 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Блаженної пам'яті старець Паїсій СвятогорецьСлова. Том 2.Духовне пробудженняСили зла не могли і ніколи не зможуть перемогти добро, бо Бог є добро, а Він — непереможний. В історії Православ'я було набагато більше періодів страждання і приниження, ніж слави й влади. І якщо нашій Церкві і є чим хвалитися, то насамперед мучениками і подвижниками благочестя, а не світською силою. Християнство мало найбільший вплив на суспільство і світ у ті періоди своєї історії, коли духовні цінності мали пріоритет у житті й діяльності людей і суспільства. Завдяки християнським цінностям виникли християнська культура і європейська цивілізація. Ми можемо говорити про вплив християнства на всі сфери людського життя, зокрема на розвиток архітектури, образотворчого мистецтва, музики, літератури, права. Християнська культура стала виявом і втіленням духовності й високих ідеалів. Християнство - це не вчення, а спосіб життя. Завдяки цьому способу життя воно виросло з гірчичного зерна в могутнє дерево. Християнська любов зруйнувала рабство, створила міцну християнську сім'ю. У перші тисячоліття відбулася справжня і глибока християнізація світу. Результатом цього була висока християнська духовність з безліччю святих мучеників, преподобних отців, святителів, золотий вік християнської писемності, подолання язичництва і створення культури на християнських засадах. Перше тисячоліття не було спокійним: точилася постійна боротьба з єресями, але це була боротьба за втілення в життя християнського віровчення і моралі. Християнство боролось з неправдою і злом цього світу і перемагало.
Як позитивний вплив на світ треба відзначити появу у XIII-XIV cm. християнського ренесансу, коли західноєвропейська культура досягла найвищої точки свого розвитку. А потім в історії людства був перехід від духовних цінностей до матеріальних. Уперше за весь час з моменту утвердження християнства було відкинуто увагу про Бога як про Особу, що посідає центральне місце у всесвіті. Людина як особа залишилася одна у світі, сенсом її життя стало не служіння Богу, а самоутвердження. Люди тієї епохи, яких стали називати гуманістами, створили для людства свій духовний світ. Цей шлях розвитку привів до атеїзму, революцій, масового знищення людей, геноциду. Друга половина другого тисячоліття характерна відпущенням на свободу творчих сил людини, духовною децентралізацією, коли всі сфери людської культури, а також і Церква, стали автономними. Всі сфери громадського і культурного життя почали розвиватися під гаслом так званої «свободи» і «прав людини». Відбувся поступовий відхід від християнства і християнського способу життя. Та коли в житті й діяльності людей Бог не посідає центрального місця і людина може жити без Бога, - тобто, без джерела правдивого духовного життя, - відбувається деморалізація суспільства. Це ми, на жаль, спостерігаємо й зараз. У другому тисячолітті відбулося трагічне розділення християнства. З'явилися небачені раніше в історії ненависть і боротьба серед християн. Навіть проповідь Євангелія була, по суті, нехристиянською, тому що місіонерство нав'язувало християнство без усякого зв'язку з культурою народів, без любові до людей, яку заповідав Господь. У XX столітті релігія, як світогляд і як інститут, остаточно втратила свою роль у політичній, соціальній і культурній сферах. Вона стала приватною справою людини. Сучасне суспільство зорієнтоване насамперед на матеріальні цінності. Дана книга «Слова» старця Паїсія є збіркою питань та відповідей сучасності. Бесіди старця Паїсія для сучасного віруючого є екватором, який показує чітку межу між всім добрим, богоугодним, корисним людині, та злом, неправдою, некорисним. Старець учить нас довіряти Богові й Церкві. Говорить, що зберігати Священне Церковне Передання слід з такою ж любов'ю і старанністю, як крихітну монету, отриману від матері або від діда. Велику увагу Паїсій приділяє сучасному збайдужілому поколінню. Такий моральний стан він називає духом тепло-холодності: «Ми вкрай зіпсувалися! Як нас ще Бог терпить?» Говорить, що байдужість до Бога призводить до байдужості до всього іншого, призводить до розпаду. «Віра в Бога - велика справа. Людина служить Богові, а потім любить своїх батьків, свій дім, своїх рідних, свою роботу, своє село, свою область, свою державу, свою Батьківщину. Той, хто не любить Бога, своєї сім"ї, той не любить нічого. І, природно, що Батьківщини своєї він не любить, тому що Батьківщина - це велика сім'я.» Велику частину своїх промов старець присвятив подвижництву. Він говорить, що якби кожна людина хоч на мить відчула ту радість, яку відчувають ченці, то вона б не змогла більше жити своїм старим гріховним життям. Все її нутро постійно шукало б цю радість. Таким чином старець Паїсій приводить всіх своїх слухачів до пізнання найглибшого сенсу життя. А сенс цей полягає в тому, щоб підготувати себе для нашої справжньої Батьківщини, для Царства Небесного: «Суть у тому, щоб людина вловила цей найглибший сенс життя, бо це спасіння душі». Тому будьмо уважними до мудрих настанов Божого старця, відчуймо себе Божими дітьми, і нехай любов Христова завжди зігріває наші душі. Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. [ Повернутися до змісту книги: Старець Паїсій Святогорець "Духовне пробудження". Том 2. ] [ Cкачати книгу: Старець Паїсій Святогорець "Духовне пробудження". Том 2. ] [ Cкачати книги в аудіоформаті: Старець Паїсій Святогорець "Слова". (на російській мові) ] [ Купити книгу - Паїсій Святогорець "Духовне пробудження" ]
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
[
