Про боротьбу проти помислів

Блаженної пам'яті старець Паїсій Святогорець

Слова. Том 3.

Духовна боротьба

Частина перша - Про брань помислів

- Геронде, я читала, що під час війни з Італією греки намагалися спочатку зруйнувати укріплення ворога, а потім йшли в наступ.

— Таким же чином діє й диявол. Тобто, подібно до ворога, котрий спочатку бомбить з літаків укріплення, щоб їх зруйнувати, а потім, за підтримкою артилерії, йде в наступ, диявол спершу бомбить людину помислами, а потім йде на неї в атаку. Диявол не нападає на людину, якщо не зіпсує спершу її помислу. Адже добрий помисел захищає людину, добрий помисел — це її "бліндаж".

Помисел "зліва" — це чужорідне тіло, і людина повинна постаратися його відкинути. У кожного з нас є сила для цієї боротьби. Ніхто не може виправдатися тим, що слабкий і не в змозі боротися. Бо ж [добрий помисел] — це не кирка й не кувалда, які [слабка] людина не може підняти, тому що в неї тремтять руки. Я не бачу нічого складного в тому, щоб бачити все в доброму світлі.

Навіщо я буду, скажімо, приділяти увагу чиїмось примхам? Бо в дійсності може виявитися, що людина поводиться так не через норовливість, а навмисно, для того щоб смиритися.

— Геронде, а я постійно "вліво" і "вліво" "працюю", і це мене турбує. Боротися — борюся, але "повернути праворуч" не можу.

— Якщо ти розрізняєш нечисті помисли, турбуєшся й борешся над тим, щоб їх прогнати, — це вже є якимось поліпшенням. Якщо хочеш досягти успіху, то, коли лукавий буде атакувати тебе "лівими" помислами й тягти до себе, із силою повертай штурвал у протилежний бік, а на ворога не звертай жодної уваги. Постарайся виробляти в собі добрі помисли і про молодших й про старших сестер, які непримітно займаються своїм внутрішнім діянням. Бо тангалашка псує твій помисел для того, щоб затримати духовне вдосконалення. Якщо б ти не застрявала на своїх помислах, то рухалася б уперед гігантськими духовними кроками. Все духовне життя ґрунтується на помислі. Від помислу залежить успіх у духовному житті.

— Геронде, що допомагає в боротьбі проти помислів "зліва"?

— Чування [над собою] і безперестанна молитва. Пильнуючи [себе], ти поводишся обережно й включаєш у роботу добрі помисли. Приміром, бачачи якусь чашку, ти думаєш про Святу Чашу, про Таємну Вечерю, про Христа. Якщо ж ти себе не пильнуєш, твій розум може відходити до різних недуховних, а то ще й до безпосередньо гріховних предметів. Тому намагайся не збирати [у собі] все це сміття помислів — інакше потім тобі доведеться докласти чимало зусиль, щоб їх прогнати. Промовляй Ісусову молитву й будь внутрішньо зібраною. Якщо ж твій розум кудись іде, знову повертай його назад. Роби це постійно. Не дозволяй розумові кружляти. Бо, навіть якщо твій розум постійно перебуває в царині не безпосередньо гріховних предметів, але обертається серед речей нейтральних, ці нейтральні речі, розважаючи розум, теж "нейтралізують" його, і він марнує себе. А крім того, помисли, які народжуються від неуважності, підступніші, ніж помисли [відверто] злі. Адже перші помисли ми не зауважуємо й тому не викидаємо їх із себе.

— Геронде, помисел каже мені: "Ти вже стільки років у монастирі й ніскілечки не досягла успіху..."

