Ох, як багато таких ошуканців, які наживаються на болю людей і перетворюють цей біль у комерцію! Один з таких пройдисвітів сказав якійсь удові: "Одна рука твого померлого чоловіка не розіслалася в могилі, тому що його душа має потребу в молитві". — "Ну що мені тепер робити? — подумала нещасна. — Дам я йому грошей, щоб він помолився за душу мого чоловіка". Взявши в неї досить багато грошей, він через нетривалий час сказав їй: "Ну що ж, першої небезпеки ми уникнули. Зараз стан твого чоловіка трішки покращився..." Нещасна продовжувала давати ошуканцеві гроші, він заволодів половиною її майна нібито для того, щоб душа її чоловіка заспокоїлася! А є такі спокушені, які, шепочучи собі під ніс якісь слова, осіняють хворих хрестом і нібито зцілюють їх. І люди обманюються, не сповідаються, не запрошують до себе в дім священика, щоб він вчинив над ними Таїнство Єлеоосвячення чи прочитав відповідну молитву, однак ідуть до цих шахраїв. І, між іншим, вони залишають у цих людців цілу купу грошей. Мені розповідали, що в одному селі двоє спокушених влаштували дуже вигідну справу — справжній кооператив!.. Диявол наводив на когось із їхніх односельчан, приміром, сильний головний біль, або, за навіюванням диявола, в когось із жителів цього села схоплювало поперек. Потім диявол йшов до одного з цих спокушених і повідомляв йому: "У такої-то людини сильний головний біль через таку-то причину". Знайшовши зручний момент, цей спокушений казав хворому односельчанинові: "Я знаю, чому в тебе болить голова" — і відразу розповідав про "причину" його хвороби. "І правда! — дивувався хворий. — Ти подивися, яке одкровення! І що ж мені зараз потрібно робити, щоб біль минув?" — "Іди до такого-то, і він тобі допоможе", — говорив спокушений і посилав його до іншого спокушеного. Бачите, яку хитрість вигадав диявол, щоб утримувати людей в омані? Об'єднав двох спокушених в "медичний кооператив"! Один ставив діагноз, а другий нібито зціляв! Диявол зробив це, щоб утримувати людей подалі від Церкви. Дешеві дари спокушених— Геронде, а чому, маючи якусь проблему, люди часто вдаються до спокушених? — Тому, що дари диявола дешеві і їх легко придбати. Адже спокушені не жадають від тих, хто до них приходить, чогось важкого, вони заспокоюють, виправдовують людей у їхніх пристрастях. І ось нещасні, замість того, щоб покаятися в гріхах, замість того, щоб піти до духівника й висповідатися, знаходять таких ось спокушених — тобто самого диявола — і просять, щоб вони розв'язали їхню проблему. А потім мучаться й не розуміють, що диявол зв'язав їх і здобув над ними владу. — Геронде, чому ж народ вірить таким спокушеним? — У людей запаморочена голова. Знаєте, як багато тих, що стверджують, ніби ведуть людей правильним шляхом, а самі в той час несуть за плечима мішок, у якому причаївся не хто-небудь, а диявол! Однак Благий Бог не допускає дияволу залишитися зовсім непоміченим. Іноді з мішка, який несуть обманщики, витикається ріг або хвіст диявола. Люди бачать це і з жахом кричать: "Ах, що це? Ріг? Хвіст?" — "Так ні, що ж ви таке говорите! Який там ріг, який там хвіст! Це ж просто... баклажан", — заспокоюють їх обманщики, щоб обвести їх навколо пальця й видати бісовщину за щось добре й корисне. І сюди, у монастир, одного разу прийшла така компанія на чолі з якимось спокушеним. Шахрай зібрав навколо себе до десяти чоловік і зображував із себе їхнього старця. "Ви що, належите до якоїсь християнської організації?" — запитав я їх. Вони нічого не відповіли. "До якого-небудь товариства?" Вони мовчали. "А у вас є духівник?" Мовчання. Потім вони почали підходити до мені й робити мені поклони. Цей спокушений привіз їх сюди для того, щоб утримати їх у омані. Потім він буде говорити: "Ми були в Старця Паїсія, і він з нами згоден!" Тобі це зрозуміло? Мені не слід було навіть з ним зустрічатися, тому що само по собі те, що я з ним зустрівся, буде йому на руку. Він