 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Блаженної пам'яті старець Паїсій СвятогорецьСлова. Том 3.Духовна боротьбаЧастина четверта - Чорні сили пітьми- Геронде, скільки бісів було в гадаринському біснуватому? 1 — "Багато бісів"2, — написано в Євангелії. Тому-то нечистий дух вустами одержимого й сказав, що ім'я йому "легіон"3. І подивіться, подібно до того, як у людині, одержимій нечистим духом, можуть жити багато бісів, так і в серці віруючої людини можуть уміститися всі святі. Та якщо у серці християнина вміщається Сам Христос, то що вже казати про святих! Це велика таємниця! Одного разу, коли я жив у келії Чесного Хреста, до мене прийшов відвідувач і постукав залізним калаталом біля хвіртки. Коли я виглянув з вікна, перед моїми очима постало страшне видовище! Я побачив чоловіка, за яким йшла повна фаланга бісів. Його оточував цілий чорний бісівський рій! Я вперше побачив людину, що перебуває під владою стількох нечистих духів. Цей нещасний був екстрасенсом. Між словами церковних молитов він вставляв закликання бісів, християнські книги змішував з окультною літературою, і після всього цього біси здобували над ним владу. Просто жах! Побачивши його, я дуже засмутився. Є психіатри, які вважають людей, одержимих нечистим духом, психічно хворими. Є священики, які, у свою чергу, вважають деяких психічно хворих — біснуватими. Насправді психічно хворий і одержимий нечистим духом мають отримувати допомогу в різних місцях і по-різному. Яким чином психіатр може допомогти біснуватому?4 — Геронде, а чи може біснуватий зрозуміти, у чому була його провина і чому в нього вселився нечистий дух? — Так, він може це зрозуміти, окрім тих випадків, коли вже ушкодився і його розум. Тоді допомогти біснуватому дуже непросто. Якщо ж він просто біснуватий, тобто якщо його розум не ушкоджений, то з ним можна легко прийти до взаємного порозуміння й надати допомогу. Однак така людина повинна бути слухняною. В іншому випадку як їй можна допомогти? Якось до мене в келію прийшов відвідувач з Південної Греції. Він зв'язався з усякими там індусами, і в результаті в нього вселився нечистий дух. Він мерзенно лаявся, з рота в нього йшла піна. Очі нещасного були дикими, вони вилазили з орбіт. "Не говори цих богохульств, тому що в такий спосіб ти прикликаєш бісів", — застерігав я його, однак він мене не слухав. І водночас просив, щоб я йому допоміг. "Допоможи мені, - благав він мене, — тільки ти можеш мені допомогти". — "Послухай, — відповідав йому я. — Ну як же я тобі допоможу? Ти хочеш, щоб я помолився за те, щоб ти Благодаттю Христовою звільнився від нечистого духа, і водночас ти сам цих нечистих духів прикликаєш! Піди висповідайся, хай над тобою прочитають заклинальні молитви, а потім приходь до мене знову, й ми поговоримо". — "Не піду", — відповів він мені. "Ех, ну що ж, тоді підемо хоча б до церкви, я помажу тебе олійкою з лампадки", — запропонував я йому. "Не хочу, - відповідає. — Я хочу, щоб ти мені допоміг". Потім він відійшов убік і заговорив з одним з відвідувачів, які перебували у мене на подвір'ї. А я в цей час розмовляв із групою прочан про те, що Бог допускає випробування для нашого спасіння. Почувши мої слова, біснуватий, не підходячи до нас, закричав: "Ну ти, що ти там верзеш про те, що Бог трудиться над тим, щоб люди спаслися? У нас один батько на небі й один батько на землі! А вище всього ми маємо ще одного князя!" — "Припини бісословити!" — відповів я йому і почав творити Ісусову молитву. "Так, — каже, — зараз ти мене поплутав!" — вигукнув він. "Ану, йди геть!" — звелів йому я, і він відлетів убік. Потім він почав мене запитувати: "А сам-то ти з ким?" — "З Христом", — кажу. "Брешеш, — заявив, — ти не з Христом, тому що Христос — це я, а ти мене б'єш". Диявол усе перевертав з ніг на голову. — Геронде, це все говорив сам диявол? — Так, диявол, але дивися, адже Бог дав цьому чоловікові силу для того, щоб він зміг приїхати на Святу Гору. Перебуваючи в такому стані, приїхати на Афон з іншого кінця Греції — це не жарти! Але що вдієш: він не слухає тебе, і йому стає гірше. А ось якби він мав послух, то отримав би допомогу. Маючи диявольську гордість, людина може стати одержимоюТой, у кого багато гордості, — затьмарений. Його голова затуманена, немов задимлена вихлопними газами. Він скоює тяжкі гріхи і не розуміє цього "Я, — заявив мені один такий чоловік, — люблю всіх і диявола теж люблю. Адже диявол не злобний, ні..." — "Та що ж ти таке мелеш? — заперечив я йому. — Відтак якби