Про помисли добрі і погані

Блаженної пам'яті старець Паїсій Святогорець

Слова. Том 3.

Духовна боротьба

Частина перша - Про брань помислів

"Бачачи все за допомогою
добрих помислів,
людина очищається й приймає
Благодать Божу.
А злими, "лівими", помислами
людина осуджує
й несправедливо кривдить інших,
перешкоджає приходу
Божественної Благодаті,
після чого приходить диявол
і терзає її"

Сила доброго помислу

- Геронде, у Старому Завіті, у Четвертій Книзі Макавейській, говориться таке: "Благочестивий помисел — не викорінювач пристрастей, а їхній супротивник"? Що це значить?

— Поглянь: пристрасті глибоко вкорінилися у нас всередині, але благочестивий, добрий помисел допомагає нам не потрапляти до них у рабство. Коли людина, постійно включаючи в роботу добрі помисли, робить свій добрий стан твердим, стійким, [її] пристрасті вже не діють, і їх немов не існує. Тобто благочестивий помисел не викорінює пристрасті, а бореться з ними й може їх подолати. У Четвертій Книзі Макавейській описані [муки], що їх змогли перетерпіти семеро Святих Отроків, їхня мати Свята Соломоніда та їхній учитель Святий Єлеазар, бо всі вони мали благочестиві помисли. Я думаю, що автор [Священної Книги] говорить про це для того, щоб зрозуміліше показати силу доброго помислу3.

Один добрий помисел дорівнює за силою багатогодинному цілонічному чуванню! Він має велику силу. Зараз є такі протиракетні системи, які лазерними променями вражають ракету супротивника ще на стартовому майданчику й не дають їй злетіти. Так і добрі помисли: вони випереджають зліт поганих помислів з диявольських "аеродромів", на яких ті базуються, і не дають їм піднятися в повітря. Тому, наскільки можете, не дозволяйте дияволу насадити у вас лихі помисли. Намагайтеся випереджати його й насаджувати в собі помисли добрі, щоб ваше серпе стало квітником і вашу молитву супроводжувало божественне благоухания вашого серця.

Якщо людина тримає [у собі] хай навіть і "трохи лівий", тобто лихий, помисел на когось, то який би подвиг вона не здійснювала — піст, чування чи щось ще, — все буде марно. Чим допоможе їй аскеза, якщо вона не тільки не бореться проти лихих помислів, але ще й приймає їх? Чому вона не хоче спочатку очистити посудину від брудного масляного відстою, придатного лише на мило, і тільки потім влити в неї чисту оливу? Навіщо вона змішує чисте з нечистим і робить чисте ні на що не придатним?

Один чистий, добрий помисел має силу більшу, ніж будь-який аскетичний подвиг. Приміром, диявол обплутав юнака павутиною нечистих помислів. Щоб позбутися їх, юнак виконує цілонічні чування, постить, утримується від їжі й води по троє днів підряд. Однак один включений ним у роботу чистий помисел має силу більшу, ніж всі його чування й пости, і надає йому істотнішу допомогу.

— Геронде, говорячи про "чистий помисел", Ви вкладаєте в це слово обмежений [аскетичний] зміст або ж вживаєте його більш широко?

— І широко теж. За допомогою добрих помислів людина очищається й приймає Благодать від Бога. А за допомогою "лівих" [недобрих] помислів вона засуджує й несправедливо звинувачує інших. Роблячи це, вона перешкоджає приходу Божественної Благодаті. А потім приходить диявол і терзає цю людину.

— Тобто, Геронде, осуджуючи інших, людина дає дияволу право її терзати?

— Так. Вся основа в доброму помислі. Саме він підносить людину, змінює її на краще. Треба досягти такого рівня, щоб бачити все чистим. Це і є те, про що сказав Христос: "не судіть з вигляду зовнішнього, а судіть справедливим судом'4. А потім людина входить у такий стан, що бачить все не людським зором, а духовними очима. Вона всьому знаходить виправдання — у доброму значенні цього слова.