— Дай-но я послухаю, що він тобі ще скаже? Наскільки я зрозумів, ти занадто багато слухаєш тангалашку. Як же [легко] він обводить тебе навколо пальця! Навіщо ти віриш тангалашці? Навіщо виходиш з рівноваги? Будь спокійною. Ти даремно дратуєшся й без причини себе мучиш. Тангалашка, подібно до фокусника, показує тобі все заплутаним. Він морочить тебе безрадісними, песимістичними помислами, щоб відняти в тебе час і відвернути від молитви, а також від уваги на послуху. Якщо йому вдасться хоч трішки запаморочити тобі голову й позбавити тебе налаштування провадити з ним боротьбу, цього вже буде досить, щоб він перейшов у наступ і захопив нові плацдарми. Коли трудишся на самоті, намагайся дотримуватися такого статуту: спів чогось церковного, славослів'я [Бога], Ісусова молитва подумки чи вголос. Ці засоби необхідні для того, щоб уникнути нашіптування помислів. Тобто потрібно міняти тему [помислів самому]. Якщо диявол змінює тему, то чому цього не можемо зробити ми? Я вам і раніше розповідав, що іноді під час бесіди з відвідувачем, саме в той момент, коли я хочу сказати щось важливе й корисне для нього, приходить хтось і мене перебиває або ж нас відволікає якийсь шум чи щось таке подібне — для того, щоб я змушений був зупинитися. Але якщо лукавий задумує й здійснює такі плани, то чому ми не можемо робити так само стосовно нього? Будьте розумниками й залишайте тангалашку в дурнях.

— Геронде, мене мучать печаль, зневіра... Я зазнаю справжніх мук.

— Ти подивися, її ще не повели на муки, а вона вже мучиться! У тебе є самовпевненість. Помисли "зліва" стали вже твоїм станом, і від цього ти страждаєш. Ти маєш потребу в "правих" помислах. Лукаві механізми свого [духовного] підприємства ти повинна реконструювати так, щоб вони стали добрими. Найвигідніше підприємство для людини — не відкриття фабрики "Добрих помислів". Тоді навіть погане і скверне твій розум буде переробляти в гарне й добре. Приміром, бачачи в людині душу, бачачи в ній Ангела, ти й сама, подібно до Ангела, летиш на Небо. У цьому випадку твоє життя — це свято, торжество. Якщо ж ти бачиш у людині плотське, то й сама сходиш у пекельну муку.

— Геронде, іноді я включаю в роботу добрий помисел, але невдовзі приходить помисел "зліва" і розбиває всі мої [добрі старання]. Можливо, я включаю в роботу добрий помисел не від серця?

— Завдання в тому, щоб ти робила це від серця. А якщо тобі прийде помисел "зліва", скажи так: "Це помисел збоку. Його треба прогнати. Тема закрита й обговоренню не підлягає".

— Геронде, буває, що я насилу відганяю "лівий" помисел, а він повертається знову. Чому таке відбувається, якщо "тема закрита"?

— Так, тема-то закрита, тільки ось тангалашка не закривається [продовжує працювати]. Диявол живучий, ніколи не вмирає. Один старенький чернець розповідав: "Якщо псові надавати стусанів, то він втікає. А диявол не втікає — наполягає на своєму. Такий настирний. Щоб змусити його піти геть, я запалюю свічку перед іконою святих, котрим присвячена моя Келія, а біси мені кажуть: "Це ти нам свічку поставив чи що?" — "Ах ви, — кажу, — паршивці, та чому ж вам? Не вам, а святим!" — "Так, — відповідають, — так-то воно так, тільки змусили тебе до цього все одно ми!"

— Геронде, а чи дістає допомогу людина, котра, якщо трапиться з нею якась неприємність, починає нарікати: "Боже мій, ну чому зі мною сталося ще й це?"

— Та яку там користь дістане така людина! Основа всього в тому, щоб людина витлумачувала все за допомогою доброго помислу. Тільки в цьому випадку вона дістає користь. У деяких людей [у їхньому духовному автомобілі стоїть] хороший двигун. У них багато передумов для духовного життя, однак їхнє кермо повернуте не туди, куди потрібно. Повернувши кермо у напрямку добрих помислів, такі люди візьмуть правильний курс і будуть упевнено рухатися вперед.

Вирощування добрих помислів

— Геронде, добрі помисли приходять самі по собі чи їх потрібно вирощувати?