Бог дозволив дияволу хазяйнувати зовсім вільно, то він би нас усіх розтерзав. Хто бачив від диявола що-небудь добре, щоб ти теж міг чекати подібного?" Однак цей нещасний дійшов до такого затьмарення, що нічого не розумів — що б ти не казав, сподіваючись надати йому допомогу. Він одразу починав говорити, що ти "чиниш на нього тиск"! Та хіба [спроба звільнити його від цього помислу] — це тиск? Ця людина не божевільна, адже її мізки працюють. Вона повинна зрозуміти, що говорити так — це однаково що відрікатися від Христа, що [стверджувати, що диявол не злобний] є богохульством. І таким ось шляхом люди потихеньку доходять до поклоніння сатані. Коли бачиш сатаністів — стає зрозуміло, що ці люди поневолені дияволом. Навіть на їхній зовнішності відбилося щось бісівське. Темні сили за допомогою сатанинської музики і нещасних дітей направляють туди, куди хочуть. Доходить уже до того, що сатану прикликають на допомогу. Я чув, що коли прослухати деякі диски з рок-музикою ззаду наперед, то можна почути пісні з прикликаннями сатани5. Доходить навіть до того, що "славословлять" сатану: "Сатано, я присвячую себе тобі". Як це страшно! — Геронде, тобто гординя може довести людину до біснування? — Так. Припустимо, що хтось скоїв якийсь гріх і виправдовує себе. Коли люди роблять йому зауваження, щоб допомогти, він каже, що вони ставляться до нього несправедливо. Вірячи, що сам він кращий від тих, хто робить йому зауваження, він засуджує їх. Потім потихеньку починає засуджувати святих. Спочатку нових святих, потім святих давніх... "Цей святий не сотворив жодних чудес, — говорить така людина, — а той мав ось такий недолік..." Минає ще трохи часу, і така людина, заходячи все далі у своєму осуді, починає засуджувати і Собори нашої Церкви. "І на всіх цих Соборах, — говорить вона, — наприймали всіляких рішень..." Отже, на її думку, і Собори нашої Церкви помилялися. В остаточному підсумку така людина доходить до того, що заявляє: "Ну і навіщо Бог зробив це так, як це зроблено?" Ну що ж, якщо людина доходить до такого стану, то вона не божеволіє — ні. Вона стає біснуватою. Якось до мене в келію прийшов один біснуватий, котрий називав себе богом. Він прийшов до мене зі своїм батьком. Цей біснуватий ходив до якогось духівника, що живе не на Святій Афонській Горі, і той злякався, що диявол може на нього накинутися, сказав одержимому: "Ну що ж, тоді мене благословляй!" І що ти на це скажеш? Гаразд, краще залишити це... І ось потім цей одержимий став говорити своєму батькові: "Ось побачиш, і отець Паїсій теж погодиться з тим, що я бог". І так він побився об заклад з батьком на всі гроші, які в нього були при собі, що я прийму його як бога. Але тільки я почав молитися по чотках, біснуватий підхопився, як ужалений. "Що ти робиш цією своєю брязкалкою? — закричав він. — Я скоїв усі гріхи, які тільки бувають! Я скоїв і такий-то гріх, і такий... Я маю в собі диявола. Я став богом. Ти повинен погодитися з тим, що я бог. А ти, такий-сякий, не зробив нічого! Ти тільки постійно бряжчиш цією своєю брязкалкою!" Знаєте, яку мерзоту він говорив? Я розгнівався. "Ану, пішов звідси, пропаща ти людино!" — прикрикнув я на нього. Я йому дав прочуханки! Тут він зовсім сказився, став подібний до звіра. Витяг з кишені гроші й жбурнув їх батькові. "Бери, — каже, — свій виграш, я проспорив". Біснуватий реагує на будь-яку святиню— Геронде, а як можна зрозуміти, що коїться з людиною: біснування чи психічне захворювання? — Це може зрозуміти навіть простий побожний лікар. Люди, що страждають від біса, наближаючись до святині, збуджуються, їх починає трясти. Тому добре видно, що в них вселився біс. Якщо пропонуєш таким людям випити трохи свяченої води або хочеш перехрестити їх святими мощами, то вони противляться, тому що Благодать Божа тисне на бісів, які перебувають у них всередині. А якщо люди страждають якоюсь психічною хворобою, вони зовсім не противляться святині. Біснуваті бентежаться, їх починає трясти, навіть якщо ти просто наближаєшся до них, маючи на собі хрест. Якось я прийшов на цілонічне чування в один святогорський монастир. Братія монастиря сказала мені, що в них є помисел ніби один із прочан, що прийшли в монастир, одержимий нечистим духом. Я сів у стасидію поруч із цим чоловіком і доторкнувся до нього своїм хрестом, у який була вставлена часточка Чесного Древа Хреста Господнього. Одержимий затрясся, підхопився і відійшов у дальній кут храму. Коли народ після чування розійшовся, я акуратно, по-доброму, намагався