Про свята і неробочі дні

Блаженної пам'яті старець Паїсій Святогорець

Слова. Том 1.

З болем та любов'ю про сучасну людину

Частина четверта - Про Церкву в нашу епоху

«Святкуємо вірні свято духовне» ¹

Зводячи нас на духовну висоту Своєю великою любов'ю і Своєю великою радістю, яку Він усіма Своїми святами розсипає душам вірних, Христос воістину воскрешає нас, повертає нас до життя. Аби самі ми брали участь у них святах і мали духовний смак до цього, щоб вони ставали духовним торжеством. Тоді ми духовно бенкетуємо і духовно п'яніємо від принесеного Святими райського вина, якого вони дають нам випити.

- Геронде, а як людина може відчути свято духовно?

- Для того, щоб відчути свято, треба занурювати свій розум у святі дні, а не в ті справи, що заради цих святих днів нам потрібно робити. Треба думати про події кожного зі святих днів, чи то Різдво Христове, Богоявлення, Великдень чи будь-яке інше свято, і вимовляти Ісусову молитву, славословлячи Бога. Так ми будемо святкувати кожне свято з великим благоговінням. Люди світські прагнуть осягти зміст Різдва Христового за допомогою смаженої свинини, Великодня - за допомогою печеної баранини, а масляну - за допомогою серпантину. Однак істинні ченці щодня переживають Божественні події і радіють постійно.

Кожного тижня вони живуть як у Страсну Седмицю. Щосереди, четверга і п'ятниці вони переживають Велику Середу, Четвер і П'ятницю - тобто Страсті Христові. А кожного недільного дня вони переживають Великдень -Христове Воскресіння. Що, хіба треба чекати Страсної седмиці, щоб згадати про Христові Страсті? Чи подібно до людей мирських доведеться чекати Великодня з печеним баранчиком, щоб зрозуміти, що значить «Христос Воскрес»? Що сказав Христос? «Будьте готові» ², а не «давайте, починайте готуватися зараз». З того моменту, як Христос вимовляє слова «будьте готові», кожна людина і, особливо, чернець повинен бути готовий постійно. Він має постійно досліджувати і переживати божественні події. Досліджуючи події кожного свята, людина краще їх зрозуміє і буде молитися з благоговінням. Крім того, наш розум повинен перебувати в тих подіях, які святкуються, і ми маємо з благоговінням стежити за стихирами і тропарями, які співають. Коли розум людини перебуває в божественних смислах, людина переживає священні події і в такий спосіб змінюється. Якщо, перебуваючи у такому стані, ми розмірковуємо, наприклад, про якогось Святого, про того, кого ми особливо шануємо чи пам'ять якого здійснюємо, то наш розум йде трохи далі - йде на Небо. Коли ми думаємо про Святих, Святі теж думають про нас і нам допомагають. Так людина заводить дружбу зі Святими, а така дружба - надійніша від будь-якої іншої. Тоді людина, живучи сама, може одночасно жити разом з усіма - і зі Святими, і з Ангелами, і з усім світом. Бути самому - і відчутно переживати все це дружнє спілкування! Присутність Святих жива. Всі Святі - Божі діти, а ми - нещасні Божі діти, і вони нам допомагають.

Щоб діставати допомогу, ми завжди повинні з благоговінням святкувати пам'ять Святих, що пролили заради Христової любові кров чи піт і сльози. І слухати читання Синаксарія: «У цей день пам'ять Святого...» - ми повинні стоячи, подібно до того, як стоять по стійці «струнко» солдати, коли зачитують імена їхніх геройськи загиблих однополчан: «Такого-то числа і місяця солдат такий-то поліг смертю хоробрих на такому-то фронті».