Ми мусимо бути уважними, щоб не приймати лукавих телеграм диявола. Приймаючи їх, ми осквернюємо "Храм Духа Святого"5, від нас віддалиться Благодать Божа, у результаті чого ми [духовно] сліпнемо. Побачивши наше серце непорочним, чистим, Святий Дух приходить і живе в ньому. Бо ж Святий Дух любить непорочну чистоту. Тому Він і явився [на Йордані] у вигляді голуба6.

Помисли "зліва" — найбільша хвороба

— Геронде, коли я маю впорядкувати якусь проблему, я дуже тривожуся й не можу заснути.

— Твоя основна проблема — це багато думок. Якби цих багатьох помислів у тебе не було, то й на послуху, і в духовному житті ти трудилася б з набагато більшою віддачею. Але я навчу тебе такого способу, за допомогою якого ти зможеш уникати багатьох помислів. Ось слухай. Приміром, якщо в тебе в голові з'являється думка про якусь справу, яку ти маєш зробити завтра, говори своєму помислу так: "Ця справа не на сьогодні. Завтра я її й обміркую". А у випадку, коли ти маєш прийняти якесь рішення, не муч себе думкою про те, як зробити краще, і не відкладай прийняття рішення все далі й далі. Вибирай щось, роби рішучий крок, а турботу про майбутнє віддай Богові. Намагайся уникати скрупульозності, надмірної старанності, щоб не ламати собі голову. З любочестям7 роби те, що тобі під силу. При цьому поводься просто й з повною довірою до Бога. Покладаючи на Бога своє майбутнє й свої сподівання, ми, якимось чином, зобов'язуємо Його нам допомогти. Від багатьох помислів навіть здорова людина стане ні до чого не придатною. Якщо засмучується хворий і той, хто страждає, то в нього є виправдання. Проте якщо хтось, хто є здоровим, непокоїться й страждає від помислів "зліва", то на нього саме час надягати гамівну сорочку! [Чи мислиме діло] — бути в доброму здоров'ї' й мучитися через власні думки!

Найтяжча хвороба нашої епохи — це суєтні помисли мирських людей. У них може бути все, що хочеш, крім добрих думок. Вони мучаться, тому що не сприймають обставини крізь призму духовності. Наприклад, людина їде кудись машиною. У дорозі відмовляє двигун, і вона приїжджає на місце призначення з невеликою затримкою. Маючи добрий помисел, той, хто спізнився, скаже так: "Мабуть , Благий Бог пригальмував мене невипадково. Хтозна: можливо, якби не виникло цієї затримки, я потрапив би в аварію! Боже мій, як мені дякувати Тобі за те, що Ти вберіг мене від небезпеки!" І така людина славить Бога. А той, хто не має доброго помислу, поставиться до ситуації недуховно й почне звинувачувати й хулити Бога: "Та що це за невезіння! Мені треба було приїхати швидше, а я спізнився! Все не так, як треба! І все цей Бог..."