з ним заговорити. Але знову повторилося те ж саме. І я зрозумів, що ця людина дійсно одержима. Іноді до мене в келію привозять дітей і кажуть, що вони одержимі бісом. Іноді, для того, щоб зрозуміти, чи дійсно це так, я беру часточку мощів святого Арсенія Каппадокійського й затискаю їх в долоні. І ви б тільки бачили: обидві мої руки затиснені, однак, якщо дитина одержима нечистим духом, вона зі страхом дивиться на ту руку, у якій схована часточка святих мощів. А от якщо в дитини нема ніякого біснування, але вона просто страждає на якусь, приміром, хворобу мозку, то вона зовсім не реагує на мощі, не противиться їм. А іноді я даю дітям воду, у яку попередньо занурюю часточку святих мощів. Якщо в дітях біс, то вони цю воду не п'ють — втікають. Якось до мене принесли одного біснуватого малюка. Спочатку я як слід нагодував його солодощами, щоб викликати в нього спрагу, а потім приніс водички від святих мощів. "Нашому Янакісу, — сказав я, — я дам напитися водички смачнішої, ніж іншим". Напився малюк трішки цієї води і почав кричати: "Ця вода мене пече, що в ній?" — "Нічого в ній нема", — відповів я. "Що ти із мною робиш? Вона мене пече!" — кричало нещасне маля. "Вона не тебе палить, — сказав я, — вона пече декого іншого". Я почав хрестити голову маляти, і його затрясло, він почав біснуватися. Біс, що перебував у малюку, скрутив його тіло. А пам'ятаєте того студента, який багато років тому приходив сюди, у монастир? "У мені живе біс, — говорив він мені, — і він дуже мучить мене. Я страшенно страждаю від цього біса, тому що крім усього він змушує мене говорити різну гидоту. Я дійшов до розпачу. Я відчуваю, як він стискає мене зсередини, тисне мене то тут, то там", — і нещасний юнак показував на свій живіт, на груди, на ребра, на руки. Цей нещасний був дуже чутливим. Тому, для того щоб його не ранити й утішити, я сказав: "Слухай-но, та нема в тобі ніякого біса. Те, що відбувається з тобою, — це зовнішній бісівський вплив". Коли ми зайшли з ним до храму, я попросив сестер, які перебували там, молитися за нещасне Боже створіння. А сам зайшов у вівтар, взяв часточку мощів Святого Арсенія, вийшов з вівтаря, наблизився до нещасного й знову запитав його: "То в якому місці тисне і мучить тебе біс? Як ти сам думаєш, де він сидить?" Тут він показав мені на свої боки. "Де? Тут?" — запитав я його й доторкнувся до нього святими мощами. Ух, як же він тут завив! "Ти мене обпік, ти мене обпік! Я не вийду, не вийду!" Він кричав, лихословив, вимовляв різну гидоту. Тоді я почав творити про себе Ісусову молитву: "Господи, Ісусе Христе, Господи Ісусе Христе, вижени нечистого духа з Твого створіння". Молячись, я хрестив нещасного святими мощами. Це тривало близько двадцяти хвилин. Потім біс почав його трясти, повалив додолу, і нещасний почав качатися по підлозі. Його костюм від пилюки став схожий на ганчірку для підлоги. Ми поставили нещасного на ноги. Він трясся всім тілом і різко, судомно смикався. Для того щоб встояти на ногах, він тримався за іконостас. Його руки вкрилися холодним потом — як роса на ранковій траві. Незабаром біс вийшов з нього і нещасний заспокоївся. Він звільнився від нечистого духа і зараз живий, здоровий і почувається прекрасно. Не надавайте значення словам біснуватої людини— Геронде, на що потрібно звертати увагу, розмовляючи з біснуватим? — Потрібно творити Ісусову молитву й поводитися з такою людиною по-доброму. — Геронде, а чи пам'ятають біснуваті те, що вони говорили в припадку біснування? — Щось пам'ятають, щось не пам'ятають. Ми не знаємо, як діє Бог. Іноді Він допускає нещасним пам'ятати те, що вони сказали в припадку одержимості для того, щоб вони смирилися й покаялися. Якщо біснуватий щось просить, то нелегко зрозуміти, у якому випадку він просить це, перебуваючи під дією диявола, а в якому випадку сам — як людина — має в цьому потребу. Якось я зустрівся з однією біснуватою дівчиною. Вона начиталася книг Казандзакіса6 і вірила тим богохульствам, які були в цих книгах. У результаті всього цього нею заволодів нечистий дух. Коли ми з нею розмовляли, з нею раптово стався припадок біснування, і вона почала кричати страшним голосом: "Я горю, я горю!" Рідні тримали її, щоб я міг її перехрестити. Потім вона закричала: "Води, води!" — "Принесіть води", — попросив я її рідних. "Ні, ні! — відповіли вони. — Хтось сказав нам, щоб ми не слухалися диявола". — "Зараз, — сказав я, — нещасна хоче пити. Принесіть води". Мені було зрозуміло, коли печія, якої вона зазнала, походила