Для того, щоб відчутно пережити святкову подію, у свято не можна працювати. Приміром, якщо людина хоче щось відчути, пережити у Велику П'ятницю, то в цей день вона не повинна бути зайнята нічим, крім молитви. У миру нещасні мирські люди на Страсній седмиці зайняті роботою і справами, а у Велику П'ятницю починають посилати один одному великодні поздоровлення: «Многая вам літа!», «Будьте здорові!», «Пошли вам Бог наречену!..» Так не можна! Я у Велику П'ятницю закриваюся у своїй келії. Після постригу в ангельський образ, новопострижений чернець-великосхимник один тиждень повинен перебувати в безмовності. Ці безмовні дні дуже допомагають йому, тому що божественна Благодать наповнює його душу, і чернець розуміє, що з ним відбулося. Також велику користь приносить безмовність у свята У святкові дні нам дається сприятлива можливість трохи відпочити, почитати і помолитися. Так до нас прийде якийсь добрий помисел, ми заглибимося в себе, якийсь час присвятимо молитві Ісусовій і від усього цього відчутно переживемо щось від божественної події святкового дня.

«Краще мале праведнику...»

На жаль, сьогодні ми використовуємо волю не для доброго, не для наживання святості, а для мирської суєти. За давніх часів весь тиждень був робочим, а неділя -вихідним днем Зараз зробили вихідним і суботу. Однак чи живуть тепер люди більш духовно чи ж вони більше грішать? Якби люди використовували свій час на духовні заняття, то все було б по-іншому - вони були б зібраними.

Але ми, окаянні люди, хочемо вкрасти частину духовного, викрасти частину Христову. Якщо мирським людям потрібно відпрацювати зайвий день, то вони домовляються між собою відпрацювати його в неділю. Вони вишукують вільну неділю для «недільника», яке-небудь свято для «суботника», і потім на них приходить гнів Божий. Чим після цього їм допоможуть Святі? Хіба недільний, святковий день - для роботи? І якщо мирські люди хочуть у чомусь допомогти нам, ченцям, то нехай це буде не робота в неділю, а якась інша допомога.

Ми не даємо Богові нами керувати. А те, що відбувається без віри в Бога, до Бога відношення не має. Тому те, що ми робимо, не має благословення, а отже не буде і доброго результату. А потім ми говоримо: «Винен диявол». Не диявол винен, а ми самі не даємо Богові допомогти нам. Працюючи в дні, коли за церковним статутом працювати не дозволено, ми даємо дияволу права над собою, і він втручається в те, що ми робимо, із самого початку. «Краще малий достаток, що у праведника, ніж велике багатство в беззаконних» ³ , - говорить Псалом. Ось це-то і має благословення, а все інше - стружка, нісенітниця. Однак треба мати віру, любочестя і благоговіння, треба з довірою покладати все на Бога. А інакше й у свята ти будеш працювати абияк, і в інші дні гаятимеш час даремно.

І подивіться, адже Бог ніколи не залишає [вірних Йому]. По неділях і святах я ніколи не працював, і Бог ніколи не залишав мене, Він благословляв мою працю. Пам'ятаю, якось до нас у село приїхали комбайни жати пшеницю. Батькові сказали, що вони почнуть з нашого поля, а потім підуть далі. Була неділя. «Що будемо робити?- запитує мене батько. - Прийшли комбайни».- «Я,- кажу,- в неділю працювати не буду. Почекаємо до понеділка». -

«Але якщо ми втратимо цю можливість, - знову говорить мені батько,- то потім замучимося жати кіньми».- «Нічого, - відповідаю, - буду жати хоч до Різдва Христового». Пішов я до церкви, немов ніякі комбайни і не приїжджали. А ті направилися жати. Ну що ж, відразу і зламалися, ще по дорозі! Тоді комбайнери знову пішли до батька і сказали: «Просимо пробачення, у нас поламалися комбайни. Зараз ми поїдемо в Яніну на ремонт, а як повернемося в понеділок, то почнемо безпосередньо з вас». Так і перенесли вони жнива з неділі на понеділок Багато подібних випадків довелось мені побачити своїми очима

Якщо ми, ченці, не будемо як слід ставитися до свят, то що залишиться робити людям мирським?