— їх потрібно вирощувати. Треба стежити за собою, контролювати себе, коли ворог приносить тобі погані, злі помисли, треба намагатися виганяти їх і заміняти на помисли хороші, добрі. Подвизаючись подібним чином, ти вдосконалюєш своє [внутрішнє] налаштування й робиш його добрим. І тоді, дивлячись на твоє добре налаштування, Бог змилосердиться над тобою й допоможе тобі, після чого погані помисли вже не знайдуть у тобі місця. Вони будуть відходити, а для тебе вже зовсім природно буде мати в собі помисли добрі. Ти набудеш звичку до доброго, у твоє серце ввійде доброта, і тоді у своєму внутрішньому храмі ти приймеш [Небесного] Гостя — Христа. Однак це діло не одного-двох днів. Необхідні час і безперестанна боротьба для того, щоб душа увінчалася переможним вінцем. Коли це станеться, брань припиняється вже назовсім. Бо ж брань [пристрастей] — це несамовиті прояви внутрішнього розладу, яким користуються наші вороги.

— Тобто, Геронде, люди, котрі мають добрі помисли, домоглися цього за допомогою боротьби?

— Це залежить від людини. Одні мають добрі помисли зі самого початку свого духовного життя й просуваються вперед. Інші, спочатку маючи добрі помисли, згодом втрачають пильність і починають піддаватися помислам "лівим". А ще інші мають спочатку "ліві" помисли, але, стежачи за собою й бачачи, скільки разів вони оступаються, перестають собі довіряти й згодом мають помисли добрі. В однієї людини половина помислів можуть бути добрими і половина — злими. В іншої можуть переважати добрі помисли, у когось навпаки — злі. Приміром, людина хоче стати ченцем. Залежно від обставин, від умов, у яких вона жила у миру, у неї є різні добрі й недобрі помисли. Вона може мати десять-двадцять і навіть вісімдесят відсотків недобрих помислів. Почавши внутрішню роботу і спостерігаючи за собою, така людина намагається виганяти злі помисли й вирощувати помисли добрі. Продовжуючи старатися, вона через деякий час досягає того, що має самі тільки добрі помисли. Кількість часу, необхідного на те, щоб позбутися злих помислів, буде залежати від того, як довго людина мала їх у миру. Через ще якийсь час добрі помисли теж помалу припиняться, й людина досягне стану якоїсь спустошеності. На цій стадії в людини нема ні добрих, ні недобрих помислів, і це навіть привносить у її душу якесь занепокоєння. Перебуваючи в такому стані, людина починає замислюватися: "Що це? Що зараз відбувається? Спочатку в мене були помисли злі, але вони зникли, поступилися місцем добрим. Але ось зараз у мене взагалі нема помислів — ні поганих, ні добрих". А після цієї спустошеності розум сповнюється Божественною Благодаттю, й приходить Божественне просвітлення.

— Геронде, а яке воно, це сповнення Божественною Благодаттю?

— Людині, котра не бачила навіть зірок, неможливо пояснити словами, як виглядає сонце. Дати приблизне уявлення про сонце можна тому, хто бачив хоча б зірки.

— Геронде, що допомагає досягти того стану спустошеності, про яке Ви згадали?

— У цьому допоможуть духовне читання, безперестанна молитва, мовчання й любочесне подвижництво — аскеза. Людина, яка гаряче бореться проти злих помислів, може досягти кращого стану, ніж та, у котрої злих помислів майже не було. Тобто така людина, маючи на початку свого духовного життя дев'яносто злих і десять добрих помислів, може досягти кращого стану, ніж та, у котрої було дев'яносто помислів добрих і десять злих.

Очищення розуму й серця

— Геронде, як відбувається очищення розуму й серця?

— Я вже говорив вам про те, що для того, щоб розум і серце очистилися, людина повинна не приймати тих лукавих помислів, які приносить йому тангалашка, а також сама не повинна мислити лукаво. Потрібно завжди намагатися включати в роботу добрий помисел, не спокушатися з легкістю [чужими недоліками], але дивитися на провини інших з поблажливістю і любов'ю.

Коли примножуються добрі помисли, душа людини очищається, вона поводиться із благоговінням і умиротворюється. Життя такої людини стає Раєм. У протилежному ж випадку людина на все дивиться з підозрою, і її життя перетворюється на пекельну муку. Вона сама робить власне життя пеклом.