Приймаючи те, що з нею трапляється за допомогою "правого" помислу, людина отримує допомогу. А працюючи "наліво", вона мучиться, побивається, втрачає рівновагу. Пам'ятаю, як багато років тому ми приїхали зі Святої Гори в Урануполіс8 і збиралися їхати далі — у Салоніки. Нам подали вантажівку, вже завантажену всякою всячиною: валізами, апельсинами, рибою, порожніми брудними кошиками з-під риби... У той же кузов почали залізати люди: діти з Афоніади9, ченці, миряни. Хто міг — всідався на дошках, інші стояли. Якийсь гладкий мирянин втиснувся на лавку поруч зі мною. Від тісноти йому було дуже незручно, і він почав голосно обурюватися: "Що ж це за неподобство!" А неподалік від нього сидів чернець, весь заставлений смердючими рибними кошиками, — у бідолахи залишалася зовні тільки сама голова. Вантажівка рушила по розбитій ґрунтовій дорозі, її трясло й розгойдувало на ямах. Вставлені один в один кошики валилися на ченця, і він, прагнучи вберегти голову, відштовхував їх руками. А мій гладкий сусід по лавці продовжував голосно висловлювати невдоволення від того, що сидів трохи стиснено. "Ну чого ти кричиш? — заспокоював я його. — Глянь, як важко твоєму сусідові! Як ти там, отче?" — запитав я ченця. "Тут краще, ніж у пеклі, Геронде", — з посмішкою відповів він. Один сидів і при цьому мучився, а інший радів, незважаючи на те, що на нього падали гори смердючих рибних кошиків. А дорога була неблизькою — близько двох годин їзди. Мирянин подумки уявляв, наскільки комфортною була б поїздка автобусом, і він був готовий рознести все вщент. А чернець радів, думаючи про ті страждання, які зазнавав би в пеклі. "Через дві години ми доїдемо до місця призначення й виберемося з цього кузова, — міркував чернець. — А нещасні [грішники] мучаться в пеклі вічно. Та й муки там пекельні — не до порівняння зі всіма цими кошиками і людською тиснявою. Слава Тобі, Боже, — тут не так погано, як там".

— Геронде, у чому причина того, що, наприклад, два послушники мають різний ступінь довіри до свого Старця?

— Причина в помислі. Можна мати пошкоджений помисел у ставленні до чого завгодно й кого завгодно. Не маючи доброго помислу й не забираючи власного "я" з кожної своєї дії, тобто діючи своєкорисливо, людина не матиме користі навіть від Святого. Якби вона мала навіть Святого Старця або Старицю, якби навіть її Старцем був [сам] Антоній Великий — та що там говорити — навіть усі святі [якби вони були її Старцями] не змогли б їй допомогти. Навіть Сам Бог не може допомогти такій людині, незважаючи на те що Він дуже цього хоче. Якщо людина любить себе саму, тобто страждає самодогоджанням, то вона витлумачує все через норов і смак свого "я". Одні витлумачують все гріховно, інші — як їм це заманеться. Поступово безглузді тлумачення стають для такої людини "природними". І як би ти не повівся — такі люди однаково спокушаються.

А деякі, варто лиш звернути на них трішки уваги, сказати якесь добре слово, злітають, як на крилах. Але, якщо не приділити їм уваги, вони дуже засмучуються і впадають у крайнощі. Ці крайнощі — від ворога. Наприклад, такі люди зауважують якусь дрібницю й на підставі цього будують своє [безпідставне] припущення. А потім вони переконуються в тому, що справа вирішилася саме так, як вони допускали. Наприклад, побачивши, що хтось занурений у думки, такі люди думають, що він на них за щось сердиться, хоча людина може бути замисленою тому, що чимось заклопотана. Кілька днів тому до мене прийшов відвідувач і запитав про одного зі своїх знайомих: "Чому раніше він зі мною розмовляв, а зараз ні? Можливо, причина в тому, що недавно я зробив йому зауваження?" — "Ти знаєш, — сказав я йому, — він же міг тебе побачити і просто не впізнати. Або ж хтось з його близьких захворів, і він роздумує про те, як знайти лікаря. Або ж він збирався їхати за кордон і був заклопотаний обміном грошей. Могло бути і щось ще". І з'ясувалося, що чоловік, про якого йшла мова, був дійсно заклопотаний безліччю турбот у зв'язку з хворобою когось зі своїх близьких. А його знайомий хотів, щоб той за будь-яких обставин зупинився та з ним поговорив, і в результаті почав мучитися цілою купою помислів.

Добрі помисли забезпечують людині духовне здоров'я

- Геронде, які характерні риси слабкого помислу?

— Що ти маєш на увазі? Вперше чую [про слабкий помисел].

— Ви говорили, що, приймаючи думку "зліва" і ображаючись на чиюсь поведінку, людина...