Який же дух був раніше у монастирях! Пам'ятаю, як у миру люди, відсвяткувавши Воздвиження Честного Хреста за новим стилем, везли на Святу Гору виноград. Однак їхні баркаси іноді підходили до берега Афону саме в той день, коли ми святкували Воздвиження за старим календарем Якщо так траплялося, то ченці ніколи не йшли розвантажувати виноград на свято. Вони повертали його назад чи ж залишали навантажений виноградом баркас біля пристані. Якщо в якийсь святковий день привозили оливу чи ліс, то відбувалося те ж саме. Але ж монастирі були бідними. Тож святогорці думали так: «Що скаже світська людина, побачивши, як ченці працюють у святковий день?» Для ченців було в тисячу разів важливіше, щоб нерозвантажений баркас розбило за ніч штормом, щоб і виноград, і ліс пропали, ніж розвантажувати їх на свято, позбавляючи себе свята, та при цьому ще й спокушаючи душі людей.

А зараз... Напередодні якогось свята я опинився в одній обителі. Ченці розвантажували виноград. Потім зібрали всю братію його топтати. Увечері мало бути чування, але його перенесли на інший день! Але ж це було велике свято! «Заради потреби, - говорять, - навіть закон може потіснитися...» В іншій обителі після пожежі згорілі будинки відновлювали в недільні дні. Ну що ж -згорять знову. Але ж це бачать люди світські і думають: «Невелика ж подія усі ці свята».

Треба бути дуже уважним до того, щоб не працювати на свята. Особливо це стосується нас, ченців, тому що, працюючи у свято, ми не тільки грішимо самі, але й стаємо спокусою для людей світських. Отже, грішимо подвійно. Люди мирські шукають приводу, щоб виправдати свої гріхи. Самі вони можуть працювати день і ніч, не дотримуючись свят. Але ось вони бачать, як черниця чи чернець працюють у свято через якусь велику потребу. Після цього диявол говорить їм так: «Та тут ось навіть попи працюють! Що ж ти сидиш, склавши руки?» Побачивши, як якась черниця витрушує в неділю ковдру, мирські люди скажуть: «Якщо працюють чер­ниці, то чому не можна піти на роботу і нам?» Тому треба бути дуже уважними, щоб не стати спокусою для людей.

- Геронде, а якщо у святковий день, наприклад, на Введення в Храм  Пресвятої Богородиці, у монастир для роботи приїде якийсь майстер?

- Введення Пресвятої Богородиці, а в обителі буде працювати майстер?! Негоже! Хай не працює.

- Геронде, цей випадок відбувся тому, що відповідальна за роботу сестра не здогадалася сказати йому, щоб він не приходив.

- Тоді треба накласти на цю сестру канон, покарання.

- Геронде, а якщо у святковий день після чування злипаються очі від втоми, то чи можна займатися рукоділлям і творити Ісусову молитву?

- Хіба не можна робити поклони? Щоб розігнати сон, краще робити не рукоділля, а поклони ⁴.

- А в неділю? Якщо чернече правило прочитане, то все одно не можна, наприклад, плести чотки?

- Навіщо їх плести? Чому в цей день ти не насичуєшся духовно? На жаль, навіть у монастирях з'являється якийсь світський дух. Я дізнаюся, що в деяких обителях у неділі та великі свята відразу після полудня ченці розходяться по послухах. Можна подумати, що в них помирають з голоду діти і будинок продають з молотка! Невже така велика потреба!.. Архондаричний, кухар - це справа інша. В архондарику ⁵, на кухні хтось повинен здійснювати послух і в неділю, і у свята. Залишити ці ділянки без людей не можна.

Іноді, коли мені в келію приносять рибу, я кажу до того, хто приніс: «Забирай її і йди геть». Якщо мені почнуть нести рибу, хто живу, хто заснулу, то що з цього вийде? І якщо сюди, у монастир, приносять на свято рибу і вам треба її готувати, то яка вам буде радість від свята? Пам'ятаєте отця Мину зі скиту Святої Ганни? Одного недільного ранку рибалка приніс риби для престольного свята його келії і сказав: «Ось свіжа риба, Геронде» -«Зачекай-но, - здивувався старець, - адже сьогодні неділя! Коли ж ти її впіймав, що вона свіжа?» - «Сьогодні вранці», - відповів рибалка. «Викинь її! - порадив йому отець Мина. - Це відлучена риба! Якщо хочеш переконатися в цьому сам, кинь одну рибину котові. Побачиш, що він не буде її їсти». І дійсно, коли рибалка кинув котові одну рибку, той з відразою від неї відвернувся! От яка чуйність була в наших отців!