Щоб очиститися — потрібно потрудитися. Ми можемо визнавати свій стан скверним, але цього недостатньо. Якщо ми не приймаємо лукавих помислів, не мислимо лукаво самі, включаємо в роботу добрий помисел про все, що нам кажуть і що ми бачимо, то розум і серце очистяться. Звичайно, спокусник не припинить час від часу посилати нам свої лукаві "телеграми". Стріли диявольських спокус будуть продовжувати летіти в нас — навіть якщо ми позбудемося наших власних [злих] помислів. Однак якщо наше серце буде чистим, то диявольські спокуси не будуть до нього приставати.

— Геронде, а чи допомагає молитва очищувати розум?

— Самої молитви недостатньо. Хтось може переводити під час молитви кілограми ладану, однак якщо його розум повен лукавих помислів про інших, то користі це не приносить. Від розуму опускається [лукава] "телеграма" у серце й робить людину звіром. Бог хоче, щоб ми мали "серце чисте"1. А наше серце чисте тоді, коли ми не дозволяємо злому помислу про інших проходити через наш розум.

— Геронде, спочатку людина включає в роботу добрий помисел, а вже потім їй допомагає Бог?

— Дивися: тільки тоді, коли людина включає в роботу добрий помисел, вона має право на божественну допомогу. Добрим помислом людина очищає своє лукаве серце. Адже "Від серця походить"2 все зле, і "Бо з повноти серця говорять її уста"3. Але й крім того що людина, яка включає в роботу добрий помисел, очищає цим своє серце, їй віддячує за це Бог.

Ставте знаки запитання після помислів підозрілості

— Геронде, що допоможе мені прогнати помисли підозрілості?

— [А ти впевнена, що] все дійсно виглядає так, як тобі це уявляється? Якщо ти переважно бачиш у всьому погане, то після кожного свого помислу завжди став знак запитання. А крім того, щоб не грішити у своїх судженнях, включай у роботу й добрий помисел про інших. Якщо ти почнеш ставити після своїх помислів не по одному, а по два знаки запитання, буде ще краще. А якщо по три, то зовсім добре. Роблячи так, ти будеш умиротворятися й діставати користь. І не тільки сама — ти зробиш користь іншим. У протилежному ж випадку, приймаючи помисли "зліва", ти дратуєшся, хвилюєшся, нервуєш й завдаєш собі духовної шкоди. Якщо будеш ставитися до всього, що відбувається навколо, з добрими помислами, то через деякий час побачиш, що справа дійсно була такою, як ти це побачила, включивши в роботу добрі помисли. Розповім тобі один випадок, щоб ти зрозуміла, що може наробити "лівий" [недобрий] помисел. Якось до мене в келію прийшов один чернець і сказав: "Старець Харалампій4 — чаклун. [Я сам бачив, як] він ворожив". — "Що ж ти говориш, очі твої безсоромні! — висварив я його. — І не соромно тобі таке молоти?"

— "Так! Так! — наполягав він. — Я сам бачив, як одного разу вночі при місяці Старець мукав: "М-м-му... М-м-му..." — і при цьому лив у кущі якусь рідину з великої обплетеної сулії!". То що ж, вибираю я вільний день і йду в келію Старця Харалампія. "Ну, — запитую, — отче Харалампію, як твої справи? Як життя-буття? Чим займаєшся? Нещодавно хтось побачив, як ти щось лив у кущі з великої сулії, та ще й мукав: "М-м-му!". — "Там у заростях, — показав мені Старець, — ростуть кілька лілій, от я й поливав їх. Наспівуючи "Радуйся, Невісто Неневістная!"5, я виливав трохи водички на одну квітку, потім знову співав: "Радуйся, Невісто Неневістная!" — і виливав трохи води на іншу... Потім наповнював сулію, повертався до квітів і знову їх поливав..." Бачиш як! А хтось побачив все це й прийняв Старця за чаклуна!..