від диявола, а коли — тому, що вона мала спрагу. Нещасна випила дві склянки води. "У мені, — говорила вона потім, — немов палаюче вугілля, таку я відчуваю печію. Навіть якби я випила ціле відро води, то однаково полум'я, що я відчувала в собі, не згасло б". Так її палило! — Геронде, а якщо біснуватий кричить, то як можна зрозуміти, у якому випадку його вустами говорить диявол, а в якому випадку говорить він сам — як людина? — Коли говорить диявол, губи біснуватого рухаються неприродно. Вони ворушаться механічно. А коли біснуватий говорить як людина, його губи ворушаться природно. Якщо над біснуватим читають заклинальну молитву і він кричить, це може відбуватися тому, що мучиться сама людина й, приміром, говорить дияволу: "Іди, чому ти не йдеш?" А в іншому випадку сам диявол паплюжить людину або священика, який його вичитує. Буває, що диявол хулить Христа, Пресвяту Богородицю і святих. Іноді диявол говорить неправду, а іноді сила імені Христового змушує його сказати правду. Бувають випадки, коли біснуватий викрикує щось із прочитаних ним духовних книг тощо. Що тут сказати? Все це дуже заплутано. Тому, розмовляючи з одержимою людиною, будьте дуже уважними. Не надавайте значення її словам. Приміром, вона може сказати: "Ти мене палиш". Якщо ти справді її палиш і, погодившись з цим, скажеш: "Я його палю", — то все — ти [духовно] погоріла. Якщо ж ти повірила в те, що палиш диявола, тоді як насправді нічого подібного не відбувається, то ти погоріла двічі. Або, наприклад, біснуватий кричить: "Ах ви, бридкі баби!" — а якійсь черниці може сказати: "А ось ти — чиста". Якщо ця черниця повірить словам, які сказав диявол, то все, вона пропала. Тому не треба проводити з дияволом експериментів. Якось в один монастир привезли біснуватого. Ігумен зібрав братів у церкві, щоб вони молилися за нього по чотках. У цьому монастирі зберігалася голова Святого Парфенія, єпископа Лампсакійського7. Благодать Божа стала дуже тіснити біса. Братія молилася за одержимого по чотках, і одночасно ігумен доручив одному монастирському ієромонахові прочитати над біснуватим заклинальні молитви. Цей ієромонах представлявся побожним зовні, однак усередині мав приховану гординю. Він подвизався [тілесно], виконував усе, що призначено статутом. Він був освіченим і давав іншим духовні поради. Однак сам не отримував допомоги ні від кого — тому що інші брати, бачачи, як він робить щось не так, з поваги до нього не наважувалися йому про це сказати. У нього почалися ілюзії стосовно себе. Він вважав себе найдоброчеснішим мешканцем обителі й плекав інші подібні помисли. У цей день лукавий знайшов сприятливу нагоду зробити цьому ієромонахові зло. Доклав все своє лукавство для того, щоб у нещасного склалося враження, що це він виганяє біса з біснуватого. Отже, коли він почав читати над одержимим заклинальні молитви, біс закричав: "Я горю! Куди ти мене заганяєш, немилосердний?" Ієромонах став думати, що біс горить, тому що молитви читає саме він, тоді як насправді біса виганяли молитви інших братів. Нещасний ієромонах відповів бісові: "Увійди в мене". Так, з житія Святого Парфенія відомо, що в одному подібному випадку він дійсно сказав бісові такі слова. Але ж це був Святий! Дійсно, одного разу зі Святим Парфенієм стався такий випадок. Він виганяв біса з одержимого, і біс кричав: "Я горю, горю! Куди мені йти?". Тоді Святий Парфеній відповів йому: "Увійди в мене" І біс відповів Святому: "І саме лише ім'я твоє обпалює мене, Парфенію!" — і вийшов з одержимої людини, яку він мучив. І от цей ієромонах, про якого йде мова, захотів зобразити із себе Святого Парфенія і став біснуватим сам. З цього моменту біс дістав над ним владу. Багато років потім нещасний мучився й ніде не міг знайти спокою. Він постійно кружляв, не сидів на одному місці. То кружляв по світу, то по Святій Афонській Горі. Що ж він, нещасний, витерпів! Стан, у якому він перебував, привів його до душевного і тілесного виснаження. Його трясло як у лихоманці. Дивіться, адже колись він був хорошим священиком, а перебуваючи в такому стані, уже не міг служити Божественну літургію8 . Бачите, що творить диявол? — Геронде, а чи є якийсь зв'язок між вживанням кави і поведінкою біснуватого? — Коли нервова система людини збуджена і вона п'є багато кави, то її нерви розхитуються ще більше, а тангалашка цим станом користується. Не те, щоб у каві було щось бісівське — ні, але тангалашка використовує дію кофеїну на нерви і потім біснуватому стає ще гірше. Допомога