— І я назвав такий помисел "слабким"?

— Я пригадала, як хтось хотів залишитися у Вас послушником і Ви йому сказали: "Я не візьму тебе, тому що в тебе слабкий помисел".

— Ні, я сказав йому по-іншому. "Я не беру тебе послушником тому, що ти не маєш духовного здоров'я", — ось що я йому сказав. "А що значить "духовне здоров'я?" — запитав він. "У тебе нема добрих помислів,

— пояснив я. — Як у людини, у мене можуть бути недоліки, а як у старого ченця — можуть знайтися і якісь чесноти. Але якщо в тебе нема доброго помислу, то і мої недосконалості, і мої чесноти завдадуть тобі шкоди". Це про малу дитину можна сказати, що, поки вона ще незріла, її думка слабка Але про дорослу людину сказати такого не можна.

— Геронде, а чи всі дорослі люди зрілі?

— У декого незріла голова Мова зараз не про тих, у кого вона просто не думає. Якщо людина не поводиться просто, то її помисли спрямовуються до зла, і вона все витлумачує викривлено. Така людина не має духовного здоров'я, і їй не допомагає навіть добро. Навіть від добра така людина терзається.

— Геронде, а якщо [у монастирі] відбувається якийсь безлад, свавілля, то чи варто шукати винного?

— Ти спершу пошукай, чи не винна в цьому ти сама. Так-то воно буде краще!

— Геронде, а якщо інші самі дають мені привід [думати, що винні саме вони]?

— А скільки разів такий самий привід давала їм ти? Помисливши про це, ти зрозумієш, що, ставлячись до того, що відбувається подібним чином, ти робиш помилку.

— А кажучи: "Швидше за все, [цей безлад] стався з вини такої-то сестри", ми приймаємо помисел "зліва"?

— Ти впевнена, що сестра дійсно винна?

— Ні, але вона робила подібне й раніше.

— Якщо не впевнена, значить, це помисел "зліва". А крім того, навіть якщо ця сестра дійсно винна, то хто зна, як і чому вона так повелася.

— Геронде, а якщо я бачу, що, наприклад, у такої-то сестри є певна пристрасть?

— Ти що, ігуменя? Це ігуменя несе [за вас] відповідальність і тому повинна стежити за вашими пристрастями. Але чому ж ви стежите за тим, які пристрасті мають інші? Ви ще не вивчилися працювати над собою. Якщо хочете навчитися вправно це робити, то не досліджуйте, чим займаються інші, а включайте в роботу добрі помисли про те, що бачите в них. Незалежно від того, яку мету переслідує людина, — включайте в роботу добрі думки. Добрий помисел містить у собі любов. Він обеззброює людину й змушує її поставитися до тебе по-доброму. Пам'ятаєте черниць, які прийняли розбійника за Старця? Коли він їм відкрився, вирішили, що це Христа заради юродивий і тому вдає розбійника. Після цього вони почали ставитися до нього з подвійною повагою. І, зрештою, ці черниці врятували і самого розбійника, і його спільників10.

— Геронде, а як бути, якщо сестра каже мені неправду?

— А якщо вона була змушена сказати цю неправду з твоєї вини? Або, можливо, вона [просто] забула про щось і сказане тобі — це не обман? Наприклад, покоївка просить у кухарки трохи салату, та відповідає, що вона не має, але перша знає, що є. Якщо в покоївки нема добрих думок, то вона скаже: "От брехуха!". Однак, якщо в неї є добрі помисли, вона скаже: "Бідачка, закрутилася з роботою й забула, що в неї залишився салат". Або ж вона може виправдати сестру таким помислом: "Мабуть, вона вирішила приберегти салат для якогось іншого [більш важливого] випадку". Так і ти: думаєш подібним чином, тому що в тебе нема духовного здоров'я. Якби воно в тебе було, то навіть нечисте ти бачила б чистим. Однаково ти дивилася б і на плоди фруктових дерев, і на гній, тому що гній допоміг [деревам] виростити їхні плоди.