Які ж добрі помисли мають деякі мирські люди! А інші — нещасні — так страждають від речей, які не просто не існують у природі, але які й сам диявол не зміг би вигадати! Одного разу, коли після страшної посухи пішов дощ, я відчув таку вдячність до Бога, що, сидячи в келії, безперестанку вигукував: "Боже мій, дякую Тобі мільйони, мільярди разів!" Я не знав, що в цей час під вікном стояв один мирський чоловік і слухав. Потім, зустрівшись зі мною, він зізнався: "Отче, але ж я спокусився. Я почув про всі ці "мільйони", про всі ці "мільярди" і подумав: "Ось воно як! Який фрукт цей отець Паїсій!" І що йому було пояснювати? Я мав на увазі [велику] вдячність Богові за дощ, а цей чоловік подумав, що я перераховую гроші. А опинися б на його місці хтось інший, то міг би ще й прийти вночі, щоб мене пограбувати! Мені було б непереливки, а він врешті-решт так нічого б і не знайшов.

А іншого разу до мене прийшов батько хворої дитини. Я провів його в церківку моєї келії, вислухав його горе й, бажаючи йому допомогти, сказав: "Для того, щоб твоя дитина одужала, ти й сам повинен щось зробити. Але що? Поклонів ти не кладеш, посту не дотримуєшся, грошей, щоб творити милостиню, у тебе теж нема... Звернись-но ти до Бога ось так: "Боже мій, у мене нема нічого гідного, щоб принести в жертву заради здоров'я моєї дитини, але я постараюся, принаймні, кинути курити". Ці слова зворушили нещасного батька, і він пообіцяв, що послухається моєї поради. Поки я, випускаючи його з келії, мучився із замком, він, вийнявши з кишені запальничку і сигарети, поклав їх під іконою Спасителя в храмі. Я цього не помітив. Наступним відвідувачем виявився якийсь юнак, якому треба було щось мені сказати. Після бесіди, не встигнувши навіть вийти з келії, він дістав сигарету й закурив. "Тут, хлопче, курити не можна, — сказав йому я. — Відійди подалі вбік". — "А тобі в церкві курити можна?" — запитав він у відповідь. Побачивши в церкві пачку сигарет і запальничку, цей юнак "змайстрував" помисел, начебто я курю! І не став я його переконувати в протилежному, дав йому піти зі своїм помислом. Ну добре, навіть якби я і дійсно курив, то невже робив би це в храмі? Бачите, що таке помисел?

— Геронде, а які збитки можуть заподіяти душі підозрілість, недовірливість і помисливість?

— Якого роду підозрілість, такого роду й збитки. А недовірливість і помисливість завдають [духовної] хворобливості і хирлявості.

— Чим же зцілити цю неміч?

— Добрими помислами.

— Геронде, а якщо людина побачить, що в чомусь помилилася, тобто, що її підозри не підтвердилися, то хіба це не допоможе їй [усвідомити свою помилку]?

— Якщо вона помилилась одного разу, то це ще не біда. Однак, помилившись двічі, вона вже, поки лікується, потребує уваги. Бо ж ми тяжко грішимо, навіть якщо справи йдуть не так, як ми собі це уявляли, всього лиш на одну тисячну частку. Пам'ятаю, коли я жив у спільножитному монастирі, старенький чернець, отець Дорофей, у Великий піст смажив кабачки. Якийсь брат, побачивши як Старець кладе кабачки на сковорідку, поспішив поділитися зі мною своїми враженнями: "Піди-но полюбуйся! — сказав він. — Отець Дорофей смажить рибу! Ось такі великі барабульки!" — "Ну вже ні, — відповідаю, — бути не може, щоб Старець Дорофей у Великий піст смажив барабульки!" — "Може, може! — наполягав він. — Я своїми очима бачив! Ось такущі барабульки!" А Старець Дорофей прийшов на Святу Гору п'ятнадцятирічним хлопцем і був для братії як рідна мати. Бачачи, що в когось з ченців негаразди зі здоров'ям, він говорив йому: "Іди-но, дорогий, сюди, я хочу розповісти тобі один секрет" — і підживлював хворого тахіном6 з товченим волоським горіхом або ж чимсь ще. І про стареньких ченців він піклувався подібним чином. Ну то що ж? Іду я до отця Дорофея й бачу, що він смажить кабачки для монастирської лікарні!