біснуватим— Геронде, десь написано, що диявол вселяється в серце біснуватої людини, однак не хоче, щоб та знала про це й почала боротися з ним за допомогою Ісусової молитви. Це дійсно так? — Так, тому що біс має право жити в біснуватому якийсь час. Він може причаїтися в людині й сидіти тихіше води, нижче трави. А коли з ним борються за допомогою Ісусової молитви, то йому стає важко, він обурюється і може вийти з людини. Молитва Ісусова — це важка артилерія проти диявола. Якось мені в келію привезли одного біснуватого хлопця, який постійно повторював Ісусову молитву. Батько нещасного був ченцем, однак скинув рясу, повернувся в світ і оженився. І ось його нещасна дитина народилася біснуватою. Бог допустив це, щоб ця дитина отримала від Нього відплату для того, щоб спасся її батько, а також для того, щоб ми — ченці — мали перед очима приклад ченців, котрі повернулися в світ і зараз мучаться. Під час нашої бесіди біс почав мучити одержимого, і він дуже голосно заквоктав як курка "Що з тобою?" — запитав я його. У цей час я говорив таке: "Во ім'я Ісуса Христа вийди нечистий душе із сотворіння Божого". — "Та я й сам хочу вийти, — закричав біс, — тому що ця людина дуже мучить мене! Адже він беззупинно творить молитви! Ах, як же я хочу виїхати в Пакистан і хоч трішки перепочити!" — Геронде, чому ж біс не виходив із цього хлопчика, якщо він творив Ісусову молитву? — Видно, і сам він дав дияволу якісь права над собою. Але ж і у біса теж є "начальство", і він дістає розпорядження від нього. — Геронде, які конкретно слова потрібно говорити, молячись за біснуватого? — Насамперед треба воздати славослів'я Богові. Треба сказати: "Дякую Тобі, Боже мій, за те, що Ти допоміг мені і я перебуваю в нормальному стані, тоді як я міг бути на місці цього нещасного, і тоді в мені жили б не п'ять-шість бісів, а цілі тисячі. Прошу Тебе, допоможи Твоєму рабові, що мучиться так сильно". Тобто спершу треба сотворити сердечну молитву, а потім продовжити молитися молитвою Ісусовою: "Господи, Ісусе Христе, помилуй раба Твого". Іноді, молячись за біснуватого, ми самі стаємо причиною того, що біс із нього не виходить. Це відбувається тому, що ми молимося з гординею. Якщо ми приймемо тільки один гордий помисел, приміром, подумаємо: "От зараз я своєю молитвою зроблю так, що біс кулею вилетить із одержимого", то такий помисел відразу ж перешкодить божественній допомозі, і ми допоможемо дияволу залишатися в нещасному. Молячись за людей, одержимих нечистим духом, будемо завжди робити це зі смиренністю, болем і любов'ю. Пам'ятаю одну біснувату жінку, за яку дуже боліла моя душа. Ця нещасна пішла на поступку гріхові, сказала дияволу "так", і з того часу уже багато років нечистий дух страшенно її мучить. Він палить її плоть. Вона і її чоловік їздять по різних монастирях і возять з собою свою шістнадцятирічну доньку. Ночі ця сім'я проводить у храмі й здійснює цілонічні чування. Якби ця нещасна була чоловіком, то я стиснув би її у своїх обіймах. Якщо міцно, з божественною любов'ю, стиснути біснувату людину у своїх обіймах, то нечистий дух, що перебуває в ній, дуже мучиться. Якщо не дратувати біснувату людину і не суперечити їй, але відчувати за неї біль, то біс йде геть — на менший або більший термін. Смиренність — найсильніший шоковий удар по дияволу. В одному монастирі після служби винесли прочанам святі мощі для поклоніння. Раптом один із прочан, що мав у собі нечистого духа, підскочив до ігумена й диким голосом запитав: "Що — силоміць, чи що, змусиш кланятися цим мощам?" Ігумен зі смиренністю й добротою відповів: "Ні, не силоміць, а за вашою вільною волею". Тоді, закричавши: "А я піду силоміць!" — біснуватий кинувся до святих мощів і приклався до них. Бачите, смиренність і доброта ігумена прийшлися бісові не по нутру. Адже біси бояться смиренності й доброти. — Геронде, а чи допомагає одержимим нечистим духом благодать святих, коли в день їхньої пам'яті нещасні йдуть на святкове богослужіння в храм, освячений їх іменем? — Біснуватим краще не ходити на престольні свята, тому що цим вони відривають людей від молитви. У храмі настає безлад. Нехай приходять в інший день, щоб прикластися до мощів святого або до ікони. І навіть якщо рідні біснуватої людини знають, що на престольному святі буде присутня якась [благодатна] людина, що зможе їм допомогти, їм однаково не потрібно вести туди біснуватого в той день, коли збирається багато народу. Не рекламою ж ми будемо займатися! Крім того, людям не слід збиратися навколо