Той, у кого є добрі помисли, духовно здоровий і зло перетворює на добро. Пам'ятаю, як під час окупації ті з дітей, у кого був міцний організм, залюбки наминали кукурудзяний хліб і відрізнялися відмінним здоров'ям. А діти багатих батьків їли пшеничний хліб з вершковим маслом, однак залишалися хворобливими, тому що їхні організми були слабкими. У житті духовному все точно так само. Взяти, до прикладу, людину, яка має добрі помисли. Навіть якщо хтось її несправедливо вдарить, вона скаже: "Бог допустив це, щоб я спокутувала свої колишні гріхи. Слава Богу!" Якщо ж добрих думок у людини нема, то, навіть коли ти захочеш її ласкаво погладити, вона подумає, начебто ти замахуєшся, бажаючи її вдарити. Подивіться на п'яних: людина лиха у п'яному угарі трощить все підряд. Якщо п'яний має добру душу, він плаче й усіх прощає. Один такий добряга, напиваючись, починав бурчати: "Ти ось на мене дивишся недоброзичливо... Добре... Я тебе золотом обсиплю. Прямо із відра!"

Той, хто має добрі помисли, все бачить добрим

Коли хтось говорив мені, що спокушається, бачачи в Церкві багато непристойного, я відповідав так: "Якщо запитати муху, чи є тут на околицях квіти, то вона відповість: "[Щодо квітів] не знаю. А ось консервних банок, гною, нечистот о-о-он у тій канаві повнісінько". І муха почне перераховувати тобі всі смітники, на яких вона побувала. А якщо запитати бджолу: " Чи не бачила ти тут на околицях якихось нечистот?", — то вона відповість: "Нечистот? Ні, не бачила ніде. Тут так багато запашних квітів!" І бджілка почне перераховувати тобі безліч різних квітів — садових і польових. Бачиш як: муха знає тільки про смітники, а бджілка — про те, що неподалік росте лілія, а трохи подалі розпустився гіацинт".

Як я зрозумів, одні люди схожі на бджолу, а інші на муху. Ті, хто схожий на муху, у кожній ситуації вишукують щось погане й займаються тільки цим. Ні в чому вони не бачать навіть краплини добра. Ті, хто схожий на бджолу, знаходять добро у всьому. Людина зіпсута і мислить відповідно. До всього вона ставиться з упередженням, все бачить в хибному світлі, тоді як та, у якої добрі помисли, — що б не побачила, що б їй не сказали — включає в роботу добрий помисел.

Одного разу до мене в келію прийшов хлопчик — учень другого класу гімназії11. Він постукав залізним калаталом у бильце хвіртки. Хоча мене чекав повний мішок непрочитаних листів, я вирішив вийти й запитати, що він хоче. "Ну, — кажу, — чого хочеш, молодче?" — "Це, — запитує, — келія отця Паїсія? Мені потрібен Отець Паїсій". — "Келія-то, — відповідаю, — його, але самого Паїсія нема — пішов купити сигарети".

— "Мабуть, — з добрим помислом відповів хлопчик, — отець пішов по сигарети, тому що хотів зробити комусь послугу". — "Для себе, — кажу, — купує. У нього закінчилися сигарети, і він, як очманілий, помчав за ними в магазин. Мене залишив тут самого, і я навіть не знаю, коли він повернеться. Якщо побачу, що його довго нема, теж піду". На очах у хлопчика заблищали сльози, і він знову з добрим помислом — вимовив: "Як ми втомлюємо Старця!" — "А навіщо він тобі, — запитую, потрібен?" — "Хочу, — каже, — взяти в нього благословення". — "Яке ще благословення, дурнику! Він же в омані! Такий безпутний чоловічок — я його знаю як облупленого. Отже, даремно не чекай. Адже він, коли повернеться, буде сильно не в дусі. А то ще й п'яний заявиться — він же, крім усього, й за комір мастак закласти". Однак, що б я не говорив цьому хлопчикові, до всього він ставився з добрим помислом. "Ну добре, — сказав я тоді, — я почекаю Паїсія ще трохи. Скажи, що ти хочеш, і я йому передам". — "У мене, — відповідає, — є для Старця лист, але я дочекаюся його, щоб взяти в нього благословення".