— Геронде, а як бути, якщо помисел підозри про когось насправді підтвердиться?

— Якщо такий помисел один раз і підтвердиться, то невже це значить, що подібні помисли будуть підтверджуватися постійно? А крім того, звідки ти знаєш: можливо, Бог допустив такому помислу виправдатися на ділі заради того, щоб людина, яку ти підозрював, склала іспит на смиренність?

Звичайно, і ми самі мусимо бути уважними. Ми не повинні давати людям приводу приходити до помилкових висновків. Наприклад, якщо в людини виник про тебе "лівий" [недобрий] помисел, то причиною цього може бути як її власна недоброзичливість, так і те, що ти сам дав їй привід погано про тебе думати. Але якщо людина думає про тебе погано, незважаючи на те, що ти ставишся до неї уважно, то прослав Бога й помолись за неї.

Співбесіда з помислами

— Геронде, коли до мене приходить гордий помисел, я зазнаю мук.

— Ти що, утримуєш цей помисел у собі?

— Так.

— Навіщо ж ти його тримаєш? Зачини перед ним двері. Утримуючи такий помисел у собі, зазнаєш ушкоджень. Помисел, ніби злодій, приходить до тебе — ти відчиняєш йому двері, заводиш до будинку, починаєш з ним бесіду, а потім він тебе грабує. Хіба можна починати розмови зі злодієм? З ним не тільки уникають розмов, але й двері зачиняють міцно, щоб він не ввійшов. Добре, навіть якщо ти й не бесідуєш з помислом — все одно, навіщо ти дозволяєш йому входити всередину? Наведу тобі приклад. Припустимо, тобі приходить помисел про те, що ти можеш стати ігуменею. Я не кажу, що ти й справді маєш такі помисли, але наводжу це як приклад. Так от, прийшов тобі такий помисел. Добре. Як тільки він прийшов, скажи собі так: "А-а! Чудово! Ти хочеш бути ігуменею? Так от: стань спершу ігуменею для самої себе". Сказавши так, ти відразу ж припиняєш бесіду [з дияволом]. Та невже будемо з дияволом ляси точити? Відомо ж, що коли диявол прийшов спокусити Христа, Він сказав йому: ''Відійди від Мене, сатано"7. Коли Христос сказав дияволу: "А ну йди звідси...", то вже ми тим більше не повинні з ним ляси точити?

— Геронде, а якщо я розмовляю з "лівим" помислом, щоб дізнатися, звідки він походить, — це погано?

— Погано те, що ти розмовляєш не з помислом, як тобі це здається, а з тангалашкою. Бесідуючи з ним, ти приємно проводиш час, однак згодом мучишся. З такими ["лівими"] помислами не розмовляй зовсім. Лови [ворожу] гранату на льоту, і [відразу] кидай її [назад] у ворога — щоб він загинув. Є такі гранати, які розриваються не відразу, а через дві-три хвилини. "Лівий" помисел подібний до таких гранат: якщо ти виженеш його відразу, він не може тобі зашкодити. Але іноді, втрачаючи пильність, полишаючи Ісусову молитву, ти не можеш оборонятися. Диявол, перебуваючи ззовні, посилає тобі "телеграму". Отримавши цю "телеграму", ти читаєш і перечитуєш її, віриш тому, що в ній написано, і потім кладеш в архів. Ось саме ці "досьє" і використає тангалашка у день суду для того, щоб тебе звинуватити.

— Геронде, а коли прираження "лівого" помислу є падінням?

— Ось приходить помисел, і ти його негайно проганяєш. Це не падіння. Але ось він приходить, і ти розмовляєш з ним. Це — падіння. [А може бути й так:] ось він приходить, ти його ненадовго приймаєш, а потім проганяєш. Це половина падіння, оскільки й у цьому випадку ти пошкодилася: диявол опоганив твій розум. Тобто в останньому випадку ти ніби говориш дияволу, який прийшов: "Добрий день, як поживаєш? Добре? Сідай, я тебе почастую. Ну як?! То ти диявол? Ну, тоді забирайся!" Але коли ти бачила, що це диявол, навіщо було пускати його всередину? А тепер ти його "почастувала", і тому він прийде знову.