біснуватого, котрий перебуває в припадку одержимості. Кілька днів тому один нещасний біснуватий хлопчик поскаржився мені: "Я став опудалом гороховим". Коли він перебував у припадку біснування, довкола нього зібралася ціла купа народу — як зграя вороняччя. Це відбувалося біля моєї келії. "Ідіть, — просив я цих людей, — хіба це циркова вистава?" Але ці люди мене не чули і не йшли. Люди не розуміють, що якщо в людини є недолік і цей недолік стає явним перед усіма, то людина стає посміховищем для інших. — Геронде, чи допомагає біснуватим Божественне Причастя? — Для тих, хто вже народився одержимим нечистим духом, часте Божественне Причастя — це найдієвіші ліки, тому що нечистий дух увійшов в цих людей не через їхню власну провину. Якщо такі люди не нарікають доти, поки Благодать Божа не звільнить їх від нечистого духа, то вони дістануть велику винагороду. Терплячи, такі люди зараховуються до мучеників, і тому їм необхідно причащатися часто. Однак якщо людина стала одержимою нечистим духом з власної неуважності, то їй потрібно покаятися, висповідатися і — для того, щоб зцілитися — здійснити подвиг. А причаститься вона з благословення свого духівника, коли це стане можливим [після того, як ця людина понесе відповідну покуту]. Якщо така людина причаститься Святих Христових Тайн, але не покається і не висповідається, то нечистий дух опанує нею ще сильніше. Коли якогось біснуватого підводили до Святої Чаші, щоб його причастити, то він випльовував Святі Христові Дари. Христос приніс Себе в Жертву, зглянувся до того, що дав людині Своє Тіло й Кров, — а цей нещасний випльовував Святі Христові Дари! Як це страшно! Бачите: диявол не приймає допомоги. — Геронде, а чи молена поминати імена біснуватих на проскомідїї? — Так, звичайно. Коли священики з болем поминають імена біснуватих під час проскомідїї, нещасні дістають величезну допомогу. — Геронде, іноді буває так: біснуватий покаявся, сповідається й причащається регулярно, однак при цьому продовжує залишатися під бісівським впливом. Що відбувається в цьому випадку? — Біс не йде, тому що духовний стан цієї людини ще не стабілізувався. Якщо Бог відразу ж допоможе людині звільнитися від бісівського впливу, то вона дасть бісові привід вселитися в неї знову. Тому Бог — від Своєї великої любові — допускає злу відступати повільно, поступово. У такий спосіб людина і розплачується за скоєний нею гріх, і одночасно робить свій духовний стан більш стійким. І чим більш стійким вона робить свій духовний стан, тим швидше відступає зло. Те, наскільки швидко людина звільниться від бісівського впливу, залежить від неї самої. Якось батько, що мав біснувату дитину, запитав мене: "Коли моя дитина стане здоровою?" — "Коли ти зробиш свій духовний стан стійким, — відповів я йому, — тоді дістане допомогу і твоє чадо". Ця нещасна дитина спочатку жила духовним життям, однак батько цьому противився й говорив, що вона збожеволіє, якщо не змінить свого способу життя. Потім батько сам почав водити власного сина в будинок розпусти. У результаті хлопець був захоплений гріхом, і у нього увійшов нечистий дух. Потім, коли біс, що перебував у дитині, брав над нею владу, бідолашний кидався на свою матір з нечистими намірами. Щоб врятуватися від зазіхань з боку власного сина, нещасна мати змушена була виїхати на один з островів. Батько негласної дитини покаявся й намагався вести духовне життя, але хлопець однаково не зцілявся. Він зцілився тільки тоді, коли його батько відвідав разом з ним всі монастирі й святі місця, прочитав і гарненько засвоїв Житія всіх святих і зробив свій духовний стан стійким. Про вичитку— Геронде, сьогодні до нас у монастир привезли біснувату жінку й попросили покликати священика, щоб він прочитав над нею заклинальні молитви. Що нам треба було робити? — У цьому випадку вам краще було б сказати тим, хто її привіз, щоб духівник цієї нещасної вирішив, необхідно читати над нею заклинальні молитви чи ні. Адже якщо в ній перебуває диявол, то це значить, що або вона сама, або її батьки скоїли серйозний гріх і дали дияволові владу над цією нещасною. Адже гріх приводить за собою диявола. Якщо люди, які згрішили, не покаються й не висповідаються, то гріх не відходить, а отже, не йде й диявол. А можливо, Бог допустив цій нещасній впасти в біснування з якоїсь іншої причини, про яку ми не знаємо. — Геронде, чи допомагає біснуватим вичитка? — Різним біснуватим — по-різному. Вичитка допомагає в тому випадку, коли заклинальні молитви читаються над біснуватою