Бачите як! Що б я не говорив — він усе приймав з добрим помислом. Я йому сказав: "Цей Паїсій, як очманілий, помчав за сигаретами", а він, почувши це, почав зітхати, на очах з'явилися сльози. "Хто знає, навіщо він за ними пішов? — подумав він. — Напевно, хотів зробити добру справу". Інші стільки читають [і добрих помислів не мають]. А тут — учень другого класу гімназії має такі добрі помисли! Ти йому псуєш помисел, а він майструє новий, кращий за попередній, і на підставі його доходить до кращого висновку. Ця дитина викликала в мене замилування. Таке я побачив уперше.

Помисли людини, що освятилася, і помисли людини лукавої

— Геронде, чи розуміє людина, котра має святість, хто лукавий [а хто ні]?

— Так, вона розрізняє як людину лукаву, так і людину святу. Вона бачить чинене кимось зло, але одночасно бачить у того, хто творить зло і його внутрішню сутність. Вона розрізняє, що не зло — від спокусника, що воно приходить у людину ззовні. Своїми душевними очима вона бачить власні гріхи великими, а гріхи інших — малими. Вона дійсно бачить їх малими, а не обманює себе. Вона може розуміти, що чинене кимось — це злочин, але — у доброму значенні цього слова — виправдовувати лукавство злої людини. Вона не зневажає таких людей, не вважає їх нижчими за себе. Вона навіть може вважати таких людей кращими за себе й свідомо — з багатьох причин — терпіти чинене ними зло. Наприклад, бачачи злобу злочинця, така людина думає, що цьому злочинцеві ніхто не допоміг, і тому той опустився до того, що став чинити злодіяння. А ще вона розуміє, що й сама могла б опинитися на місці цього нещасного, якби Бог залишив її без Своєї допомоги. [Ставлячись до зла] подібним чином, така людина отримує велику Благодать. А з людиною лукавою відбувається зворотнє. Бачачи святість праведника, вона не знає його добрих помислів — подібно до того, як не знає їх і сам диявол.

Той, хто здійснює [над собою] тонке діяння, виправдовує інших і не виправдовує себе. І чим більше він просувається вперед у справах духовних, тим більшу здобуває свободу й тим більше любить Бога і людей. Тоді він не може зрозуміти, що значить злоба, оскільки постійно має про інших добрі помисли; його думки постійно чисті, і на все він дивиться духовно, свято. Навіть падіння ближніх ідуть на користь такому чоловікові. Він використовує їх як надійне гальмо для себе самого, щоб бути уважним і не зазнати катастрофи. І навпаки: людина, котра не очистилася, мислить лукаво й на все навколо дивиться лукаво. Своїм лукавством вона забруднює навіть гарне, добре. Навіть чесноти інших не йдуть їй на користь, тому що, будучи затьмареною чорною пітьмою людиновбивці [диявола], вона і чесноти витлумачує за допомогою свого "Тлумачно-лукавого словника". Вона завжди перебуває у внутрішньому розладі й ближніх постійно розладнує своїм духовним мороком. Якщо така людина хоче звільнитися, вона повинна зрозуміти, що необхідно очистити свою душу, щоб до неї прийшла духовна просвітленість, очищення розуму й серця.

— Геронде, а чому часом та сама людина буває то лукавою, то доброю?