А нині по великих святах у монастирях бачиш робітників, майстрів... Якось на Успіння біля однієї обителі ціла бригада робітників валила бензопилами ліс. Спочатку на небі не було ні хмарини, але раптом найшла хмара, почалася гроза і поруч з лісорубами заблискали блискавки. Від блискавок зайнявся ліс, і робітники втекли відтіля в такому жаху, що навіть нікому про це не повідомили. Пожежа розгорілася так сильно, що пожежники боялися її гасити. Ну і що б ви думали: у наступну неділю в лісі знову почувся тріск і дзижчання бензопил! Цього разу пиляти ліс вийшли вже дві бригади лісорубів. Але якщо ми пиляємо ліс по неділях і святах, то пожежі - це теж гнів Божий. І біда в тому, що ми цього не розуміємо. Ми вже перейшли межу терпіння Божого.

Якщо виникає якась потреба, то ченці тягнуть з молитвою чотки- сто вузликів, а Бог просвіщає когось, і він посилає ченцям сто тисяч драхм. Справа ченця - це молитва Хто матиме довіру до Бога, якщо її не буде навіть у нас, ченців? Люди мирські? Якщо чернець довіряє своє життя Богові, то Бог зобов'язаний його почути. В спільножитному монастирі, де я жив на початку свого чернечого шляху, в ігумена був один келійник. У його обов'язки входило готувати зал для зборів братії. Коли він був хворий чи зайнятий чимось іншим, той його послух доручали мені. Келійник був людиною не надто розторопною, до того ж на Божественній Літургії він завжди стояв до самого кінця, однак із усією роботою при цьому справлявся. Я був розторопніший, ніж він. Щоб встигнути приготувати зал до приходу братії, я вертався з Божественної Літургії раніше, але все в мене йшло шкереберть. То перекидався кавник і виливалася кава, то сипалися чашки, то падали з рук склянки з водою... Все з ніг на голову! А келійник, відстоявши в храмі до самого закінчення Божественної Літургії, осіняв себе хресним знаменням і вірив, що Бог йому допоможе. А якщо його лаяли [за те, що він не йшов на послух заздалегідь], то він приймав це зі смиренністю. У цього ченця була смиренність, і . користь, що він одержував, була подвійною.

Як би там не було, але, не чіпляючись за те другорядне, що можна без збитку опустити, люди отримують особливу користь і особливо славословлять тих Святих, яких святкують. Будемо, наскільки можливо, уважними, щоб все, що ми робимо, не йшло б на шкоду духовному. Щоб освячувалися всі наші труди, щоб ми мали благословення Боже - духовне повинно стати першочерговим. Будемо приділяти першорядну увагу не матеріальному, а духовному життю. Якщо в ченця справи і турботи стоять на першому місці, а молитва - тільки на другому, то велику цінність для нього має робота, а не духовне життя. А в цьому є гординя і неблагоговіння. Справа, що відбувається, але при цьому духовно нищить того, хто її робить, не освячується. Якщо ми будемо приділяти першорядну увагу духовному, то Бог все влаштує. Якщо не будемо як слід ставитися до свят ми, ченці, то що залишиться робити людям світським? Якщо ми не виконуємо свої духовні обов'язки, не просимо про допомогу Святих, то хто буде їх про це просити? Так, ми на словах говоримо, що віруємо в Бога, але на ділі не маємо до Нього довіри. Якщо ми, одягнені в ряси ченці, не шануємо навіть святих канонів, все зневажаємо і безчестимо, то який у нашому житті сенс?