Співслужіння з помислом

— Геронде, чому в монастирі до мене приходять різні погані помисли, тоді як у миру зі мною такого не траплялося? Я цю, сама дозволяю їм це?

— Та ні ж, дурненька! Нехай собі приходять і йдуть. Хіба літаки, які пролітають над монастирем і порушують тишу, беруть у тебе на це дозвіл? Так само і з цими помислами. Не впадай у відчай. Ці помисли вселяє тобі диявол. Вони подібні до перелітних птахів, які, витаючи у височині, виглядають дуже красиво, — і ти, роззявивши рота, ними любуєшся. Однак, коли ці птахи опустяться, зів'ють на твоєму будинку гнізда й виведуть там пташенят, ці пташенята запаскудять тобі весь будинок.

— То чому ж, Геронде, до мене приходять такі помисли?

— Це робота диявола. Але й у тобі самій є якийсь каламутний осад. Очищення ще не відбулося. Однак коли ти не приймаєш цих помислів, то й відповідальності не несеш. Залиш псів — хай собі гавкають. І не кидай у них багато каменів. Бо поки ти будеш кидати в них каміння, вони будуть продовжувати гавкати. А потім з багатьох каменів [біси] збудують собі "монастир" або будинок — на що вистачить будматеріалів... І потім тобі вже нелегко буде зруйнувати те, що вони збудують.

— Геронде, а коли виникає співслужіння з помислами?

— Коли ти їх смокчеш, як карамельку. Постарайся не насолоджуватися смаком цих помислів, зовні вкритих цукровою глазур'ю, а зсередини повних отрутної гіркоти, інакше згодом ти будеш впадати у відчай. Те, що через людину [просто] проходять недобрі помисли, — не привід для занепокоєння. Адже злі помисли не пристають тільки до ангелів і до людей, які досягли досконалості. Турбуватися варто в тому випадку, коли людина утрамбовує, вирівнює частину свого серця й починає приймати на посадку "вовкольоти"8 [ворожих Вовко-Повітряних Сил] — тобто бісів. Якщо таке раптом трапиться, необхідна негайна сповідь, переорювання Вовко-Посадочної смуги і її засадження плодоносними деревами — щоб серце знову перетворилося на райський сад.

Зноски:

1 Пс.50:12.

2 Пор.: Мт. 15:19.

3 Пор.: Лк. 6:45.

4 Старець Харалампій (1914—1998-) — святогорський чернець, який подвизався На Капсалі, сучасник Старця Паїсія. — Прим, перекл.

5 Відомі слова із Акафісту Пресвятої Богородиці, які вихваляють її Божественне Зачаття, Різдво і Непорочність.

6 Кашоподібна маса із кунжуту. — Прим, перекл.

7 Лк. 4: 8

8 Гра слів: витворене Старцем слово "вовколіт" (λυκόφτερο) у грецькій мові співзвучне зі словом "вертоліт" (ελικόπτερο). — Прим, перекл.

[ Повернутися до змісту книги: Старець Паїсій Святогорець "Духовна боротьба". Том 3. ]

[ Cкачати книгу: Старець Паїсій Святогорець "Духовна боротьба". Том 3. ]

[ Cкачати книгу в аудіоформаті: Старець Паїсій Святогорець "Духовна боротьба". Том 3. (на російській мові) ]

[ Купити книгу - Паїсій Святогорець "Духовна боротьба" ]

Паїсій Святогорець "Слова" (українською):		Паисий Святогорец "Слова" (на русском):
[ Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину" Том I ] [ Паїсій Святогорець "Духовне пробудження" Том II ] [ Паїсій Святогорець "Духовна боротьба" Том III ] [ Паїсій Святогорець "Сімейне життя" Том IV ] [ Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти" Том V ]		[ Паисий Святогорец "С болью и любовью о современном человеке" Том I ] [ Паисий Святогорец "Духовное пробуждение" Том II ] [ Паисий Святогорец "Духовная борьба" Том III ] [ Паисий Святогорец "Семейная жизнь" Том IV ] [ Паисий Святогорец "Страсти и добродетели" Том V ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!