— У цьому випадку вона піддається відповідним впливам і змінам. Людина легкомінлива. Лукаві помисли можуть бути від диявола, однак трапляється, що лукаво мислить сама людина. Тобто часто ворог створює певні ситуації, щоб викликати в людей лихі помисли. Якось до мене в келію прийшов один архімандрит, але я не встиг його прийняти. Коли він прийшов наступного разу, я тяжко хворів і знову не зміг з ним поговорити й попросив прийти ще раз. Тоді архімандрит почав мучити себе помислами, що я не хочу його бачити, відчуваю до нього неприязнь. Він пішов у монастир, якому підпорядковувалася моя Келія, і почав на мене скаржитися. Все це відбулося за навіюванням лукавого.

Помисли людини — виразник її духовного стану

- Геронде, чому двоє людей на одну й ту ж саму річ дивляться неоднаково?

— А хіба всі очі бачать однаково ясно? Щоб бачити ясно, чисто, треба мати дуже здоровими очі душі. Адже ж, якщо здорові душевні очі, людина має внутрішню чистоту.

— А чому, Геронде, іноді буває, що одну й ту ж подію одна людина вважає благословенням, а інша — нещастям?

— Кожен витлумачує те, що відбувається, у відповідності зі своїм помислом. На будь-яку подію, явище можна глянути як з доброго, так і з поганого боку. Якось я почув про таке. В якійсь місцевості був монастир. Помалу навколо почали зводитися будівлі й поступово монастир з усіх боків затиснули мирські будинки. Вечірню там служили опівночі — разом з утренею. Миряни, які мешкали навколо, теж приходили на богослужіння. Якось один початкуючий молодий чернець, ідучи на службу, забув зачинити двері своєї келії, і до неї зайшла жінка. Коли чернець про це дізнався, то страшно розхвилювалося: "Лихо! Келія опоганена! Все, кінець, пропав!" Недовго думаючи, хапає він флакон зі спиртом, виливає його на підлогу й підпалює! "Дезинфекція підлоги!" Ще трішки — і спалив би монастир. Підлогу в келії він спалив, однак не спалив свого помислу. А саме його й треба було спалити, тому що в помислі й було зло. Якби, включивши в роботу добрий помисел, чернець сказав собі, що жінка ввійшла до його келії через благоговіння, бажаючи дістати користь, взяти [на благословення чернечу] благодать, щоб потім самій подвизатися вдома, то з ним відбулася б духовна зміна, й він прославив би Бога.

Духовний стан людини видно з її помислів. Люди судять про речі й події відповідно до того, що мають у собі самі. Не маючи в собі духовного, вони роблять помилкові висновки й несправедливо ставляться до інших. Наприклад, той, хто ночами, бажаючи залишитися невідомим, подає милостиню, про перехожого, якого зустрічає пізно вночі на вулиці, ніколи не подумає погано. А той, хто марнує свої ночі в гріху, побачивши запізнілого перехожого, скаже: "Ух, звірюга, де ж його носило всю ніч?", тому що судить із власного досвіду. Або, приміром, людина, яка має добрі помисли, почувши вночі стукіт на верхньому поверсі, порадується: "Б'ють поклони!". А та, у якої добрих помислів нема, злобливо буркне: "Протанцювали всю ніч безперервно!" Хтось, почувши мелодійний спів, скаже: "Який прекрасний церковний спів!", а інший розсердиться: "Це що там ще за пісеньки горланять?".

Пам'ятаєте, яке ставлення до Христа виявили двоє розбійників, розіп'яті разом з Ним? Обоє бачили розіп'ятого на Хресті Христа, обоє відчували, як затряслася земля, обоє перебували в однаковому стані. Але що помислив один і що інший? Перший — той, що висів зліва, хулив Христа й казав: "Якщо Ти є Христос, спаси Себе і нас"12. Інший — справа — міркував так: "Ми ж бо приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого"13. Один пішов на вічні муки, інший — отримав спасіння.