дитиною, яка не давала дияволові прав над собою й не розуміє, що таке сповідь. Або ж вичитка може допомогти дорослій людині, що втратила розум і не може сповідатися. Якщо біснуватий перебуває при здоровому глузді, то насамперед потрібно допомогти йому усвідомити свою провину — причину, з якої він став одержимим. Йому потрібно покаятися, висповідатися й тільки потім — якщо це буде необхідно — над ним можна прочитати заклинальні молитви. Адже біс може вийти з одержимого й після того, як над ним буде прочитана молитва розгрішення в Таїнстві Сповіді. Деякі священики збирають в одну купу й тих, хто одержимий нечистим духом, і тих, хто хворий, і читають над всіма цими людьми разом заклинальні молитви. Пам'ятаю, як на вичитку привезли чоловіка, у якого була хвороба Паркінсона! Так ось і сьогодні сюди привезли якусь літню людину й говорили, що вона одержима нечистим духом. Ліва рука цього нещасного постійно трясеться. Іноді в нього трапляються припадки. "З якого часу, — запитав я його, — ти перебуваєш у такому стані?" — "З дитинства", — відповів він мені. Я здивувався. Потім я помітив, що зліва на голові цього нещасного була невеличка вм'ятина. Видно, ця вм'ятина була наслідком родової травми, і те, що відбувалося з ним, було результатом саме цього. Уявляєте: людина хвора, а їй кажуть, що в ній сидить нечистий дух, над нею читають заклинальні молитви, велять: "Вийди, нечистий духу...", і в результаті він стає посміховищем в очах людей! Так не можна! Скільки дітей, яких вважають біснуватими, насправді не мають у собі жодного біса! Якось до мене привезли двадцятип'ятирічного хлопця, про якого говорили, що він біснуватий. Я дав йому випити святої води, і нещасний зовсім ніяк не відреагував на це. "А як проявляється те, про що ви говорите? — запитав я його батька. — 3 якого часу він почав страждати цією недугою?" — "Із шестирічного віку, — відповів чоловік. — Ми тримали магазин, і одного разу туди принесли труп його вбитого діда. Відразу після цього з хлопцем і почалися всі ці дивні речі". Так ось воно що: нещасна дитина просто пережила нервове потрясіння. Якби на її місці опинилася доросла людина, то навіть у неї після подібних переживань могло б пошкодитися здоров'я. А що ж говорити про малу дитину! І ось, будь ласка: тепер нещасного називають біснуватим! — Геронде, заклинальні молитви можуть читатися не вголос, а про себе? — Про себе навіть краще. Основне при читанні заклинальних молитов це те, що вони повинні читатися з болем, зі смиренністю, а не з гординею. Коли священики голосно й гордо "велять" нечистому духові: "Вийди, духу нечистий", то це розлючує диявола, він, використовуючи егоїзм біснуватого, може навіть сказати йому: "Дивись-но, адже священик перед усім світом зробив з тебе блазня горохового! Ану ж бо дай цьому попові по шиї!" Біснуватий, заведений нечистим духом, починає бити священика, у результаті чого втікає не біс, а священик зі своїм требником... Якось священик під час вичитки сказав біснуватому: "Я велю тобі, нечистий духу, вийти з цієї людини!" — "Ну так, все правильно, — відповів диявол вустами біснуватого. — Я тому й не виходжу, що ти мені велиш..." Тому я раджу священикам, читаючи заклинальні молитви, ніколи не вимовляти слова: "Вийди, нечистий духу!.." Можна подумати, що біси їх не чують! І родичам біснуватого не потрібно розповідати іншим про те, що вони запросили до себе в будинок священика, для того щоб той прочитав заклинальні молитви. Краще сказати людям, що отець прийшов відслужити молебень. А заклинальні молитви — щоб не привертати нічиєї уваги — краще прочитати тихим голосом. У біснуватих мученицьке життяЩо не говори, а ті, хто мають у собі біса, дуже страждають. Хоча такі люди смиряються, вони мучаться від диявола! Якось у монастирі Ставронікіта я зустрів двадцятитрьохрічного хлопця, одержимого нечистим духом. Шкіра й кості! Був страшний холод, у храмі палилася піч, а юнак, одягнений у тонку сорочку з короткими рукавами, сидів у притворі храму. Я не витримав, підійшов і дав йому теплий вовняний светр. "Одягни цей светр, — сказав я йому. — Невже тобі не холодно?" — "Яке там холодно, отче, — відповів він мені. — Я весь горю!" Бачите як: це справжня мука. Бувають біснуваті, які від природи є особливо чутливими. Таким людям тангалашка навіює, що вони не спасуться, і підбиває їх на самогубство. Як це страшно! Це неабияка справа! Я був знайомий з один біснуватим, котрий набрид навіть священикам. Нещасний приходив у храм, щоб над ним прочитали