виглядав дуже підозріло! А ось по його нещасних прихильниках, які стояли на колінах, було видно, що вони захоплені цим дурисвітом. — Геронде, Ви їм нічого не сказали? — Сказати я їм сказав, однак лукавий, як тільки вони підуть звідси, буде говорити їм інше. Як не тепер, то в четвер він знову повертатиме їх на свою дорогу. — Геронде, а як можна охоронити себе від спокушених? — Це можна зробити, залишаючись під покровом нашої Церкви. Звичайно, якщо людина піде за спокушеним через незнання, то Бог її не залишить. Бог допоможе такій людині усвідомити свою помилку й поверне її до істини. Виправлення спокушеного— Геронде, а що допоможе людині, котра має якісь оманливі ідеї, повернутися до нормального стану? — їй допоможе усвідомлення свого ні до чого не придатного стану, сповідання духівникові всіх своїх помислів і послух духівникові у всьому, що він говорить. Така людина повинна постійно просити милості Божої, щоб до неї знову повернулася Божественна Благодать. Тобто, для того щоб повернутися в нормальний стан і спастися, їй необхідно упокоритися. І подивися: суди, поради Божі є безодня. Ах, Його любов не має меж! Один чоловік з головою, набитою оманливими ідеями, часто приїжджав на Афон і приходив до мене в келію. Що б я йому не говорив, він нічого не слухав. Усе витлумачував на свій лад. А покинувши Святу Гору, починав проповідувати й завдавав людям великого [духовного] збитку. Він говорив, нібито я доручив йому проповідувати, і в такий спосіб морочив людям голову. Колись давно я дав йому на благословення кілька книг, отож навіть ці книги він показував людям, щоб вони повірили в те, що він зі мною радиться. Але одного разу, під час однієї такої "проповіді", на якусь мить Божественна Благодать його зовсім покинула, й він почав найбруднішими словами хулити Христа й Пресвяту Богородицю. Почувши такі богохульства, люди жахнулися й розбіглися. Потім приїхала поліцейська машина, і його відвезли в психіатричну лікарню. Бачите, до чого доходить любов Божа! Бог допускає хулити навіть Своє Імення — аби тільки Його сотворіння отримали допомогу й уникнули зла! — Геронде, а якщо якийсь спокушений, зрозумівши, що перебуває в омані, покається, то чи покаються його послідовники? Якщо його покаяння справжнє, то він повинен смиритися, сказати своїм послідовникам, що він помилявся, і постаратися вивести їх на праведну [духовну] дорогу. Однак, коли спокушені ідеї такої людини стануть відомими, а сама вона буде залишатися в омані, її послідовників слід м'яко, акуратно просвітити й попередити. Бо деякі спокушені доходять до того, що поширюють свої ідеї всередині Церкви. А тому є небезпека, що послідовники таких людей, раптово довідавшись, що все, чому їх учили, було заблудженням, оманою, спокусяться й відійдуть від Церкви. Зноски: 1 "Сухими" Старець називав подвижництво, аскезу, котрі здійснювалися як самоціль, а не як засіб для очищення серця і досягнення досконалості во Христі. 2 Пам'ять преподобного Иоана Кущника припадає на 15 січня. 3 Пам'ять преподобного Максима Кавсокалівіта припадає на 13 січня. 4 Див.: Бут. 37: 5-11. 5 Див.: Дан. 2:25-46. 6 Див.: Дан. 6:1 б і далі. 7 Див.: Дан. 14: 30-42. 8 Пс 89: 5. 9 Священний Кінот Святої Афонської Гори складається із представників 20 спільножитних святогорських монастирів. На засіданнях Священного Кінота обговорюються загальні питання, які стосуються життя святогорських монастирів, координується їхня діяльність тощо. Для вирішення щоденних питань щорічно призначається Св. пістасія, яка складається з чотирьох людей — епістатів. Протепістат головуючий Св. Епістасії і Св. Кінота. — Прим. перекл.
[ Повернутися до змісту книги: Старець Паїсій Святогорець "Духовна боротьба". Том 3. ] [ Cкачати книгу: Старець Паїсій Святогорець "Духовна боротьба". Том 3. ] [ Купити книгу - Паїсій Святогорець "Духовна боротьба" ]
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
[