Зноски:

1 У святоотцівському аскетичному лексиконі слово "помисел" може означати як просту думку, яка виникає в свідомості, так і душевний рух, який спрямований на добро чи на зло. Крім цього, під "помислом" може матися на увазі добре чи погане захоплення, набуте за допомогою розуму, совісті, відчуття і волі. Будь-якій справі передують помисли, тому для того, щоб духовна боротьба була правильною, вона повинна бути звернена в першу чергу на розглядання помислів, з тим щоб творити помисли добрі і виганяти злі. Всі християни мусять займатися цим діянням, але особливо глибоко займаються ним монахи. (Далі примітки грецьких видавців подаються без вказівок.)

2 Четверта Книга Макавейська слов'янськими мовами не перекладена. — Прим, перекл.

3 В українському перекладі див.: 2 Мак. 6: 7.

4 Йн. 7: 24.

5 Пор.: 1 Кор. 6:19 і 3:16.

6 Див.: Мт. 3:16; Мк. 1:10; Лк. 3:22 і Йн. 1: 32.

7 Любочестя (φιλότιμο). Це слово неодноразово зустрічається в мові Старця Паїсія, який підкреслює значення любочестя в духовному житті. В сучасній українській мові еквівалента слову φιλότιμο нема Небуквально його можна перекласти як великодушність, налаштованість до жертовності, презирство до матеріального заради морального або духовною ідеалу. — Прим. перекл.

8 Урануполіс — найближче до Святої Гори світське поселення, невелике село на південно-східному узбережжі Афонського півострова. — Прим, перекл.

9 Афоніада (Афонська Церковна Академія) — розміщений на Святій Афонській Горі закритий навчальний заклад для хлопчиків. Заснований у 1753 р. Крім предметів, які входять в програму середньої школи, вихованці Афоніади вивчають богословські та церковно-прикладні дисципліни (Святе Письмо, Житія Святих, літургіку, давньогрецьку мову, візантійський церковний спів, іконописання та ін.). — Прим, перекл.

10 Як розповідається в одній з давніх чернечих розповідей, одного разу ватажок розбійницької банди задумав пограбувати добре укріплений жіночий монастир. З цією метою він переодягнувся в чернечу одежу, прийшов до воріт обителі і попросився на нічліг. Ігуменя і сестри прийняли його з великими почестями — як великого авву. Всі мешканки монастиря зібрались, щоб взяти у нього благословення. Воду, котрою вмивали ноги "авви", черниці залишили як якусь святиню. Одна розслаблена сестра з вірою омилася тією водою і отримала зцілення від хвороби. На загальний подив, вона підвелася з одра і сама підійшла за благословенням до "авви". Чудо, що сталося, внутрішньо змінило ватажка розбійників. Він покаявся і викинув схований під чернечою рясою меч. Незабаром і він, і його спільники, ставши ченцями, почали вести строге подвижницьке життя.

11 Відповідає 6-му класові середньої школи. — Прим, перекл.

12 Ліс. 23: 39.

13 Пор.: Лк. 23:41.

[ Повернутися до змісту книги: Старець Паїсій Святогорець "Духовна боротьба". Том 3. ]

[ Cкачати книгу: Старець Паїсій Святогорець "Духовна боротьба". Том 3. ]

[ Cкачати книгу в аудіоформаті: Старець Паїсій Святогорець "Духовна боротьба". Том 3. (на російській мові) ]

[ Купити книгу - Паїсій Святогорець "Духовна боротьба" ]

Паїсій Святогорець "Слова" (українською):		Паисий Святогорец "Слова" (на русском):
[ Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину" Том I ] [ Паїсій Святогорець "Духовне пробудження" Том II ] [ Паїсій Святогорець "Духовна боротьба" Том III ] [ Паїсій Святогорець "Сімейне життя" Том IV ] [ Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти" Том V ]		[ Паисий Святогорец "С болью и любовью о современном человеке" Том I ] [ Паисий Святогорец "Духовное пробуждение" Том II ] [ Паисий Святогорец "Духовная борьба" Том III ] [ Паисий Святогорец "Семейная жизнь" Том IV ] [ Паисий Святогорец "Страсти и добродетели" Том V ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!