заклинальні молитви, а священики його виганяли. Потім диявол почав говорити йому й про мене: "І до цього теж не ходи, він теж тебе не прийме". Диявол довів його до розпачу. Пам'ятаю ще одного одержимого, який благодаттю Святого Арсенія Каппадокійського звільнився від нечистого духа. Яку ж спокусу влаштував йому після цього диявол! Уже після звільнення від нечистого духа, він якось приїхав сюди в монастир, щоб поклонитися святим мощам преподобного Арсенія. Однак монастир був закритий9. Тоді біля нижніх воріт монастиря йому з'явився диявол в образі Святого Арсенія й сказав: "Щоб ноги твоєї тут більше не було. Ні я, ні Паїсій не хочемо тебе бачити". Так диявол відігнав його від монастиря. Тобі зрозуміло? Після цього нещасний почав хулити Святого Арсенія, лаяти мене... Ну гаразд, мене-то, зрозуміло, висварити варто, але хулити Святого!.. У результаті нещасний знову став біснуватим. Адже коли людина поведеться безсоромно, то від неї відступає Благодать Божа. А що говорити про тих, хто хулить святих! Потім він приїхав і на Святу Афонську Гору, прийшов до мене в келію і почав кричати: "Що поганого я тобі зробив, що ти не хочеш мене бачити? Чому ти теж не хочеш мені допомогти? Що, хочеш, щоб я мучився?" — "Дурненький, — перестерігав його я. — Той, хто тобі з'явився й прогнав тебе, був диявол. Це не був святий. Святі люди не проганяють". Але він мене не слухав. Він вірив своєму помислу. Знаєте, як страждають, як мучаться ці нещасні щодня? Але багато біснуватих мучаться для того, щоб узялися за розум інші. Адже бачачи, як мучаться біснуваті, інші замислюються і каються. Не треба думати, ніби у біснуватих гріхів більше, ніж в інших. Однак Бог допускає їм впадати у біснування, у результаті чого вони принижуються, упокорюються, розплачуються за свої гріхи й отримують винагороду самі. Але й інші, дивлячись на їхні муки, теж отримують допомогу. Звичайно, хтось може сказати, що є люди, які не стають біснуватими, незважаючи на те, що скоюють безліч гріхів. Чому це відбувається? А ось чому: коли людина доходить до повного очерствіння, то вона вже не піддається бісівському нападу, тому що Бог бачить, що ця людина не матиме [від такого нападу] користі. Адже нам необхідно знати, що спокуса, піддавання бісівському впливу — це теж, якимось чином, дар Бога грішній людині, для того щоб вона смирилася, покаялася й спаслася. Зноски: 1 Див.: Лк. 8: 26 і нижче. 2 Лк. 8: ЗО. 3 Ліс 8: ЗО; легіон (церковнослов. легеон) — підрозділ римської армії чисельністю від 3 до 6 тис. воїнів. 4 Старець говорив, що психічно хвора людина потребує лікарської допомоги хорошого, віруючого психіатра та духовної підтримки духівника, тоді як одержимому нечистим духом (у випадку, коли його свідомість не пошкодилася) необхідно відшукати свою провину — причину, з якої він став біснуватим, покаятися і висповідатися, для того, щоб звільнитися від нечистого духа. 5 Старець має на увазі інформацію, яка міститься на деяких дисках, яка сприймається слухачем на підсвідомому рівні. В книзі грецької дослідниці рок-музики Е. Даді "Рок-музика" наводяться 16 конкретних прикладів пісень та дисків відомих західних і грецьких виконавців рок- і поп-музики, в яких містяться заклики поклонятися сатані, вживати наркотики, займатися розпустою тощо, які сприймаються на підсвідомому рівні. Див.: Έλ. Δάδη. «Μουσική Ρακ», Θεσσλονίκη. 1993. — Прим. перекл. 6 Казандзакіс Нікос (1885—1957) — відомий грецький богохульник і антихристиянський письменник, автор найбогохульнішого роману "Остання спокуса" (відомого багатьом за фільмом М. Скорцезе) та інших книг, які хулять Христа, Церкву і святині християнської віри. — Прим, перекл. 7 Пам'ять Святого Парфенія Лампсакійського припадає на 7 лютого. 8 Див.: Старец Паисий. Отцы-святогорцы и святогорские истории. Свято-Троицкая Сергиева Лавра. 2001. С 101. 9 У багатьох грецьких монастирях поза Святою Афонською Горою в пісні дні седмиці (понеділок, середу і п'ятницю) ворота обителі замкнені упродовж цілого дня, щоб монахи не спілкувалися в ці дні зі світом і займалися духовною роботою над собою. В інші дні седмиці монастирські ворота в певні години відчинені, коли паломники можуть відвідати обитель і поклонитися її святиням. — Прим. перекл.
[ Повернутися до змісту книги: Старець Паїсій Святогорець "Духовна боротьба". Том 3. ] [ Cкачати книгу: Старець Паїсій Святогорець "Духовна боротьба". Том 3. ] [ Купити книгу - Паїсій Святогорець "Духовна боротьба" ]
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
[