Люди працюють по неділях і в свята, і на них сиплються біди

За правилами, перед вечірнею напередодні свята чи неділі будь-яка робота припиняється. Краще, якщо це можливо, попрацювати трохи довше в попередній день, щоб під час і після святкової вечірні не працювати. Якщо хтось по великій потребі виконає якусь нескладну роботу ближче до вечора в самий недільний і святковий день, то це інша справа. Але і така легка робота повинна відбуватися осмислено. У давні часи навіть селяни, котрі працювали в полі, почувши благовіст до вечірні, осіняли себе хресним знаменням і припиняли роботу. Те ж саме робили і жінки, що по-сусідськи збиралися з рукоділлям біля своїх будинків. Вони піднімалися з ослонів, осіняли себе хресним знаменням і відкладали вбік в'язання чи іншу роботу. І Бог їх благословляв. Вони були здорові і раділи життю. А зараз люди скасували свята, віддалилися від Бога і Церкви, але в остаточному підсумку вони розтрачують усі зароблені гроші на лікарів і лікарні. Якось до мене в келію прийшов якийсь батько і сказав: «Моя дитина часто хворіє, і лікарі не можуть зрозуміти що з нею». - «Припини працювати по неділях, і все налагодиться», - відповів я йому. І дійсно, він послухався, і його маля більше не хворіло.

Я завжди даю мирянам пораду припинити працювати по неділях і святах, щоб на них не сипалися біди. Впорядкувати свою роботу можуть усі. Вся основа - у духовній чуйності. Якщо є ця чуйність, то в будь-якій ситуації знаходиться вихід. І якщо цей вихід спричинить якісь невеликі збитки, то благословення, яке дістануть ці люди, буде подвійним. Однак багато людей цього не розуміють і не ходять по неділях і святах навіть на Божественну Літургію. Божественна Літургія освячує людину. Якщо християнин не йде в неділю до церкви, то як він освятиться?

Але, на жаль, люди потихеньку йдуть до того, щоб ні від свят, [ні від Передання] нічого не залишилося. Бачиш як: для того, щоб забулися Святі, змінюють навіть християнські імена. Василіку перетворюють у Віку. З Зої роблять Зозо, а виходить-то не одна тварина, а цілих дві ⁶! Придумали «свято матері», перше травня, перше квітня... Незабаром скажуть: сьогодні «день артишоку», завтра -«свято кипариса», післязавтра - пам'ять винахідника атомної бомби чи того, хто придумав футбол... Але, незважаючи ні на що, Бог нас не залишає.

¹ Див.: шосту пісню другого канону на Введення в Храм Пресвятої Богородиці (21 листопада).

² Див.: Мт. 24:44.

³ Пс.36:16.

⁴ За святогорською традицією, земні поклони згідно з келійним чернечим правилом пропускаються тільки в неділі і на Світлій седмиці. В усі інші свята, включаючи щодвадцяті, земні поклони б'ють в келії. - Прим. перекладача.

⁵ Архондарик - місце для прийому гостей в грецьких монастирях. - Прим. перекладача.

⁶ У Старця гра слів, заснована на омонімічності новоствореного імені- життя - відповідає українському імені Зоя і слова - тварина. - Прим. перекладача.

[ Повернутися до змісту книги: Старець Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину". Том 1. ]

[ Cкачати книгу: Старець Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину". Том 1. ]

[ Cкачати книги в аудіоформаті: Старець Паїсій Святогорець "Слова". (на російській мові) ]

[ Купити книгу - Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину" ]

Паїсій Святогорець "Слова" (українською):		Паисий Святогорец "Слова" (на русском):
[ Паїсій Святогорець "З болем та любов'ю про сучасну людину" Том I ] [ Паїсій Святогорець "Духовне пробудження" Том II ] [ Паїсій Святогорець "Духовна боротьба" Том III ] [ Паїсій Святогорець "Сімейне життя" Том IV ] [ Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти" Том V ]		[ Паисий Святогорец "С болью и любовью о современном человеке" Том I ] [ Паисий Святогорец "Духовное пробуждение" Том II ] [ Паисий Святогорец "Духовная борьба" Том III ] [ Паисий Святогорец "Семейная жизнь" Том IV ] [ Паисий Святогорец "Страсти и добродетели" Том V ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!